“26» березня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5 (в режимі ВКЗ)
обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ)
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
(в режимі ВКЗ)
потерпілої та законного
представника потерпілого ОСОБА_9 (в режимі ВКЗ)
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12020150110000767 за апеляційними скаргами прокурора Первомайської окружної прокуратури ОСОБА_10 , потерпілої та законного представника потерпілого - ОСОБА_9 , на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 квітня 2025 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця. м. Первомайська Миколаївської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
-обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 квітня 2025 року ОСОБА_6 визнаний невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 286 КК України та виправданий за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
Залишено без розгляду цивільні позови до ОСОБА_6 :
- прокурора в інтересах держави в особі КНП «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради про стягнення вартості стаціонарного лікування потерпілого від злочину в сумі 9 283,84 грн,
- прокурора в інтересах держави в особі КНП «Первомайська центральна міська багатопрофільна лікарня» Первомайської міської ради Миколаївської області про стягнення вартості стаціонарного лікування потерпілих від злочину в сумі 34 049,14 грн,
- потерпілого ОСОБА_11 про стягнення майнової шкоди в розмірі 82 695,20 грн,
- потерпілої ОСОБА_9 про стягнення майнової шкоди в розмірі 301 567,69 грн та моральної шкоди в розмірі 500 000 грн.
Скасовано заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.
Вирішено питання про судові витрати ти речові докази.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
Прокурор ОСОБА_12 просить вирок щодо ОСОБА_6 скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 3 роки.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 9 153,20 грн.
Просить задовольнити цивільні позови до ОСОБА_6 :
-прокурора в інтересах держави в особі КНП «Миколаївська обласна дитяча клінічна лікарня» Миколаївської обласної ради про стягнення вартості стаціонарного лікування від злочину в сумі 9 283,84 грн;
-прокурора в інтересах держави в особі КНП «Первомайська центральна міська багатопрофільна лікарня» Первомайської міської ради Миколаївської області про стягнення вартості стаціонарного лікування потерпілих від злочину в сумі 34 049,14 грн;
-потерпілого ОСОБА_11 про стягнення майнової шкоди в розмірі 82 695,20 грн;
-потерпілої ОСОБА_9 про стягнення майнової шкоди в розмірі 30 1567,69 грн та моральної шкоди в розмірі 500 000 грн.
Потерпіла та законний представник потерпілої - ОСОБА_9 просить вирок щодо ОСОБА_6 скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Задовольнити цивільний позов про стягнення з ОСОБА_6 на її користь майнової шкоди в розмірі 301 567,69 грн та моральної шкоди в розмірі 500 000 грн.
Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги.
Прокурор ОСОБА_12 вважає вирок незаконним з підстав невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Зазначив, що всупереч ст. 94 КПК України, суд оцінив докази без належного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності і взаємозв'язку, не навів у вироку переконливих і беззаперечних мотивів, з яких він відкинув докази обвинувачення, а тому висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним даним, дослідженим судом в ході розгляду справи.
Перелічує докази, які на його думку, доводять вину ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
На переконання апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що сукупність зібраних доказів, наданих стороною обвинувачення, з точки зору достатності та взаємозв'язку, об'єктивно не підтверджує поза розумним сумнівом існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та є недостатньою для прийняття рішення про те, що саме дії водія ОСОБА_6 знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з отриманням пасажиром автомобіля «ВАЗ-21114», р/н НОМЕР_1 ОСОБА_13 та ОСОБА_14 тілесних ушкоджень.
Апелянт вказав, що суд першої інстанції у вироку зазначає, що експертами під час проведення комісійних автотехнічних експертиз досліджувались показання, які надані обвинуваченим під час судового засідання, та показання потерпілих.
