Справа № 936/259/26
20.04.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
учасників судового процесу: прокурора ОСОБА_5 , захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження № 11-кп/4806/176/26 за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 на ухвалу Воловецького районного суду Закарпатської області від 27 березня 2026 року,
Ухвалою Воловецького районного суду Закарпатської області від 27 березня 2026 року, клопотання керівника Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_8 про звернення застави в дохід держави та зміну запобіжного заходу із застави на тримання під вартою без визначення розміру застави - задоволено частково.
Заставу, визначену ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області №308/2333/26 від 18.02.2026 у розмірі 266 240 гривень, вирішено звернути у дохід держави та зарахувати до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвала в частині звернення застави в дохід держави підлягає негайному виконанню.
Обрано щодо обвинуваченої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою обчислюється з часу затримання - з 27.03.2026.
Строк дії ухвали визначено до 25.05.2026 включно.
Визначено ОСОБА_7 заставу 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 332 800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України у Закарпатській області (ТУ ДСА України в Закарпатській області, код ЄДРПОУ 26213408, ДКСУ м. Київ, UA 198201720355209001000018501, код банку 820172).
У разі внесення застави вирішено негайно звільнити ОСОБА_7 з-під варти.
З моменту звільнення ОСОБА_7 з-під варти у зв'язку з внесенням застави, вважати її такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, в межах строку дії цієї ухвали, покласти на ОСОБА_7 такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В задоволенні решти клопотання прокурора відмовлено.
Роз'яснено обвинуваченій, що у разі невиконання покладених на неї при застосуванні запобіжного заходу обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
З матеріалів провадження вбачається, що у провадженні Воловецького районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження №62025140160001870 від 27.12.2025 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
Під час підготовчого засідання прокурор заявив клопотання про звернення застави в дохід держави та зміну запобіжного заходу із застави на тримання під вартою без визначення розміру застави.
Клопотання мотивовано тим, що на розгляді Воловецького районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження з обвинувальним актом щодо ОСОБА_7 , яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України, а саме - порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та загибель кількох осіб.
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.02.2026, ОСОБА_7 визначено розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання покладених на неї обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень. У разі внесення застави на ОСОБА_7 покладено такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною їхньою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до органів ГУ ДМС України в Закарпатській області паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що надають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначену судом заставу внесено 23.02.2026, у зв'язку з чим обвинувачену звільнено з-під варти, після чого щодо неї застосовується запобіжний захід у вигляді застави.
Сторона обвинувачення зазначив, що стосовно обвинуваченої необхідно змінити запобіжний захід та застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з огляду на наявність передбачених законом підстав і ризиків, визначених кримінальним процесуальним законодавством.
Зокрема, обвинувачена, не зважаючи на покладені на неї обов'язки та усвідомлюючи їх зміст і правові наслідки невиконання, без дозволу слідчого, прокурора або суду самовільно змінила місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , яку вона неодноразово зазначала як фактичне місце проживання під час допиту як підозрювана, у судових засіданнях при обранні їй запобіжного заходу, а також під час розгляду питання про визначення розміру застави 18.02.2026.
Разом з тим, після внесення застави та звільнення з ДУ «Закарпатська УВП (№ 9)» після 23.02.2026 обвинувачена, не отримавши дозволу слідчого, прокурора або суду, фактично змінила місце проживання, чим допустила істотне порушення покладених на неї обов'язків.
Під час судового засідання 25.02.2026 вона повідомила, що проживає за іншою адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене підтверджено ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 25.02.2026.
Крім того, 25.02.2026 Воловецьким районним судом призначено підготовче судове засідання у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 286 КК України.
Обвинувачена подала заяву про неможливість участі в засіданні, посилаючись на стан здоров'я. Водночас у той же день о 09:00 год. вона брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку покладених на неї обов'язків.
Прокурор вважав, що зазначені обставини свідчать про те, що обвинувачена була обізнана про дату, час та місце проведення підготовчого судового засідання, мала реальну можливість забезпечити участь у ньому, однак свідомо цього не зробила, чим порушила обов'язок прибувати до суду на першу вимогу.
