Постанова від 20.04.2026 по справі 134/470/25

Справа № 134/470/25

Провадження № 22-ц/801/780/2026

Категорія: 10

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кантониста О. О.

Доповідач:Міхасішин І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2026 рокуСправа № 134/470/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В.,

суддів: Войтка Ю.Б., Матківської М.В.

з участю секретаря судового засідання: Кахно О.А.

за участю : представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Мисенко К.В.

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Новікова І.С

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу № 134/470/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

за апеляційною скаргою представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Мисенко Крістіни Вікторівни на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 03 лютого 2026 року, ухвалене у складі судді Кантониста О. О., -

ВСТАНОВИВ:

27 березня 2025 року до Крижопільського районного суду Вінницької області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя (т. 1 а. с. 1-11).

Одночасно із позовом, подана заява на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення (т. 1 а. с. 23).

Рух справи у суді першої інстанції

Ухвалою судді Крижопільського районного суду Вінницької області Швець Л.В. від 28 березня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Зазначено, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання. Крім вирішення інших процесуальних питань, суд роз'яснив відповідачу право надіслати відзив на позовну заяву (т. 1 а. с. 26-27).

13 квітня 2025 року до Крижопільського районного суду Вінницької області надійшла заява відповідача ОСОБА_2 про визнання позову ( т. 1 а. с. 32).

15 травня 2025 року представником позивачки ОСОБА_1 - адвокатом Мисенко Крістіною Вікторівною подана заява про уточнення позовних вимог (т. 1 а. с. 55-58; 59-60; 61-157).

16 травня 2025 року на адресу Крижопільського районного суду Вінницької області надійшов лист Міністерства юстиції України «Щодо інформування про застосування санкції у виді блокування активів до ОСОБА_2 » № 69356/38.1.2/22-25 від 11 травня 2025 року, в якому серед іншого Міністерство інформує суд, що рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 12 лютого 2025 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України від 12.02.2025 № 81/2025 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство - Україна. Паспорт громадянина України - НОМЕР_1 , виданий 18.04.1997 Печерським РУ ГУ МВС України в місті Києві. Відомості згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків України: реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 (пункт 4) застосовано санкції, зокрема санкцію, передбачену підпунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції». Блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Заступник Міністра юстиції з питань європейської інтеграції Людмила Сугак просить врахувати зазначену інформацію при розгляді справи № 134/470/25 (т. 1 а. с. 159-160).

16 травня 2025 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Мисенко Крістіна Вікторівна подала клопотання про долучення доказів (т. 1 а. с. 166-172; 173-174; 175- 250; т. 3 а. с. 1-195).

Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 16 травня 2025 року провадження у справі закрито за відсутності предмета спору (т. 2 а. с. 199; 200-204).

21 травня 2025 року до Крижопільського районного суду Вінницької області від Міністерства юстиції України вдруге надійшов тотожний лист «Щодо інформування про застосування санкції у виді блокування активів до ОСОБА_2 » № 69356/38.1.2/22-25 від 11 травня 2025 року (т. 2 а. с. 208-212).

Постановою Вінницького апеляційного суду від 26 червня 2025 року апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Мисенко Крістіни Вікторівни задоволено частково. Ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 16 травня 2025 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Крижопільського районного суду Вінницької області в зв'язку з тим, що вирішення питання про закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 255 ЦПК України, можливе лише в судовому засіданні, а не при проведені підготовчого судового засідання (т. 3, а. с. 53-56).

Ухвалою судді Крижопільського районного суду Вінницької області Лабай О.В. від 09 липня 2025 року справу прийнято до свого провадження, вказано, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання (т. 3 а. с. 61).

24 липня 2025 року представником позивачки ОСОБА_1 - адвокатом Мисенко Крістіною Вікторівною подані додаткові пояснення у справі (т. 3 а. с. 67-70).

Ухвалою судді Крижопільського районного суду Вінницької області Лабая О.В. від 25 липня 2025 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Екран» (код в єдиному реєстрі юридичних осіб - підприємців та громадських формувань: 13668567, адреса місцезнаходження: 03067, місто Київ, вулиця Виборзька, будинок 99) (т. 3 а. с. 78-79).

За інформацією Київської міської державної адміністрації від 14 листопада 2019 року вулиця Виборзька у Солом'янському районі перейменована на вулицю Олекси Тихого, а проспекту Космонавта Комарова присвоєно ім'я ОСОБА_3 (т. 3 а. с. 109-110). Рішення Київської міської ради від 14 листопада 2019 року № 216/7789 «Про перейменування вулиці у Солом'янському районі міста Києва» (т. 3 а. с. 113-114).

05 серпня 2025 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Мисенко Крістіна Вікторівна подала клопотання про долучення доказів, а саме належним чином засвідчених перекладів митних та інших документів, які підтверджують набуття права власності на картини та інші предмети мистецтва до матеріалів справи № 134/470/25 ( т. 3 а. с. 137; 139-165).

11 вересня 2025 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Мисенко Крістіна Вікторівна подала клопотання про виключення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма» Екран» (ЄДРПОУ 13668567, місцезнаходження: Україна, 03067, місто Київ, вулиця Виборзька, будинок 99) з числа учасників справи ( т. 3 а. с. 213-214).

11 вересня 2025 року представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Мисенко Крістіна Вікторівна подала заяву про зменшення розміру позовних вимог (т. 3 а. с. 220-222).

29 вересня 2025 року від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма» Екран» Чевкота Марини Володимирівни, до суду надійшло клопотання про розгляд справи № 134/470/24 без участі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма» Екран» (т. 4, а. с. 1-7).

Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області суду (із занесенням до протоколу судового засідання без винесення окремого процесуального документа) від 30 вересня 2025 року задоволено клопотання представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Мисенко Крістіни Вікторівни про виключення Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма» Екран» (ЄДРПОУ 13668567, місцезнаходження: Україна, 03067, місто Київ, вулиця Виборзька, будинок 99) з числа учасників справи (т. 4 а. с. 11-14).

Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 30 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя залишено без розгляду, у зв'язку з визнанням судом першої інстанції подання такого позову зловживанням процесуальними правами (т. 4 а. с. 21-25).

Постановою Вінницького апеляційного суду від 26 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 30 вересня 2025 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (т. 4 а. с. 126-129).

Ухвалою судді Крижопільського районного суду Вінницької області Кантонистої О.О. від 12 грудня 2025 року прийнято справу до свого провадження, вказано, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання (т. 4 а. с. 155).

Ухвалою судді Крижопільського районного суду Вінницької області Кантонистої О.О. від 08 січня 2026 року відмовлено у прийнятті заяви про визнання позову відповідачем ОСОБА_2 . Закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду на 10.00 годину 03 лютого 2026 року (т. 4 а. с. 177).

Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 03 лютого 2026 року в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя відмовлено.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що заявлений позов за своїм змістом є фраудаторним, ознаками якого є відсутність реального спору між подружжям. Штучно створений спір ініційовано з метою вивести майно з-під санкцій та арешту у кримінальному провадженні (т. 4 а. с. 205-209).

Рух справи в суді апеляційної інстанції

17 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Мисенко Крістіна Вікторівна подала до Вінницького апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 03 лютого 2026 року.

В апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги адвокат Мисенко К.В. посилалася на те, що суд першої інстанції не дослідивши всі обставини справи, безпідставно дійшов висновків, що: відсутні ознаки реального спору між сторонами; реалізація права подружжя на поділ майна порушує публічний порядок; спір має фраудаторний характер.

Суд першої інстанції неправомірно та необґрунтовано відмовив у прийнятті визнання позову Відповідачем. Суд першої інстанції порушив право Позивачки на мирне володіння майном (т. 4 а. с. 212-219).