Проте, у висновках експертиз №2979/16248-16250 від 28.07.2022 та №2979/16248-16250 від 29.08.2023, експерти не досліджували показання обвинуваченого та потерпілих, надані під час судового засідання. На поставлене прокурором запитання в судовому засіданні експертові ОСОБА_15 , чому експерти не досліджували показання обвинуваченого, надані в судовому засіданні та показання потерпілих, та як експерти дійшли до такого висновку, останній чітко відповів, що ним не досліджувались показання обвинуваченого та потерпілих, надані під час судового засідання, а враховувалась лише автотехнічна експертиза №348 від 02.07.2020, в якій відображено показання водія автомобіля «Volkswagen Touran» р.н. НОМЕР_2 та водія автомобіля «ВАЗ-21114», р/н НОМЕР_1 ОСОБА_6 та пасажира автомобіля «ВАЗ-21114», р/н НОМЕР_1 ОСОБА_14 .
Вказав, що автотехнічна експертиза №348 від 02.07.2020 стороною обвинувачення в судовому засіданні поставлена під сумнів, і як наслідок, за клопотанням сторони обвинувачення призначено ряд комісійних судових автотехнічних експертиз, за наслідками яких складено висновки №2979/16248-16250 від 28.07.2022 та №2979/16248-16250 від 29.08.2023. Проте судом вказаному факту не надано оцінку під час дослідження доказів.
Зазначив, що під час допиту стороною обвинувачення експерта ОСОБА_15 в судовому засіданні (за результатом проведення повторної комісійної судово-автотехнічної експертизи №2979/16248-16250 від 29.08.2023) поставлено запитання, чи можливо встановити причинно наслідковий зв'язок між ДТП та отриманням пасажиром автомобіля «ВАЗ-21114», р/н НОМЕР_1 ОСОБА_13 та ОСОБА_14 тілесних ушкоджень, не враховуючи розбіжність показань водіїв, наданих під час досудового розслідування, а лише матеріали провадження, а саме протокол огляду місця події від 17.04.2020 та висновок судово інженерно-транспортної експертизи №277 від 01.06.2020, на що отримано відповідь, що можливо.
Вказав, що експерту поставлено запитання, чому не було таким чином проведено експертне дослідження та встановлено причинно-наслідковий зв'язок, експерт відповів, що було не достатньо даних. Стороною обвинувачення поставлено запитання, чому під час проведення експертизи не заявлялись експертами клопотання, на що останній не міг надати чітку відповідь.
На думку апелянта, враховуючи, що експерти не заявляли клопотання в порядку п.2.1. розділу II Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень про надання додаткових матеріалів та вчинення інших дій, пов'язаних із проведенням експертизи, можливо дійти висновку, що наданих їм об'єктів та матеріалів для проведення дослідження було достатньо.
Вказав, що стороною обвинувачення в судовому засіданні поставлено під сумнів висновок повторної комісійної судово-автотехнічної експертизи №2979/16248-16250 від 29.08.2023 та в судовому засіданні з'ясовано думку водія автомобіля «Volkswagen Touran» р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_6 з приводу проведення з останнім слідчого експерименту в порядку ст. 333 КПК України, на що останній відмовився. В той час, водій автомобіля «ВАЗ-21114», р/н НОМЕР_1 ОСОБА_16 надав свою згоду. В подальшому стороною обвинувачення заявлено клопотання (в порядку ст. 333 КПК України) про проведення слідчого експерименту за участі водія автомобіля «ВАЗ-21114», р/н НОМЕР_1 ОСОБА_17 , в задоволені якого судом безпідставно відмовлено.
Прокурор вважає, що відмова у задоволенні клопотання сторони обвинувачення з приводу проведення слідчого експерименту за участі водія автомобіля «ВАЗ-21114», р/н НОМЕР_1 ОСОБА_17 в порядку ст. 333 КПК України є незаконною, оскільки необхідність у проведенні слідчого експерименту виникла в судовому засіданні після дослідження висновку повторної комісійної судової автотехнічної експертизи №2979/16248-16250 від 29.08.2023 та допиту судового експерта ОСОБА_15 .
Зазначив, що стороною обвинувачення після допиту експерта ОСОБА_15 в судовому засіданні поставлено під сумнів висновок експертизи №2979/16248-16250 від 29.08.2023 при його відповіді на поставлені стороною обвинувачення питання. Оскільки, на переконання апелянта, існують достатні підстави вважати висновок експерта необґрунтованим та таким, що суперечить матеріалам справи, прокурором заявлено клопотання про призначення комісійної судової автотехнічної експертизи, в задоволенні якого суд першої інстанції відмовив.