Сукупність наведених обставин свідчить про системне та свідоме ігнорування вимог суду, що створює реальні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема ризик ухилення від суду та перешкоджання кримінальному провадженню.
3 огляду на наявність обґрунтованого обвинувачення, тяжкість інкримінованого злочину, можливу міру покарання, враховуючи наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, факти порушення покладених обов'язків та ігнорування вимог суду, лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на думку прокурора, є здатним забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої та досягнення мети кримінального провадження.
На підставі викладеного, прокурор просив звернути заставу, визначену ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.02.2026 у розмірі 266 240 гривень, у дохід держави; змінити запобіжний захід щодо ОСОБА_7 із застави на тримання під вартою без визначення розміру застави.
Задовольняючи частково клопотання прокурора, суд першої інстанції в ухвалі вказав, що оскільки обвинувачена ОСОБА_7 після внесення застави у сумі 266 240 грн. порушила покладені на неї обов'язки без поважних причин, суд відповідно до ч. 8 ст. 182 КПК України клопотання прокурора про звернення застави в дохід держави задовольнив.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що існує обґрунтована підозра у вчиненні обвинуваченою ОСОБА_7 тяжкого злочину, який посягає на безпеку дорожнього руху та створює реальну загрозу життю і здоров'ю людей, з огляду на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ст. 177 КПК України, з метою забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, уникнення подальшого затягування розгляду кримінального провадження, суд клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнив.
Разом з тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції визначив обвинуваченій заставу - 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також поклав на неї обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з мотивів наведеного в клопотанні обґрунтування.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 вказує на те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, так як висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, а подане прокурора клопотання не відповідає вимогам ст.ст.184, 200 КПК України, а тому клопотання прокурора підлягало відхиленню. Зазначає, що станом на 26 лютого чи 06 березня 2026 року підстав для звернення до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу у прокурора відносно обвинуваченої не було. Посилається, що прокурором та в подальшому судом не наведено жодних підстав та обставин які б вказували що заявлені ризики, що мали місце під час застосування запобіжного заходу продовжують існувати, або мають місце нові ризики. Сторона захисту вважає, що описані ризики не мають місце у діях обвинуваченої, а є лише припущенням прокурора, які в подальшому перенесені в ухвалу суду. Звертає увагу, що жодного доказу, крім припущень, про наявність ризиків переховування від суду та впливу на потерпілих та свідків матеріали клопотання та провадження не містять. Стверджує, що із часу від 27 грудня 2025 року по теперішній час, тобто із моменту настання ДТП, ОСОБА_7 не ухилялась від явки до суду та у період із 06 березня 2026 року по 16 годину 20 березня 2026 року ОСОБА_7 перебувала на стаціонарному лікуванні у КНП «Виноградівська районна лікарня», про що суд проінформовано стороною захисту. Твердження суду, що у період перебування стаціонарному лікуванні ОСОБА_7 мала можливість брати участь у судовому засіданні є необґрунтованими доводами, оскільки ОСОБА_7 у результаті ДТП отримала численні переломи, у лікувальному закладі перенесла ряд хірургічних операцій, продовжувала лікуватись з 06 по 20 березня 2026 року і на даний час згідно рекомендацій потребує додаткової реабілітації у закладах охорони здоров'я. Зазначає, що матеріали кримінального провадження, не містять інформації яка б вказувала на те, що Воловецьким районним судом Закарпатської області надсилались будь які повідомлення чи повістки ОСОБА_7 про виклики її на підготовче судове засідання Також повідомляє, що ОСОБА_7 не мала можливості у період із 23 по 25 лютого 2026 року отримати дозвіл від слідчого чи прокурора про зміну місця проживання, крім того, це є тимчасове місце проживання до її видужання. Зазначені обставини вказують на те, що ОСОБА_7 не порушувала обов'язки покладені на неї ухвалою слідчого судді від 18.02.2026 а тому підстав для звернення застави у дохід держави у суду не було. суд першої інстанції, у порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, не зважаючи на те, що вона обвинувачується у вчиненні необережного тяжкого злочину необґрунтовано застосував щодо неї запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із застосуванням застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, не врахувавши майновий та сімейний стан обвинуваченої.
