21 квітня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 921/77/26
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (судді-доповідача) Прядко О.В.,
суддів: Рима Т.Я., Манюка П.Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області вих. № 36911-2026 від 19.03.2026 (вх. № 01-05/809/26 від 20.03.2026)
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2026 (повна ухвала складена і підписана 11.03.2026, суддя Андрусик Н.О.)
у справі № 921/77/26
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" від 12.02.2026 (вх. № 90) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області за договором про постачання електричної енергії № 20030429/771 від 19.11.2025 у розмірі 179 091,34 грн,
Рух справи, процесуальні дії в суді першої інстанції.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" (далі - ТОВ "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ") 12.02.2026 звернулося до Господарського суду Тернопільської області в порядку наказного провадження із заявою від 12.02.2026 про стягнення з боржника - Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі - ГУНП в Тернопільській області) заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 20030429/771 від 19.11.2025 (далі - договір) у розмірі 179 091,34 грн, з яких 178 944,26 грн заборгованості за спожиту активну електричну енергію за період з 01.12.2025 до 31.12.2025 та 147,08 грн 3 % річних, нарахованих з 31.01.2026 до 09.02.2026.
Заяву обґрунтовано неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за договором в частині своєчасної та повної оплати вартості поставленої активної електричної енергії.
За результатами розгляду вищевказаної заяви Господарський суд Тернопільської області видав судовий наказ від 17.02.2026 у справі № 921/77/26 про стягнення з ГУНП в Тернопільській області на користь ТОВ "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ" 178 944,26 грн боргу, 147,08 грн 3 % річних за договором про постачання електричної енергії № 20030429/771 від 19.11.2025 та 266,24 грн судового збору.
06.03.2026 до Господарського суду Тернопільської області від ГУНП в Тернопільській області надійшла заява (вx. № 1818 від 09.03.2026) про скасування судового наказу від 17.02.2026, яку обґрунтовано тим, що заявлена до стягнення сума заборгованості не відповідає умовам (ціні) договору, оскільки ціна за 1 кВт/год (9,140220 грн) електричної енергії, що зазначена в рахунку №A20030429, не відповідає ціні, визначеній сторонами у додатковій угоді № 1 (9,080148 грн), тобто є вищою, що у свою чергу створює переплату та додаткове фінансове навантаження на державний орган, яким є ГУНП в Тернопільській області, а вимога про стягнення 3% річних є похідною від вимоги про стягнення основного боргу і в умовах воєнного стану та участі боржника у стримуванні збройної агресії нападника однозначно негативно відіб'ється на майновому становищі державного органу та ускладнить виконання покладених на нього завдань.
Поряд із цим боржник у заяві від 06.03.2026 (вх. № 1818-1 від 09.03.2026) просив відстрочити сплату судового збору за подання заяви про скасування судового наказу Господарського суду Тернопільської області від 17.02.2026 до ухвалення рішення у справі № 921/77/26, звертаючись до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 21.01.2026 у справі № 925/1293/19, та посилаючись на фактичну відсутність фінансової можливості здійснити оплату судового збору, позаяк є державним органом, фінансування якого здійснюється з державного бюджету і на даний час є недостатнім, що у свою чергу не може бути перешкодою для захисту прав ГУНП в Тернопільській області у судовому порядку.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття.
Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 11.03.2026 у справі № 925/1293/19 у задоволенні клопотання Головного ГУНП в Тернопільській області від 06.03.2026 (вх. № 1818-1 від 09.03.2026) про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі відмовив та повернув ГУНП в Тернопільській області заяву від 06.03.2026 (вх. №1818 від 09.03.2026) про скасування судового наказу з доданими до неї документами.
Ухвалу суду мотивовано тим, що ГУНП в Тернопільській області не відноситься до переліку осіб, зазначених у ст. 8 Закону України "Про судовий збір", а наведені заявником підстави для звільнення від сплати судового збору не передбачені вказаною нормою; у даному випадку предметом заяви є стягнення боргу за договором, а вимоги не стосуються захисту соціальних, трудових, сімейних, житлових прав тощо. Окрім того, розмір судового збору для оплати заяви про скасування судового наказу не може розцінюватися як непосильний, оскільки такий - 133,12 грн (3328,00грн х 0,05 х 0,8) є незначним, а тому доводи щодо відсутності фінансування з державного бюджету не можуть бути взяті до уваги як обґрунтовані, оскільки не відповідають обставинам даної справи та не підтверджені документально.
Враховуючи, що боржник, всупереч вимогам ч. 5 ст. 157 ГПК України, не надав до заяви доказів на підтвердження сплати судового збору у розмірі 133,12 грн, суд першої інстанції дійшов висновку про повернення заяви про скасування судового наказу та роз'яснив, що повернення не позбавляє особу права після сплати судового збору повторно звернутися з такою заявою в межах встановленого законом строку.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
До Західного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" 20.03.2026 надійшла апеляційна скарга ГУНП в Тернопільській області вих. № 36911-2026 від 19.03.2026, у якій скаржник просить призупинити дію судового наказу Господарського суду Тернопільської області від 30.01.2025 у справі № 921/77/26 і скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2026 у справі № 921/77/26, повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скаржник вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою, прийнятою у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповним з'ясуванням усіх обставин справи.