Прокурор не погоджується з вказаним рішенням суду, оскільки експерти при проведенні експертного дослідження, на думку сторони обвинувачення, не в повній мірі використали свої повноваження експертів при проведенні експертизи. Незважаючи на те, що висновок суперечить матеріалам провадження, суд не застосував повноваження ст. 332 КПК України, якою передбачено право доручити проведення експертизи для усунення суперечностей, незалежно від наявності клопотання, якщо суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, або існують підстави вважати висновок необґрунтованим.
Вказав, що судом не в повній мірі оцінено висновок судової інженерно-транспортної експертизи №277 від 01.06.2020.
Потерпіла та законний представник потерпілої - ОСОБА_9 , вважає вирок суду незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
Зазначила, що при ухваленні вироку суд послався та перелічив всі висновки проведених експертиз. При цьому, в жодному висновку експертизи не зазначено, що водій автомобіля марки «ВАЗ-21 1 14». р/н НОМЕР_1 ОСОБА_13 порушив ПДР або що водій автомобіля марки «Volkswagen Touran» р.н. НОМЕР_2 не порушував правил ПДР. Натомість, суд не взяв до уваги та не послався у вироку на первинні показання обвинуваченого, не з'ясував, чому вони різняться з показаннями, наданими в судовому засіданні.
Зазначила, що суд першої інстанції не взяв до уваги та не врахував первинні пояснення ОСОБА_6 під час досудового розслідування, який вказував наступне: 17.04.2020 він виїхав з місця проживання о 02:10 до м.Миколаєва в госпіталь, де був до 10:00, за весь цей час він не спав. В той день у нього була температура і він почував себе стомленим. Також він зазначив, що має проблеми з зором (глаукома), керував автомобілем без окулярів так як залишив їх вдома. Автомобіль марки «ВАЗ-21114» він помітив після проїзду с.Генівка та вирішив його обігнати. В момент, коли автомобіль марки «ВАЗ-21114» рухався прямолінійно, обвинувачений натиснув на газ і почав обгін, однак сильне сонце його засліпило, не допоміг навіть козирок. В момент обгону транспортного засобу дистанція складала близько 25 м. Так як ні ззаду, ні попереду обох авто жодних транспортних засобів він не помітив, а водій марки «ВАЗ-21114» не подав сигнал лівого повороту, обвинувачений натиснув педаль газу, після чого відбулось зіткнення та він не встиг зреагувати. Також обвинувачений зазначав неодноразово на досудовому розслідуванні, що в цей день вживав алкогольні напої.
Пославшись на ці пояснення, потерпіла зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував у ОСОБА_6 причину зміни вказаних показань.
Потерпіла не погоджується з посиланням на висновки судових інженерно-транспортних експертиз, на вирішення яких судом поставлено ряд питань, більшість з яких залишилися не вирішеними. Також потерпіла вважає безпідставною відмову суду першої інстанції в задоволенні клопотання прокурора від 13.03.2024 про призначення комісійної судової автотехнічної експертизи.
Вказала, що її єдина донька вже п'ять років перебуває на лікуванні, не розуміє слів та не говорить, увесь час перебуває у лежачому стані та перенесла безліч операцій. Вона доглядає та виховує двох своїх онуків, один з яких також був в той день з батьками в автомобілі і отримав тілесні ушкодження.
Зазначає, що у вироку немає відповіді на питання, яким чином автомобіль, в якому перебувала її донька, онук та зять, опинився в кюветі, а потерпілі отримали тілесні ушкодження.
Зазначила, що суд першої інстанції також не дав оцінку тому встановленому факту, як перебування 17.04.2020 ОСОБА_6 в стані алкогольного сп'яніння. Вважає, що порушення обвинуваченим ОСОБА_6 п. 2.9 (а) ПДР перебуває у прямому причинному зв'язку із ДТП.
