Номер провадження: 22-ц/813/2189/26
Справа № 947/35965/24
Головуючий у першій інстанції Цирфа К. А.
Доповідач Вадовська Л. М.
21.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,
суддів - Погорєлової С.О., Сєвєрової Є.С.,
за участю секретаря - Венжик Л.С.,
за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:
представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,
відповідача акціонерного товариства «Сенс Банк», представника ОСОБА_3 ,
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головного управління ДПС в Одеській області, - не з'явились,
переглянувши справу №947/35965/24 за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Сенс Банк», за участю третьої особи Головного управління ДПС в Одеській області про визнання припиненим кредитного зобов'язання, визнання відсутнім податкового зобов'язання за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2025 року у складі судді Цифри К.А., -
Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 09 листопада 2024 року в системі «Електронний суд» до суду з вищеназваним позовом, вказала, що уклала з ЗАТ «Альфа-Банк» кредитний договір №800003340 від 12 березня 2008 року, за яким отримала кредит в розмірі 79640,00 доларів США на строк до 12 березня 2023 року; для забезпечення виконання кредитних зобов'язань передала на підставі іпотечного договору №800003340-И від 12 березня 2008 року в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . У зв'язку з виниклою заборгованістю АТ «Альфа-Банк» у позасудовий спосіб звернув стягнення на предмет іпотеки та зареєстрував 12 грудня 2018 року за Банком право власності на квартиру.
Позивач ОСОБА_1 вказала, що у березні 2024 року отримала від ГУ ДПС в Одеській області повідомлення про необхідність подання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2018 рік та необхідність сплати податку на додаткове благо (ознака доходу 126; пп.164.2.17 п.164 с.164 Податкового кодексу України), яке визначено у розмірі 1751314,89 грн. із джерелом надходження АТ «Сенс Банк» (як отриманий у 2018 році від АТ «Альфа-Банк» дохід) .
На звернення до АТ «Сенс Банк» отримала відповідь від 31 липня 2024 року, за змістом якої заборгованість за кредитним договором №800003340 від 12 березня 2008 року була прощена (анульована) у зв'язку із задоволенням вимог іпотекодержателя в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» на дату державної реєстрації за банком права власності на нерухомість та згідно довідки про отриманий дохід у вигляді прощення боргу вих. №4299 від 07 серпня 2019 року (у довідці банк зазначив, що після звернення стягнення на предмет іпотеки залишок заборгованості за кредитним договором станом на 12 грудня 2018 року склав 113904202,87 грн.; залишок заборгованості прощено (анульовано); у відповідності до вимог ПКУ до складу річного доходу за 2018 рік включено дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу у розмірі 1751314,89 грн., який підлягає оподаткуванню).
Посилаючись на вказані обставини позивач ОСОБА_1 обґрунтовує своє звернення до суду, так як вважає, що у неї відсутні боргові зобов'язання перед АТ «Сенс Банк» як правонаступником ПАТ «Альфа-Банк» за фактом їх припинення з підставі статті 36 Закону України «Про іпотеку», відповідно, відсутній обов'язок зі сплати податку з доходу у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126).
Позивач ОСОБА_1 просила:
визнати припиненим обов'язок ОСОБА_1 зі сплати боргового зобов'язання за кредитним договором №800003340 від 12 березня 2008 року, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 , з підставі, визначених частиною 4 статті 36 Закону України «Про іпотеку» в редакції станом на 12 грудня 2018 року та пункту 6.3.1 іпотечного договору №800003340-И від 12 березня 2008 року;
визнати відсутнім у ОСОБА_1 обов'язок зі сплати податкового зобов'язання у вигляді податку на дохід фізичних осіб та військового збору за фактом подання АТ «Альфа-Банк» (правонаступник АТ «Сенс Банк») податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також нарахованого єдиного внеску (а.с.1-5).
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2024 року відкрито провадження у справі (а.с.51).