Згідно із Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 лютого 2026 року Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою визначена колегія суддів у цій справі: Міхасішин І.В. (суддя-доповідач), Войтко Ю.Б., Матківська М.В. (т. 4 а. с. 226).

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 23 лютого 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі (т. 4 а. с. 227).

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 06 березня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду (т. 4 а. с. 231).

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 11 березня 2026 року задоволені клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Мисенко К.В. та представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Новікова І.С. про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції (т. 4 а. с. 243).

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Мисенко Крістіна Вікторівна апеляційну скаргу підтримала і дала пояснення аналогічні доводам викладеним в апеляційній скарзі.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Новіков Ілля Сергійович апеляційну скаргу визнав.

Суд апеляційної інстанції переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Обставини справи, встановлені апеляційним судом

06 вересня 1984 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4 ) укладено шлюб, зареєстрований в Палаці реєстрації шлюбів і новонароджених міста Києва, про що складено актовий запис № 4282 (т. 1 а. с. 13).

У заяві про зменшення позовних вимог від 11 вересня 2025 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Мисенко Крістіна Вікторівна просить поділити майно, яке належить на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином:

Визнати за позивачкою ОСОБА_1 право особистої приватної власності:

на 8190 акцій ПАТ «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ПРАЙМ ЕССЕТС КЕПІТАЛ», ідентифікаційний код юридичної особи: 33549199, депозитарний код рахунку в цінних паперах 405019 - UA10000029). Дата набуття права власності: 11.10.2005, 31.03.2006. (8 190 000,00 грн). Відповідно до балансової вартості активів на останній звітний період, вартість 8190 акцій становить 8 332 566 218,65 грн;

на грошові кошти на рахунках Відповідача в АТ «МІБ» - 21 998,28 євро, 29 194,65 доларів США, 19,84 фунтів стерлінгів, 26 671,26 гривень . Відповідно до курсу НБУ станом на дату подання заяви, у сумі це становить 2 235 411,73 гривні;

на грошові кошти на рахунках Відповідача в АТ «РВС Банк» - 786 965,32 гривні, 10 700 доларів США, 12 000 євро. Відповідно до курсу НБУ станом на дату подання заяви, у сумі це становить 986 660,42 гривні;

на грошові кошти на рахунках Позивачки в АТ «МІБ» - 47 338 гривень, 1 255 049,16 доларів США, 63 999,44 євро, 1,07 фунтів стерлінгів. Відповідно до курсу НБУ станом на дату подання заяви, у сумі це становить 55 199 061,07 гривень;

на готівкові кошти - 3 179 150 євро, що відповідно до курсу НБУ станом на 25 березня 2025 року становить 143 343 422,69 гривень.

А всього майна на загальну суму 8 534 330 774,56 гривень.

Визнати за відповідачем ОСОБА_2 право особистої приватної власності:

на мотоцикл HONDA CMX 1100D ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , вартістю 433 314,00 гривень;

напівпричіп KING TRAILERS GTS443-17.5, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , вартістю 219 500,00 гривень;

автомобіль легковий VOLVO S90 2.0 T8 INSCRIPTION, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , вартістю 2 375 311,00 гривень;

нараховану, але невиплачену частину прибутку правового утворення статусу юридичної особи Сіквент (Швайц) АҐ (попереднє найменування: Ротшильд Траст (Швайц) АҐ) [Seguent Schweiz AG - formerly known as Rothschild Trust Schweiz AG] відповідно до рішення від 27 вересня 2024 року, у розмірі 20 000 000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 25 березня 2025 року становить 832 892 000 гривень;

готівкові кошти у розмірі 3 190 905 107,3 гривень, що включає - 63 809 240 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 25 березня 2025 року становить 2 657 310 276,10 гривень, 486 408 563 гривні, 875 500 фунтів стерлінгів, що відповідно до курсу НБУ станом на 25 березня 2025 року становить 47 186 298,20 гривень;

картини та інші предмети мистецтва - всього 46 найменувань.

Загальна вартість картин та інших предметів мистецтва станом на дату подачі позову становить 100 400 000 євро, що відповідно до курсу НБУ станом на 25 березня 2025 року становить 4 526 895 440 гривень.

А всього майна на загальну суму 8 553 720 672,30 гривень.

Решту майна подружжя залишити у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 3 а. с. 220-222; т. 1 а.с.1-11).

Ухвалою слідчого судді Печерського району міста Києва від 06 січня 2022 року у справі № 757/156/22-к, клопотання прокурора про накладення арешту на майно задоволено.

Накладено арешт на наступне майно:

квартиру, загальною площею 68,2 кв. м, житловою площею 37,8 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1858480005101 (квартира складається з: житлових кімнат 57-3, 57-4, 57-6, кухні 57-5, коридору 57-1, санвузла 57-2, кладових 57-7, 57-8) за адресою: АДРЕСА_1 ;

квартиру, загальною площею 134,06 кв. м, житловою площею 97,9 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1857001080000, за адресою: АДРЕСА_2 ;

житловий будинок (опис: Літ. А - житловий будинок; літ. Г - котельня; літ. Д - будинок охорони; літ. Л - альтанка; літ. Ж - гараж; літ. З - тп; літ. И - господарча будівля; літ. Е - будівля тех. призначення; літ. І - нежитлова будівля; літ. Й - гараж; літ. М - альтанка; літ. Н - господарська будівля; літ. О - альтанка), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1723681932231, загальною площею 1331,7 кв. м, житловою площею 191,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 ;

земельну ділянку, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 456624280000, кадастровий номер ділянки 8000000000:82:298:0107, площею 0,5169 га;

земельну ділянку, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 108657832231, кадастровий номер ділянки 3223155400:05:093:0004, площею 3,3196 га.;

частку ОСОБА_2 в публічному акціонерному товаристві «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ПРАЙМ ЕССЕТС КЕПІТАЛ», ідентифікаційний код юридичної особи: 33549199, а саме: акції прості бездокументарні іменні у кількості 8190 (номінальна вартість 1000), відсоток від загальної кількості 78,9398 %;

частку ОСОБА_2 в приватному акціонерному товаристві «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ», ідентифікаційний код юридичної особи: 00109339, а саме: акції прості бездокументарні іменні у кількості 2 847 672 (номінальна вартість 0,25), відсоток від загальної кількості 50,2036 %, яким він володіє через ПАТ ЗНКІФ «ПРАЙМ ЕССЕТС КЕПІТАЛ»;

частку ОСОБА_2 в акціонерному товаристві «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КРАЇНА», ідентифікаційний код юридичної особи: 20842474, а саме: акції прості бездокументарні іменні у кількості 32 937 383 (номінальна вартість 1,29), відсоток від загальної кількості 49,9960 %, яким він володіє через ПАТ ЗНКІФ «ПРАЙМ ЕССЕТС КЕПІТАЛ»;

частку ОСОБА_2 в акціонерному товаристві «МІЖНАРОДНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» ідентифікаційний код юридичної особи: 35810511, а саме: акції прості бездокументарні іменні у кількості 45 450 (номінальна вартість 4 274), відсоток від загальної кількості 50,0826 %, яким він володіє через ПАТ ЗНКІФ «ПРАЙМ ЕССЕТС КЕПІТАЛ»;

частку ОСОБА_2 в товаристві з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ КОНСАЛТ», ідентифікаційний код юридичної особи: 39638320, в розмірі 7 100 000 грн, якою він володіє через АТ «МІБ» та ПАТ ЗНКІФ «ПРАЙМ ЕССЕТС КЕПІТАЛ»;

