вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" березня 2026 р. Справа№ 910/15348/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Ткаченка Б.О.
Майданевича А.Г.
при секретарі судового засідання : Ніконенко Є.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Очколяс О.В.
від відповідача: Козачук Н. Ю. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Міруа»
на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2025
у справі № 910/15348/24 (суддя Селівон А.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міруа»
про стягнення 443 102,72 грн
За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю »Міруа» про стягнення 443 102,72 грн, а саме 433 071,09 грн. неустойки (пені), 2236,35 грн процентів річних та 7795,28 грн втрат від інфляції.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладених між сторонами Договорів про закупівлю № 290-РД/214 від 13.08.2024, № 291-РД/24 від 13.08.2024 та № 292-РД/24 від 13.08.2024 в частині своєчасної поставки передбаченого останніми товарів, у зв'язку з чим позивачем нараховані штрафні санкції у вигляді пені, а також за наслідками несплати такої неустойки - проценти річних та втрати від інфляції.
Отже, дослідивши позовну заяву та зміст заяви позивача б/н від 22.01.2025 судом розцінено останню як заяву про збільшення розміру позовних вимог до 459 225,93 грн (на 16 123, 21 грн), зокрема, в частині стягнення на підставі ст. 625 ЦК України 3% річних до 3 693,70 грн та в частині інфляційних втрат до 22 461,14 грн.
З огляду на те, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, зокрема, процесуальні права відповідача, передбачені статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, а саме останньому була надана можливість подання заперечень щодо нового розміру ціни та предмета позову та наведенні його доводів при розгляді даної справи, заява позивача про збільшення розміру позовних вимог відповідає вимогам, встановленим ст. 46, 170 Господарського процесуального кодексу України, відповідна заява прийнята судом до розгляду, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову, з урахуванням якої здійснюється подальший розгляд спору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2025 у справі № 910/15348/24 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міруа» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» 433 071 грн 09 коп пені та 5 196 грн 86 коп витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Узагальнені доводи апеляційної скарги
Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Міруа» звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження. Скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 31.10.2025 у справі № 910/15348/24 за позовною заявою ТОВ «Газорозподільчі мережі України» до ТОВ «Міруа» в частині задоволених вимог. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовані наступними доводами.
На думку скаржника, при прийнятті рішення, судом першої інстанції не дотримано приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України, не враховано висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилався відповідач. На обґрунтування своїх висновків, зокрема, суд першої інстанції посилався на правову позицію Верховного Суду, яка на момент прийняття оскаржуваного рішення не є останньою правовою позицією ВС. Також, не надано належного пояснення, чому саме суд вирішив застосувати саме цю позицію, а не пізнішу, обґрунтувавши, чому вона є релевантною для даної справи.
ТОВ «Міруа» як учасник спрощеної процедури закупівлі в межах своєї пропозиції надав документи від ТОВ «УСК Стандарт» та ТОВ «Промо плюс», які підтверджують право реалізації продукції. Тобто у Відповідача на момент укладання договорів не було сумнівів щодо належного виконання своїх зобов'язань з поставки товару. Після отримання 23.08.2024 заявок від Покупця на поставку першої партії товару, Відповідач довідався про обставини, які унеможливили належне виконання умов договорів закупівлі. Відповідач, усвідомлюючи настання негативного розвитку ситуації, з метою врегулювання проблемного питання оцінюючи фактичні обставини справи, в короткі терміни звернувся до інших офіційних представників та виробників вимірювальних приладів про наявність відповідного товару про наявність необхідних газових лічильників на складах України та готовність реалізації продукції. 06.09.2024 Відповідач направив Позивачу лист № 06/09/01, яким повідомив останнього про існування негативних обставин, що настали не з його вини та запропонував варіанти виходу з ситуації, склалась, що свідчить про вжиття Відповідачем усіх дій, необхідних для недопущення порушення договорів. Подальший розвиток взаємовідносин не залежав від волі Відповідача. Таким чином, учасник господарських відносин вжив залежних від нього заходів для належного виконання своїх зобов'язань перед позивачем за договором поставки, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення. Надання оцінки діям сторони, яка вживала заходів, свідчить про порушення принципів процесу, зокрема обов'язку суду всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо досліджувати докази.
Скаржник вважає поведінку позивача у ситуації, що склалась недобросовісною, оскільки відповідач своїм листом від 06.09.2024 повідомив позивача про фактичні обставини щодо виконання договорів закупівлі, однак будь-якої відповіді про прийняте покупцем рішення ТОВ «Міруа» не отримало. 29.09.2024 відповідач направ позивачу лист за № 29/09/01, де акцентував увагу на тому, що станом на 27.09.2024 не отримав від ТОВ «Газорозподільні мережі України» будь-якої відповіді про прийняте ним рішення, натомість з повідомлення від АТ «ЮНЕКС БАНК» дізнався про стягнення замовником грошового забезпечення за укладеними договорами. Відповідь на свій лист від 29.09.2024 відповідач отримав лише 29.10.2024, в якому позивач зазначив, що лист ТОВ «Міруа» від 06.09.2024 № 06/09/01 фактично отримано ТОВ «Газорозподільні мережі України» у цей же день - 06.09.2024 та зареєстрований за вх. № 4434-2. Отже, Позивач власним листом підтверджує той факт, що на початку вересня місяця 2024 року він був обізнаний із ситуацією щодо ускладнення поставки Товару, однак ігноруючи приписи п. 7.1. ( усі спори вирішуються шляхом переговорів) п. 12.1. договорів (усі правовідносини, що виникають з цього договору регламентуються на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості), зволікав майже місяць з прийняттям рішення про розірвання договорів. Нічим не виправдана пасивна поведінка Позивача, яка полягає у безпідставному тривалому зволіканні щодо прийняття рішення про варіанти виконання умов договорів, запропонованих Відповідачем, а також прийняття рішення про розірвання договорів, є свідченням недобросовісної поведінки, що сприяла пред'явленню вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Скаржник посилається на те, що обсяг відповідальності може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (постанова ВС № 920/437/22).
Скаржник вважає, що враховуючи, що в умовах військової агресії діяльність як позивача, так відповідача, як суб'єктів підприємницької діяльності, є утрудненою та на сторін однаково впливають негативні фактори, пов'язані з воєнними діями на території України, баланс інтересів сторін, а також значний обсяг відповідальності відповідача, недоведеність позивачем наявності у нього збитків у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору є підставою для зменшення розміру пені. Беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, зважаючи на правову природу пені та її основне призначення, наявність таких обставин як врахування майнового стану сторін, період прострочення, наслідки порушення зобов'язання, врахування всіх істотних обставин, а також інтереси сторін, є підставою для застосування положень статті 551 ЦК та 233 ГК, та для зменшення пені.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що суть апеляційної скарги зводиться до того, що відповідач не заперечує факту порушення ним господарського зобов'язання, натомість шляхом подання апеляційної скарги намагається зменшити розмір штрафних санкцій. Позивач не погоджується із обґрунтованістю наведених доводів апеляційної скарги, тим самим вважаючи, що рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2025 є цілком обґрунтованим, правомірним та таким, що підлягає залишенню без змін.