Відповідач АТ «Сенс Банк» подав 17 грудня 2024 року заяву про закриття провадження у справі, де вказав, що спір щодо нарахування або щодо незгоди з нарахуванням податку на прощену заборгованість не може розглядатися в порядку цивільного судочинства, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що відповідачем у даному випадку повинен бути суб'єкт владних повноважень, який здійснив нарахування (податковий орган), а не АТ «Сенс Банк (а.с.58-59).
Відповідач АТ «Сенс Банк» позов не визнав, зазначивши у відзиві, що чинним законодавством та умовами укладеного іпотечного договору передбачено, що державна реєстрація права власності проводиться на підставі іпотечного договору та є законним способом набуття АТ «Альфа-Банк» нерухомого майна у власність. Заборгованість за кредитним договором №800003340 від 12 березня 2008 року прощено, зобов'яання за кредитним договором припинено, претензій фінансового характеру по кредитному договору №800003340 від 12 березня 2008 року не має. Відповідно до абзацу 1 п.п. «д» п.п.164.2.17 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 ПКУ). На виконання умов Податкового кодексу України АТ «Сенс Банк» (до зміни назви АТ «Альфа-Банк») подав податкову звітність шляхом заповнення форми 1ДФ і її направлення до податкових органів, також про прощення боргу повідомлено і саму ОСОБА_1 АТ «Сенс Банк» не заявляє вимоги фінансового характеру на виконання умов кредитного або іпотечного договору, отже відсутній предмет спору взагалі. Зі змісту позовної заяви у ОСОБА_1 є претензії виключного щодо наявності або відсутності отриманого додаткового блага після позасудового звернення стягнення та прощення боргу (а.с.67-69).
Позивач ОСОБА_1 надала відповідь на відзив (а.с.86-91).
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду в загальному порядку (а.с.97).
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2025 року в задоволенні позову відмовлено (а.с.104-109).
Висновок суду мотивовано тим, що у грудні 2018 року банком як кредитодавцем (іпотекодержателем) звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі банку права власності на нього, після чого зобов'язання за кредитним договором були припинені, заборгованість позивача була прощена банком, про що останнім повідомлено податковий орган. Після звернення стягнення на предмет іпотеки будь-яких вимог майнового чи немайнового характеру банком до позивача не пред'являлось. Відтак, правовідношення у вигляді зобов'язання за кредитним договором припинено, а заборгованість прощено. Предмет спору за позовною вимог про визнання припиненим обов'язку позивача зі сплати боргового зобов'язання за кредитним договором відсутній. Що стосується визначення бази оподаткування платника податків, який повинен сплатити податки з додатково отриманого блага, то дане не може бути розглянуто в порядку цивільного судочинства. Належним відповідачем у сфері відносин оподаткування є податковий орган. Позовна вимога про визнання відсутнім обов'язку зі сплати податкового зобов'язання у вигляді податку на дохід фізичних осіб та військового збору за поданим АТ «Альфа-Банк» податковим розрахунком не підлягає задоволенню.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 на рішення суду.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позову (ас.115-117).
