20.04.26
22-ц/812/1034/26
Провадження № 22-ц/812/1034/26
іменем України
20 квітня 2026 року м. Миколаїв
справа № 486/524/26
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лівінського І.В.,
суддів: Базовкіної Т.М., Кушнірової Т.Б.,
із секретарем судового засідання Повертайленко Ю.В.,
за участі позивачки ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на ухвалу Південноукраїнського міського суду Миколаївської області, постановлену 19 березня 2026 року під головуванням судді Волощук О.О., в приміщенні цього ж суду, дата складення повного судового рішення не зазначена,
за клопотанням
ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання права власності,
1.Описова частина
Короткий зміст вимог клопотання
В березні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та визнання права власності.
Одночасно з позовом, ОСОБА_1 подала до суду клопотання про забезпечення позову, в якому просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно:
-1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , яка згідно свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 12 серпня 2021 року, виданого Южноукраїнською міською радою Миколаївської області, яка належить ОСОБА_2 ;
- автомобіль RENAULT MEGAN 2010 року державний номер НОМЕР_2 колір синій, який належить ОСОБА_2 ;
-гараж в кооперативі «Каскад» вулиця № НОМЕР_3 гараж № НОМЕР_4 в місті Южноукраїнськ Миколаївської області.
Клопотання мотивувала тим, що вона перебувала з ОСОБА_2 у шлюбі з 16 серпня 2005 року, який рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області розірвано. За час шлюбу подружжям придбано рухоме майно, автомобіль RENAULT MEGAN 2010 року державний номер НОМЕР_5 колір синій, що був оформлений на відповідача. Також спільно придбано гараж у кооперативі «Каскад» вулиця № НОМЕР_3 гараж № НОМЕР_4 . Окрім цього, відповідач за час шлюбу набув права власності на нерухоме майно - 1/3 частка квартири за адресою АДРЕСА_2 . Оскільки, майно було придбане в період шлюбу, воно належить їм, як подружжю на праві спільної сумісної власності, тому, як зазначає заявник, вона має намір поділити вищезазначене майно, шляхом визнання за нею 1/2 частки вищезазначеного майна. Після розлучення сторони не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, а тому разом з поданням даного клопотання подає до суду позовну заяву про поділ спільного майна та визнання права власності. Отже, предметом спору є визначення прав на спільне сумісне майно позивача і відповідача.
Посилаючись на те, що нещодавно, від знайомих їй стало відомо, що відповідач має намір здійснити продаж автомобіля та гаражу. Тому в неї є підстави вважати, що майно, яке є спільною сумісною власністю, без її згоди може бути відчужено на користь третіх осіб, та у разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 19 березня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що заявником не наведено і судом не встановлено, що невжиття таких заходів забезпечення позову, про які нею заявлено, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду у даній справі, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
Позивачем не надано суду доказів, підтверджуючих факту наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не надано доказів забезпечення позову, співмірним заявленим позивачем вимогам.
Крім того, на підтвердження права власності на спірне нерухоме майно, а саме гараж в кооперативі «Каскад» вулиця № НОМЕР_3 гараж № НОМЕР_4 в місті Южноукраїнськ Миколаївської області, на яке заявник просить накласти арешт, остання не надає письмових доказів, які підтверджують право власності ОСОБА_2 станом на день подання клопотання про забезпечення позову.
Суд також відмовляє у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки RENAULT MEGAN 2010 року д/н НОМЕР_2 , який зареєстрований за ОСОБА_2 , оскільки, звертаючись до суду з вказаним клопотанням про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, заявник не довела, що заявлені вимоги є співмірними даному виду забезпечення позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, вказаного судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ОСОБА_1 ..
Апеляційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні клопотання про забезпечення позову, суд помилково не звернув увагу на те, що обраний позивачем вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки майно фактично залишиться у володінні та користуванні титульного власника (відповідача), а буде обмежено лише можливість розпоряджатися ним. При цьому апелянт посилалась на постанову Верховного Суду від 09 червня 2022 року у справі № 369/16176/20.
Апелянт зазначає, що обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилалась на існуючу загрозу утруднення або взагалі неможливість виконання рішення суду тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися об'єктом своїх прав, що став предметом спору.