Позивач вказує, що відповідач, посилаючись на п. 142 постанови Верховного Суду від 24.10.2019 № 904/3315/18 вбачає недобросовісність поведінки позивача у зволіканні з прийняттям рішення про розірвання договору при обізнаності із ситуацією щодо ускладнення поставки товару та ігноруванням приписів п. 7.1 та п. 12.1 договорів, однак, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідач з урахуванням пунктів 2.2, 2.3, 2.5.1 був зобов'язаний поставити першу партію товару (поставка 50% від його загальної кількості) протягом 30 календарних днів з дати укладання договорів, тобто у строк до 12.09.2024, належним чином оформивши видаткові накладні. При цьому, в порушення умов укладених між сторонами договорів та наданих позивачем заявок, поставку 50% від загальної кількості товару (першої партії товару) 18 609 шт. відповідачем у передбачені строки - станом на 12.09.2024, так і в подальшому здійснено не було. В матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані суду будь - які докази, зокрема, видаткові накладні та/або акти приймання-передачі, які б підтверджували виконання постачальником прийнятих на себе зобов'язань з передачі товару позивачу - ТОВ «Газорозподільні мережі України».
Позивач звертає увагу, що відповідач вважає, що існування «негативних обставин» є підставою для звільнення від відповідальності. При цьому, відповідач не приймає до уваги, що ТОВ «Газорозподільні мережі України» є оператором ГРМ та забезпечує розподіл природного газу, як побутовим, так і непобутовим споживачам, у тому числі підприємствам теплокомуненерго, підприємствам оборонного комплексу, що забезпечує дотримання національних інтересів особливо в умовах військового стану. У свою чергу, невиконання відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань призводить до порушення прав не лише позивача, а й значної кількості споживачів природного газу.
Позивач вважає безпідставним посилання відповідача на п.п. 142, 143-147 постанови Верховного Суду від 24.10.2019 № 904/3315/18 в контексті спірних правовідносин, оскільки судом у справі № 904/3315/18 надавалась оцінка недобросовісності поведінки відповідача у справі, предмет та суб'єктний склад якої значно відрізняється від даної справи в тому числі і підстави стягнення неустойки.
Позивач вказує на те, що твердження відповідача про відсутність сумнівів на момент укладання договору щодо належного виконання своїх зобов'язань з поставки товару та вчинення всіх можливих заходів для запобігання неналежного виконання договорів та недопущення господарського правопорушення, є безпідставним, оскільки як підтверджено матеріалами справи та встановлено судом, відповідачем було направлено на адресу позивача лист № 06/09/01 від 06.09.2024 з повідомленням про готовність виконати замовлення ТОВ «Газорозподільні мережі України» за умови продовження термінів поставки та строку договору до 28.02.2025, а також за умови погодження зміни виробника мембранних газових лічильників, обґрунтовуючи необхідність продовження термінів поставки та строку договору такими обставинами: ухилення контрагента відповідача - ТОВ «ПРОМО ПЛЮС» від укладання договору поставки газових лічильників, внесення останнього до переліку ризикових суб'єктів господарювання, а також відсутності у відповідача контакту з іншим контрагентом ТОВ «НВП «Вимірювальні системи», додатково зазначивши про можливу поставку лічильників іншого виробника за умови збільшення ціни за один лічильник на величину зміни валютного курсу ЄВРО, оскільки з моменту формування цінової пропозиції відповідача 24.06.2024 по курсу НБУ 43,23 грн. за ЄВРО курс зріс до 45,54 грн. за ЄВРО. Тобто, відповідач запропонував позивачу зміну строків поставки товару, які перевищують передбачені умовами погоджених договорів в п'ять разів. Також відповідач звернувся до позивача з листом № 29/09/01 від 29.09.2024, в якому просив повідомити про вирішення питання щодо продовження строку поставки, зокрема, зазначаючи про отримання від банку - гаранта повідомлення про стягнення замовником забезпечення за укладеними договорами. Як встановлено судом першої інстанції, обставини невиконання зобов'язань контрагентами відповідача не можуть бути розцінені як підстава для звільнення останнього від відповідальності за порушення своїх зобов'язань за спірними договорами. Така поведінка відповідача є недобросовісною і свідчить на користь того, що на момент укладення договорів із позивачем, ТОВ «Міруа» усвідомлювало ризик власної неможливості поставити ТОВ «Газорозподільні мережі України» лічильники, адже вже після укладення договорів із позивачем контрагент відповідача - ТОВ «ПРОМО ПЛЮС» відмовився від укладання договору поставки газових лічильників. Отже, на момент укладання договорів із позивачем у відповідача не було реального умислу на поставку лічильників, адже будь які юридичні гарантії отримання відповідачем таких лічильників від їх виробників були відсутні. Також постачальник не був позбавлений права звернення з вимогами про внесення змін до умов укладених договорів, в тому числі щодо строків поставки, за наявності відповідних підстав в судовому порядку. А тому, факт звернення відповідача із зазначеними заявами не спростовує порушення відповідачем зобов'язань зі своєчасної поставки товару за договорами № 290-РД/24, № 291-РД/24 та № 292-РД/24, що в свою чергу не спростовано відповідачем під час розгляду справи.
Позивач вказує на те, що обставини невиконання зобов'язань контрагентами відповідача не можуть бути розцінені як підстава для звільнення останнього від відповідальності за порушення своїх зобов'язань за спірними договорами та сплати пені.
На думку скаржника, підлягають відхиленню посилання відповідача на ненадання позивачем доказів понесення збитків внаслідок прострочення виконання зобов'язань з поставки товару, оскільки обов'язок доведення наявності підстав для зменшення штрафних санкцій покладений саме на відповідача. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/14628/17, від 13.06.2018 у справі № 910/17259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/496/18, від 15.08.2018 у справі № 910/21804/17, від 22.05.2019 справі № 904/1782/19 та від 05.09.2019 у справі № 910/1338/19. Також не може бути розцінена як підстава для зменшення обсягу відповідальності відповідача та зменшення розміру нарахованої за договорами неустойки надана відповідачем Довідка АТ «Кредобанк»№ 269-731/25 від 09.01.2025, згідно якої станом на 31.12.2024 на рахунку ТОВ «Міруа» перебуває 104 953, 50 грн. та 1 442, 62 грн, адже згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу, свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність. Укладаючи спірні Договори з умовами щодо сплати неустойки (пункт 5.2.), у випадку порушення взятих на себе зобов'язань та застосування майнової відповідальності, відповідач мав оцінити погоджений сторонами порядок виконання договору та об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання відповідно з погодженими у договорі умовами, зокрема, потенційну можливість виникнення затримки поставки товару або потенційну неможливість поставки взагалі. За таких обставин, оскільки зазначені вище договори поставки, що укладені між ТОВ «Міруа» і ТОВ «Газорозподільні мережі України» недійсними не визнавались; умови таких договорів є обов'язковими для виконання; відповідач при укладенні договорів усвідомлював або мав усвідомлювати наслідки порушення умов таких договорів; відповідачем не заперечується факт порушення ним господарського зобов'язання у формі не поставки товару, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/15348/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Міруа» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2025 у справі № 910/15348/24. Призначено справу № 910/15348/24 до розгляду у судовому засіданні 13.01.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2026 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Міруа» (Козачук Н.Ю.) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026, у зв'язку із перебуванням судді Майданевича А.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно з протоколом повторного розподілу справи між суддями від 13.01.2026, для розгляду справи № 910/15348/24 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 прийнято справу № 910/15348/24 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.
Судове засідання, призначене на 13.01.2026 о 12:00 в режимі відеоконференції, не відбулося через відсутність доступу до системи «Електронний суд», що в свою чергу призвело до неможливості проведення технічної фіксації судових засідань.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міруа» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2025 у справі № 910/15348/24 призначено на 17.02.2026.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026, у зв'язку із участю судді Суліма В.В. у вебінарі НШСУ 17.02.2026, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2026, для розгляду справи № 910/15348/24 визначено колегію суддів у складі: Гаврилюк О.М. - головуючий суддя, судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 прийнято справу № 910/15348/24 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.