За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає у наступному. Суд неправильно застосував положення статті 36 Закону України «Про іпотеку» та умови пункту 6.3.1 іпотечного договору №800003340-И від 12 березня 2008 року, що призвело до невірної оцінки підстав припинення кредитного зобов'язання. Суд необґрунтовано відмовив у задоволенні вимог щодо визнання припиненим обов'язку зі сплати боргового зобов'язання, посилаючись на відсутність предмета спору, оскільки між сторонами існує спір щодо підстав припинення зобов'язання, що має істотне значення для визначення податкових наслідків. Суд неправильно визначив, що питання щодо податкових зобов'язань відноситься виключно до адміністративної юрисдикції, ігноруючи той факт, що спір стосується приватноправових відносин між позивачем та банком, наслідки яких безпосередньо впливають на виникнення податкових зобов'язань. Звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на нього, що є виконанням зобов'язання, та прощення боргу є різними правовими підставами припинення зобов'язання, що мають різні правові наслідки, особливо в контексті оподаткування. Суд не розмежував ці підстави, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права. Між АТ «Сенс Банк» як кредитором та ОСОБА_1 як боржником існує реальний спір щодо підстав припинення зобов'язання та у зв'язку з цим наявності певних обов'язків у сторін. АТ «Сенс Банк» вважає, що після звернення стягнення на предмет іпотеки залишок заборгованості за кредитним договором було прощено, тоді як ОСОБА_1 стверджує, що зобов'язання припинилося в повному обсязі виконанням внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до частини 4 статті 36 Закону України «Про іпотеку» та пункту 6.3.1 іпотечного договору. Відповідно, застосування банком такої можливості як прощення боргу є безпідставним, застосованим щодо договору, боргові зобов'язанні за яким вже були припинені. В межах даної справи певна підстава припинення зобов'язання має істотне значення, оскільки прямо впливає на виникнення податкових наслідків для ОСОБА_1 . Якщо зобов'язання припинилося внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки, то у позивача не виникає додаткового блага у вигляді прощеного боргу, яке і підлягало оподаткуванню станом на день прощення боргу. Отже, позов про визнання припиненим обов'язку зі сплати боргового зобов'язання за кредитним договором є належним способом захисту прав позивача, суд необґрунтовано відмовив у його задоволенні, пославшись на відсутність предмета спору.
Відповідно в даному випадку позовна вимога про визнання відсутнім податкового зобов'язання нерозривно пов'язана з вимогою про визнання припиненим кредитного зобов'язання, оскільки відсутність податкового зобов'язання є прямим наслідком припинення кредитного зобов'язання внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки, а не прощення боргу. Основний спір у справі стосується приватноправових відносин між позивачем та банком, а саме підстав припинення кредитного зобов'язання. Податкові наслідки цих відносин є похідними від визначення правової природи припинення зобов'язання. Крім того, відповідно до підпункту 154.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України якщо кредитор не повідомив боржника про прощення боргу в установленому порядку, кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів у вигляді прощеного боргу. У справі відсутні докази належного повідомлення ОСОБА_1 про прощення боргу. Отже, навіть якщо припустити, що мало місце прощення боргу, обов'язок сплати податку мав виконати банк як податковий агент.
В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.
Відзив на апеляційну скаргу не поданий; в судовому засіданні представник АТ «Сенс Банк» Байрамов О.В. заперечив щодо змісту і вимог апеляційної скарги, підтримавши викладене в суді першої інстанції обґрунтування.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані.
Між закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (ЄДРПОУ 23494714) та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) укладено Кредитний договір №800003340 від 12 березня 2008 року, за яким надано кредит в сумі 79640,00 доларів США під 13,5 відсотків річних на власні потреби без будь-яких обмежень в готівковій формі через касу кредитора під забезпечення іпотекою, дата остаточного повернення кредиту 12 березня 2023 року (а.с.10-13).
Між закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (ЄДРПОУ 23494714) та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) укладено Іпотечний договір №800003340-И від 12 березня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е. 12 березня 2008 року за реєстровим №521, за яким для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за Кредитним договором №800003340 від 12 березня 2008 року передано в іпотеку нерухоме майно - квартиру загальною площею 65,5 кв.м, житловою площею 38,6 кв.м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-9).
За умовами пункту 6.2 статті 6 Іпотечного договору №800003340-И від 12 березня 2008 року звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із договором про задоволення вимоги іпотекодержателя (позасудове врегулювання), яким вважається застереження, що міститься у пункті 6.3 цього Договору.
Згідно п.6.3, п.6.3.1 статті 6 Іпотечного договору №800003340-И від 12 березня 2008 року звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку позасудового врегулювання на підставі даного Договору застереження може здійснюватися одним із зазначених способів, зокрема, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання; у цьому випадку право власності на предмет іпотеки переходить від іпотекодавців до іпотекодержателя з дня наступного за останнім днем строку, визначеного для виконання порушеного основного зобов'язання та/або умов цього Договору у вимозі про усунення порушень, яка буде надіслана іпотекодержателем згідно зі статтею 35 Закону України «Про іпотеку»; при цьому дане застереження, яке визнається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. За цим Договором іпортекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за ціною, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, якого обирає іпотекодержатель самостійно; при цьому вартість проведення такої оцінки підлягає відшкодуванню іпотекодавцем в тому числі і за рахунок предмета іпотеки; у разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцям перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодаржателя; після переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання у межах суми, передбаченої у пункті 2.1 статті 2 цього Договору, є недійсними.