частки ОСОБА_2 в товаристві з обмеженою відповідальністю «АЙ БІ КЕПІТАЛ», ідентифікаційний код юридичної особи: 39650290, в розмірі 6 999 900 грн., якою він володіє через ТОВ «ІНВЕСТ КОНСАЛТ», АТ «МІБ» та ПАТ ЗНКІФ «ПРАЙМ ЕССЕТС КЕПІТАЛ»;

частку ОСОБА_2 в публічному акціонерному товаристві «СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ЗАВОД» (ЄДРПОУ 14312370), а саме: акції прості бездокументарні іменні у кількості 13 799 344 (номінальна вартість 0,05), відсоток від загальної кількості 89,3185 %, яким він володіє через ПАТ ЗНКІФ «ПРАЙМ ЕССЕТС КЕПІТАЛ»;

частку ОСОБА_2 в товаристві з обмеженою відповідальністю «ЖИЛ-УЮТ» (ЄДРПОУ 30711648) в розмірі 499 638 грн, якою він володіє через ПАТ «СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ЗАВОД» та ПАТ ЗНКІФ «ПРАЙМ ЕССЕТС КЕПІТАЛ»;

частку ОСОБА_2 в дочірньому підприємстві «СЕВМОРРОС» Відкритого акціонерного товариства «СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ЗАВОД», ідентифікаційний код юридичної особи: 24691724, в розмірі 347 356 грн, якою він володіє через ПАТ «СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ЗАВОД» та ПАТ ЗНКІФ «ПРАЙМ ЕССЕТС КЕПІТАЛ»;

частку ОСОБА_2 в товаристві з обмеженою відповідальністю «СЕВМОРВЕРФ», ідентифікаційний код юридичної особи: 23664754, в розмірі 16 760 469 грн, якою він володіє через ПАТ «СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ЗАВОД» та ПАТ ЗНКІФ «ПРАЙМ ЕССЕТС КЕПІТАЛ»;

частку ОСОБА_2 в Товаристві з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство «СЕВМОРТРАНС», ідентифікаційний код юридичної особи: 30394093, в розмірі 1 788 132 грн, якою він володіє через ПАТ «СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ЗАВОД» та ПАТ ЗНКІФ «ПРАЙМ ЕССЕТС КЕПІТАЛ»;

частку ОСОБА_2 в товаристві з обмеженою відповідальністю «СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧИЙ КОМПЛЕКС «МОНІТОР», ідентифікаційний код юридичної особи: 30437959, в розмірі 37 786 210 грн, якою він володіє через ПАТ ЗНКІФ «ПРАЙМ ЕССЕТС КЕПІТАЛ»;

частку ОСОБА_2 в товаристві з обмеженою відповідальністю «МЕДСЕРВІС-ПЛЮС», ідентифікаційний код юридичної особи: 37725044, в розмірі 200 000 грн, якою він володіє через ТОВ «СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧИЙ КОМПЛЕКС «МОНІТОР» та ПАТ ЗНКІФ «ПРАЙМ ЕССЕТС КЕПІТАЛ»;

частку ОСОБА_2 в товаристві з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ЕКРАН», ідентифікаційний код юридичної особи: 13668567, в розмірі 16 500 000 грн, яка належить йому особисто та в розмірі 1 032 700 грн, якою він володіє через ПАТ ЗНКІФ «ПРАЙМ ЕССЕТС КЕПІТАЛ»;

частку ОСОБА_2 в товаристві з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУМ ТВ-КИЇВ», ідентифікаційний код юридичної особи: 34430585, в розмірі 35 000 грн, якою він володіє через ТОВ «ФІРМА «ЕКРАН»;

частку ОСОБА_2 в товаристві з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУМ ТВ-ДОНЕЦЬК», ідентифікаційний код юридичної особи: 34723112, в розмірі 37 500 грн, якою він володіє через ТОВ «ФІРМА «ЕКРАН»;

частку ОСОБА_2 в товаристві з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУМ ТВ-МИКОЛАЇВ», ідентифікаційний код юридичної особи: 34889259, в розмірі 40 000 грн, якою він володіє через ТОВ «ФІРМА «ЕКРАН»;

частку ОСОБА_2 в Дочірньому підприємстві «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «НБМ - ЗАПОРІЖЖЯ» Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «НБМ», ідентифікаційний код юридичної особи: 36447695, в розмірі 78,93% частки статутного капіталу в юридичній особі або відсотку права голосу в юридичній особі;

частки ОСОБА_2 в товаристві з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕКОМПАНІЯ «АВТОР ТВ», ідентифікаційний код юридичної особи: 30184432, в розмірі 79 % частки статутного капіталу в юридичній особі або відсотку права голосу в юридичній особі;

частку ОСОБА_2 в ТОВ «Максимум ТВ-ДНІПРОПЕТРОВСЬК» (ЄДРПОУ 35163773), якою він володіє через ТОВ «ФІРМА «ЕКРАН» (ЄДРПОУ 13668567);

частку ОСОБА_2 в ТОВ «ІНВЕСТ КОНСАЛТ» (ЄДРПОУ 39638320), якою він володіє через АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» (ЄДРПОУ 35810511);

частку ОСОБА_2 в ТОВ «АЙ БІ КЕПІТАЛ» (ЄДРПОУ 39650290), якою він володіє через ТОВ «ІНВЕСТ КОНСАЛТ» (ЄДРПОУ 39638320);

грошові кошти на рахунках ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» (ЄДРПОУ 35810511);

картини:

- ОСОБА_5 «Рибальський човен з бортовим бригом на якорі», полотно, олійна фарба, 1891 рік, 214*214 сантиметрів - 1 штука;

- ОСОБА_6 « ІНФОРМАЦІЯ_2 , 360*254 сантиметри - 1 штука;

- Джордано Лука «Католицька доброчинність» полотно, олійна фарба, 133,7*98,8 сантиметра - 1 штука;

- П'єтро Барделліно «Поклоніння пастухів», полотно, олійна фарба, 135,6*125,4 сантиметра - 1 штука;

- ОСОБА_7 «Трійка» полотно, олійна фарба, 51,1*74,6 сантиметра - 1 штука;

- ОСОБА_8 «Етюд солдата» полотно, олійна фарба, 45,7*41 сантиметр - 1 штука;

- ОСОБА_9 «Берег річки взимку» полотно, олійна фарба, 55,2*67,6 сантиметра - 1 штука;

- ОСОБА_9 «Диня, апельсини, груші, виноград і гранати» полотно, олійна фарба, 55,2*67,6 сантиметра - 1 штука;

- ОСОБА_9 «Лісний захід» полотно, 1895 рік олійна фарба, 55,2*67,6 сантиметра - 1 штука;

- ОСОБА_10 «Російська красуня. Мати» полотно, олійна фарба, 1973 рік, 80*59,6 сантиметра - 1 штука;

- ОСОБА_10 «Російська красуня» полотно, олійна фарба, 1973, 80*59,6 сантиметра - 1 штука;

- ОСОБА_11 «Портрет чоловіка в окулярах» полотно, олійна фарба, 1846 рік 72,4*61,3 сантиметра - 1 штука;

- ОСОБА_12 «Болото ввечері» полотно, олійна фарба, 1882 рік, 71,4*137,5 сантиметра - 1 штука;

- ОСОБА_13 « ІНФОРМАЦІЯ_3 , 69*138 сантиметрів - 1 штука;

- ОСОБА_13 «Поцілунок» полотно (дубльоване), олійна фарба, 126*63,5 сантиметра - 1 штука;

- ОСОБА_14 «Капрі» полотно, олійна фарба, 90,5*109,75 сантиметра - 1 штука;

