Справа № 344/1897/25
Провадження № 22-з/4808/36/26
Головуючий у 1 інстанції Бабій О.М.
Суддя-доповідач Максюта
22 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі судді Максюти І.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2025 року,
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області рішенням від 26 листопада 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задовольнив частково.
В порядку поділу спільного майна подружжя визнав за позивачем ОСОБА_2 право власності на:
земельну ділянку, кадастровий номер 2610100000:23:001:0885, площею 0,1049 га., вартістю 1 891 600 грн.;
земельну ділянку, кадастровий номер 2610100000:23:001:0886, площею 0,0071 га., вартістю 159 400 грн.;
будівельні матеріали (у вигляді будинку), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , вартість яких 456 181 грн.;
автомобіль марки Renault Megane Scenic, 2011 року випуску, вартістю 7673 доларів США, що згідно курсу НБУ на день подання позову становить 322 415 грн. 62 коп.;
частку засновника (учасника) в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Франко-Трейд», код ЄДРПОУЗ7182646, в розмірі 50%, яка складає 75 375 грн.
У порядку поділу спільного майна подружжя визнав за відповідачкою ОСОБА_1 право власності на:
грошові кошти, які були отримані нею від продажу автомобіля марки Chevrolet Equinox, 2013 року випуску, в сумі 397 720 грн.;
грошові кошти в сумі 13 955 доларів США, що згідно курсу НБУ на день подання позову становить 586 382 грн. 12 коп., які були сплачені згідно Договору купівлі-продажу майна, яке буде створене в майбутньому від 06 березня 2019 року, та які вона отримала відповідно до договору про відступлення права вимоги на майно, яке буде створене в майбутньому.
Стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , 1/2 компенсацію різниці вартості спільного майна подружжя, що підлягає поділу в розмірі 960 434 грн. 75 коп.
Стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по оплаті судового збору в розмірі 15 140 гривень.
У задоволенні решти вимог позову відмовив.
Не погоджуючись із таким рішенням, відповідачка ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою.
Системою автоматизованого розподілу справ здійснено розподіл вказаної справи між суддями, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Мальцева Є.Є., судді: Девляшевський В.А., Василишин Л.В..
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 29 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2025 року.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 12 січня 2026 року призначено справу до розгляду в Івано-Франківському апеляційному суді на 03 лютого 2026 року о 13:00 год.
03 лютого 2026 року по справі оголошено перерву, розгляд справи призначено на 17 лютого 2026 року о 15:00 год.
17 лютого 2026 року представником апелянта ОСОБА_1 адвокатом Яковишин В.Ю. подано клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду. Розгляд справи відкладено на 10 березня 2026 року о 14:30 год.
10 березня 2026 року, у зв'язку з перебуванням судді Девляшевського В.А. у відрядженні, розгляд справи відкладено на 31 березня 2026 року о 11:00 год..
31 березня 2026 року по справі оголошено перерву, розгляд справи призначено на 23 квітня 2026 о 14:00 год
20 квітня 2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід складу суду, в якій заявник вказує, що 06 березня 2026 року подала клопотання про закриття провадження у даній справі щодо частини позовних вимог позивача, які не мають відношення до спільної сумісної власності, однак це клопотання на момент подання цієї заяви судом не розглянуте, що, на її особисту думку і переконання, свідчить про формальне ставлення суду до клопотання про закриття провадження у справі. Зазначає, що подальший розгляд судом справи №344/1897/25 стосовно усіх позовних вимог свідчить про повне ігнорування колегією суддів Івано-Франківського апеляційного суду інформації, яка міститься у Державному реєстрі речових прав, яка не спростована жодним письмовим доказом позивача чи його представником, що беззаперечно викликає сумнів у неупередженості або об'єктивності колегії суддів при розгляді апеляційної скарги на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 26 листопада 2025 року у справі №344/1897/25.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги формальне ставлення колегії суду до передбачених законом вимог, що свідчить про наявність обставин, які викликають у неї сумнів у неупередженості або об'єктивності колегії суддів, просить задовольнити заяву про відвід колегії суддів.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 квітня 2026 року заявлений відвід визнано необґрунтованим.
В силу положень статті 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
На виконання вимог частини третьої статті 40 ЦПК України протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 квітня 2026 року заяву про відвід в порядку, установленому частиною першою статті 33 ЦПК України, передано судді Івано-Франківського апеляційного суду Максюті І.О.
Статтею 36 ЦПК України визначено перелік підстав відводу (самовідводу) судді.
Так, відповідно до частин першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, кожен має право при визначенні його цивільних прав і обов'язків на справедливий публічний розгляд справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.
Згідно із Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.
Аналіз практики рішень Європейського суду з прав людини з цього питання дає можливість дійти висновку, що критерієм порушення суб'єктивної складової вказаного поняття можуть бути висловлювання судді по суті правової проблеми, яка порушена у позові, чи щодо особи або дій заявника, ще до того, як суд під його головуванням повинен був винести рішення у справі тощо.
Стосовно об'єктивної неупередженості в рішеннях Європейського суду з прав людини зазначено, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди повинні викликати в учасників цивільного процесу.
За приписами ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Згідно із змістом заяви ОСОБА_1 пов'язує підстави відводу колегії суддів із формальним ставленням та ігноруванням апеляційним судом клопотання про закриття провадження у справі, у зв'язку з його невирішенням після подання.
Порядок розгляду заяв та клопотань визначено ст.222 ЦПК України, у частині першій якої передбачено, що головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.
Водночас, доводи ОСОБА_1 про відвід колегії суддів не свідчать про існування об'єктивно обґрунтованих обставин, які викликають сумнів в неупередженості або необ'єктивності суддів, оскільки розгляд справи не завершено, а клопотання про закриття провадження розглядається у судовому засіданні з урахуванням думки усіх учасників справи та обставин, які мають значення для справи, тобто таке клопотання розглядається до завершення розгляду справи в апеляційному порядку (до ухвалення рішення по суті спору).
Таким чином, зміст заяви про відвід колегії суддів не свідчить про наявність підстав, передбачених статтею 36 ЦПК України, для їх відводу.
Визначення складу суду для розгляду конкретної справи здійснюється лише в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законодавством, зокрема статтею 33 ЦПК України, а думка як учасників, так і самих суддів щодо бажаної участі у справі колегії суддів, не впливає на визначення їх для розгляду справи.
Крім того, суддя не має права самоусунутись від розгляду справи, заявити необґрунтовано самовідвід або задовольнити необґрунтований відвід.
Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді справи є порушенням права на справедливий суд.
З огляду на вищенаведене, у задоволенні заяви про відвід суддів належить відмовити.
Керуючись статтями 36, 40, 260 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжявідмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.О. Максюта