ГУНП в Тернопільській області є державним органом, який фінансується з державного бюджету, однак фінансування на даний час є недостатнім. На час подання заяви про скасування наказу 06.03.2026 на рахунках ГУНП в Тернопільській області не було коштів для сплати належної суми судового збору, на підтвердження чого надавався лист УФЗБО № 27765-2026 від 06.03.2026 (681323), а тому виникла необхідність у відстроченні сплати судового збору. У зв'язку з відмовою у клопотанні про відстрочення сплати судового збору та поверненням заяви про скасування судового наказу від 06.03.2026 боржник не зміг реалізувати своє право на доступ до суду та був позбавлений права на справедливий судовий розгляд.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
ТОВ "ПОЛТАВАЕНЕРГОЗБУТ", згідно з відзивом від 31.03.2026, вважає апеляційну скаргу безпідставною і необґрунтованою, а ухвалу місцевого господарського суду - прийнятою з урахуванням усіх фактичних обставин справи, в межах наданих суду повноважень, з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права. Стягувач вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ГУНП в Тернопільській області не відноситься до переліку осіб, зазначених у ст. 8 Закону України "Про судовий збір", та наведені ним у заяві підстави для звільнення від сплати судового збору не передбачені вказаною нормою.
Рух справи, заяви, клопотання, процесуальні дії в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2026, апеляційну скаргу ГУНП в Тернопільській області у справі № 921/77/26 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Прядко О.В., суддів: Рима Т.Я., Манюка П.Т.
Ухвалою від 24.03.2026 у справі № 921/77/26 суд відкрив апеляційне провадження та призначив вищевказану апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Клопотання скаржника, яке міститься у прохальній частині апеляційної скарги, про зупинення дії судового наказу Господарського суду Тернопільської області від 30.01.2025 у справі № 921/77/26, з огляду на приписи ч. 5 ст. 262 ГПК України, не було задоволено судом апеляційної інстанції.
Матеріали справи № 921/77/26 надійшли до апеляційного суду 14.04.2026.
Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі (ч. 1 ст. 273 ГПК України).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції під час ухвалення постанови. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з приписами ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала про повернення заяви про скасування судового наказу на підставі ч. 6 ст. 157 ГПК України у зв'язку з відсутністю документа, що підтверджує сплату судового збору, та відмовою боржнику у відстроченні сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Отже, у розумінні приписів ст. 8 Закону України "Про судовий збір", відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати можуть мати місце за наявності виключних обставин.
У той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.01.2026 у справі № 925/1293/19 (на яку також посилається боржник) наголошує, що висновок судів про неможливість застосування ст. 8 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист. Характер порушення, встановленого ЄСПЛ (обмеження доступу до суду через непосильний судовий збір без оцінки майнового стану юридичної особи), ставить під сумнів результат національного провадження в частині повернення позовної заяви.
У ст. 129 Конституції України та ст. 42 ГПК України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єктів господарювання та громадян поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими шляхом відстрочення сплати судового збору, окрім випадків, встановлених ст. 8 Закону України "Про судовий збір", призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Суд першої інстанції відмовив ГУНП в Тернопільській області у відстроченні сплати судового збору з мотивів, що ст. 8 Закону України "Про судовий збір" передбачає таку можливість виключно для фізичних осіб за наявності відповідних умов або до юридичних осіб за наявності майнового критерію, але тільки у визначених п. 3 ч. 1 цієї статті справах. Поряд із цим суд першої інстанції відхилив доводи боржника щодо відсутності фінансування з державного бюджету, оскільки встановив, що такі не відповідають обставинам справи та не підтверджені документально.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Колегія суддів зазначає, що застосування приписів ст. 86 ГПК України, як норми процесуального права, має загальний (універсальний, абсолютний) характер для усіх справ. Обов'язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів, тобто з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих і наявних у справі доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.
Колегія суддів апеляційного суду, дослідивши та оцінивши наданий боржником лист УФЗБО № 27765-2026 від 06.03.2026 (681323) із дотриманням вимог статей 73, 76-79, 86 ГПК України, дійшла висновку, що такий не є належним і достатнім доказом відсутності фактичної фінансової можливості боржника сплатити судовий збір у розмірі 133,12 грн протягом п'ятнадцятиденного строку, встановленого ч. 1 ст. 157 ГПК України для подання заяви про скасування судового наказу.
Сам лише факт того, що ГУНП в Тернопільській області є органом державної влади, який фінансується з державного бюджету, з посиланням на відсутність коштів для сплати судового збору станом на 06.03.2026, не може бути беззаперечною підставою для відстрочення сплати судового збору у даному випадку.
Колегія суддів також вважає, що рішення місцевого господарського суду щодо повернення заяви про скасування судового наказу, з огляду на відмову у відстроченні сплати судового збору до моменту ухвалення рішення у справі № 921/77/26, не є непропорційним чи непосильним обмеженням права боржника на доступ до суду. З огляду на приписи п. 3 ч. 5 ст. 157, ч. 2 ст. 158, ст. 119 ГПК України, боржник не позбавлений права після сплати судового збору повторно звернутися із заявою про скасування судового наказу та клопотанням про поновлення пропущеного строку, встановленого ч. 1 ст. 157 цього Кодексу, що роз'яснив суд першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали.
За наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що неповне мотивування судом першої інстанції правових підстав відмови у відстроченні сплати судового збору в оскаржуваній ухвалі не вплинуло на правильність кінцевого процесуального рішення щодо повернення заяви про скасування судового наказу.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, беруться до уваги апеляційним судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.
Отже, враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги ГУНП в Тернопільській області від 19.03.2026 без задоволення, а оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду - без змін.
Розподіл судових витрат.
У порядку приписів ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.
Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області за вих. № 36911-2026 від 19.03.2026 (вх. № 01-05/809/26 від 20.03.2026) залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 11.03.2026 у справі № 921/77/26 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 921/77/26 повернути до Господарського суду Тернопільської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 287-291 ГПК України.
Головуючий суддя (суддя-доповідач) Прядко О.В.
Суддя Рим Т.Я.
Суддя Манюк П.Т.