вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" квітня 2026 р. Справа№ 910/6527/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Гончарова С.А.
Тищенко О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025
повний текст рішення складено 29.09.2025
у справі № 910/6527/25 (суддя Удалова О.Г.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про зобов'язання внести зміни до особового рахунку шляхом відображення на ньому грошової суми у розмірі 156 907,92 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про зобов'язання внести зміни до особового рахунку шляхом відображення на ньому грошової суми у розмірі 156 907,92 грн.
Позовні вимоги мотивовано безпідставним нарахуванням та списанням з позивача плати за зберігання вантажу за договором про надання послуг №43-41564379/2020-001 від 06.03.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі №910/6527/25 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними матеріалами.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі №910/6527/25 позов задоволено повністю. Зобов'язано Акціонерне товариство "Українська залізниця" внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" №2829531 шляхом відображення на ньому грошової суми у розмірі 156 907,92 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" 2 422,40 грн судового збору.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що грошові кошти у сумі 156 907,92 грн як плату за зберігання вантажу списано відповідачем з особового рахунку позивача поза межами умов договору №43-41564379/2020-001 від 06.03.2020 та в супереч вимогам чинного законодавства.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, 10.10.2025 Акціонерне товариство «Українська залізниця» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі №910/6527/25 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що є підставою для його скасування. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що нарахування плати за зберігання вантажів на місцях загального користування станції здійснено відповідно до пункту 9 Розділу 7 Правил перевезення вантажів, що відповідає вимогам чинного законодавства.
Також на переконання скаржника, судом першої інстанції помилково визнано релевантною судову практику, викладену у постановах Верховного Суду у справах №915/305/22 та №915/5/23.
Крім того, відповідач наголошує, що місцевим господарським судом не застосовано під час розгляду справи №910/6527/25 строки позовної давності, що передбачено положеннями Статуту залізниць України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.10.2025, матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" у справі №910/6527/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Гончаров С.А., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6527/25.
23.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/6527/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2025 відкрито апеляційне провадження у справі №910/6527/25 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025, вирішено здійснювати розгляд зазначеної справи без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
14.11.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу зводяться до того, що у період накопичення вагонів у Акціонерного товариства «Українська залізниця» відсутні підстави застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, оскільки у цей час здійснюється накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов Додатку 1-4 до Договору №43-41564379/2020-001 від 06.03.2020, а такі правовідносини є предметом окремої належним чином сплаченої спеціальної послуги, яка не наділяє правом відповідача здійснювати заходи списання коштів за вищевикладених обставин.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, 06.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (замовник) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник) укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №43-41564379/2020-001 (далі - договір) шляхом прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укласти публічний договір (оферти), що підтверджено повідомленням про укладення договору від 06.03.2020, предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
Укладений договір є публічним, за яким перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (п. 1.5. Договору).
Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі КЕП) (п. 1.6 Договору).
31.10.2022 Акціонерним товариством «Українська залізниця» було оприлюднено нову редакцію Договору про надання послуг перевезення вантажів, яка введена в дію 01.05.2023 на веб-сайті http://uz-cargo.com, з накладенням кваліфікованого електронного підпису, що передбачено п. 1.6 Договору.
Відповідно до п. 1.4 Договору про надання послуг, перевезення вантажів залізничним транспортом може бути підтверджено одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Відповідно до п. 2.3.3 Договору, до обов'язків перевізника входить відкриття для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особового рахунку з наданням коду платника, а також присвоєння замовнику коду вантажовідправника / вантажоодержувача. Надані коди зазначаються перевізником в Інформаційному повідомлені про укладення Договору в порядку, визначеному в п. 1.9. Договору.
На виконання вказаних положень позивачу відкрито особовий рахунок з наданням коду платника № 2829531.
Пунктом 2.3.4 Договору передбачено, що перевізник веде облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу та надає замовнику відповідні розрахункові документи в електронній формі. Паперові копії таких документів надаються за зверненням замовника за цінами встановленими в додатку 1-1 до Договору через станцію або через один з підрозділів філії Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень Акціонерного товариства «Українська залізниця», що вказано у такому зверненні замовника. В разі, оформлення первинних документів із зауваженнями, їх паперові копії надаються замовнику безоплатно.
Згідно з п.п. 4.1, 4.2 Договору розрахунки здійснюються через філію Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень АТ Укрзалізниця. Оплата послуг відповідно до Договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в розділі 15 Договору.
Пунктом 4.4 Договору по мірі виконання перевезень та надання послуг, перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати.
Приписами п. 7.4. Договору врегульовано, що належним способом захисту в судовому порядку прав та інтересів замовника щодо відображення перевізником в особовому рахунку використання замовником коштів (провізних платежів, неустойки, відшкодування збитків, інших), є відновлення становища, яке існувало до їх порушення - внесення відповідних змін до особового рахунку замовника про зарахування коштів на нього.