- ОСОБА_14 «В ночі» полотно (дубльоване на картон), олійна фарба, 50*65 сантиметрів;

- ОСОБА_15 «Портрет молодої жінки» картон, олійна фарба, 1956 рік 46*38 сантиметрів - 1 штука;

- ОСОБА_16 «Копія картини Мурильо «Різдво Богородиці» полотно (дубльоване), олійна фарба, 186*345 сантиметрів - 1 штука;

- ОСОБА_17 «Ліс на початку зими» папір, акварель, 28,5*43,5 сантиметра - 1 штука;

- ОСОБА_17 «Захід» папір, акварель, 1932 рік, 30*22 сантиметри - 1 штука;

- ОСОБА_17 «Захід над озером» папір, акварель, 1932 рік 26,5*40,5 сантиметра - 1 штука;

- ОСОБА_18 ОСОБА_19 (дизайн) « ОСОБА_20 » папір, змішана техніка, 1963 рік, 69*47 сантиметра - 1 штука;

- ОСОБА_18 «Покинутий будинок в французьких Альпах» папір, олівець, акварель, 1928 рік, 32*41 сантиметр - 1 штука;

- ОСОБА_21 «Кавказький пейзаж» полотно, олійна фарба, 1903 рік, 54*71,5 сантиметра - 1 штука;

- Вельтен Вільгельм «Полювання» дошка, олійна фарба, 24*32 сантиметри - 1 штука;

- Російська школа ХХ сторіччя «Зимовий пейзаж з колодязем» папір, олівець, акварель, 16*24,5 сантиметра - 1 штука;

- Російська школа ХХ сторіччя «Дровні взимку» папір, олівець, акварель, 16*24,5 сантиметра - 1 штука;

- ОСОБА_22 «Молода жінка в строкатих тінях» полотно, олійна фарба, 1911 рік, 71*53 сантиметри - 1 штука;

- ОСОБА_22 «Балерина в зеленій сукні» полотно, олійна фарба, 1921 рік, 87*66 сантиметрів - 1 штука;

- ОСОБА_22 «Сутінки» полотно, олійна фарба, 1926 рік, 85*65 сантиметрів - 1 штука;

- ОСОБА_23 «Сутінки на причалі» полотно, олійна фарба, 33*46,5 сантиметра - 1 штука;

- ОСОБА_24 «Петровський парк в Москві» папір, акварель, 1906 рік, 6,75*13,5 сантиметра - 1 штука;

- ОСОБА_25 «Сільський пейзаж з церквою» полотно, олійна фарба, 1872 рік, 57*84 сантиметри - 1 штука;

- ОСОБА_25 «Дівчина у джерела» полотно, олійна фарба, 1891 рік, 122*84 сантиметри - 1 штука;

- ОСОБА_26 «Лісовий пейзаж» полотно, олійна фарба, 1894 рік, 74*127 сантиметрів - 1 штука;

- ОСОБА_27 «Архіпелаг» полотно, олійна фарба, 1943 рік, 72*97 сантиметрів - 1 штука;

- ОСОБА_28 «Вози запряжені волами на тлі гірського пейзажу» полотно, олійна фарба, 1920 рік, 33*60 сантиметрів - 1 штука;

- ОСОБА_29 «Годування коня» картон, олійна фарба, 1900 рік, 50*69 сантиметрів - 1 штука;

- ОСОБА_30 «У церкві» папір, акварель, 1861 рік, 36*27 сантиметрів - 1 штука;

- ОСОБА_31 «Алегорична композиція» папір, картон, акварель, туш, 1887 рік, 23*30 сантиметрів - 1 штука;

- ОСОБА_32 «Пейзаж з коровами» полотно, олійна фарба, 1874 рік, 28*74 сантиметри - 1 штука.

- літографія - 1 штука.

Заборонити державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам), виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, Національному банку України вчиняти реєстраційні дії стосовно:

квартири, загальною площею 68.2 кв. м, житловою площею 37,8 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1858480005101 (квартира складається з: житлових кімнат 57-3, 57-4, 57-6, кухні 57-5, коридору 57-1, санвузла 57-2, кладових 57-7, 57-8) за адресою: АДРЕСА_1 ;

квартири, загальною площею 134,06 кв. м, житловою площею 97,9 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1857001080000, за адресою: АДРЕСА_2 ;

житлового будинку (опис: Літ. А - житловий будинок; літ. Г - котельня; літ. Д - будинок охорони; літ. Л - альтанка; літ. Ж - гараж; літ. З - тп; літ. И - господарча будівля; літ. Е - будівля тех. призначення; літ. І - нежитлова будівля; літ. Й - гараж; літ. М - альтанка; літ. Н - господарська будівля; літ. О - альтанка), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1723681932231, загальною площею 1331,7 кв. м, житловою площею 191,9 кв., за адресою: АДРЕСА_3 ;

земельної ділянки, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 456624280000, кадастровий номер ділянки 8000000000:82:298:0107, площею 0,5169 га;

земельної ділянки, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 108657832231, кадастровий номер ділянки 3223155400:05:093:0004, площею 3,3196 га;

частки ОСОБА_2 в публічному акціонерному товаристві «ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД «ПРАЙМ ЕССЕТС КЕПІТАЛ», ідентифікаційний код юридичної особи: 33549199, а саме: акції прості бездокументарні іменні у кількості 8190 (номінальна вартість 1000), відсоток від загальної кількості 78,9398 %;

частки ОСОБА_2 в приватному акціонерному товаристві «КИЇВСЬКИЙ ЗАВОД ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ», ідентифікаційний код юридичної особи: 00109339, а саме: акції прості бездокументарні іменні у кількості 2 847 672 (номінальна вартість 0,25), відсоток від загальної кількості 50,2036 %, яким він володіє через ПАТ ЗНКІФ «ПРАЙМ ЕССЕТС КЕПІТАЛ»;

частки ОСОБА_2 в акціонерному товаристві «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КРАЇНА», ідентифікаційний код юридичної особи: 20842474, а саме: акції прості бездокументарні іменні у кількості 32 937 383 (номінальна вартість 1,29), відсоток від загальної кількості 49,9960 %, яким він володіє через ПАТ ЗНКІФ «ПРАЙМ ЕССЕТС КЕПІТАЛ»;

частки ОСОБА_2 в акціонерному товаристві «МІЖНАРОДНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК» ідентифікаційний код юридичної особи: 35810511, а саме: акції прості бездокументарні іменні у кількості 45 450 (номінальна вартість 4 274), відсоток від загальної кількості 50,0826 %, яким він володіє через ПАТ ЗНКІФ «ПРАЙМ ЕССЕТС КЕПІТАЛ»;

частки ОСОБА_2 в товаристві з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ КОНСАЛТ», ідентифікаційний код юридичної особи: 39638320, в розмірі 7 100 000 грн, якою він володіє через АТ «МІБ» та ПАТ ЗНКІФ «ПРАЙМ ЕССЕТС КЕПІТАЛ»;

частки ОСОБА_2 в товаристві з обмеженою відповідальністю «АЙ БІ КЕПІТАЛ», ідентифікаційний код юридичної особи: 39650290, в розмірі 6 999 900 грн, якою він володіє через ТОВ «ІНВЕСТ КОНСАЛТ», АТ «МІБ» та ПАТ ЗНКІФ «ПРАЙМ ЕССЕТС КЕПІТАЛ»;

частки ОСОБА_2 в публічному акціонерному товаристві «СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ЗАВОД» (ЄДРПОУ 14312370), а саме: акції прості бездокументарні іменні у кількості 13 799 344 (номінальна вартість 0,05), відсоток від загальної кількості 89,3185 %, яким він володіє через ПАТ ЗНКІФ «ПРАЙМ ЕССЕТС КЕПІТАЛ»;

частки ОСОБА_2 в товаристві з обмеженою відповідальністю «ЖИЛ-УЮТ» (ЄДРПОУ 30711648) в розмірі 499 638 грн, якою він володіє через ПАТ «СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ЗАВОД» та ПАТ ЗНКІФ «ПРАЙМ ЕССЕТС КЕПІТАЛ»;

частки ОСОБА_2 в дочірньому підприємстві «СЕВМОРРОС» Відкритого акціонерного товариства «СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ЗАВОД», ідентифікаційний код юридичної особи: 24691724, в розмірі 347 356 грн, якою він володіє через ПАТ «СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ЗАВОД» та ПАТ ЗНКІФ «ПРАЙМ ЕССЕТС КЕПІТАЛ»;

частки ОСОБА_2 в товаристві з обмеженою відповідальністю «СЕВМОРВЕРФ», ідентифікаційний код юридичної особи: 23664754, в розмірі 16 760 469 грн, якою він володіє через ПАТ «СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ЗАВОД» та ПАТ ЗНКІФ «ПРАЙМ ЕССЕТС КЕПІТАЛ»;

частки ОСОБА_2 в Товаристві з обмеженою відповідальністю Автотранспортне підприємство «СЕВМОРТРАНС», ідентифікаційний код юридичної особи: 30394093, в розмірі 1 788 132 грн, якою він володіє через ПАТ «СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ МОРСЬКИЙ ЗАВОД» та ПАТ ЗНКІФ «ПРАЙМ ЕССЕТС КЕПІТАЛ»;

частки ОСОБА_2 в товаристві з обмеженою відповідальністю «СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧИЙ КОМПЛЕКС «МОНІТОР», ідентифікаційний код юридичної особи: 30437959, в розмірі 37 786 210 грн, якою він володіє через ПАТ ЗНКІФ «ПРАЙМ ЕССЕТС КЕПІТАЛ»;

частки ОСОБА_2 в товаристві з обмеженою відповідальністю «МЕДСЕРВІС-ПЛЮС», ідентифікаційний код юридичної особи: 37725044, в розмірі 200 000 грн, якою він володіє через ТОВ «СПОРТИВНО-ОЗДОРОВЧИЙ КОМПЛЕКС «МОНІТОР» та ПАТ ЗНКІФ «ПРАЙМ ЕССЕТС КЕПІТАЛ»;

частки ОСОБА_2 в товаристві з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «ЕКРАН», ідентифікаційний код юридичної особи: 13668567, в розмірі 16 500 000 грн, яка належить йому особисто та в розмірі 1 032 700 грн, якою він володіє через ПАТ ЗНКІФ «ПРАЙМ ЕССЕТС КЕПІТАЛ»;

частки ОСОБА_2 в товаристві з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУМ ТВ-КИЇВ», ідентифікаційний код юридичної особи: 34430585, в розмірі 35 000 грн, якою він володіє через ТОВ «ФІРМА «ЕКРАН»;

частки ОСОБА_2 в товаристві з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУМ ТВ-ДОНЕЦЬК», ідентифікаційний код юридичної особи: 34723112, в розмірі 37 500 грн, якою він володіє через ТОВ «ФІРМА «ЕКРАН»;

частки ОСОБА_2 в товаристві з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУМ ТВ-МИКОЛАЇВ», ідентифікаційний код юридичної особи: 34889259, в розмірі 40 000 грн, якою він володіє через ТОВ «ФІРМА «ЕКРАН»;

частки ОСОБА_2 в Дочірньому підприємстві «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «НБМ - ЗАПОРІЖЖЯ» Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «НБМ», ідентифікаційний код юридичної особи: 36447695, в розмірі 78,93% частки статутного капіталу в юридичній особі або відсотку права голосу в юридичній особі;

частки ОСОБА_2 в товаристві з обмеженою відповідальністю ТЕЛЕКОМПАНІЯ «АВТОР ТВ», ідентифікаційний код юридичної особи: 30184432, в розмірі 79 % частки статутного капіталу в юридичній особі або відсотку права голосу в юридичній особі;

частки ОСОБА_2 в ТОВ «Максимум ТВ-ДНІПРОПЕТРОВСЬК» (ЄДРПОУ 35163773), якою він володіє через ТОВ «ФІРМА «ЕКРАН» (ЄДРПОУ 13668567);

частки ОСОБА_2 в ТОВ «ІНВЕСТ КОНСАЛТ» (ЄДРПОУ 39638320), якою він володіє через АТ «Міжнародний Інвестиційний Банк» (ЄДРПОУ 35810511);

частки ОСОБА_2 в ТОВ «АЙ БІ КЕПІТАЛ» (ЄДРПОУ 39650290), якою він володіє через ТОВ «ІНВЕСТ КОНСАЛТ» (ЄДРПОУ 39638320).

(т. 3 а. с. 87-99).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 серпня 2024 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 11 вересня 2025 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Печерського районного суду міста Києва від 06 січня 2022 року повернуто особі, яка її подала ОСОБА_1 , як таку, що подана після закінчення строку на апеляційне оскарження, оскільки особа, яка її подала не порушила питання про поновлення такого строку (т. 3 а. с. 101-102; т. 4 а. с. 8-10).

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 12 лютого 2025 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України від 12.02.2025 № 81/2025 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство - Україна. Паспорт громадянина України - НОМЕР_1 , виданий 18.04.1997 Печерським РУ ГУ МВС України в місті Києві. Відомості згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків України: реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 (пункт 4) застосовано санкції, зокрема санкцію, передбачену підпунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції». Блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (т. 1 а. с. 159-160).

Позиція апеляційного суду

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя у судовому порядку у разі оспорювання ним поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі N 372/504/17 (провадження N 14-325цс18).

Отже у сімейному законодавстві України встановлено спростовну презумпцію спільності майна подружжя, яка полягає у тому, що майно, набуте за час шлюбу, вважається об'єктом права спільної сумісної власності (виключення зазначені у статті 57 СК України), допоки одним із подружжя, який це заперечує, не доведено інше.

За змістом статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя (частини перша, друга статті 65 СК України).

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї (частина четверта статті 65 СК України).

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).

Аналогічні норми містить частина друга статті 372 ЦК України.

Системне тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності, належить подружжю з моменту його набуття, незалежно від того, за ким із подружжя здійснена реєстрація права.

До складу майна, що підлягає поділу, входить як майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, так і те, що знаходиться у третіх осіб. Разом з тим, при поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.

При поділі майна подружжя шляхом визначення часток кожного із подружжя майно відбувається зміна режиму права спільної власності - зі спільної сумісної власності на спільну часткову власність.

Таким чином, вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

06 квітня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в справі № 199/291/21, провадження № 61-932св22 (ЄДРСРУ № 110231642) вказав, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Щодо законності обраного позивачкою спосіб захисту

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18).

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема, статтею 16 ЦК України.

Згідно із частиною 3 статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

На суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Тлумачення законодавства судам слід здійснювати системно, враховувати правову природу спірних відносин, загальну спрямованість законодавства та права України в цілому, а результат тлумачення законодавства має бути розумним та справедливим (пункт шостий статті 3 ЦК України). Національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, законодавство слід тлумачити у відповідності з розумними цілями регулювання. Тому під час тлумачення закону слід враховувати цілі його регулювання (постанова ВП ВС від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20).