На підставі ст. 202, 216 ГПК України, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 оголошено перерву у розгляді справи № 910/15348/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Міруа» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2025 до 10.03.2026.
Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/15348/24 розглядалась протягом розумного строку.
Позиції учасників справи
Представник позивача у судовому засіданні 10.03.2026 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2025 у справі № 910/15348/24 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.
Представник відповідача у судовому засіданні 10.03.2026 підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2025 у справі № 910/15348/24 скасувати в частині задоволених вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається із матеріалів справи, за наслідками проведення спрощеної процедури закупівлі UA-2024-06-14-011140-a між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, 13.08.2024 укладено три договори про закупівлю: № 290-РД/24, № 291-РД/24 та № 292-РД/24 (далі - договори).
За умовами п.1.1. Договору про закупівлю № 290-РД/24 від 13.08.2024 (далі - Договір № 290-РД/24) в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця в особі його філій лічильники газу мембранні (Лічильники - код за ДК 021:2015:38550000-5) (далі - Товар).
Аналогічне визначення предмету договору зазначене в Договорі про закупівлю № 291-РД/24 від 13.08.2024 (далі - Договір № 291-РД/24) та Договорі про закупівлю № 292-РД/24 від 13.08.2024 (далі - Договір № 292-РД/24).
Розділами 1-14 договорів сторони узгодили предмет кожного договору, строки та умови поставки, порядок розрахунків, права, обов'язки та відповідальність сторін, обставини непереборної сили, вирішення спорів, дію договорів, антикорупційне та санкційне застереження, умови конфіденційності, прикінцеві положення, додатки, реквізити сторін тощо.
Як визначено п.п. 8.1., 8.2. Договорів № 290-РД/24, № 291-РД/24 та № 292-РД/24, договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками Сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. Договору та діє до 31.12.2024.
Вказані договори підписані представниками постачальника і покупця та скріплені печатками сторін.
Так, згідно п. 1.2. Договору № 290-РД/24 асортимент, найменування, кількість та ціна товару, що передається кожній із філій покупця, визначається згідно із Специфікаціями, наведеними в Додатках 1-6 до цього договору. Специфікація визначає окремі особливості передачі товару кожній з філій покупця. Товар за технічними характеристиками не повинен відрізнятися від тендерної пропозиції постачальника та вимог покупця.
Згідно із п. 1.2. Договору № 291-РД/24 асортимент, найменування, кількість та ціна товару, що передається кожній із філій покупця, визначається згідно із Специфікаціями, наведеними в Додатках 1-10 до цього договору. Специфікація визначає окремі особливості передачі товару кожній з філій покупця. Товар за технічними характеристиками не повинен відрізнятися від тендерної пропозиції постачальника та вимог покупця.
Відповідно до п. 1.2. Договору № 292-РД/24 асортимент, найменування, кількість та ціна товару, що передається кожній із філій покупця, визначається згідно із Специфікаціями, наведеними в Додатках 1-14 до цього договору. Специфікація визначає окремі особливості передачі товару кожній з філій покупця. Товар за технічними характеристиками не повинен відрізнятися від тендерної пропозиції постачальника та вимог покупця.
Згідно із п. 1.4. вказаних договорів товари, що постачаються повинні мати необхідні копії сертифікатів відповідності/якості виробника, що підтверджують відповідність товару вимогам, встановленим до нього загальнообов'язковими на території України нормами і правилами, повинні бути оформлені відповідно до вимог законодавства України.
Якість і комплектність товару повинна відповідати прийнятим державним стандартам, ТУ та/або міжнародним стандартам, передбаченими для даного виду товару (п. 1.5. договорів).
Положеннями п. 2.1. Договору №290-РД/24 визначено, що поставка товару здійснюється за адресами: Дніпровська філія, м. Дніпро, Криворізька філія, м. Кривий Ріг, Львівська філія, м. Львів, Харківська міська філія, м. Харків Харківська філія, м. Харків, Черкаська філія, м. Черкаси. Адреси поставки Товару зазначено також в Додатках 1-6 до цього Договору. Відповідальні особи покупця та постачальника зазначені в Додатках 1-6 до цього договору.
Сторони також узгодили та підписали відповідні специфікації (додатки) до Договору №290-РД/24 на поставку товару - Побутовий лічильник газу G1.6 (DN 32 мм, A=110 мм), з напрямком газу зліва направо, виробник: ТОВ «НВП «Вимірювальні системи», а саме:
- додаток № 1: Специфікація (Дніпровська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), кількість та вартість Товару: 850; загальна вартість 1 071 000,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Дніпро;
- додаток № 2: Специфікація (Криворізька філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), кількість та вартість Товару - 1480; загальна вартість 1 864 800,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Кривий Ріг;
- додаток № 3: Специфікація (Львівська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), кількість та вартість Товару - 326; загальна вартість 410 760,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Львів;
- додаток № 4: Специфікація (Харківська міська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), кількість та вартість Товару - 7677; загальна вартість 9 673 020,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Харків;
- додаток № 5: Специфікація (Харківська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), кількість та вартість Товару - 1798; загальна вартість 2 265 480,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Харків;
- додаток № 6: Специфікація (Черкаська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), кількість та вартість Товару - 30; виробник: ТОВ «НВП «Вимірювальні системи», товар - Побутовий лічильник газу G1.6 (DN 20 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 10 шт.; вартість 12 600,00 грн. з ПДВ; товар - Побутовий лічильник газу G1.6 (DN 32 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 20 шт.; вартість 25 200, 00 грн. з ПДВ; загальна вартість 37 800, 00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Черкаси.
Положеннями п. 2.1. Договору №291-РД/24 визначено, що поставка Товару здійснюється за адресами: Вінницька філія, м. Вінниця, Дніпровська філія, м. Дніпро, Дніпропетровська філія, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, Київська філія, м. Боярка, Криворізька філія, м. Кривий Piг, Миколаївська філія, м. Миколаїв, Сумська філія, м. Суми, Харківська філія, м. Харків, Черкаська філія, м. Черкаси, Чернігівська філія, м. Чернігів. Адреси поставки Товару зазначено також в Додатках 1-10 до цього Договору. Відповідальні особи покупця та постачальника зазначені в Додатках 1-10 до цього договору.