На думку потерпілої, стороною обвинувачення зібрано та надано до суду всі докази для прийняття рішення про те, що саме дії водія ОСОБА_6 знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з отриманням пасажирами автомобіля «ВАЗ- 21114». ОСОБА_13 та ОСОБА_14 тілесних ушкоджень, які доводять вину ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Узагальнений виклад заперечень захисника на апеляційні скарги прокурора та законного представника потерпілої.
Захисник ОСОБА_7 не погоджується із апеляційними скаргами прокурора та потерпілої, вважає вирок суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зазначив, що жодний із наявних в матеріалах справи доказів, який було надано суду, вину ОСОБА_6 не доводить, а жоден із чотирьох наданих стороною обвинувачення експертних висновків не довів наявність в діях ОСОБА_6 порушень ПДР, які призвели до наслідків, описаних в обвинувальному акті.
Зазначає, що під час досудового розслідування та судового розгляду проведено ряд експертиз за клопотанням сторони обвинувачення. Кожна наступна експертиза, яка була призначена судом за ініціативою сторони обвинувачення, піддавалася сумнівам самою стороною обвинувачення. Вказане, на думку захисника, свідчить про те, що прокурор намагався обраною тактикою доопрацювати виявлені недоліки, оскільки кожний наступний висновок експерта зводився до такого формулювання «вирішити поставлені питання не вдається можливим».
Щодо апеляційної скарги потерпілої (законного представника неповнолітнього потерпілого) ОСОБА_9 захисник зазначає, що в своїй апеляційній скарзі потерпіла навмисно спотворює факти та неправильно наводить показання ОСОБА_6 , зокрема щодо його діагнозу та розташуванню сонця відносно «козирка» в момент ДТП. Зазначив, що потерпіла надає особисту оцінки обставинам, які передували дорожньо-транспортній пригоді.
На думку захисника, протягом всього строку досудового розслідування та під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано суду таких доказів, які поза розумним сумнівом доводили б наявність складу інкримінованого ОСОБА_6 злочину.
Захисник вважає, апеляційні скарги прокурора та потерпілої (законного представника неповнолітнього потерпілого) необґрунтованими, у зв'язку із чим просить відмовити у їх задоволенні.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у тому, що 17 квітня 2020 року близько 14:00 він, в порушення підпункту «а» пункту 2.9. Правил дорожнього руху України, керував у стані алкогольного сп'яніння автомобілем «Volkswagen Touran», р.н. НОМЕР_2 , на якому рухався у світлу пору доби за відсутності атмосферних опадів та явищ, які погіршують видимість, по автодорозі М-13 «Платонове-Кропивницький» зі сторони м. Кропивницького в напрямку с. Платонове, Одеської області, по якій у попутному з ним напрямку попереду рухався автомобіль «ВАЗ-21114», р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_14 , який перевозив двох пасажирів.
У процесі руху водій ОСОБА_6 , діючи з необережністю, проявляючи злочинну недбалість, маючи об'єктивну можливість своїми односторонніми діями забезпечити безпеку дорожнього руху шляхом дотримання вимог Правил дорожнього руху України, грубо та умисно порушив вимоги ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», а також вимоги п.13.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен був дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу, наслідок чого на прямій та горизонтальній ділянці автодороги М-13 (118км+100м) передньою лівою частиною керованого ним автомобіля допустив зіткнення із задньою правою частиною автомобіля «ВАЗ-21114», р.н. НОМЕР_3 , який у подальшому у некерованому стані виїхав за межі проїзної частини праворуч, де перевернувся на дах. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «ВАЗ-21114», р/н НОМЕР_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку важкого ступеню та рани обличчя, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, а пасажир цього ж автомобіля малолітній ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої стегнової кістки, забійної рани голови та гематоми лоба, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, що потягли за собою тривалий розлад здоров'я.
Дана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок злочинного (через недбалість) порушення водієм ОСОБА_6 вимог п.13.1 Правил дорожнього руху України, що знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, які настали.