За інформацією станом на 29 вересня 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки на об'єкт нерухомого майна: квартиру загальною площею 65,5 кв.м, житловою площею 38,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1721900451101) зареєстровано 29 вересня 2020 року припинення іпотеки на підставі: повідомлення №82722-150-43 від 29 вересня 2020 року АТ «Альфа-Банк»; відомості внесено до реєстру 29 вересня 2020 року приватним нотаріусом Чаплинським А.Є., індексний номер рішення: 54319134 (а.с.14).
За інформацією Головного управління ДПС в Одеській області Державної податкової служби України від 16 травня 2024 року в Центральній базі даних Державного реєстру фізичних осіб щодо отриманих доходів значиться за 2018 рік отримання ОСОБА_1 суми доходу у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) п.п.164.217 п.164.2 ст.164 розділ ІУ Податкового кодексу України, яка включається до загального оподатковуваного доходу платника податку (а.с.15, 16).
Згідно відповіді АТ «Сенс Банк» від 20 серпня 2024 на запит ОСОБА_1 задоволення вимог іпотекодержателя відбулося у порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» шляхом реєстрації за Банком права власності на нерухомість. До відповіді додано, зокрема:
Довідку АТ «Альфа-Банк» від 07 серпня 2019 року за вих. №4299 про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, видану на ім'я ОСОБА_1 , в якій вказано, що АТ «Альфа-Банк» повідомляє ОСОБА_1 , що відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» Банк 12 грудня 2018 року задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (рішення державного реєстратора КП «Агенція реєстраційних послуг» Манюти С.В. №44622148 від 14 грудня 2018 року), а саме на квартиру загальною площею 65,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка знаходилась в іпотеці Банку відповідно до умов посвідченого приватним нотаріусом Чапським А.Н. за реєстровим №521 Іпотечного договору №800003340-И від 12 березня 2008 року, та Кредитного договору №800003340 від 12 березня 2008 року. Згідно висновку суб'єкта оціночної діяльності ринкова вартість предмета іпотеки визначена на рівні 765542,00 грн. Після набуття Банком права власності на предмет іпотеки залишок заборгованості за Кредитним договором №800003340 від 12 березня 2008 року (за основною сумою, процентами, комісією та пенею) за офіційним курсом НБУ станом на 12 грудня 2018 року склав 113904202,87 грн. У зв'язу із задоволенням вимог Іпотекодержателя в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» на дату державної реєстрації права власності на нерухомість ОСОБА_1 прощено (анульовано) залишок заборгованості за Кредитним договором №800003340 від 12 березня 2008 року. У відповідності до вимог Податкового кодексу України до складу річного доходу за 2018 рік включається дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу в розмірі 1751314,89 грн. Отриманий ОСОБА_1 дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5%, які відповідно до вимог чинного законодавства ОСОБА_1 самостійно повинна сплатити до Державного бюджету України (а.с.17, 17зв.).
Відповідно частини 4 статті 36 до Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на дату набуття АТ «Альфа-Банк» права власності на предмет іпотеки, після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Згідно частини 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на дату набуття АТ «Альфа-Банк» права власності на предмет іпотеки, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимог шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Отже, на підставі Кредитного договору №800003340 від 12 березня 2008 року ОСОБА_1 отримана кредит в розмірі 79640,00 доларів США на строк до 12 березня 2023 року; виконання кредитних зобов'язань було забезпечено на підставі Іпотечного договору №800003340 від 12 березня 2008 року іпотекою належного ОСОБА_1 та ОСОБА_5 нерухомого майна; АТ «Альфа-Банк» задовольнив забезпечену іпотекою вимогу звернувши стягнення на предмет іпотеки в порядку позасудового врегулювання шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», та зареєструвавши 12 грудня 2018 року за АТ «Альфа-Банк» право власності на предмет іпотеки; після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (п.1 ч.2 ст.11 ЦПК України).