2.Мотивувальна частина
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В судове засідання апеляційного суду відповідач не з'явився. Відповідач повідомлений належним чином про час і місце судового розгляду, що підтверджується рекомендованими поштовими відправленнями.
Клопотань про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходило. За такого, його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Звертаючись до суду із клопотанням про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, заявник посилалась на те, що між сторонами існує спір про поділ майна подружжя та визнання права власності.
Водночас, відповідач в будь який момент може відчужити майно, яке знаходиться у їх спільній власності. Тому невжиття зазначених заявником заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , а також гараж в кооперативі «Каскад» вулиця АДРЕСА_3 , суд першої інстанції дійшов висновку, що заявником не наведено і судом не встановлено, що невжиття таких заходів забезпечення позову, про які нею заявлено, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду у даній справі, а також звертаючись до суду з вказаним клопотанням про забезпечення позову шляхом накладення арешту на гараж, заявник не надала доказів, які підтверджують право власності ОСОБА_2 на це майно.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною 1 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Способи забезпечення позову, які передбачені частиною 1 статті 150 ЦПК України залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним.
За змістом частини 3 статті 150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
При розгляді заяв про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір, з'ясувати обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, їх співмірність та чи невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист. При цьому суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
По суті забезпечення позову є встановленням судом тимчасових обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).
Таким чином, забезпечення позову - це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні ґарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.
Отже, забезпечення позову - це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, в кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Виходячи з вищенаведеного та з урахуванням того, що зміст поданої ОСОБА_1 заяви про вжиття заходів забезпечення позову не містить належного обґрунтування існування необхідності у накладенні арешту на 1/3 частини квартири, про які просила позивачка, для виконання судового рішення, а також відсутність доказів належності спірного гаражу відповідачу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні заяви щодо вказаного майна.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач може розпорядитись спірною часткою квартири, є необґрунтованими, оскільки доказів того, що відповідач здійснює дії по реалізації цього майна чи підготовчі дії до його реалізації, матеріали справи не містять.
При цьому апеляційний суд також враховує незначний розмір спірної частки квартири (1/3 частини), а також те, що інші частки квартири належать двом спільним дочкам сторін (кожній по 1/3 частини).
За такого, оскаржувана ухвала в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 , та гараж в кооперативі «Каскад» вулиця АДРЕСА_3 , підлягає залишенню без змін.
Водночас, відмовляючи у задоволенні клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль, суд виходив з того, що заявник не довела, що заявлені вимоги є співмірними даному виду забезпечення позову.
Між тим, колегія суддів вважає, що у разі невжиття заявлених позивачкою заходів забезпечення позову щодо спірного автомобіля, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову про поділ майна подружжя в частині поділу вказаного автомобіля у разі його відчуження відповідачем, а тому є підстави для застосування заходів забезпечення позову в цій частині вимог.
При цьому, колегія суддів вважає, що забезпечення позову шляхом заборони перереєстрації вказаного автомобіля RENAULT MEGAN 2010 року, державний номер НОМЕР_2 , є достатнім та співмірним видом забезпечення позову у цій справі, цей вид забезпечення, на відміну від арешту на спірний автомобіль, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, зокрема, права керування автомобілем, оскільки обтяжене рухоме майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 23 травня 2018 року у справі № 766/18228/17, а також від 9 червня 2022 року справа № 369/16176/20, на яку посилається позивачка в апеляційній скарзі.
Ураховуючи, що при вирішенні заяви про забезпечення позову в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення в цій частині, оскаржувана ухвала відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль RENAULT MEGAN 2010 року, державний номер НОМЕР_2 , з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення клопотання позивачки про забезпечення позову.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 19 березня 2026 року в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль RENAULT MEGAN 2010 року, державний номер НОМЕР_2 , скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль RENAULT MEGAN 2010 року, державний номер НОМЕР_2 , задовольнити частково.
Заборонити перереєстрацію автомобіля RENAULT MEGAN 2010 року, державний номер НОМЕР_2 .
В іншій частині оскаржувану ухвалу залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
ГоловуючийІ.В. Лівінський
Судді Т.М. Базовкіна Т.Б. Кушнірова
Повне судове рішення складено 21 квітня 2026 року.