Сторони також узгодили та підписали відповідні специфікації (додатки) до Договору №291-РД/24 на поставку товару - виробник: ТОВ «НВП «Вимірювальні системи», побутовий лічильник газу G2.5 (DN 20 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо, а саме:
- додаток № 1: Специфікація (Вінницька філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), кількість та вартість Товару: 300; загальна вартість 378 000,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Вінниця;
- додаток № 2: Специфікація (Дніпровська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), кількість та вартість Товару: 5; загальна вартість 6 300,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Дніпро;
- додаток № 10: Специфікація (Чернігівська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), кількість та вартість Товару: 311; загальна вартість 391 860, 00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Чернігів;
- додаток № 3: Специфікація (Дніпропетровська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), кількість та вартість Товару: 308; виробник: ТОВ «НВП «Вимірювальні системи»; товар - Побутовий лічильник газу G2.5 (DN 20 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 194 шт.; вартість 244 440,00 грн. з ПДВ; товар - Побутовий лічильник газу G2.5 (DN 32 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 114 шт.; вартість 143 640,00 грн. з ПДВ; загальна вартість 388 080,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: Дніпропетровська область, смт. Слобожанське;
- додаток № 4: Специфікація (Київська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), кількість та вартість Товару: 3840; виробник: ТОВ «НВП «Вимірювальні системи», товар - Побутовий лічильник газу G2.5 (DN 20 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 2130 шт.; вартість 2 683 800,00 грн. з ПДВ; товар - Побутовий лічильник газу G2.5 (DN 25 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 1710 шт.; вартість 2 154 600,00 грн. з ПДВ; загальна вартість 4 838 400,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Боярка;
- додаток № 5: Специфікація (Криворізька філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), кількість та вартість Товару: 335; виробник: ТОВ «НВП «Вимірювальні системи», товар - Побутовий лічильник газу G2.5 (DN 20 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 285 шт.; вартість 359 100, 00 грн. з ПДВ; товар - Побутовий лічильник газу G2.5 (DN 32 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 50 шт.; вартість 63 000,00 грн. з ПДВ; загальна вартість 422 100,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Кривий Ріг;
- додаток № 6: Специфікація (Миколаївської філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), кількість та вартість Товару: 529; виробник: ТОВ «НВП «Вимірювальні системи», товар - Побутовий лічильник газу G2.5 (DN 20 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 300 шт.; вартість 378 000, 00 грн. з ПДВ; товар - Побутовий лічильник газу G2.5 (DN 25 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 229 шт.; вартість 288 540,00 грн. з ПДВ; загальна вартість 666540, 00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Миколаїв;
- додаток № 7: Специфікація (Сумська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), кількість та вартість Товару: 82; виробник: ТОВ «НВП «Вимірювальні системи», товар - Побутовий лічильник газу G2.5 (DN 32 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо; загальна вартість 103 320, 00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Суми;
- додаток № 8: Специфікація (Харківська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), кількість та вартість Товару: 765; виробник: ТОВ «НВП «Вимірювальні системи», товар - Побутовий лічильник газу G2.5 (DN 32 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 166 шт.; вартість 209 160, 00 грн. з ПДВ; товар - Побутовий лічильник газу G2.5 (DN 25 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 599 шт.; вартість 754 740, 00 грн. з ПДВ; загальна вартість 963 900, 00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Харків;
- додаток № 9: Специфікація (Черкаська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), кількість та вартість Товару: 30; виробник: ТОВ «НВП «Вимірювальні системи», товар - Побутовий лічильник газу G2.5 (DN 32 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 20 шт.; вартість 25 200, 00 грн. з ПДВ; товар - Побутовий лічильник газу G2.5 (DN 20 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 10 шт.; вартість 12 600, 00 грн. з ПДВ; загальна вартість 37 800, 00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Черкаси;
Положеннями п. 2.1. Договору №292-РД/24 визначено, що поставка Товару здійснюється за адресами: Вінницька філія, м. Вінниця, Дніпровська філія, м. Дніпро, Дніпропетровська філія, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, Івано-Франківська філія, м. Івано-Франківськ, Київська філія, м. Боярка, Кропивницька філія, м. Кропивницький, Львівська філія, м. Львів, Миколаївська філія, м. Миколаїв, Сумська філія, м. Суми, Харківська міська філія, м. Харків, Харківська філія, м. Харків, Хмельницька філія, м. Хмельницький, Черкаська філія, м. Черкаси, Чернігівська філія, м. Чернігів. Адреси поставки Товару зазначено також в Додатках 1-14 до цього Договору. Відповідальні особи покупця та постачальника зазначені в Додатках 1-14 до цього договору.
Сторони також узгодили та підписали відповідні специфікації (додатки) до Договору №292-РД/24 на поставку товару - Побутовий лічильник газу G4 (DN 32 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо, виробник: ТОВ «НВП «Вимірювальні системи», а саме:
- додаток № 1: Специфікація (Вінницька філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), кількість та вартість Товару: 750; загальна вартість 945 000,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Вінниця;
- додаток № 2: Специфікація (Дніпровська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), кількість та вартість Товару: 278; загальна вартість 350 280,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Дніпро;
- додаток № 4: Специфікація (Івано-Франківська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), кількість та вартість Товару: 843; загальна вартість 1 062 180,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Івано-Франківськ;
- додаток № 7: Специфікація (Львівська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), кількість та вартість Товару: 1750; загальна вартість 2 205 000,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Львів;
- додаток № 11: Специфікація (Харківська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), кількість та вартість Товару: 801; загальна вартість 1 009 260,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Харків;
- додаток № 3: Специфікація (Дніпропетровська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), кількість та вартість Товару: 1938; виробник: ТОВ «НВП «Вимірювальні системи», товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 20 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 504 шт.; вартість 635 040,00 грн. з ПДВ; товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 25 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 96 шт.; вартість 120 960, 00грн. з ПДВ; товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 32 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 1338 шт.; вартість 1 685 880,00 грн. з ПДВ; загальна вартість 2 441 880,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: Дніпропетровська область, смт. Слобожанське;
- додаток № 5: Специфікація (Київська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), кількість та вартість Товару: 7178; виробник: ТОВ «НВП «Вимірювальні системи», товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 20 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 3471 шт.; вартість 4 373 460,00 грн. з ПДВ; товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 25 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 2110 шт.; вартість 2 658 600,00 грн. з ПДВ; товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 32 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 1597 шт.; вартість 2 012 220, 00 грн. з ПДВ; загальна вартість 9 044 280,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Боярка;
- додаток № 6: Специфікація (Кропивницька філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), кількість та вартість Товару: 564; виробник: ТОВ «НВП «Вимірювальні системи», товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 20 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 464 шт.; вартість 584 640, 00 грн. з ПДВ; товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 25 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 100 шт.; вартість 126 000, 00 грн. з ПДВ; загальна вартість 710 640, 00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Кропивницький;
- додаток № 8: Специфікація (Миколаївська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), кількість та вартість Товару: 688; виробник: ТОВ «НВП «Вимірювальні системи», товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 20 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 520 шт.; вартість 655 200,00 грн. з ПДВ; товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 25 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 168 шт.; вартість 211 680,00 грн. з ПДВ; загальна вартість 866 880,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Миколаїв;
- додаток № 9: Специфікація (Сумська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), кількість та вартість Товару: 168; виробник: ТОВ «НВП «Вимірювальні системи», товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 25 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо; загальна вартість 211 680,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Суми;
- додаток № 10: Специфікація (Харківська міська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), кількість та вартість Товару: 722; виробник: ТОВ «НВП «Вимірювальні системи», товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 25 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 100 шт.; вартість 126 000,00 грн. з ПДВ; товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 32 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 622 шт.; вартість 783 720,00 грн. з ПДВ; загальна вартість 909 720,00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Харків;
- додаток № 12: Специфікація (Хмельницька філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), кількість та вартість Товару: 1825; виробник: ТОВ «НВП «Вимірювальні системи», товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 25 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 999 шт.; вартість 1 258 740,00 грн. з ПДВ; товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 32 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 826 шт.; вартість 1 040 760,00 грн. з ПДВ; загальна вартість 2 299 500, 00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Хмельницький;
- додаток № 13: Специфікація (Черкаська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), кількість та вартість Товару: 452; виробник: ТОВ «НВП «Вимірювальні системи», товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 20 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 130 шт.; вартість 163 800, 00 грн. з ПДВ; товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 32 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо - 322 шт.; вартість 405 720,00 грн. з ПДВ; загальна вартість 569 520, 00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Черкаси;
- додаток № 14: Специфікація (Чернігівська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України»), кількість та вартість Товару: 600; виробник: ТОВ «НВП «Вимірювальні системи», товар - Побутовий лічильник газу G4 (DN 20 мм, A=110 мм) з напрямком газу зліва направо; загальна вартість 756 000, 00 грн. з ПДВ; адреса поставки: м. Чернігів.