Додатком 1-4 "Умови організації накопичення вагонів" встановлено, що початком накопичення вагонів є:
- на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення;
- на станції відправлення - момент фактичної передачі Замовником вагонів Перевізнику.
Часом закінчення накопичення вагонів є:
- на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів;
- на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником.
За послугу з накопичення вагонів замовник сплачує, зокрема, платежі, пов'язані із затримкою вагонів з його вини, відповідно до Збірника тарифів та Правил перевезення вантажів (пункт 9.2 «Умов організації накопичення вагонів»). Умовами також передбачено, що у разі затримки власних вагонів перевізника з вини замовника підлягають сплаті платежі, визначені Збірником тарифів, Правилами перевезення вантажів та пунктом 3.4 Договору №43-41564379/2020-001 від 06.03.2020.
Як вірно встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" відвантажило зерна кукурудзи, а Акціонерне товариство «Українська залізниця» прийняло до перевезення 50 вагонів у складі одного маршрутного поїзда № 113001 зі станції Хоростків Львівської залізниці, що підтверджено залізничними накладними №№ 36393098, 36393106, 36393114, 36393122, 36393130, 36393148, 36393155, 36393163, 36393171, 36393189, 36393197, 36393205, 36393213.
За час накопичення маршрутного поїзда №113001 станцією Хоростків Львівської залізниці відповідачем нараховано та списано:
- плату за організацію перевезень і накопичення власного рухомого складу - 27 232,92 грн з ПДВ, що підтверджується Накопичувальною карткою №04120502 від 04.12.2022;
- плату за зберігання вантажів у вагонах - 156 907,92 грн з ПДВ, що підтверджено Накопичувальною карткою № 04120502 від 04.12.2022;
- плату за користування вагонами - 352 300,80 грн з ПДВ, що підтверджується Відомістю № 04120095 04.12.2022, із чим позивач не погоджується, що стало підставою для звернення із даним позовом до місцевого господарського суду.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Як вірно було встановлено судом, 06.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (замовник) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник) укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №43-41564379/2020-001 (далі - договір) шляхом прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укласти публічний договір (оферти), що підтверджено повідомленням про укладення договору від 06.03.202.
Предметом Договору №43-41564379/2020-001 від 06.03.2020 є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за вказані послуги.
Згідно зі статтню 10 Закону України "Про залізничний транспорт" розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.
Відповідно до статті 62 Статуту залізниць України порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Належні за перевезення вантажів і надання додаткових послуг платежі можуть вноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях відправлення або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.
Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику (пункт 2.6. Правил розрахунків перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644).
Пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила зберігання вантажів), встановлено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах), у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці - з моменту затримки.
Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво №1), затверджено наказом Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України №551 від 15.11.1999, а саме п. 2 розділу 2 встановлено розміри зборів за зберігання вантажів. Отже, збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.
Відповідно до п. 9 Правил зберігання вантажів, за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення, збір за зберігання вантажів сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми. Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
Згідно з п. 1 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 (далі - Правила складання актів), при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999).
Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу, і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами; один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала (пункту 3 Правил складання актів).
Як регламентовано пунктом 3 Правил користування вагонами та контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника (п. 6 Правил користування вагонами і контейнерами).
Таким чином, відповідно до положення п. 9 Правил зберігання вантажів, приписів пунктів 1, 3 Правил складання актів, належним та допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій - затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, є акт загальної форми ГУ-23, що складений згідно з додатком № 6 до Правил користування вагонами і контейнерами.
Як вірно встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" відвантажило зерна кукурудзи, а Акціонерне товариство «Українська залізниця» прийняла до перевезення 50 вагонів у складі одного маршрутного поїзда № 113001 зі станції Хоростків Львівської залізниці, що підтверджено накладними №№ 36393098, 36393106, 36393114, 36393122, 36393130, 36393148, 36393155, 36393163, 36393171, 36393189, 36393197, 36393205, 36393213.
За час накопичення маршрутного поїзда №113001 станцією Хоростків Львівської залізниці відповідачем нараховано та списано:
- плату за організацію перевезень і накопичення власного рухомого складу -27 232,92 грн з ПДВ, що підтверджено Накопичувальною карткою №04120502 від 04.12.2022;
- плату за зберігання вантажів у вагонах - 156 907,92 грн з ПДВ, що підтверджено Накопичувальною карткою № 04120502 від 04.12.2022;
- плату за користування вагонами - 352 300,80 грн з ПДВ, що підтверджено Відомістю № 04120095 04.12.2022.