Щодо гарантованого міжнародним та національним законодавством права на доступ до суду

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Конституцією України закріплено основні засади судочинства (частина друга статті 129). Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист, зокрема, на забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 06 грудня 2007 року у справі "Воловік проти України", заява № 15123/03, зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (рішення у справі Podbielski and PPU Polpure v. Poland від 26 липня 2005 року, заява № 39199/98).

ЄСПЛ зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Водночас не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі De Geouffre de la Pradelle v. France від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

Відповідно до статті 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Будь-яке втручання в права, захищені статтею 1 Протоколу № 1, має відповідати вимозі законності (Vistins and Perepjolkins v. Latvia [ВП], 2012, § 95; Belane Nagy v. Hungary [ВП], 2016, § 112). Фразу «на умовах, передбачених законом» щодо будь-якого втручання в право на мирне володіння «майном» слід тлумачити так само, як фразу «згідно із законом» у статті 8 стосовно втручання в права, захищені цим положенням, або «встановлені законом», що стосується втручання в права, захищені статтями 9, 10 і 11 Конвенції.

Принцип законності - перша і найважливіша вимога статті 1 Протоколу № 1. Друге речення першого абзацу дозволяє позбавлення «власності» «на умовах, передбачених законом», а другий абзац визнає, що держави мають право контролювати використання майна шляхом застосування «законів». Окрім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, - невіддільний елемент усіх статей Конвенції (Lekiж v. Slovenia, 2018, § 94; Iatridis v. Greece [ВП], 1999, § 58; Former King of Greece and Others v. Greece [ВП], 2000, § 79; Broniowski v. Poland [ВП], 2004, § 147; Kurban v. Turkey, 2020, § 76).

Наявність правової основи у національному законодавстві сама по собі не є достатньою для задоволення принципу законності. Крім того, правова основа повинна мати певну якість: вона повинна бути сумісною з верховенством права і повинна забезпечувати свободу від свавілля або гарантії проти нього («Іст Вест Елаєнс Лімітед проти України» (East West Alliance Limited v. Ukraine), 2014, § 167; Ьnsped Paket Servisi SaN. Ve TiC. A.Є. v. Bulgaria, 2015, § 37; Vistiтр and Perepjolkins v. Latvia [ВП], 2012, § 96; «Єль та інші проти Туреччини» (Yel and Others v. Turkey), 2021, § 89). У цьому зв'язку слід зазначити, що, говорячи про «закон», стаття 1 Протоколу № 1 посилається на ту саму концепцію, на яку сама Конвенція посилається в інших місцях, використовуючи цей термін, концепцію, яка також включає статутне право і судову практику («Шпачек, с.р.о. проти Чеської Республіки» (Љpaиek, s.r.o., v. the Czech Republic), 1999, § 54; «Бежаніч і Башкарад проти Хорватії» (Beћaniж and Baљkarad v. Croatia), 2022, § 62; додаткову інформацію щодо питань оподаткування див. у підрозділі «Оподаткування» нижче). Розбіжності в судовій практиці можуть створити правову невизначеність, несумісну з вимогами верховенства права (Molla Sali v. Greece [ВП], 2018, § 153; N.M. and Others v. France, 2022, § 59).

Щодо питання чи було досягнуто справедливого балансу між інтересами держави (суспільства) та інтересами позивачки в зв'язку з втручанням в її право на вільне володіння майном

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) також напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар».

У пунктах 3.1, 3.2 рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року N 18-рп/2004 у справі № 1-10/2004 зазначено, що етимологічний зміст слова "інтерес" включає: а) увагу до кого-, чого-небудь, зацікавлення кимось, чимось; цікавість, захоплення; б) вагу; значення; в) те, що найбільше цікавить кого-небудь, що становить зміст чиїхось думок і турбот; г) прагнення, потреби; д) те, що йде на користь кому-, чому-небудь, відповідає чиїмось прагненням, потребам; вигоду, користь, зиск. У загально-соціологічному значенні категорія "інтерес" розуміється як об'єктивно існуюча і суб'єктивно усвідомлена соціальна потреба, як мотив, стимул, збудник, спонукання до дії; у психології - як ставлення особистості до предмета, як до чогось для неї цінного, такого, що притягує. В юридичних актах термін "інтерес", враховуючи його як етимологічне, так і загально-соціологічне, психологічне значення, вживається у широкому чи вузькому значенні як самостійний об'єкт правовідносин, реалізація якого задовольняється чи блокується нормативними засобами (пункт 3.1).

Прикладом застосування поняття "інтерес" у широкому сенсі є Конституція України ( 254к/96-ВР ), статті 18, 32, 34, 35, 36, 39, 41, 44, 79, 89, 104, 121, 127, 140 якої наголошують на національних інтересах, інтересах національної безпеки, економічного добробуту, територіальної цілісності, громадського порядку, здоров'я і моральності населення, політичних, економічних, соціальних, культурних інтересах, інтересах суспільства, інтересах усіх співвітчизників, інтересах громадянина, інтересах держави, спільних інтересах територіальних громад сіл, селищ та міст тощо. Вказуючи на наявність таких інтересів, Конституція України (254к/96-ВР) підкреслює необхідність їх забезпечення (стаття 18), задоволення (стаття 36) чи захисту (статті 44, 127). Зміст інтересів у широкому розумінні Конституція України (254к/96-ВР) не розкриває. Проте у Законі України "Про основи національної безпеки України" від 19 червня 2003 року N 964-IV ( 964-15 ) дається як визначення терміна "національні інтереси" (стаття 1), так і вичерпний перелік їх пріоритетів (стаття 6) (пункт 3.2).

Питання про те, чи було досягнуто справедливого балансу, стає актуальним лише після того, як буде встановлено, що втручання, про яке йдеться, служило суспільним інтересам, задовольняло вимогу законності та не було свавільним (Iatridis v. Greece [ВП], 1999, § 58; Beyeler v. Italy [ВП], 2000, § 107).

Це питання найчастіше є вирішальним для визначення того, чи відбувалося порушення статті 1 Протоколу № 1. Європейський Суд з прав людини, як правило, проводить поглиблений аналіз вимоги пропорційності, на відміну від більш обмеженого перегляду того, чи втручання переслідувало справу суспільного інтересу.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частини перша, друга статті 8 Конституції України).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

В Основному Законі України передбачено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним (частини перша, четверта статті 41); кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом; держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності (частини перша, третя статті 42).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Санді Таймс" проти Сполученого Королівства (№ 1)" (The Sunday Times v. the United Kingdom (no. 1) від 26 квітня 1979 року зазначив, що норма не може розглядатися як "право", якщо її не сформульовано достатньо чітко, що дає змогу громадянинові регулювати свою поведінку (§ 49).

Згідно з критерієм якості приписи права мають бути доступними для заінтересованої особи, яка могла б передбачати наслідки їх застосування щодо себе, та не суперечити принципові верховенства права (§ 27 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Круслен проти Франції" (Kruslin v. France) від 24 квітня 1990 року, § 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фельдман проти України (№ 2)" (Feldman v. Ukraine (no. 2) від 12 січня 2012 року).

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Рисовський проти України" (Rysovskyy v. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року підкреслив важливе значення принципу "добропорядного врядування" (good governance), зазначивши, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб; зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (§ 70).

У § 71 вказаного рішення Європейський суд з прав людини також зауважив, що принцип "добропорядного врядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня недбалість; з іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка розраховувала на легітимність добросовісних дій державного органу; ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються; у контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "добропорядного врядування" може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

Апеляційним судом встановлено, що національне законодавство не передбачає жодного процесуального механізму для відновлення прав третіх (непідсанкційних) осіб, право власності яких обмежується у межах адміністративного санкційного провадження.