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.509 ЦК України).
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546 ЦК України).
У розумінні пункту 1 частини 2 статті 11, частин 1, 2 статті 509 ЦК України на підставі Кредитного договору №800003340 від 12 березня 2008 року у ОСОБА_1 як сторони цього Договору виникли кредитні зобов'язання, виконання яких було забезпечено, зокрема, іпотекою на підставі Іпотечного договору №800003340-И від 12 березня 2008 року .
Припинення зобов'язання врегульовано Главою 50 ЦК України.
Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч.1 ст.598 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.599 ЦК України).
Зміст поняття належного виконання зобов'язання визначений в статті 526 ЦК України, яка визначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (ч.1 ст.605 ЦК України).
Отже, припинення зобов'язання виконанням (ст.599 ЦК України) та припинення зобов'язання прощенням боргу (ст.605 ЦК України) є різними підстави припинення зобов'язання.
ОСОБА_1 заявляє про припинення зобов'язання за підставою, що не входить до переліку підстав припинення зобов'язання, наведених у ЦК України.
За умовами пункту 6.3.1 статті 6 Іпотечного договору №800003340-И від 12 березня 2008 року, що узгоджується з законом (ч.4 ст.36 до Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на дату набуття АТ «Альфа-Банк» права власності на предмет іпотеки), після переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання у межах суми, передбаченої у пункту 2.1 статті 2 цього Договору, є недійсними.
До АТ «Альфа-Банк» право власності на предмет іпотеки перейшло на підставі пункту 6.3.1 статті 6 Іпотечного договору №800003340-И від 12 березня 2008 року у порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку».
За таких обставин, будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання у межах суми, передбаченої у пункті 2.1 статті 2 цього Договору, є недійсними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2022 року у справі №761/36873/18 (провадження №14-121цс21), вирішуючи виключну правову проблему щодо тлумачення та застосування норми права, що міститься в частині четвертій статті 36 Закону України "Про іпотеку", зокрема, зробила наступні висновки:
«8.4. Підстави для припинення зобов'язання визначені у статтях 598-609 ЦК України. Разом з тим частина перша статті 598 ЦК України визначає, що зобов'язання може бути припинено і з підстав, визначених договором або законом, а отже, вказує на невичерпність переліку підстав припинення зобов'язання, наведених у ЦК України.
8.5. Зокрема, Закон України "Про іпотеку" як акт цивільного законодавства визначає правові підстави для припинення не тільки іпотеки як додаткового зобов'язання, а й основного зобов'язання, що випливає з кредитного договору.
8.6. Так, стаття 36 зазначеного Закону передбачає, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
8.7. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
8.8. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
8.9. Частина четверта статті 591 ЦК України містить загальне правило, що якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 ЦК України, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас частина четверта статті 36 Закону України "Про іпотеку" встановлює спеціальне правило, яке підлягає переважному застосуванню.
8.10. Відповідно до частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" після звершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
8.11. Норма права, яка міститься в зазначеній частині Закону, передбачає недійсність вимог іпотекодержателя, які можуть виникнути до боржника після будь-якого позасудового врегулювання, зокрема після звернення стягнення на предмет іпотеки, а отже, має обмежувальний характер регулювання, тому не може тлумачитися розширено.
8.12. Із цього випливає неможливість для кредитора вимагати виконання боржником основного зобов'язання в розмірі, який перевищує визначену суб'єктом оціночної діяльності вартість такого предмета іпотеки, якщо кредитор (іпотекодержатель) звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання за цією ціною (оберненням його у свою власність)».
У розумінні даної постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі №761/36873/18 (провадження №14-121цс21), можна зробити наступні висновки, що:
в разі завершення позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 37 Закону України "Про іпотеку", зобов'язання припиняється, оскільки за положеннями цього Закону всі наступні вимоги є недійсними;
позивач має право заявити позов про припинення зобов'язання за кредитним договором у зв'язку з його виконанням (зверненням стягнення на предмет іпотеки); такий спосіб захисту є належним і за своєю суттю є позовом про визнання відсутнього права.