Згідно з ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Відповідно до п. 1.3. спірних договорів їх ціна складається із сум, зазначених в Специфікації, виходячи із вартості товару, визначеної:
- для Договору № 290-РД/24 - в Додатках 1-6 та не може перевищувати: 15 322 860,00 грн. в т.ч. ПДВ 2 553 810, 00 грн.;
- для Договору № 291-РД/24 - в Додатках 1-10 та не може перевищувати: 8 196 300,00 грн. в т.ч. ПДВ 1 366 050,00 грн.;
- для Договору № 292-РД/24 - в Додатках 1-14 та не може перевищувати: 23 381 820,00 грн. в т.ч. ПДВ 3 896 970,00 грн.
Згідно із пп. 1.3.1. Договору № 290-РД/24 ціна товару згідно Договору включає в себе вартість тари та упаковки товару, всі обов'язкові платежі, що сплачуються постачальником, вартість доставки товару до місця поставки, вартість страхування, навантаження, розвантаження та всі інші витрати постачальника пов'язані з виконанням цього Договору.
Аналогічні положення містять Договір № 291-РД/24 та Договір № 292-РД/24.
Згідно долучених до матеріалів справи специфікацій до вказаних договорів, ціна одного лічильника без ПДВ становить 1 050,00 грн. (з ПДВ 1260,00 грн.)
За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно п. 3.1.-3.3. Договору № 290-РД/24 оплата товару (партії товару) здійснюються покупцем на підставі отриманого від постачальника рахунку-фактури, протягом 30 календарних днів від дати отримання товару покупцем. Порядок, умови та строки розрахунків на поставку окремої партії товару можуть бути змінені (уточнені) за згодою сторін у Додаткових угодах до даного Договору. Оплата здійснюється у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний грошових рахунок постачальника. За згодою сторін оплата Товару може бути здійснена покупцем в іншій формі і в порядку, який не суперечить чинному законодавству України.
Аналогічні положення містять Договір № 291-РД/24 та Договір № 292-РД/24.
Доказів узгодження сторонами іншого строку та/або порядку оплати поставленого за Договорами товару матеріали справи не містять.
В свою чергу, виходячи з умов пунктів п. 3.1.-3.3. спірних договорів виконання зобов'язання постачальника з поставки товару, в тому числі його строк, не ставиться в безпосередню залежність від здійснення оплати (попередньої оплати) товару покупцем та його строку.
Згідно з ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.
Відповідно до п. 2.2. договорів постачання товару здійснюється партіями, за рахунок постачальника та на підставі заявок покупця.
Положеннями пп. 2.5.1 договорів сторони узгодили, що поставка 50% від загальної кількості товару (перша партія товару) здійснюється протягом 30 календарних днів з дати укладання договорів, друга партія товару у розмірі 50% від загальної кількості товару - протягом 60 (календарних) днів з дати укладання договорів. Дострокова поставка дозволяється за попереднім погодженням з покупцем.
Підпунктом 2.5.2. спірних договорів сторони також узгодили, що весь товар, передбачений цими договорами, буде виготовлений і поставлений згідно з умовами договорів, одним виробником.
Докази того, що сторони узгодили інший термін та/або порядок поставки товару за договорами в матеріалах справи відсутні.
Як зазначає позивач у позовній заяві та встановлено судом за матеріалами справи, на виконання умов Договорів № 290-РД/24, № 291-РД/24 та № 292-РД/24 від 13.08.2024 позивачем 16.08.2024 направлено на адресу відповідача лист №5434/22-24 від 16.08.2024, відповідно до якого останній просив у строк до 12.09.2024 поставити побутові лічильники газу виробництва ТОВ «НВП «Вимірювальні системи» згідно із заявками, а також надати всі необхідні супровідні документи, а також відповідні заявки.
Так, згідно Договору №290-РД/24 від 13.08.2024 на підставі заявки на постачання побутових лічильників газу позивач просив поставити товар в загальній кількості 6080 шт. з визначенням відповідних адрес поставки товару, типу лічильників та виробника ТОВ «НВП «Вимірювальні системи» до філій: Дніпровська філія - 425 шт., Криворізька філія - 740 шт., Львівська філія - 163 шт., Харківська міська філія - 3838 шт., Харківська філія - 899 шт., Черкаська філія - 15 шт.
За Договором №291-РД/24 від 13.08.2024 та на підставі відповідної заявки на постачання побутових лічильників газу позивач просив поставити товар в загальній кількості 3170 шт. до філій: Вінницька філія - 150 шт., Дніпровська філія - 3 шт., Дніпропетровська філія - 97 шт., Київська філія - 1920 шт., Криворізька філія - 142 шт., Миколаївська філія - 265 шт., Сумська філія - 41 шт., Харківська філія - 382 шт., Черкаська філія - 15 шт., Чернігівська філія - 155 шт., із визначенням відповідних адрес поставки товару, типу лічильників та виробника ТОВ «НВП «Вимірювальні системи».
Згідно із Договором №292-РД/24 від 13.08.2024 та відповідної заявки на постачання побутових лічильників газу позивач просив поставити товар в кількості 9277 шт. до філій: Вінницька філія - 375 шт., Дніпровська філія - 139 шт., Дніпропетровська філія - 969 шт., Івано-Франківська філія - 421 шт., Київська філія - 3589 шт., Кропивницька філія - 282 шт., Львівська філія - 875 шт., Миколаївська філія - 344 шт., Сумська філія - 84 шт., Харківська міська філія - 361 шт., Харківська філія - 400 шт., Хмельницька філія - 912 шт., Черкаська філія - 226 шт., Чернігівська філія - 300 шт., з визначенням відповідних адрес поставки товару, типу лічильників та виробника ТОВ «НВП «Вимірювальні системи».
Всього за вказаними специфікаціями та заявками відповідач мав поставити позивачу 18 609 шт. побутових лічильників газу, на загальну вартість 23 447 340,00 грн. (вартість одного лічильника - 1050,00 грн. (без ПДВ) за шт., з ПДВ (20%) - 1260,00 грн.).
Факт надсилання вказаного листа разом з відповідними заявками на адресу відповідача та отримання їх останнім підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення в цінний лист з відтиском календарного штемпеля поштового відділення АТ «Укрпошта» від 21.08.2024, Списком поштових відправлень від 21.08.2024 (відправлення № 0504036808851, 0504036811755), фіскального чеку № 43 від 21.08.2024, а також роздруківкою інформації з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» щодо вручення поштових відправлень №0504036808851 та №0504036811755, згідно яких останні вручені адресату 23.08.2024 та 28.08.2024 відповідно.
Крім того, факт отримання вказаного листа 23.08.2024 (поштове відправлення № 0504036808851) з відповідними заявками не заперечується самим відповідачем у поданому відзиві на позовну заяву б/н від 09.01.2025.
Факт виставлення заявок на поставку товару(побутових лічильників газу), їх зміст та прийняття відповідачем до виконання сторонами не заперечувався.
Однак, як вказує позивач у позовній заяві, відповідачем неналежно виконано умови укладених між сторонами Договорів про закупівлю № 290-РД/214 від 13.08.2024, № 291-РД/24 від 13.08.2024 та № 292-РД/24 від 13.08.2024 в частині своєчасної поставки передбаченого останніми товарів, у зв'язку з чим позивачем нараховані штрафні санкції у вигляді пені, а також за наслідками несплати такої неустойки - проценти річних та втрати від інфляції.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст.202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.
Відповідно до пункту 15 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.
Згідно із ч. 1 ст. 14 Закону спрощена закупівля проводиться замовником із застосуванням електронного аукціону відповідно до статті 30 цього Закону.