Отже при вирішенні питання про застосування санкцій до ОСОБА_2 (згідно із Законом «Про санкції») позивачка ОСОБА_1 з незалежних від неї причин не мала можливості захистити своє право власності, оскільки на законодавчому рівні не запроваджено процедур які б давали можливість доводити та захищати своє право власності саме на цій стадії.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 05 червня 2019 року № 3-р(I)/2019 у справі № 3-391/2018(6048/18) зробив наголос на те, що держава зобов'язана не тільки утримуватися від порушень чи непропорційних обмежень конституційних прав, а й вживати належних заходів для забезпечення можливості їх повної реалізації кожною особою, яка перебуває під її юрисдикцією. З цією метою законодавець та інші органи публічної влади повинні запроваджувати таке юридичне регулювання, що має відповідати конституційним нормам і принципам, та створювати механізми для ефективного захисту конституційних прав і свобод.

У випадках, коли заявники не мали можливості ефективно оскаржити захід, Суд визнав, що вони несли надмірний тягар (Hentrich v. France, 1994, § 49; «Конів-Тар та інші проти Угорщини» (KonyvTar Kft and Others v. Hungary», 2018, § 59; і Uzan and Others v. Turkey, 2019, § 215).

Під час перевірки пропорційності втручання у право заявника на мирне володіння «майном» стан невизначеності, в якому заявник може опинитися внаслідок затримок, що приписуються органам влади, - це фактор, який слід брати до уваги при оцінці поведінки держави в такому судовому процесі («Алмейда Гарретт, Маскареньяс Фалькао та інші проти Португалії» (Almeida Garrett, Mascarenhas Falcao and Others v. Portugal), 2000 р., § 54; Broniowski v. Poland [ВП], 2004, §§ 151 і 185; «Барча та інші проти Угорщини» (Barcza and Others v. Hungary), 2016, § 47; «Френдо Рендон та інші проти Мальти» (Frendo Randon and Others v. Malta), 2011, § 55; «Хунгест Зрт проти Угорщини» (Hunguest Zrt v. Hungary), 2016, §§ 25 і 27; Zelenchuk and Tsytsyura v. Ukraine, 2018, §§ 91 і 106).

Таким чином, при вирішенні питання про накладення арешту у кримінальному провадженні № 22016130000000212 та застосуванні персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до Відповідача ОСОБА_2 не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням в право на вільне володіння майном, та інтересами позивачки ОСОБА_1 , яка так чи інакше зазнає обмежень і страждає від такого втручання.

Щодо можливості вирішити питання поділу майна подружжя за правилами цивільного судочинства та наявності підстав для висновку про те, що такий поділ майна подружжя використано з фраудаторною метою

У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 352/1802/18 провадження № 14-72цс20 зазначено, якщо арешт на майно накладено в порядку, передбаченому КПК України 2012 року, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту лише в порядку кримінального судочинства. І такий порядок захисту прямо передбачений нормами КПК України та є ефективним. Разом з тим, чинний ЦПК України не передбачає можливості такого захисту в порядку цивільного судочинства (див. постанови від 27 березня 2019 року у справі N 202/1452/18, від 11 вересня 2019 року у справі N 504/1306/15-ц).

Отже, ОСОБА_1 теж може звернутись із клопотанням про скасування арешту майна, навівши у порядку, передбаченому КПК України, аргументи щодо порушення її права власності. Стосовно твердження ОСОБА_1 про порушення її прав користуватися та розпоряджатися часткою у спільному майні подружжя Велика Палата Верховного Суду зазначає, що ОСОБА_1 не позбавлена можливості вирішити за правилами цивільного судочинства питання поділу майна, що є спільній сумісній власності.

Застосування конструкції фраудаторності у цивільному судочинстві має певну специфіку, яка проявляється в обставинах справи, що дають змогу кваліфікувати, що поділ спільного майна подружжя використовується учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу.

Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом (постанова ВС ОП КЦС від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц провадження № 61-15813сво18).

Необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що перебуває в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто щоб кредитор опинився в тому становищі, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23).

Апеляційним судом не встановлено, що у позивачки ОСОБА_1 або (та) відповідача ОСОБА_2 є боргові зобов'язання, зокрема перед державою, чи то на підставі судового рішення чи будь-якого правочину.

Такі обставини не були встановлені і судом першої інстанції.

Проте обґрунтовуючи фраудаторність поведінки позивачки, суд першої інстанції безпідставно послався на висновки Верховного Суду викладені у постанові ВС ОП КЦС від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц провадження № 61-15813сво18 та подібні висновки Верховного Суду, зокрема, на те, що ініціювання спору у цій справі спрямовано на виведення майна з-під арешту, накладеного у кримінальному провадженні, та обмежувальних заходів (санкцій), за відсутності ознак реального спору.

Вирішення судом спору в порядку цивільного судочинства щодо поділу спільного сумісного майна подружжя не впливає на реалізацію правоохоронними органами своїх повноважень щодо здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні № 22016130000000212.

Отже вирішенням питання про поділ майна подружжя у цій справі не вирішується питання про права і обов'язки посадових осіб органів досудового розслідування, зокрема щодо проведення досудового розслідування кримінального правопорушення, чи то про права органів державної влади, на які покладено функції контролю за виконанням накладених на Відповідача персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).

Посилаючись, зокрема, на статтю 1 Протоколу № 1 (захист власності) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод позивачка ОСОБА_1 зазначала, що внаслідок накладення арешту на майно у кримінальному провадженні та застосування до Відповідача персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) вона зазнала дискримінаційного ставлення з боку органів державної влади, що призвело до порушення її приватного права - права власності, з огляду на те, що вона не є причетною ані до кримінального провадження, ані до застосованих до Відповідача санкцій.

Обмеження прав, викладених у статті 1 Протоколу № 1 Конвенції, не можуть бути обґрунтовані за відсутності змагального судового розгляду, який відповідає принципу рівності сторін.

Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини у справі «Узан та інші проти Туреччини» (заяви № 19620/05, 41487/05, 17613/08 та 19316/08).

Таким чином, призначення і автоматичне збереження санкційних заходів щодо власності Позивачки, відповідно до національного законодавства, на єдиній підставі того, що їх законність презюмується щодо Відповідача, є несумісними з принципами змагальності та рівності сторін як таких, що є перешкодою для встановлення балансу між законною метою, яка лежить в їх основі, та правами Позивачки, на яку покладено надмірний тягар через застосуванням таких санкцій на Відповідача.

Щодо питання про визнання позову відповідачем

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнання позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі (стаття 206 ЦПК України).

Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє (частина четверта статті 206 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2020 року в справі № 572/2515/15-ц (провадження № 61-1051св17) зазначено, що «відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову».

Проте відмовляючи у прийнятті визнання позову відповідачем ОСОБА_2 , суд першої інстанції не вказав якому закону суперечить таке визнання та (або) осіб, права, свободи чи інтереси яких можуть бути порушені таким визнанням.

У справі, що переглядається апеляційним судом, встановлено наявність законних підстав для прийняття визнання позову відповідачем ОСОБА_2 та ухвалення рішення про задоволення позову.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 та 2 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

З огляду на встановлене, апеляційний суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи; визнав встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; висновки суду, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи; порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.

Допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи наявність підстав для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення, що передбачені частинами 1 та 2 статті 376 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку про скасування оскаржуваного судового рішення повністю та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Питання перерозподілу судових витрат сторони не порушували, а тому апеляційним судом не вирішується.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 367; 368; 374; 376; 381; 382; 383; 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Мисенко Крістіни Вікторівни задовольнити.

Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 03 лютого 2026 рокускасувати і ухвалити нове.

Позов задовольнити.

Поділити майно, яке належить на праві спільної сумісної власності подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнати за позивачкою ОСОБА_1 , зареєстрована адреса місця проживання АДРЕСА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , право особистої приватної власності на таке майно:

8190 акцій ПАТ “ЗНКІФ “ПРАЙМ ЕССЕТС КЕПІТАЛ» (Код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 33549199, депозитарний код рахунку в цінних паперах НОМЕР_7 ). Дата набуття права власності: 11.10.2005, 31.03.2006. (8 190 000,00 грн). Відповідно до балансової вартості активів на останній звітний період, вартість 8190 акцій становить 8 332 566 218,65 грн;

Грошові кошти на рахунках Відповідача в АТ “МІБ» - 21 998,28 євро, 29 194,65 доларів США, 19,84 фунтів стерлінгів, 26 671,26 гривень. Відповідно до курсу НБУ станом на дату подання заяви, у сумі це становить 2 235 411,73 гривні.

Грошові кошти на рахунках Відповідача в АТ “РВС Банк» - 786 965,32 гривні, 10 700 доларів США, 12 000 євро. Відповідно до курсу НБУ станом на дату подання заяви, у сумі це становить 986 660,42 гривні.

Грошові кошти на рахунках Позивачки в АТ “МІБ» - 47 338 гривень, 1 255 049,16 доларів США, 63 999,44 євро, 1,07 фунтів стерлінгів. Відповідно до курсу НБУ станом на дату подання заяви, у сумі це становить 55 199 061,07.

Готівкові кошти - 3 179 150 євро, що відповідно до курсу НБУ станом на 25 березня 2025 року становить 143 343 422,69 грн.

А всього майна на загальну суму 8 534 330 774 (вісім мільярдів п'ятсот тридцять чотири мільйони триста тридцять тисяч сімсот сімдесят чотири) гривні 56 коп.

Визнати за відповідачем ОСОБА_2 , зареєстрована адреса місця проживання АДРЕСА_4 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , право особистої приватної власності на таке майно:

Мотоцикл HONDA CMX 1100D, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , вартістю 433 314,00 гривень;

Напівпричіп KING TRAILERS GTS443-17.5, ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 , вартістю 219 500,00 гривень;

Автомобіль легковий VOLVO S90 2.0 T8 INSCRIPTION, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , вартістю 2 375 311,00 гривень;

Нарахована, але невиплачена частина прибутку правового утворення без статусу юридичної особи Сіквент (Швайц) АҐ (попереднє найменування: Ротшильд Траст (Швайц) АҐ) [Sequent Schweiz AG - formerly known as Rothschild Trust Schweiz AG] відповідно до рішення від 27 вересня 2024 року, у розмірі 20 000 000 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 25 березня 2025 року становить 832 892 000 грн.

Готівкові кошти у розмірі 3 190 905 107,30 грн, що включає:

63 809 240 доларів США, що відповідно до курсу НБУ станом на 25 березня 2025 року становить 2 657 310 276,10 гривень, 486 408 563 гривень, 875 500 фунтів стерлінгів, що відповідно до курсу НБУ станом на 25 березня 2025 року становить 47 186 298,20 грн.

Картини та інші предмети мистецтва загальною вартістю станом на дату подачі позову - 100 400 000 євро, що відповідно до курсу НБУ станом на 25 березня 2025 року становить 4 526 895 440 гривень, а саме:

1. ОСОБА_16 “Копія картини Мурильо “Різдво Богородиці» полотно (дубльоване), олійна фарба.

2. ОСОБА_13 “Римська красуня з голубами» полотно, олійна фарба.

3. ОСОБА_13 “Поцілунок» полотно (дубльоване), олійна фарба.

4. ОСОБА_14 “Капрі» полотно, олійна фарба.

5. ОСОБА_33 “Козаки на Чорному морі» полотно, олійна фарба.

6. Атрибутування як ОСОБА_34 , Католицька милість, полотно, олія.

7. ОСОБА_11 “Портрет чоловіка в окулярах», олія, полотно, 1846 рік

8. ОСОБА_9 “Берег річки взимку» полотно, олія.

9. ОСОБА_12 “Болото ввечері» полотно, олія, 1882 рік.

10. Айвазовський, “Хвиля», полотно, олія, 1848 рік.

11. ОСОБА_35 , “ ІНФОРМАЦІЯ_5 , 1891 рік.

12. ОСОБА_25 , “Дівчинка у джерела», полотно, олія, 1891 рік.

13. ОСОБА_22 , “Балерина в зеленій сукні», полотно, олія, 1921 рік.

14. ОСОБА_22 , “Сутінки», полотно, олія, 1926 рік.

15. ОСОБА_36 , “В ночі», полотно, олія.

16. ОСОБА_37 “

ІНФОРМАЦІЯ_6 . ОСОБА_38 “Лісний захід», полотно, олія, 1895 рік.

18. ОСОБА_39 , “ ОСОБА_40 », полотно, олія.

19. ОСОБА_41 , “Проповідь в Українській церкві», полотно, олія.

20. ОСОБА_42 , “Схід місяця», дошка, олія.

21. ОСОБА_41 , “Перший по дороги з Києва», 1888 рік.

22. ОСОБА_43 , “Сцена з Італійської життя», папір, олівець.

23. ОСОБА_44 , “Озеро в Горах», 1908 рік.

24. ОСОБА_45 , “Зимовий пейзаж», полотно, олія.

25. ОСОБА_38 , “Натюрморт з вазою з гілкою червоної смородини», полотно, олія, 1919 рік.

26. В. Д. Полєнов “Перший сніг» картина, олія, полотно.

27. Г.П. Кондратенко (1854-1924) “Кримський пейзаж з возами» олія, полотно.

28. І. І. Левітан «Пейзаж з річкою» чи “Річка, Краєвид» полотно, олія.

29. Сер Пітер Пауль Рубенс “Святий Михайло, що усмиряє Люцифера», дошка, олія.

30. Ян Брюгель ІІ, “Алегорія води», дошка, олія.

31. ОСОБА_46 , “Мадонна з дитиною», темпера, дерево, олія.

32. Еухеніо Лукас Веласкес, “Бій биків», полотно, олія.

33. Джовані Батіста Сальві “Мадонна під час молитви» олія, полотно.

34. А.В.Дейк, “ ОСОБА_47 , обожнюваний святим Домініком та Катериною Сієнською» дубова рама, олія.

35. ОСОБА_48 і Студія “Благовіщення» полотно, олія.

36. Бартоломе Естебан Мурільйо “Непорочне зачаття» полотно, олія.

37. Гвідо Рені, “Каяття Святого Петра» полотно, олія.

38. Тіціан, “ ОСОБА_49 », олія, полотно.

39. Гвідо Рені “Св. Маргарет Антіохійський».

40. Р. Фрателлі “Молода дівчина з йоркширським тер'єром і кошеням».

41. ОСОБА_50 , “Мадонна та дитина з немовлям Святого Іоанна Хрестителя у пейзажі», 15 століття.

42. Джованні Антоніо Согліані “Мадонна з немовлям».

43. П'єр Огюст Ренуар “Шале Бланше Пірсона в Пурвілль» полотно, олія.

44. Ренуар “Жінка в зеленому кріслі», близько 1900 року, полотно, олія.

45. Рене Магрітт “Обіцянка», гуаш та олівець на папері, 1950 рік.

46. Сальвадор Далі, статуетка Слон.

А всього майна на загальну суму 8 553 720 672 (вісім мільярдів п'ятсот п'ятдесят три мільйони сімсот дванадцять тисяч шістсот сімдесят дві) гривні 30 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий І.В. Міхасішин

Судді: Ю.Б. Войтко

М.В. Матківська