Позивачем зазначено, що у Акціонерного товариства «Українська залізниця» відсутні правові підстави для нарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" плату за зберігання вантажів при накопиченні маршрутного поїзда, з урахуванням правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 915/305/22, № 915/5/23.
Відтак, на думку позивача кошти у розмірі 156 907,92 грн набуто Акціонерним товариством «Українська залізниця» без достатньої правової підстави.
Відповідно до п. 7.4 Договору у випадку задоволення грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард", Акціонерне товариство «Українська залізниця» має право відобразити відповідні грошові суми на особовому рахунку позивача в якості попередньої оплати. Належним способом захисту в судовому порядку прав та інтересів замовника щодо відображення перевізником в особовому рахунку використання замовником коштів (провізних платежів, неустойки, відшкодування збитків, інших), є відновлення становища, яке існувало до їх порушення - внесення відповідних змін до особового рахунку замовника про зарахування коштів на нього.
Таким чином, за твердженням позивача, списання з його особового рахунку коштіву розмірі 156 907,92 грн як плату за зберігання вантажу здійснено на підставі Договору № 43-41564379/2020-001 від 06.03.2020, однак не на його виконання, а поза межами погоджених сторонами умов.
Інших способів повернення зазначених коштів ні законодавством, ні умовами Договору не передбачено.
Водночас, на переконання відповідача плата за зберігання вантажу на місцях загального користування станції нарахована правомірно - відповідно до п. 9 розділу 7 Правил перевезення вантажів.
Крім того, за твердженням відповідача судом першої інстанції помилково визнано релевантною судову практику, викладену у постановах Верховного Суду у справах №915/305/22 та №915/5/23.
Суд апеляційної інстанції відхиляє вищевказані доводи відповідача з огляду на те, що правові позиції викладені у наведених постановах є релевантними, враховуючи характер спірних відносин, а наявність додаткових обставин (зокрема листування сторін, гарантій оплати, підписання первинних документів) не змінює критеріїв подібності правовідносин та не є підставою для відмови у застосуванні відповідних правових висновків Верховного Суду.
За ч.ч. 5, 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Колегія суддів звертає увагу, що приписами Додатку 1-4 "Умови організації накопичення вагонів" встановлено, що на станціях накопичення на шляху прямування перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення.
Пунктом 8 Додатку 1-4 "Умови організації накопичення вагонів" визначено, що час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
За послугу з накопичення вагонів замовник сплачує:
- за затримку вагонів замовника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п. 9.2);
- за затримку власних вагонів перевізника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4 Договору (п. 9.3).
Верховний Суд у постановах від 01.02.2024 у справі №915/305/22 та від 09.04.2024 у справі №915/5/23 виснував, що п.п. 8, 9 Правил зберігання вантажів не можуть бути застосовано до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від відповідача, а саме: наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях відповідача з метою формування маршрутного потяга.
Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду при розгляді справ: № 915/305/22, № 915/5/23 дійшов таких висновків.
Оформлення / не оформлення окремої накладної на кожну групу вагонів з маршрутного потягу, або одного документа на весь маршрутний потяг ніяк не впливає на його відправлення до моменту формування (накопичення) складу в 50 вагонів з вантажем.
Накопичення вагонів з вантажем відбувається в межах договірних відносин, отже, не може бути кваліфіковано як "матеріальна відповідальність" та не має такого елементу, як вина відправника.
Згідно положень п.п. 8 та 9 Правил нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
Пункт 9 Правил застосовується у випадку сформованого до відправки вагону, причиною затримки/невідправлення якого є "очікування оформлення документів". Отже, відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.
Накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина відповідача.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що правовідносини з накопичення маршрутного поїзда мають невід'ємну складову - перебування/накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом усього періоду накопичення до моменту прийняття останнього вагона перевізником (п.п. 6, 7 Додатка № 1-4 до Договору №43-41564379/2020-001 від 06.03.2020).
Зазначені дії є предметом окремої послуги, яка підлягає самостійній та належній оплаті. Отже, у період накопичення вагонів маршрутного поїзда у відповідача були відсутні правові підстави для застосування матеріальної відповідальності у вигляді збору за зберігання вантажу на коліях загального користування, оскільки в цей час здійснювалося накопичення вагонів відповідно до умов Додатка № 1-4, а відповідні правовідносини охоплювалися змістом окремої спеціальної послуги.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем нараховано та списано грошові кошти у сумі 156 907,92 грн з особового рахунку позивача як плату за зберігання вантажу, необґрунтовано та безпідставно.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Таким чином як встановлено місцевим господарським судом, списання Акціонерним товариством «Українська залізниця» з особового рахунку позивача грошових коштів у сумі 156 907,92 грн як плату за зберігання вантажу здійснено не на виконання умов Договору про надання послуг, а поза межами домовленостей.