Частиною 1 статті 33 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.
За приписами частини 4статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.
Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України (чинного на дату виникнення спірних правовідносин) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 193 ГК України (чинного на дату виникнення спірних правовідносин) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Як визначено ст. 266 ГК України (чинного на дату виникнення спірних правовідносин) предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
В силу приписів ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно положень п. 2.3. договорів постачальник надає покупцю рахунок та видаткову накладну, в якій вказується найменування, асортимент, кількість та ціна Товару.
Відповідно до п. 2.8. договорів разом з товаром постачальник передає всю документацію на товар (оригінали рахунків-фактури, видаткові накладні, декларації про відповідність).
У свою чергу згідно п. 2.6. договорів датою постачання товару є дата приймання відповідальною особою покупця партії товару та підписання відповідальними особами сторін відповідних актів приймання-передачі та/або видаткових накладних. Підписання актів приймання-передачі та/або видаткових накладних здійснюється відповідальною особою покупця в особі відповідної філії покупця.
Приймання товару здійснюється покупцем за місцем поставки, визначеним в п. 2.1. спірних договорів.
Згідно п. 2.13. спірних договорів одержання (прийняття) товару покупцем підтверджується оформленою у відповідності до вимог законодавства України та підписаною відповідальною особою покупця видатковою накладною.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що з урахуванням положень укладених між сторонами договорів, документом, який підтверджує факт виконання відповідачем зобов'язання з поставки позивачу побутових лічильників газу згідно умов спірних договорів та підписаних до них специфікацій, у визначеній кількості та з відповідними характеристиками, є видаткова накладна та/або акт приймання-передачі.
В силу статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч. 1, 2 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до пп. 4.3.1. спірних договорів постачальник зобов'язаний поставити товар у строки передбачені п. 2.5.1 цього Договору.
З огляду на викладене, що також не заперечується відповідачем, останній був зобов'язаний поставити першу партію товару (поставка 50 % від його загальної кількості) протягом 30 календарних днів з дати укладання договорів, тобто у строк до 12.09.2024, належним чином оформивши видаткові накладні.
При цьому, згідно умов спірних договорів, такі строки поставки товару не ставляться в залежність від дати надання відповідачу відповідних заявок на поставку товарів, а також листа позивача № 5434/22-24 від 16.08.2024 з проханням здійснити поставку до 12.09.2024, а визначаються саме з дати укладення договору (договорів).
Водночас, як, як вбачається з матеріалів справи, зазначено позивачем в позовній заяві та відповідачем не заперечувалось, в порушення умов укладених між сторонами договорів та наданих позивачем заявок поставку 50% від загальної кількості товару (першої партії товару) 18 609 шт. відповідачем у передбачені строки - станом на 12.09.2024, здійснено не було, відсутні такі докази і у матеріалах справи.
Водночас, відповідачем було направлено на адресу позивача лист № 06/09/01 від 06.09.2024 з повідомленням про готовність виконати замовлення ТОВ «Газорозподільні мережі України» за умови продовження термінів поставки та строку договору до 28.02.2025, а також погодження зміни виробника мембранних газових лічильників, обґрунтовуючи необхідність продовження термінів поставки та строку договору такими обставинами ухилення контрагента відповідача - ТОВ «ПРОМО ПЛЮС» від укладання договору поставки газових лічильників, внесення останнього до переліку ризикових суб'єктів господарювання, а також відсутності у відповідача контакту з іншим контрагентом ТОВ «НВП «Вимірювальні системи», додатково зазначивши про можливу поставку лічильників іншого виробника за умови збільшення ціни за один лічильник на величину зміни валютного курсу ЄВРО, оскільки з моменту формування цінової пропозиції відповідача 24.06.2024 по курсу НБУ 43,23 грн за ЄВРО курс зріс до 45,54 грн за ЄВРО.
В подальшому, не отримавши відповіді на лист від 06.09.2024 щодо продовження строку виконання зобов'язань, відповідач звернувся до позивача з листом № 29/09/01 від 29.09.2024, в якому просив повідомити про вирішення питання щодо продовження строку поставки, зокрема, зазначаючи про отримання від банку - гаранта повідомлення про стягнення змовником забезпечення за укладеними договорами.
За результатами розгляду вказаного листа відповідача № 29/09/01 від 29.09.2024 позивач листом № 6305/15.1-24 від 21.10.2024 повідомив про направлення повідомлень про розірвання укладених між сторонами договорів № 290-РД/24, № 291-РД/24 та № 292-РД/24 від 13.08.2024 від 26.09.2024 № 5968/31.1-24 та від 27.09.2024 № 5985/31.1-24 на підставі п.п. 2.2., 2.5.1, 4.2.1, 4.3.1, 5.1.1, 5.3 договорів у зв'язку з порушенням постачальником зобов'язань в частині поставки 50% загальної кількості товару протягом 30 календарних днів з дати укладення договору, а також запропонував у добровільному порядку сплатити згідно п. 5.2. спірних договорів неустойку за 26 днів прострочення виконання зобов'язань у розмірі 433 071,09 грн протягом трьох робочих днів з дати отримання листа.
Факт надсилання вказаного листа отримання вказаного листа відповідачу підтверджується копіями описів вкладення в цінні листи від 25.10.2024, фіскальними чеками від 25.10.2024 та накладними від 25.10.2024 №0100198425197, №0100198425189.
Згідно наданої позивачем інформації з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» щодо вручення поштових відправлень, відправлення №0100198425197 вручене відповідачу 30.10.2024 та відправлення № 0100198425189 - 29.10.2024 відповідно.
Також в матеріалах справи наявні повідомлення позивача № 5967/31.1-24 від 26.09.2024 про розірвання договору про закупівлю № 291-РД/24 від 13.08.2024, повідомлення № 5968/31.1-24 від 26.09.2024 про розірвання договору про закупівлю № 292-РД/24 від 13.08.2024 та повідомлення № 5985/31.1-24 від 27.09.2024 про розірвання договору про закупівлю № 290-РД/24 від 13.08.2024, згідно яких за наслідками порушення зобов'язань в частині своєчасної поставки товару відповідача було повідомлено про розірвання спірних договорів згідно п.п.4.2.1, 5.3. останніх через десять календарних днів з дати отримання вказаних повідомлень.
Як свідчать матеріали справи, зазначені повідомлення були направлені відповідачеві 27.09.2024, що підтверджується копіями описів вкладення в цінні листи, фіскальними чеками та накладними №№ 010019869814, 0100198698622 та отримані відповідачем 28.09.2024, що також визнано останнім в поданому до суду відзиві.
Згідно положень п. 5.1 Договору № 290-РД/24 у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору (надалі іменується «порушення Договору»), сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством.
Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору (пп. 5.1.1. Договору № 290-РД/24).
Аналогічні положення містять Договір № 291-РД/24 та Договір № 292-РД/24.
Відповідно до п. 5.2. Договорів № 290-РД/24, № 291-РД/24 та № 292-РД/24 сторони погодили, що у разі порушення постачальником строку поставки товару, визначеного п.п. 2.5.1. та/або 2.15. та/або 2.16. цього Договору, постачальник сплачує на користь покупця неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості своєчасно не поставленого товару, за кожний день порушення.
Позивачем зазначено в позовній заяві та встановлено судом за матеріалами справи, що відповідачем допущено порушення умов п. 2.2, пп. 2.5.1. спірних договорів в частині своєчасної поставки першої партії товару та у строк до 12.09.2024 не було поставлено до відповідних філій позивача побутові газові лічильники у кількості 18 609 шт., що становить 50 % товару від його загальної кількості, визначеної у спірних договорах та специфікаціях, підписаних до них.
