21 квітня 2026 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
Головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_4
та сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
законного представника
особи, стосовно якої
вирішувалось клопотання ОСОБА_6
адвоката ОСОБА_7
законного представника
потерпілого ОСОБА_8
представника потерпілого ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Окружної прокуратури міста Чернівці ОСОБА_5 на ухвалу Чернівецького районного суду міста Чернівців від 06.02.2026р. у кримінальному провадженні №12025263020000337 від 26.04.2025 р.
Ухвалою Чернівецького районного суду міста Чернівців від 06.02.2026 р. задоволено клопотання прокурора про застосування примусових заходів виховного характеру та застосовано до малолітнього ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернівці Чернівецького району Чернівецької області, українця, громадянина України, учня 7-го класу Чернівецької гімназії №20 ЧМР, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, примусові заходи виховного характеру у вигляді застереження, обмеження дозвілля та встановлення особливих вимог до поведінки малолітнього, а саме: заборони виходити з дому з 22 год. до 6 год. ранку без супроводу батьків чи осіб, які їх замінюють, не відвідувати після 22 год. громадські місця (кафе, бари, дискотеки) та передано його під нагляд матері - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ЄУНСС:725/9466/25 Головуючий в І інстанції: ОСОБА_11
НП:11-кп/822/140/26 Суддя - доповідач: ОСОБА_1
Зобов'язано ОСОБА_6 посилити контроль, нагляд та виховний вплив над сином, і систематично контролювати поведінку останнього.
Тривалість заходів виховного характеру встановлено терміном 1 (один) рік.
Вирішено питання щодо долі речових доказів.
Цивільний позов законного представника ОСОБА_8 залишено без розгляду.
Відповідно до ухвали районного суду, ОСОБА_10 22.04.2025 року, приблизно о 18.30 год., перебуваючи на території Чернівецької гімназії №20 Чернівецької міської ради, що розташована по вул. Глібовій, 12, м. Чернівці, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, у ході раптово виниклого словесного конфлікту на ґрунті особистих неприязних відносин із малолітнім ОСОБА_12 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень, наніс останньому один удар кулаком правої руки в ділянку підборіддя, один удар кулаком лівої руки в скроневу ділянку справа, а також один удар ногою по правому стегну. Внаслідок зазначених дій малолітньому потерпілому ОСОБА_12 спричинено тілесні ушкодження, які відповідно до висновку судово-медичного експерта № 451 д відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, в діях неповнолітнього ОСОБА_10 за даним фактом вбачаються ознаки суспільно-небезпечного діяння, які підпадають під ознаки складу кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.
На вказану ухвалу суду першої інстанції прокурор Окружної прокуратури міста Чернівці ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи того, що дії малолітнього ОСОБА_10 підпадають під ознаки суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, просить ухвалу суду першої інстанції в частині залишення цивільного позову без розгляду скасувати та постановити нову ухвалу, якою вирішити цивільний позов по суті, а в решті ухвалу районного суду залишити без змін.
Стверджує, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів виховного характеру, всупереч вимогам ч.1 ст.129 КПК України не вирішив заявлений цивільний позов по суті, а безпідставно залишив його без розгляду, що свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону в розумінні ст. 412 КПК України, яке перешкодило суду ухвалити законне й обґрунтоване рішення в цій частині.
Уважає, що залишення цивільного позову без розгляду порушує право потерпілого на судовий захист та компенсацію завданої шкоди в межах одного провадження.
Також зазначає, що посилання суду першої інстанції на п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15.05.2006р. є помилковим, оскільки наведені в ній роз'яснення в цій частині є застарілими та не узгоджуються з положеннями чинного КПК України у редакції 2012 року.
Заслухавши доповідь судді, який виклав суть ухвали та вимоги апеляційної скарги, доводи прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, посилаючись на обставини у ній викладені, думку інших учасників судового провадження, які заперечили проти поданої апеляційної скарги та просили її залишити без задоволення, а ухвалу районного суду - без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження з підстав зазначених в апеляційній скарзі та обговоривши наведені у ній доводи, колегія суддів доходить такого.
Згідно з ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновок районного суду про наявність підстав для застосування до малолітнього ОСОБА_10 примусових заходів виховного характеру, в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому відповідно до ст. 404 КПК України в цій частині судове рішення апеляційним судом не переглядається.
Переглядаючи рішення районного суду в частині залишення без розгляду цивільного позову законного представника потерпілого, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги прокурора не ґрунтуються на фактичних обставинах провадження та не дають підстав для висновку про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за завдану шкоду.
На захист інтересів неповнолітніх осіб цивільний позов може бути пред'явлений їхніми законними представниками, а прокурор може пред'явити цивільний позов в інтересах держави, а також у випадках, встановлених законом, в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права. Ці ж положення узгоджуються зі ст.61, 63, 64 КПК України, які визначають коло осіб, які можуть бути цивільними позивачами, їх представниками та законними представниками.
Згідно з ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом, а якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Отже, у випадках, коли КПК України прямо не визначає процесуального механізму реагування на заяву сторони про залишення цивільного позову без розгляду, суд вправі застосувати відповідні положення ЦПК України.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Крім того, ч.7 ст.128 КПК України прямо встановлює, що особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Отже, залишення цивільного позову без розгляду саме по собі не позбавляє особу права на судовий захист, не вирішує спір по суті та не перешкоджає повторному зверненню до суду в належному процесуальному порядку.
Як встановлено колегією суддів, у суді першої інстанції законний представник потерпілого та інші учасники провадження просили залишити цивільний позов без розгляду. Таку ж позицію вони висловили у суді апеляційної інстанції.
За таких обставин, районний суд, врахувавши волевиявлення сторони, в інтересах якої подано позов, дійшов обґрунтованого висновку про залишення цивільного позову без розгляду.
Такий підхід узгоджується і з положеннями ст.61 КПК України, відповідно до якої цивільний позивач має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції був зобов'язаний у будь-якому випадку вирішити цивільний позов по суті, є необґрунтованими, оскільки вони не враховують диспозитивний характер цивільно-правової вимоги та право сторони визначати спосіб захисту свого порушеного права.
Примусове вирішення цивільного позову по суті всупереч волевиявленню особи, в інтересах якої його подано, не узгоджується ані з приписами ч.5 ст.128 КПК України, ані з положеннями п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України.
Посилання прокурора на порушення права потерпілої сторони на доступ до правосуддя апеляційний суд відхиляє, оскільки залишення позову без розгляду не позбавляє потерпілого чи його законного представника права на повторне звернення до суду в порядку цивільного судочинства, а тому не може розцінюватися як відмова у судовому захисті. Крім того, відповідно до ст.265 ЦК України, якщо суд залишив без розгляду позов, пред'явлений у кримінальному провадженні, час від дня пред'явлення позову до набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності.
За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції, залишаючи цивільний позов без розгляду, правильно застосував норми кримінального процесуального закону у взаємозв'язку з положеннями цивільного процесуального законодавства, а тому підстав для скасування ухвали в цій частині не вбачається.
На підставі зазначеного, керуючись ст. 128, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора Окружної прокуратури міста Чернівці ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Чернівецького районного суду міста Чернівців від 06.02.2026р., якою до малолітнього ОСОБА_10 застосовано примусові заходи виховного характеру, - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3