Вказані дії ОСОБА_6 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження потерпілому та спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Суд першої інстанції зазначив, що проаналізував досліджені докази, на підставі аналізу яких дійшов висновку, що сукупність зібраних доказів, наданих стороною обвинувачення, з точки зору достатності та взаємозв'язку, об'єктивно не підтверджує поза розумним сумнівом існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
За висновком суду першої інстанції, досліджені докази є недостатніми для прийняття рішення про те, що саме дії водія ОСОБА_6 знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з отриманням пасажиром автомобіля «ВАЗ-21114», р/н НОМЕР_3 ОСОБА_13 тілесних ушкоджень у вигляді забою головного мозку важкого ступеню та рани обличчя, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, а пасажиром цього ж автомобіля малолітнім ОСОБА_14 тілесних ушкоджень у вигляді закритого перелому лівої стегнової кістки, забійної рани голови та гематоми лоба, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, що потягли за собою тривалий розлад здоров'я.
Суд першої інстанції вважав, що в судовому засіданні не доведено поза розумним сумнівом, що в діях обвинуваченого наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Враховуючи, що обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_6 слід визнати невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні та виправдати за ч. 2 ст. 286 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, так як не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор ОСОБА_5 підтримала апеляційні скарги.
Потерпіла та представник потерпілого - ОСОБА_9 , підтримала апеляційні скарги, просила їх задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заперечували проти задоволення апеляційних скарг, просили вирок залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Положення закону, яким керувався суд апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи виправданою, у мотивувальній частині вироку зазначається формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Суд першої інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону не дотримався.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при ухваленні рішення.
Наведені норми закону вимагають від суду зробити ґрунтовну, всебічну оцінку сукупності усіх зібраних у справі доказів, співставити їх між собою та зробити остаточний висновок на підставі повного обсягу усіх досліджених доказів. Жоден окремо взятий доказ не має наперед встановленої сили. Тому, суд робить свій висновок не на окремо взятому доказі, а на сукупності доказів (як прямих, так і непрямих), які доповнюють та уточнюють один одного.
Проте, визнавши ОСОБА_6 невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, суд першої інстанції фактично надав перевагу лише показанням обвинуваченого, та взагалі не навів мотивів прийнятого рішення.
З наведених у вироку пояснень обвинуваченого ОСОБА_6 у суді першої інстанції, вбачається, що він вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, не визнав. Пояснив, що автомобіль ВАЗ рухався в межах своєї смуги зі швидкістю 40-45 км/год, а він рухався зі швидкістю 80 км/год.
Впевнившись в безпеці обгону, він змістився на полосу зустрічного руху для обгону, наблизившись до автомобіля ВАЗ під керуванням потерпілого, але цей автомобіль різко змінив напрямок руху вліво, не включаючи повороту. Щоб уникнути зіткнення, він почав гальмувати і викрутив руль вправо, а автомобіль ВАЗ вже рухався по його смузі, і відбулося зіткнення. Внаслідок зіткнення він вдарився об стійку, в нього потемніло в голові та він викрутив кермо в ліву сторону. Пам'ятає, що плавно почав натискати на гальма та зупинився. Через декілька хвилин він намагався вийти з автомобіля, проте двері були зажаті. Стверджував, що він вживав алкогольні напої саме після ДТП.
В свою чергу, потерпілий ОСОБА_11 суду пояснив, що 17.04.2020 він рухався з м. Первомайська до смт. Врадіївка на автомобілі «ВАЗ-21114», із дружиною, яка перебувала на передньому пасажирському сидінні, та з сином, який сидів на задньому сидінні справа за дружиною. Потерпілий пояснив, що був сонячний день, але сонце йому не заважало. Він рухався у своїй смузі руху зі швидкістю приблизно 40 км/год, нікуди не повертав, ніяких маневрів не робив, дорожнє покриття було нормальне, без вибоїн, інших транспортних засобів не було. Раптом він побачив в дзеркало заднього виду щось біле і через 20 с відчув удар ззаду в свій автомобіль, після якого його автомобіль вилетів в кювет. Він не встиг зрозуміти навіть, що це білий автомобіль, бо він не подавав ніяких сигналів, навіть не гальмував. Після ДТП обвинувачений йому не допомагав. Обвинувачений перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Навівши у вироку показання обвинуваченого та потерпілого, суд першої інстанції не навів взагалі мотивів, чому надав перевагу у своїх висновках щодо невинуватості обвинуваченого саме показанням останнього. Суд першої інстанції обмежився лише загальною фразою, що докази, якими сторона обвинувачення обґрунтовує наявність події та складу інкримінованого злочину в діях ОСОБА_6 , у своїй сукупності та взаємозв'язку не доводять поза розумним сумнівом пред'явленого особі обвинувачення.
У мотивувальній частині вироку викладено зміст показань свідків ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , але взагалі не надано оцінки цим показанням, не зазначено, чи доводять або спростовують ці показання обставини, які обвинувачення вважає доведеними.
Надалі суд першої інстанції у вироку перелічив наступні докази, які за його висновками, не доводять вину ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, а саме:
- навів зміст протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.04.2020, схеми, фототаблиці, доданих до нього (а.с.182-222, т.1);
- послався на висновки щодо результатів медичного огляду, якими встановлено, що ОСОБА_6 перебував у стані алкогольного сп'яніння (виявлено 2,36% проміле алкоголю), а потерпілий ОСОБА_11 був тверезим (а.с.2-5, т.2);
- виклав висновки судово-медичної експертизи, згідно яким у малолітнього ОСОБА_14 виявлено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої стегнової кістки, забійної рани голови, гематоми лоба, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості, як такі, що потягли за собою тривалий розлад здоров'я; а у ОСОБА_13 - тілесні ушкодження у вигляді забою головного мозку важкого ступеню, рани обличчя, які відносяться до категорії тяжких ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя (а.с.13-14, 16-18, т.2);
- послався на довідки лікарні щодо вартості лікування ОСОБА_14 у дитячому хірургічному відділенні (а.с. 19, т.2); та вартості лікування ОСОБА_13 (а.с. 20, т.2);
- послався на висновки судової інженерно-транспортної експертизи №274 від 20.05.2020, згідно яким не представляється можливим визначити швидкість руху автомобіля «ВАЗ-21114», р/н НОМЕР_3 , а також швидкість руху автомобіля «Volkswagen Touran» р.н. НОМЕР_2 , на момент початку слідів бокового заносу, виходячи зі слідової інформації, зафіксованої на місці ДТП (а.с.25-28, т.2);
- виклав висновок комплексної судової інженерно-транспортної експертизи № 275 від 20.05.2020, за висновками якої на момент ДТП ходова частина, рульове керування, гальмівна система, фари головного світла, передні, бічні та задній лівий покажчики повороту автомобіля «ВАЗ-21114», р/н НОМЕР_3 , знаходились в працездатному стані та не мали невідповідностей вимогам ПДР України і ДСТУ 3649:2010 щодо технічного стану транспортних засобів (а.с. 32-35, т.2);
- виклав висновки комплексної судової інженерно-транспортної експертизи, що на момент ДТП ходова частина, рульове керування, робоча гальмівна система автомобіля «Volkswagen Touran» знаходились у працездатному стані та не мали невідповідностей вимог ПДР України і ДСТУ 3649:2010 щодо технічного стану транспортних засобів (а.с.39-42, т.2);
- послався на дані протоколу огляду документів від 27.04.2020, в якому зазначено, що слідчим проведено огляд схеми до протоколу огляду місця ДТП від 17.04.2020, в ході якої виготовлено додаткову схему ДТП, яка є додатком до протоколу (а.с. 81,82, т.2);
- виклав висновок судової інженерно-транспортної експертизи, в якому зазначено, що первинний контакт між транспортними засобами відбувся наступним чином: автомобіль «Volkswagen Touran» розташувався передньою лівою частиною (накладкою переднього бамперу, лівою фарою головного світла, лівою кромкою капоту) до задньої правої частини автомобіля «ВАЗ-21114» (накладки заднього бамперу, задньої правої частини панелі кузова, правої частини дверей багажного відділення) з послідуючим розвитком контактування вищеописаними елементами. Під час первісного контактування повздовжні осі автомобіля «Volkswagen Touran» та автомобіля «ВАЗ-21114» знаходились під кутом 0?+/-3?. Зіткнення між автомобілем «Volkswagen Touran» та автомобілем «ВАЗ-21114» відбувалось в межах проїжджої частини автодороги М-13 «Платонове-Кропивницький», в районі розташування слідів №20 та №7 (а.с. 87-94, т.2);