У зв'язку із чим, позивачем надіслано 21.10.2024 відповідачу вимогу № 6305/15.1-24 про сплату неустойки (пені) в сумі 433 071,09 грн, копія якої наявна в матеріалах справи.
Факт надсилання вимоги на адресу місцезнаходження відповідача в м. Києві та фактичну адресу товариства в Київській області, та отримання їх 30.10.2024 та 29.10.2024 відповідно, належним чином підтверджується матеріалами справи.
Однак відповіді на отриману вимогу відповідачем не надано.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З огляду на порушення відповідачем зобов'язань зі своєчасної поставки товару за договорами, позивачем на підставі п. 5.2 договорів, нараховано та пред'явлено до стягнення 422 071,09 грн пені за період з 13.09.2024 по 08.10.2024.
Також, у зв'язку з несплатою відповідачем нарахованої неустойки в сумі 422 071,09 грн, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу та пред'явлено до стягнення проценти річних з 09.10.2024 по 20.01.2025 в сумі 3 693,70 грн та інфляційні втрати з жовтня по грудень 2024 року в сумі 22 461,14 грн.
Відповідачем не надано доказів виконання зобов'язань за договорами в частині здійснення поставки товару чи сплати штрафних санкцій.
Згідно із ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 188 ГК України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Згідно зі статтею 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Із наведеними приписами законодавства узгоджується передбачене умовами пункту 5.3 Договорів припинення договору внаслідок дострокового розірвання за ініціативою покупця.
Так, за змістом п. 5.3. Договору № 290-РД/24 сторони погодились, що у випадку порушення постачальником прийнятих на себе по даному Договору зобов'язань, покупець має право в односторонньому порядку розірвати даний договір, повідомивши про це постачальника за 10 календарних днів до дати розірвання Договору.
Аналогічні положення містять Договір № 291-РД/24 та Договір № 292-РД/24.
Як вже зазначалось, позивачем, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за спірними договорами, 27.09.2024 надіслано відповідачу повідомлення № 5967/31.1-24 від 26.09.2024 про розірвання договору про закупівлю № 291-РД/24 від 13.08.2024, повідомлення № 5968/31.1-24 від 26.09.2024 про розірвання договору про закупівлю № 292-РД/24 від 13.08.2024 та повідомлення № 5985/31.1-24 від 27.09.2024 про розірвання договору про закупівлю № 290-РД/24 від 13.08.2024, якими повідомив відповідача про розірвання спірних договорів згідно п. 5.3. договорів через десять календарних днів з дати отримання вказаних повідомлень та які згідно наявних матеріалів справи були отримані відповідачем 28.09.2024.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України розірвання договору є підставою для припинення зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
За приписами ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Як вже зазначалось, позивачем надано належні докази направлення листів - повідомлень про відмову від Договорів про закупівлю № 290-РД/24 від 13.08.2024, № 291-РД/24 від 13.08.2024 та № 292-РД/24 від 13.08.2024 в односторонньому порядку на юридичну адресу відповідача, оскільки така одностороння відмова не потребує узгодження з продавцем, з урахуванням дати отримання повідомлень про розірвання, відповідно Договори про закупівлю № 290-РД/24 від 13.08.2024, № 291-РД/24 від 13.08.2024 та № 292-РД/24 від 13.08.2024 слід вважати припиненими з 09.10.2024.
Як правильно встановлено господарським судом першої інстанції, відповідач прострочив виконання зобов'язання з поставки товару, оскільки не виконав умови укладених між сторонами спірних договорів в частині постачання товару покупцю ТОВ «Газорозподільні мережі України» у визначені договорами строки, тому, ураховуючи визначений умовами Договорів граничний строк поставки товару - 12.09.2024 та обставини справи, починаючи з 13.09.2024 відбулося прострочення виконання зобов'язання з постачання товару на суму у розмірі 23 447 340,00 грн.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що оскільки відповідачем допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з поставкою товару, факт якого належним чином підтверджується матеріалами справи, передбачений умовами спірних договорів розмір штрафних санкцій узгоджується з приписами чинного законодавства України та, відповідно, про правомірність застосування позивачем передбаченої пунктом 5.2. Договору пені та наявність правових підстав для нарахування відповідачеві відповідних штрафних санкцій за прострочення відповдачем виконання договірних зобов'язань.
Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на встановлення невиконання відповідачем зобов'язань за договорами, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 433 071,09 грн, і такий розмір є арифметично правильним.
Щодо розрахунку позивача 3% річних з 09.10.2024 по 20.01.2025 у розмірі 3 693,70 грн та інфляційних втрат за період з жовтня по грудень 2024 року у розмірі 22 461,14 грн, на підставі ст. 625 ЦК України, на суму несплаченої відповідачем пені - 433 071,09 грн, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що пеня - це вид неустойки, який обчислюється у відсотках за кожен день прострочення основного грошового зобов'язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України), призначенням якої є санкціонувати порушення строків і мотивувати боржника виконати свої зобов'язання, натомість, три проценти річних та інфляційні втрати є окремими видами відповідальності за затримку саме грошового зобов'язання, передбаченими ч. 2 ст. 625 ЦК України, які можна застосовувати лише до основного боргу (зокрема, несплати вартості товару, послуги чи робіт).
Тобто, стягнення неустойки є самостійною мірою цивільно-правової відповідальності, тому на неї не можуть нараховуватись проценти річних, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.01.2018 у справі № 915/14/17.
Таким чином, оскільки сплата неустойки в розумінні приписів ЦК України є відповідальністю, а не грошовим (борговим) зобов'язанням, вказане розмежування встановлює принципове правило, що запобігає подвійній відповідальності за одне порушення, суд зазначає про неправомірність нарахування на підставі ст. 625 ЦК України процентів річних та втрат від інфляції на суму несплаченої пені, у зв'язку з чим, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Відповідно до ст. 42, 44 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі принципів комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, а також у постанові Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18.
Згідно частини 4 статті 41 Законом України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 43 Законом України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю є нікчемним у разі укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону.
Згідно із п. 1.6. Договорів № 290-РД/24, № 291-РД/24 та № 292-РД/24 визначено, що істотні умови даного Договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягів закупівлі товару, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків покупця; погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення; покращення якості товару за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі; продовження строку дії Договору та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат покупця, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в Договорі; погодження зміни ціни в Договорі в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); зміни ціни в Договорі у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв'язку з зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку «на добу наперед», що застосовуються в Договорі, у разі встановлення в Договорі порядку зміни ціни; зміни умов відповідно до п. 8.3. цього Договору.
Сторонами погоджено, що обидві сторони - постачальник та покупець мають обов'язок спільно контролювати процес коливання ціни за одиницю товару 3 підстав, визначених в п. 1.6.2. даного Договору. У разі зміни ціни за одиницю товару на ринку, яка відбулася з моменту укладення цього договору або останнього внесення змін до нього, постачальник зобов'язаний надати покупцю підтверджуючі документи (довідка, експертний висновок тощо), видані компетентними органами влади, зокрема Торгово-промисловою палатою України або її регіонального підрозділу щодо підвищення цін на ринках відповідної продукції. Для підтвердження коливання ціни товару, визначеного в п. 1.1. Договору, в документі (-ах), який (-i) видається (-ються) компетентними органами влади, повинна бути зазначена діюча ринкова ціна на товар i її порівняння з ринковою ціною на дату, з якої відбулося збільшення/зменшення ціни на ринку, а також інформація про відсоток зростання/зменшення ринкової ціни на товар на дату звернення постачальника з пропозицією зміни ціни за одиницю товару. Покупець здійснює контроль за достовірністю цих документів та приймає рішення щодо внесення відповідних змін у договір (п. 1.7. Договору № 290-РД/24).