Щодо доводів скаржника стосовно пропущення позивачем строків позовної давності на звернення до суду з даним позовом, колегія суддів зазначає наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( стаття 256, 257 Цивільного кодексу України).
На переконання скаржника строк позовної давності для звернення до суду з позовом розпочато з 05.12.2022 (з моменту підписання накопичувальної карти), а в силу положень п. 136 Статуту залізниць України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, строк позовної давності, який становить 6 місяців, сплив 06.03.2024.
Згідно з частиною першою статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
У п. 6 частини 3 статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку із перевезенням вантажу, пошти.
Згідно з п. 3 статті 925 Цивільного кодексу України зазначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається до транспортних кодексів (статутів).
Згідно з п. 137 Статуту позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється:
а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;
б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина 1 статті 259 Цивільного кодексу України).
Так, відповідно до п. 7.3 договору перевезення вбачається, що сторони збільшили строк позовної давності за вимогами перевізника до замовника та встановили її строк у один рік.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан, який у подальшому неодноразово продовжувався та момент звернення з даним позовом воєнний стан діє на всій території України.
Відповідно з огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності.
Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.
За висновками колегії суддів, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі про ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення з: порушенням норм матеріального та процесуального права; без належного дослідження та врахування всіх обставин справи, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Колегія суддів апеляційного суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з п. 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, у задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 -залишити без змін.
Розподіл судових витрат
Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, 28.11.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" надійшло клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн. 00 коп за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
03.12.2025 через систему «Електронний суд» від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшли заперечення на клопотання про розподіл судових витрат, які містять прохання відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу або зменшити вказані витрати враховуючи складність справи.
В обґрунтування викладеного у вказаній заяві скаржник посилається на те, що заявлений розмір витрат суперечить принципу співмірності з ціною позову.
За приписами статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 04.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" та Адвокатським об'єднанням "Право, бізнес і фінанси" укладено договір про надання правової допомоги №17-01, згідно якого клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу у всіх справах, які пов'язанні або можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів клієнта в обсязі та на умовах, передбачених Договором про надання правової допомоги №17-01 від 04.01.2021.
Відповідно до п. 1.2. Договору визначено, що з метою здійснення захисту клієнта та представництва його інтересів, Адвокатське об'єднання доручає здійснення усіх необхідних дій, пов'язаних з виконанням даного договору, адвокату Накоп'юку Ярославу Володимировичу.
Умовам п. 4.1 Договору регульовано обов'язок клієнта своєчасно і у повному обсязі сплачувати обумовлені угодою гонорар адвоката та фактичні витрати, пов'язані з виконанням передбачених договором про надання правничої допомоги обов'язків.
За умовами пункту 4.3 Договору вартість послуг наданих адвокатом складає 1 000,00 грн за 1 годину роботи.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та є безстроковим і діє до моменту волевиявлення сторони на його припинення (пункт 5.1 Договору про надання правової допомоги ).
Адвокат Накоп'юк Ярослав Володимирович здійснює свою адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК №001243 від 16.12.2019.
Згідно з вимогами частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових втрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем заявлено про понесення судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 000,00 грн, а також надано докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, а саме:
- акт виконаних робіт (наданих послуг) №17-01/638 від 14.11.2025, в якому Адвокатським об'єднанням надано, а Клієнтом прийнято юридичні послуги (складання відзиву на апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі №910/6527/25) тривалість виконання послуги складає 3 години;
- рахунок на оплату №17-01/638 від 14.11.2025 за договором про надання правової допомоги №17-01 від 04.01.2025 на суму 3 000,00 грн;
- платіжна інструкція №10311 від 14.11.2025, якою підтверджено факт оплати наданих послуг.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За приписами частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За приписами частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом апеляційної інстанції враховані надані заявником докази, розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторін, наявність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, колегією суддів враховано, зокрема, правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 стосовно присудження судових та інших витрат:
- " 5.40. Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц);
- 5.41. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268));
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (схожа правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції заперечення Акціонерного товариства "Українська залізниця" на клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» про розподіл судових витрат визнає необґрунтованими та відмовляє у задоволенні вимог відповідача щодо відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу або зменшення суми заявленої позивачем.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про задоволення клопотання позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн понесених при розгляді апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 29.09.2025 у справі № 910/6527/25 у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2025 у справі № 910/6527/25- залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва 29.09.2025 у справі № 910/6527/25 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» про розподіл судових витрат понесених у суді апеляційної інстанції у справі №910/6527/25- задовольнити.
5. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» (03038, місто Київ, вулиця Івана Федорова, будинок 32, літера "А"; ідентифікаційний код 41564379) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.
6. Видачу наказу на виконання постанови доручити Господарському суду міста Києва.
7. Матеріали справи №910/6527/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді С.А. Гончаров
О.В. Тищенко