- послався на висновок судової інженерно-транспортної експертизи та пояснення експерта ОСОБА_20 (зміст яких не наведено) про те, що свідчення водія автомобіля «Volkswagen Touran» ОСОБА_6 , водія автомобіля «ВАЗ-21114» ОСОБА_14 та пасажира автомобіля «ВАЗ-21114» ОСОБА_14 з технічної точки зору суперечать висновкам транспортно-трасологічної експертизи № 277 від 01.06.2020, а також недостатні для проведення повного та всебічного дослідження даної дорожньо-транспортної ситуації та відповідно недостатні для відповідей на поставлені слідчим питання (а.с.104-113, т.2);
- навів висновки експертизи № 2979/16248-16250 від 28.07.2022, згідно яким не вирішено питання, як повинен був діяти водій автомобіля «Volkswagen Touran» ОСОБА_6 у даній дорожній ситуації, та чи є в діях водія автомобіля «ВАЗ-21114» ОСОБА_11 невідповідності вимогам ПДР України (а.с.53-59, т.3);
- навів висновки повторної комісійної судової автотехнічної експертизи № 2979/16248-16250 від 29.08.2023, з посиланням на пояснення експерта ОСОБА_15 в суді, зміст яких не наведено (а.с.163-172, т.3);
- зазначив про наявність відеозапису протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 17.04.2020, на якому міститься інформація, зафіксована на місці дорожньої транспортної пригоди. Зокрема, відомості про пошкодження автомобіля марки «Volkswagen Touran» р.н. НОМЕР_2 розбито: переднє вітрове скло, деформація переднього капоту, передньої лівої сторони, розбита передня ліва фара головного освітлення, деформовано ліве переднє крило, та про пошкодження автомобіля «ВАЗ-21114» р/н НОМЕР_3 : виявлена основна деформація кузова з правої задньої сторони, деформація даху кузова, розбито переднє вітрове скло (а.с.142, т.3).
Окрім того, суд першої інстанції навів прийняті рішення на підставі ухвал слідчого судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області про накладення арешту на автомобіль марки «Volkswagen Touran; про накладення арешту на автомобіль марки «ВАЗ-21114»; про скасування арешту на автомобіль марки «Volkswagen Touran, який належить ОСОБА_21 , а також на розписку ОСОБА_6 про отримання автомобіля «Volkswagen Touran» на відповідальне зберігання.
Також суд першої інстанції послався на обставини, які містяться у витягу з ЄРДР № 12020150110000767 від 17.04.2020; у постанові про визнання речовими доказами від 21.04.2020; у протоколі затримання ОСОБА_6 ; у постанові слідчого про визнання автомобіля «Volkswagen Touran», р.н. НОМЕР_2 та «ВАЗ-21114», р/н НОМЕР_3 , речовим доказом.
Перелічивши вказані докази та процесуальні документи, навівши їх зміст, суд першої інстанції дійшов висновку, що експертами досліджувались матеріали справи, в тому числі й показання обвинуваченого та потерпілих, дані ними як під час досудового розслідування, так і в суді. Однак, за висновком суду першої інстанції, жоден із висновків експертів та пояснення експертів в суді не підтверджують обставин, викладених в обвинувальному акті.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, що в суді допитано експертів ОСОБА_15 та ОСОБА_20 , однак їх пояснення у вироку не викладені, не проаналізовані у взаємозв'язку з іншими доказами у справі.
За таких обставин, колегія суддів встановила, що всупереч положенням п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку лише перераховані докази, проте суд першої інстанції не зазначив, які саме фактичні дані, що містяться у цих доказах, спростовують обставини, що підлягають доказуванню у цьому провадженні, та не дав оцінку цим доказам з точки зору їх допустимості, належності, достатності.
Колегія суддів наголошує, що суд повинен не лише навести зміст досліджених доказів, а вказати підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення, зокрема, навести аналіз усіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, у висновках експертиз, та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.
Також колегія суддів акцентує, що витяги з ЄРДР, ухвали суду, листи, зберігальні розписки, постанови про затримання особи та постанови про визнання речовими доказами не є доказами у розумінні ч. 1 ст. 84 КПК України. Пославшись на зміст процесуальних документів, суд не вказав, які обставини, що в них викладені, доводять або спростовують пред'явлене ОСОБА_6 обвинувачення.
Оскільки всупереч вимогам ст. 94 КПК України у вироку не надано оцінку всім зібраним доказам з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, оскаржуваний вирок не можна вважати законним, обґрунтованим та вмотивованим.
У своїх доводах в апеляційній скарзі прокурор наголошує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив прокурору у задоволенні клопотання про проведення слідчого експерименту за участю водія ОСОБА_11 (оскільки лише потерпілий погодився на його проведення, а обвинувачений в суді відмовився від участі у проведенні слідчого експерименту), з метою усунення розбіжностей у показаннях обвинуваченого та потерпілого.
Відповідно до ч. 3 ст. 333 КПК України, у разі, якщо під час судового розгляду виникне необхідність у встановленні обставин або перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, і вони не можуть бути встановлені або перевірені іншим шляхом, суд за клопотанням сторони кримінального провадження має право доручити органу досудового розслідування провести певні слідчі (розшукові) дії. У разі прийняття такого рішення суд відкладає судовий розгляд на строк, достатній для проведення слідчої (розшукової) дії та ознайомлення учасників судового провадження з її результатами.
Згідно з ч. 4 ст. 333 КПК України, під час розгляду клопотання суд враховує значення обставин, про встановлення або перевірку яких просить особа, яка звернулася з ним, можливість їх встановлення або перевірки шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та причини, з яких не були здійснені належні дії для їх встановлення чи перевірки на стадії досудового розслідування. Суд відмовляє в задоволенні клопотання прокурора, якщо він не доведе, що слідчі (розшукові) дії, про проведення яких він просить, не могли бути проведені під час досудового розслідування через те, що не були і не могли бути відомі обставини, які свідчать про необхідність їх проведення.
При цьому, положеннями ст. 240 КПК України, визначено, що з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу. До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.
Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.
Колегія суддів зазначає, що з урахуванням вказаних положень закону, з огляду на пояснення обвинуваченого та потерпілого щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, які мають важливе значення у кримінальному провадженні, враховуючи, що під час судового розгляду виникла необхідність у перевірці обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, враховуючи положення ч. 1 та ч. 6 ст. 22 КПК України, суд першої інстанції мав доручити слідчому провести слідчий експеримент, чого зроблено не було.
На переконання колегії суддів, у даному кримінальному провадженні, з урахуванням пояснень учасників дорожнього руху, наданих в суді, фактичні обставини кримінального правопорушення не можуть бути встановлені або перевірені в суді будь-яким іншим шляхом, окрім надання судового доручення органу досудового розслідування щодо проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого та потерпілого.
Окрім того, є слушними доводи прокурора про безпідставну відмову у задоволенні заявленого прокурором клопотання про призначення комісійної судової автотехнічної експертизи, оскільки під час судового розгляду підлягають з'ясуванню фактичні обставини даного кримінального провадження.
За таких обставин, допущену неповноту судового розгляду неможливо усунути під час апеляційного розгляду. Окрім того, судом допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки вирок не відповідає вимогам п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України.
У відповідності з вимогами п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України зазначене є підставою для скасування оскаржуваного вироку, з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
У зв'язку із скасуванням вироку з процесуальних підстав, судом апеляційної інстанції не перевіряються доводи апелянтів по суті ухваленого судового рішення.
Під час нового розгляду в суді першої інстанції необхідно врахувати наведене, з використанням усіх процесуальних можливостей належним чином перевірити всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, і, здійснивши провадження з дотриманням вимог чинного законодавства, прийняти законне, вмотивоване та обґрунтоване рішення.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 412, 424, 425, 532 КПК України, -
Апеляційні скарги прокурора Первомайської окружної прокуратури ОСОБА_10 , потерпілої та законного представника потерпілого - ОСОБА_9 , задовольнити частково.
Вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 квітня 2025 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3