Просить суд, скасувати оскаржувану ухвалу суду від 27.03.2026 року. У задоволенні клопотання керівника Закарпатської обласної прокуратури про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 та звернення застави у дохід держави відмовити.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності обвинуваченої ОСОБА_7 , неявка якої, з огляду на положення ст.ст. 405, 422-1 КПК України, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд справи за відсутності обвинуваченої, апеляційний суд бере до уваги те, що в апеляційній скарзі не порушується питання про погіршення її становища, а тому явка обвинуваченої у судове засідання не є обов'язковою, і при цьому, обвинуваченою ОСОБА_7 не заявлено клопотання про її бажання брати участь у розгляді апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача про суть ухвали судді, пояснення захисника-адвоката ОСОБА_6 на підтримання доводів апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Перевіряючи законність прийнятого рішення, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми обрання запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Так, правові засади застосування запобіжних заходів регламентовано главою 18 КПК "Запобіжні заходи, затримання особи" (статті 176-213 КПК). Термін "застосування запобіжного заходу" охоплює не тільки його обрання, але й зміну на інший запобіжний захід. Такий висновок узгоджується з усталеною практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду (постанови від 18.12.2018 у справі № 628/969/18 та від 28.03.2019 у справі № 286/1695/18).
Порядок зміни запобіжних заходів врегульовано статтями 200, 201 КПК України. Поряд з цим щодо окремих видів запобіжних заходів закон передбачає спеціальні умови для їх зміни. Так, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений порушив покладені на нього ухвалою про застосування запобіжного заходу у вигляді застави обов'язки, вирішується питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу (частини 8 та 10 статті 182 КПК).
При порушенні умов такого запобіжного заходу як застава процедура його застосування включає також застосування заходів кримінально-процесуальної відповідальності. Так, у разі порушення умов застави - вона звертається в дохід держави (частина 8 статті 182 КПК).
Питання про звернення застави в дохід держави вирішується судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою за участю підозрюваного, обвинуваченого, заставодавця, в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу (частина 9 статті 182 КПК).
З наведеного вище, слідує, що звернення застави в дохід держави є невід'ємною складовою зміни запобіжного заходу у вигляді застави, яка передбачена частинами 8 та 10 статті 182 КПК, та охоплюється поняттям "застосування запобіжного заходу" у вигляді застави.
Як вірно встановлено судом першої інстанції: - ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.02.2026, ОСОБА_7 визначено розмір застави як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання покладених на неї обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень.
У разі внесення застави на ОСОБА_7 покладено такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною їхньою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до органів ГУ ДМС України в Закарпатській області паспорт (паспорти) для виїзду за кордон та інші документи, що надають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
23.02.2026 року визначену судом заставу внесено, у зв'язку з чим обвинувачену звільнено з-під варти, після чого щодо неї застосовується запобіжний захід у вигляді застави.
У довідці про звільнення серії ЗАК №00107296 зазначено, що ОСОБА_7 23.02.2026 звільнена із ДУ "Закарпатська установа виконання покарань (№9)" на підставі ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.02.2026 та прямує до місця проживання АДРЕСА_2 .
25.02.2026 ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області продовжено строк дії обов'язків, покладених ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.02.2026 до 28.03.2026.
23 лютого 2026 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 27.12.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025140160001870 відносно ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, а саме - порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та загибель кількох осіб, скеровано до Воловецького районного суду Закарпатської області.
Разом із тим, як вірно встановлено суддею першої інстанції, обвинувачена ОСОБА_7 , порушила покладені ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.02.2026 на неї процесуальні обов'язки, оскільки після внесення застави та звільнення з ДУ «Закарпатська УВП (№ 9)» після 23.02.2026 обвинувачена, не отримавши дозволу слідчого, прокурора або суду, фактично змінила місце проживання.
Під час судового засідання у суді першої інстанції - 25.02.2026 обвинувачена повідомила, що проживає за іншою адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене підтверджено ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 25.02.2026 та поясненнями у суді самої обвинуваченої, яка підтвердила зміну місця проживання.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що факт зміни місця проживання без відповідного дозволу є встановленим та підтвердженим в ході підготовчого судового засідання суду першої інстанції.