Частина 4 статті 36 Закону України «Про іпотеку» є спеціальною нормою, яка поширюється на зобов'язання, забезпечені іпотекою, що виключає застосування загальної норми статті 599 ЦК України про припинення зобов'язання виконанням, проведеним належним чином. Така спеціальна підстава припинення забезпеченого іпотекою зобов'язання означає, що припиняються будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання. Це правило поширюється на всі випадки позасудового врегулювання вимог іпотекодержателя щодо основного зобов'язання в повному обсязі, включаючи як основний обов'язок боржника, так і додаткові обов'язки, що існують у межах тих самих зобов'язальних правовідносин. Та обставина, чи залишилась після позасудового врегулювання фактично невиконаною будь-яка частина основного зобов'язання, правового значення не має (постанова Верховного Суду від 03 серпня 2022 року у справі №756/10266/15-ц, провадження №61-1710св22).
З огляду на встановлені у справі обставини щодо зобов'язання, яке виникло на підставі Кредитного договору №800003340 від 12 березня 2008 року, застосуванням у виконанні такого позасудового врегулювання шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку», висновок суду першої інстанції про відмову в частині вимог про припинення зобов'язання з посиланням на відсутність предмета спору є помилковим. В цій частині вимог обраний позивачем спосіб захисту інтересу в правовій визначеності при виконанні договірних зобов'язань у даному випадку є належним і за своєю суттю є позовом про визнання відсутнього права.
Отже, позовна вимога про припиненим зобов'язання підлягає задоволенню.
Позовна вимога щодо податкових зобов'язань у даній справі як така, що пред'явлена до відповідача АТ «Сенс Банк» є безпідставною, обраний спосіб захисту не є належним, що є підставою для відмови у позові.
Позивач вважає дану вимогу похідною від вимоги про припинення зобов'язання, тому заявляє таку в порядку цивільного судочинства до свого кредитора, а не до податкового органу. За таких обставин, висновок суду першої інстанції про відмову в цій частині вимог з посиланням на те, що не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, є помилковим.
З огляду на викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового рішення по суті вимог.
В судовому засіданні 19 березня 2026 року апеляційний суд закінчив з'ясування обставин і перевірку їх доказами, надав учасникам справи можливість виступити у судових дебатах та перейшов до стадії ухвалення судового рішення за результатами апеляційного провадження. З огляду на складність справи, навантаження, тривалі відключення електроенергії, відпустку суддів Погорєлової С.О. і Сєвєрової Є.С. ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 14 квітня 2026 року, потому через лікарняний судді Погорєлової С.О. відкладено на 21 квітня 2026 року.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 , підтриману представником Прядко Аллою Олександрівною, в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2025 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Сенс Банк», за участю третьої особи Головного управління ДПС в Одеській області про визнання припиненим кредитного зобов'язання - задовольнити.
Зобов'язання ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за укладеним між закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (ЄДРПОУ 23494714) та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) Кредитним договором №800003340 від 12 березня 2008 року визнати припиненими на підставі частини 4 статті 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції станом на 12 грудня 2018 року) та пункту 6.3.1 укладеного між закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (ЄДРПОУ 23494714) та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), ОСОБА_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) Іпотечного договору №800003340-И від 12 березня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чапським А.Е. 12 березня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі №521.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Сенс Банк», за участю третьої особи Головного управління ДПС в Одеській області про визнання відсутнім у ОСОБА_1 обов'язку зі сплати податкового зобов'язання у вигляді податку на дохід фізичних осіб та військового збору за фактом подання акціонерним товариством «Альфа-Банк» (правонаступник акціонерне товариство «Сенс Банк») податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також нарахованого єдиного внеску - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 21 квітня 2026 року.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді С.О.Погорєлова
Є.С.Сєвєрова