Водночас відповідачем не надано доказів зміни ціни товару згідно п. 1.6., 1.7. спірних договорів, зокрема, підтверджуючих документів (довідки, експертні висновки тощо), виданих компетентними органами влади, як не надано і доказів щодо існування документально підтверджених об'єктивних обставин, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат покупця тощо, які спричинили необхідність продовження строку дії спірних договорів.
Окрім цього, за змістом п. 2 ч. 2 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» переможець процедури закупівлі/спрощеної закупівлі під час укладення договору про закупівлю повинен надати, зокрема, копію ліцензії або документа дозвільного характеру (у разі їх наявності) на провадження певного виду господарської діяльності, якщо отримання дозволу або ліцензії на провадження такого виду діяльності передбачено законом та у разі якщо про це було зазначено у тендерній документації/оголошенні про проведення спрощеної закупівлі чи вимагалося замовником під час переговорів у разі застосування переговорної процедури закупівлі.
У п.п. 2.5.2. спірних договорів сторони також узгодили, що весь товар, передбачений цими договорами, буде виготовлений і поставлений згідно з умовами договорів, одним виробником.
З огляду на те, що відповідач на момент підписання спірних договорів мав бути обізнаний щодо можливості провадження господарської діяльності своїми контрагентами та повинен був усвідомлювати настання для себе негативних наслідків у разі невиконання контрагентами своїх зобов'язань перед відповідачем, а з урахуванням визначеного короткострокового терміну виконання поставок відповідач як постачальник мав передбачити власні ресурси виконання зобов'язань та врахувати потенційні можливості їх вчасного здійснення, у зв'язку із чим, колегією суддів апеляційної інстанції критично оцінюються доводи скаржника про вжиття всіх належних заходів з метою належного виконання умов договорів, зокрема, надання відповідачем в процедурі спрощеної закупівлі документів від ТОВ «УСК Стандарт» та ТОВ «Промо плюс» щодо підтвердження права реалізації продукції, а також повідомлення позивача листом 06.09.2024 про обставини, які унеможливили належне виконання умов договорів закупівлі після отримання заявок позивача, з пропозицією інших варіантів поставки товару інших виробників та іншою ціною, які не були прийняті позивачем, з подальшим повідомленням про розірвання договорів.
Також колегія суддів апеляційної інстанції враховує те, що обставини невиконання зобов'язань контрагентами відповідача не можуть бути розцінені як підстава для звільнення останнього від відповідальності за порушення своїх зобов'язань за спірними договорами та сплати пені.
Окрім цього, постачальник не був позбавлений права звернення з вимогами про внесення змін до умов укладених договорів, в тому числі щодо строків поставки, за наявності відповідних підстав в судовому порядку.
Водночас, з урахуванням змісту адресованого покупцеві листа відповідача від 06.09.2024 № 06/09/01 з пропозицією щодо продовження строку виконання зобов'язань з поставки товару за договорами до січня - лютого 2025 та зміни ціни суд констатує, що запропоновані відповідачем строки поставки товару перевищують передбачений умовами погоджених договорів в п'ять разів.
Так, позивач є оператором газорозподільної системи, безперервно здійснює ліцензовану господарську діяльність з розподілу природного газу, і відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2022 № 1335 «Про врегулювання питання використання газорозподільних систем або їх складових» з позивачем укладено договори щодо експлуатації газорозподільних систем або їх складових, відтак поставка побутових лічильників газу з порушенням строків, визначених спірними договорами суперечить інтересам позивача, тобто, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що в діях позивача не вбачається ознак недобросовісності, останній діяв в межах укладених між сторонами спірних договорів та вимог чинного законодавства.
Відповідачем подано клопотання про зменшення розміру пені на 99% від нарахованої суми 433 071,09 грн на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, за змістом якого відповідач наголошує на існуванні об'єктивних обставин, які підтверджують поважність причин несвоєчасного виконання договірних зобов'язань і відсутність завдання збитків позивачу, а відтак наявність підстав для зменшення суми нарахованої пені. Окрім цього відповідач посилався на скрутне фінансове становище, яке підтверджується довідкою АТ «Кредобанк», у якому у відповідача відкриті рахунки, а також необхідність збереження робочих місць на підприємстві, сплати заробітної плати працівникам та обов'язкових платежів (податки, збори, ЄСВ).
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГК України у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 31.07.2019 № 910/3692/18, неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Відтак, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. (пункт 8.33. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).
Зменшення (за клопотанням сторони) заявленої пені, яка нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань, кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського процесуального кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.
Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на викладені вище обставини, наголошує на тому, що відповідачем не надано доказів наявності виняткових обставин, які б свідчили про неможливість виконання зобов'язання у встановлений строк
Доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів понесення збитків внаслідок прострочення виконання зобов'язань з поставки товару, оцінюються колегією суддів апеляційної інстанції критично, оскільки обов'язок доведення наявності підстав для зменшення штрафних санкцій покладений саме на відповідача.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/14628/17, від 13.06.2018 у справі № 910/17259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/496/18, від 15.08.2018 у справі № 910/21804/17, від 22.05.2019 справі № 904/1782/19 та від 05.09.2019 у справі № 910/1338/19.
Тобто, укладаючи спірні Договори з умовами щодо сплати пені (пункт 5.2.), у випадку порушення взятих на себе зобов'язань та застосування майнової відповідальності, відповідач мав оцінити погоджений сторонами порядок виконання договору та об'єктивно оцінити можливість виконання такого зобов'язання відповідно з погодженими у договорі умовами, зокрема, потенційну можливість виникнення затримки поставки товару.
Щодо доводів скаржника про необхідність дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що в даному випадку, враховуючи суму спірних договорів та розмір невиконаних зобов'язань, специфіку діяльності, розмір штрафних санкцій є справедливим та співмірним, таким, що відповідає принципу дотримання розумного балансу між інтересами боржника та кредитора.
При цьому, колегія суддів враховує те, що метою штрафних санкцій в першу чергу є стимулювання боржника до виконання своїх обов'язків за договором, при цьому розмір таких санкцій не є джерелом збагачення кредитора. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. В умовах воєнного стану неустойка не може становити непомірний тягар для осіб, місце розташування яких та місце ведення їх бізнесу є окуповані території або території, які знаходяться в зоні бойових дій.
Разом з тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що зменшення пені призведе до порушення балансу інтересів сторін, оскільки позивач в умовах воєнного стану також несе додаткові витрати та збитки від знецінення грошових коштів, водночас, відповідачем не наведено обставин які можуть бути розцінені як виняткові та такі, що є підставою для зменшення нарахованих та заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені.
Доводи скаржника про те, що господарським судом не враховано правові позиції, викладені ним у суді першої інстанції щодо зменшення неустойки, є безпідставними, оскільки відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про те, що зменшення пені оціночним судженням, яке залежить від обставин конкретного спору.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на встановлені обставини справи, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог та не наведення відповідачем більш вірогідних доказів на доведення власних доводів, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, у зв'язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2025 у справі № 910/15348/24, відсутні.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 31.10.2025 у справі № 910/15348/24, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2025 у справі № 910/15348/24, відсутні.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним у апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Міруа» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2025 у справі № 910/15348/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2025 у справі № 910/15348/24 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Міруа» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2025 у справі № 910/15348/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 31.10.2025 у справі № 910/15348/24 залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу 910/15348/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Постанова підписана 22.04.2026.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Б.О. Ткаченко
А.Г. Майданевич