Крім того, 25.02.2026 Воловецьким районним судом Закарпатської області було призначено підготовче судове засідання у зазначеному кримінальному провадженні щодо обвинуваченої ОСОБА_7 , проте остання не з'явилася та подала до суду заяву про неможливість участі в судовому засіданні, посилаючись на стан здоров'я. Водночас у той же день о 09:00 год. вона брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку покладених на неї обов'язків.
У подальшому, як встановлено судом першої інстанції, обвинувачена не з'явилася на виклик суду 09.03.2026 року об 11:30 годині, а також 20.03.2026 о 10:00 годині, не повідомила про причини неявки та не надала підтвердження перебування її на лікуванні.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені обставини свідчать про те, що обвинувачена була обізнана про дати, час та місце проведення підготовчого судового засідання, мала реальну можливість забезпечити участь у ньому, однак свідомо цього не зробила, чим порушила обов'язок прибувати до суду на першу вимогу.
Таким чином, обвинувачена ОСОБА_7 порушила покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, за ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.02.2026 та продовжені ухвалою від 25.02.2026.
При цьому колегія суддів зазначає, що обвинувачена достеменно знала про те, що стосовно неї розглядається кримінальне провадження в суді та достеменно знала правові наслідки у разі невиконання процесуальних обов'язків після звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, однак, перебуваючи на волі, зневажливо поставилася до їх виконання.
Тому, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що прокурором доведено факт свідомого порушення ОСОБА_7 покладених на неї при застосуванні запобіжного заходу процесуальних обов'язків, передбачених частиною 5 статті 194 КПК, зокрема: з'являтися до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою; не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Разом із тим, апеляційний суд погоджується і з висновком суду першої інстанції про існування передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків (переховування від органу досудового розслідування та суду; незаконний впливи на свідків, потерпілих по даному кримінальному провадженні).
Погоджуючись із цим висновком, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги: існування обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченою тяжкого злочину, який характеризується підвищеним ступенем суспільної небезпеки, оскільки посягає на безпеку дорожнього руху та створює реальну загрозу життю і здоров'ю людей; фактичні обставини, за яких ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення; факт порушення обвинуваченою умов запобіжного заходу у вигляді застави; відомості про особу обвинуваченої.
З огляду на вищевказане, доводи апеляційної скарги захисника про те, що не наведено жодних підстав та обставин які б вказували що заявлені ризики, що мали місце під час застосування запобіжного заходу продовжують існувати, або мають місце нові ризики, колегія суддів уважає необґрунтованими і такими, що не знаходять свого підтвердження та спростовуються наведеним вище.
Наведені в апеляційній скарзі доводи на захист обвинуваченої ОСОБА_7 , були предметом перевірки та розгляду суддею першої інстанції і підстав для їх задоволення не встановлено. Зазначені мотиви не дають підстав для зміни чи скасування ухвали суду чи застосування до обвинуваченої іншого, більш м'якого запобіжного заходу. Не вказала сторона захисту і на обставини, які б перешкоджали чи унеможливлювали подальше тримання обвинуваченої ОСОБА_7 під вартою.
На переконання колегії суддів, при застосуванні обвинуваченій ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції правомірно визначив розмір застави, враховуючи положення ч. 10 ст. 182 КПК України - у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права обвинуваченої та підстав вважати його завідомо непомірним для обвинуваченої, колегія суддів не вбачає.
При цьому колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Строк тримання обвинуваченої ОСОБА_7 під вартою, суд першої інстанції встановив відповідно до приписів ч. 1 ст. 197 КПК України.
В апеляційній скарзі містяться також інші твердження захисника, які не потребують детального аналізу колегії суддів та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, апеляційним переглядом не встановлено.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
Узагальнюючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження і не впливають на висновки суду першої інстанції, не може бути задоволена, а ухвалу суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, як законну та обґрунтовану, необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Воловецького районного суду Закарпатської області від 27 березня 2026 року про звернення застави в дохід держави та застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави відносно ОСОБА_7 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді