вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" квітня 2026 р. Справа№ 910/11657/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Владимиренко С.В.
Шапрана В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін, апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 (Повне рішення складено та підписано 17.12.2025.)
у справі № 910/11657/25 (суддя О.М. Спичак)
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про 1 000, 00 грн
17.09.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами до ОСОБА_2 про стягнення 7.358.519,19 грн, з яких 3 500 000,00 грн основного боргу, 686 383,56 грн 3% річних та 3.172.135,63 грн інфляційних втрат.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідач порушив умови Договору №1 від 17.04.2018 та не сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 3 500 000,00 грн, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість. Крім того, у зв'язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач нарахував та заявляв до стягнення з відповідача 686 383,56 грн 3% річних та 3 172 135,63 грн інфляційних втрат.
У підготовчому засіданні 12.11.2025 суд відхилив клопотання відповідача про застосування заходів процесуального примусу, прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з чим спір у справі розглядається з новою ціною позову - 1000,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 по справі № 910/11657/25 у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 30 000 грн 00 коп.
Не погоджуючись з указаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 у справі № 910/11657/25 скасувати в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зменшивши суму витрат, що підлягають стягненню.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на думку позивача, рішення у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що визначений відповідачем розмір гонорару адвоката не відповідає критеріям дійсної необхідності його понесення та розумності, а при підготовці наданих відповідачем у межах даної справи заяв по суті спору не потребувалось збирання значного об'єму доказів в підтвердження заперечень, а також аналізу великої кількості законодавчих актів чи судової практики. У зв'язку з викладеним позивач вважає, що Оскаржуване рішення підлягає скасуванню та зміні в частині стягнення витрат на правову допомогу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2026, матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 у справі № 910/11657/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Андрієнко В.В., судді: Владимиренко С.В., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 у справі № 910/11657/25, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
06.02.2026 відповідач надав відзив на апеляційну скаргу у якому зазначив, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін та стягнути з позивача витрати які відповідач поніс на отримання професійної допомоги у зв'язку з розглядом справи у апеляційній інстанції у розмірі 5 000 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що17.04.2018 між ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено Договір №1 купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Преміум», відповідно до умов п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупця (відступити) належну йому частину частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Преміум», що становить 35% статутного капіталу Товариства, загальною вартістю 3 500 000,00 грн з усіма правами та обов'язками, що належить учаснику відповідно до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Преміум» та законодавства України, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити вартість частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Аква-Преміум» у порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Пунктом 4.1 Договору №1 від 17.04.2018 визначено, що за купівлю частини частки покупець зобов'язується сплатити продавцю суму у розмірі 3 500 000,00 грн.
Відповідно до п. 5.1 Договору №1 від 17.04.2018 встановлено, що покупець здійснює розрахунок в розмірі, передбаченому в п. 4.1. договору, до 21.12.2018 року у спосіб, визначений законодавством України.
Згідно з п. 6.1 Договору №1 від 17.04.2018 право власності на частину частки, що відчужується продавцем, переходить до покупця з моменту підписання обома сторонами договору.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказував на те, що відповідач порушив умови Договору №1 від 17.04.2018 та не сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 3500000,00 грн, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість. Крім того, у зв'язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач нарахував та заявляв до стягнення з відповідача 686 383,56 грн 3% річних та 3 172 135,63 грн інфляційних втрат.
12.11.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог до 1 000,00 грн, яка була прийнята судом до розгляду.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що він у повному обсязі сплатив позивачу грошові кошти за договором, у зв'язку з чим позовні вимоги є безпідставними.
Оскільки відповідач у встановлені договором строки у повному обсязі виконав свої зобов'язання за Договором №1 від 17.04.2018, підстави для стягнення з нього як суми основного боргу, так і нарахованих будь-яких сум 3% річних та інфляційних втрат відсутні.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку відмовити у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 1000,00 грн.
Згідно з ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.3 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч.1 ст.221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У відзиві на позовну заяву відповідачка заявила про стягнення з позивача витрат на праву допомогу адвоката.
11.11.2025 відповідачем подано клопотання про стягнення з позивача адвокатських витрат на суму 30 000,00 грн (разом з доказами їх понесення).
Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5, ч.6 ст.126 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.2022 між Адвокатським об'єднанням «Акта Лекс» (об'єднання) та Катрушиною Людмилою Петрівною (клієнт) укладено Договір про надання правової допомоги №04/02/2022/1, відповідно до умов якого клієнт доручає та оплачує, а об'єднання бере на себе зобов'язання представляти інтереси клієнта в усіх без винятку органах державної влади та місцевого самоврядування, судах України, підприємствах, установах та організаціях, незалежно від форми власності, підпорядкування та галузевої належності, а також перед будь-якими юридичними та фізичними особами, в тому числі, але не виключно: судах України першої, апеляційної і касаційної інстанцій в рамках цивільного, кримінального, господарського, адміністративного і виконавчого провадження; державних адміністраціях; міських, селищних та сільських радах; в органах прокуратури; Міністерстві внутрішніх справ України; органах Національної поліції та Служби безпеки України; Національного банку України; ДПС України та її територіальних органах; органах Державної виконавчої служби; управліннях Державної експертизи; експертних організаціях та установах, з усіма правами наданими позивачу, відповідачу, третій особі, заявнику, скаржнику, заінтересованій особі, стороні виконавчого провадження, а також інших контролюючих органах при вирішенні будь-яких питань, що стосуватимуться супроводження інтересів клієнта.
Відповідно до п. 6.1 Договору вартість послуг за цим договором визначається Додатковою угодою, укладеною між сторонами, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 6.2 Договору усі розрахунки за цим договором здійснюється в гривні шляхом банківського переказу на поточний рахунок об'єднання.
Оплата послуг здійснюються клієнтом щомісячно, відповідно до рахунків, які надаються об'єднанням. Клієнт має право здійснити оплату послуг об'єднання наперед, шляхом перерахування авансового платежу на поточний рахунок об'єднання (п. 6.3 Договору).
У детальному описі наданих послуг за Договором, складеному сторонами 06.11.2025, вказано, що об'єднанням були надані такі послуги - ознайомлення з доводами позовної заяви про стягнення 7.358.519,19 грн, ознайомлення в суді з матеріалами справи, формування та узгодження з клієнтом правової позиції по справі, збір та формування доказової бази (підготовка та направлення адвокатських запитів до банківських установ), підготовка та подання відзиву на позовну заяву, систематизація, групування доказів, формування додатків до відзиву, робота з підсистемою «Електронний суд» - 15 годин - 30000,00 грн.
06.11.2025 між сторонами складено Акт надання послуг №2 на суму 30 000,00 грн (ознайомлення з доводами позовної заяви про стягнення 7 358 519,19 грн, ознайомлення в суді з матеріалами справи, формування та узгодження з клієнтом правової позиції по справі, збір та формування доказової бази (підготовка та направлення адвокатських запитів до банківських установ), підготовка та подання відзиву на позовну заяву, систематизація, групування доказів, формування додатків до відзиву, робота з підсистемою «Електронний суд»).
07.11.2025 відповідачка сплатила об'єднанню гонорар у розмірі 30 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 07.11.2025.
Отже, відповідачем понесені витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 30000,00 грн.
У разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5 і 6 ст.126 ГПК України).
Так, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України.
Натомість у частинах 5-7 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.5 ст.129 ГПК України).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).
Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення, вони підлягають врахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тому місцевий суд дійшов правильного висновку, що понесені відповідачем витрати на правову допомогу адвоката покладаються на позивача у повному обсязі.
Стосовно витрат відповідача на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, судова колегія зазначає наступне.
Відповідач просить суд стягнути з позивача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000,00 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав суду наступні докази:
- акт наданих послуг № 1 від 11.02.2026;
- детальний опис наданих послуг до Договору про надання правової допомоги №04/02/2022/1 від 04.02.202 у господарській справі 910/11657/25;
- ордер Серія АІ №1244520 від 12.02.2026 ;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №9690/10 від 18.12.2020.
Відповідно до п. 6.1 Договору вартість послуг за цим договором визначається Додатковою угодою, укладеною між сторонами, яка є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 6.2 Договору усі розрахунки за цим договором здійснюється в гривні шляхом банківського переказу на поточний рахунок об'єднання.
У детальному описі наданих послуг за Договором №04/02/2022/1 від 04.02.202 у господарській справі 910/11657/25, вказано, що об'єднанням надані послуги з надання правової допомоги, а саме: підготовка відзиву на апеляційну скаргу, робота з підсистемою «Електронний суд» - 2,5 годин - 5 000,00 грн.
11.02.2026 між сторонами було підписано акт надання послуг №1 від 11.02.2026 на суму 5 000,00 грн (підготовка відзиву на апеляційну скаргу, робота з підсистемою «Електронний суд»).
Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується понесення відповідачем витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
За змістом ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. ч. 2, 4, 5 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Витрати сторін, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст. 129 ГПК України.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість витрат відповідача на професійну правничу допомогу, пов'язану із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, а також співмірність розміру таких витрат, у зв'язку з чим клопотання представника ОСОБА_2 про розподіл судових витрат підлягає задоволенню повністю та стягненню з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000,00 грн.
Відповідно до статті 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника.
Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.
Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених нормами чинного законодавства.
Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 у справі № 910/11657/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 у справі № 910/11657/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .
4. Клопотання ОСОБА_2 про розподіл судових витрат задовольнити.
5. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.В. Владимиренко
В.В. Шапран