Справа № 308/10685/25
Провадження № 33/4806/205/26
про повернення апеляційної скарги
22.04.2026 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., перевірив апеляційну скаргу захисника-адвоката Сенича І. І. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.02.2026.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, місце проживання: АДРЕСА_1 , визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 01 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн судового збору.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 398872 від 22.07.2025 та постанови судді від 25.02.2026 вбачається, що 21.07.2025 о 00 год 26 хв в м. Ужгороді по вул. Минайській, 3, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Mercedes-Benz C 220», державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився лікарем КНП ЗОМЦПЗ та підтверджується висновком. Своїми діями порушила вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат Сенич І. І. посилаючись на незаконність постанови від 25.02.2026, порушує питання про її скасування та закриття провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає поверненню захиснику-адвокату Сенич І. І. з таких підстав.
Частиною 2 статті 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин, і лише на підставі клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу. Поважність причин його пропуску має довести особа, яка подає апеляційну скаргу, і яка заявила таке клопотання.
-2-
Вищевказана норма забезпечує, за аналогією із правом на доступ до суду, закріпленим у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законну мету і не порушує саму сутність цього права, а також свідчить про те, що початок відліку перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення у справі про адміністративне правопорушення розпочинається саме з моменту його винесення, а не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, оскаржувана постанова винесена 25.02.2026, що відповідно до вищенаведених норм свідчить про те, що останнім днем її апеляційного оскарження, з урахуванням вихідних днів, є 09.03.2026.
З наявного на першій сторінці апеляційної скарги відтиску штемпелю вхідної кореспонденції Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області вбачається, що апеляційна скарга подана безпосередньо до даного суду 20.04.2026, що у свою чергу свідчить про те, що захисник подав апеляційну скаргу з пропуском передбаченого ч. 2 ст. 294 КУпАП десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції від 25.02.2026.
В матеріалах справи відсутні будь-які відомості та докази, які б свідчили про те, що апеляційна скарга захисника-адвоката Сенича І. І. подана у строк до 09.03.2026 включно, у тому числі поштовим зв'язком чи електронною поштою.
Між тим, апеляційний суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 та її захисник-адвокат Сенич І. І. про час і місце судового розгляду повідомлялись вчасно та належним чином, про що свідчать, зокрема, довідка про доставку смс-повідомлення від 31.07.2025, (а. с. 19) на вказаний ОСОБА_1 телефонний номер, а також неодноразові клопотання захисника про відкладення розгляду справи.
Вищенаведені норми та обставини, у своїй сукупності, свідчать про необхідність повернення апеляційної скарги захиснику-адвокату Сеничу І. І., як особі, що її подала, оскільки ним пропущено строк на апеляційне оскарження і він не клопоче про його поновлення та не посилається на будь-які обставини, які перешкодили йому подати апеляційну скаргу у встановлений законом десятиденний строк, у даному випадку до 09.03.2026 включно.
Також суд звертає увагу на те, що в рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн - членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан потрібного їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема, для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12.07.2007).
Також апеляційний суд бере до уваги те, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 в справі «Мельник проти України» (заява № 23436/03) зазначено, що спосіб, у який ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також повинні бути взяті до уваги норми внутрішнього законодавства.
-3-
Приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги береться до уваги те, що саме неухильне дотримання вимог КУпАП є гарантією права на справедливий судовий розгляд, гарантією права на доступ до суду; що суд, за відсутності клопотань не вправі поновлювати пропущений особами строк на апеляційне оскарження, витребовувати будь-які докази, тощо; що необґрунтоване поновлення процесуального строку на оскарження остаточного судового рішення, у тому числі й без заявлення клопотання про поновлення строку, порушує принцип юридичної визначеності, який не дозволяє ставити під сумнів остаточні судові рішення без переконливих підстав у суспільних інтересах.
Разом з тим, повертаючи апеляційну скаргу захиснику-адвокату Сеничу І. І. на постанову судді першої інстанції, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника - адвоката Сенича І. І. на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.02.2026 щодо ОСОБА_3 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, повернути захиснику-адвокату Сеничу І. І., як особі, що її подала, разом з усіма доданими до неї матеріалами, а також надіслати їй копію даної постанови.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя