Справа №760/19043/25 1-кс/760/9276/25
11 липня 2025 року слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , розглянувши матеріали клопотання потерпілого ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025105090000122 від 13.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України,-
Відповідно до клопотання, відділом дізнання Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025105090000122 від 13.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України.
Заявник у клопотанні посилається на те, що він є потерпілим у даному кримінальному провадженні, а тому просить накласти арешт на все майно ОСОБА_3 та яке перебуває у спільній власності з ОСОБА_4 з метою збереження вказаного нерухомого майна, а також можливого відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення у подальшому (зокрема, в рамках поданого потерпілим цивільного позову у рамках кримінального провадження №12024105020001620 справа №760/1555/25).
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3,4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально - правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено:
1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
2) перелік і види майна, що належить арештувати;
3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном;
4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Однак, з матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що заявником під час складання вищевказаного клопотання не повною мірою дотримано вимоги вищевказаних норм КПК України.
Заявник у клопотанні визначив метою накладення арешту на вказане майно для подальшого відшкодування шкоди як потерпілому, однак не обґрунтував конкретну мету арешту майна, а лише формально посилався на положення ст.170 КПК України, які загалом визначають поняття арешту майна.
Вказані обставини позбавляють слідчого суддю можливості в повній мірі дослідити обставини, якими обґрунтовані доводи клопотання та прийняти рішення по суті.
За таких підстав, у даному кримінальному провадженні, на даному етапі його розслідування, клопотання заявника не може бути розглянуто по суті, оскільки воно не відповідає вимогам ст.171 КПК, з урахуванням відсутності в клопотанні належного обґрунтування підстав та мети для накладення арешту.
На переконання слідчого судді, встановлення вказаних обставин слугуватиме досягненню дієвості кримінального провадження, та буде дієвим запобіжником настання шкідливих наслідків як для кримінального провадження, так і для власників/володільців майна.
При цьому слідчий суддя звертає увагу, що накладення арешту для забезпечення цивільного позову можливе лише на майно у кримінальному провадженні, де є підозра.
Відтак, оскільки за винятком викладених у даному клопотанні фактичних обставин даного кримінального провадження таке клопотання містить відповідні норми законодавства, якими регламентується порядок та підстави накладення арешту майна, між тим останнє не містить належного обґрунтування, яке б давало підстави для висновку про відповідність його вимогам ст. 171 КПК України, а також яке б свідчило про наявність необхідності в забезпеченні його збереження, слідчий суддя приходить до переконання, що вказане клопотання підлягає поверненню заявнику.
Згідно вимог ч.3 ст.172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст.171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
За таких обставин та враховуючи викладене, керуючись ст.ст.171, 172,309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання потерпілого ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025105090000122 від 13.02.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України - повернути цивільному позивачу.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1