ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/4074/26
провадження № 1-кп/753/1459/26
"16" квітня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_4 ,
обвинувачена ОСОБА_5 ,
під час судового засідання у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12026100020000025 від 05.01.2026, за обвинуваченням
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Київ, українка, громадянка України, не одружена, офіційно не працевлаштована, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима, стосовно якої 06 грудня 2023 року Дарницького районним судом м. Києва ухвалено вирок, який перебуває на апеляційному розгляді,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
встановив:
До Дарницького районного суду м. Києва 26 лютого 2026 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12026100020000025 від 05.01.2026, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Відповідно до частини 3 ст. 35 КПК України на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 лютого 2026 року для розгляду цього кримінального провадження визначено головуючого суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 26 лютого 2026 року призначено підготовче судове засідання.
За підсумками підготовчого судового засідання ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 27 лютого 2026 року призначено вказане кримінальне провадження до судового розгляду у відкритому судовому засіданні одноособово та обвинуваченій ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 27 квітня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Наразі, після допиту всіх свідків сторони обвинувачення, вказане кримінальне провадження перебуває на стадії дослідження письмових доказів.
15 квітня 2026 року прокурором ОСОБА_3 через канцелярію суду подане клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 .
Під час судового засідання 16 квітня 2026 прокурор підтримала подане нею клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, просила його задовольнити та зазначила, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Прокурор вважає, що на сьогоднішній день продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченої переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення. У зв'язку з наведеним прокурор просила продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_5 строком на шістдесят днів без визначення розміру застави. Прокурор зауважила, що інші, більш м'які, ніж тримання під вартою, запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
Не погоджуючись з клопотанням прокурора, захисник ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні клопотання про продовження обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та заявив клопотання про зміну запобіжного заходу. Сторона захисту вказала, що будь-яких даних на підтвердження можливості переховуватись від суду або ж вчинити інше кримінальне правопорушення, як і не обґрунтовано неможливість застосування до ОСОБА_5 інших, більш м'яких запобіжних заходів. На підставі наведеного, захисник просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 . Водночас сторона захисту вважала доцільним застосувати до обвинуваченої запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Обвинувачена ОСОБА_5 підтримала позицію захисника, щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечувала з підстав викладених захисником.
Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши заявлене клопотання, а також заперечення, дійшов таких висновків.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, підозрюваного, обвинуваченого (п.п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 КПК України.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Так, вказане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового провадження, зокрема стадії дослідження письмових матеріалів.
Оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, вирішуючи питання щодо можливості продовження запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
За наслідками розгляду цього клопотання суд дійшов висновку, що частина ризиків, встановлені при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу та продовження строку його дії, не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченої під вартою.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Характер інкримінованого правопорушення пов'язаний із злочином проти життя та здоров'я. Санкція частини 1 статті 121 КК України відносить інкримінований злочин до тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі від п'яти до восьми років.
Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування.
Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченої у вигляді його можливого ув'язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у сукупності із зазначеними обставинами доводять, що цей ризик є достатньо високим. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Тому суд погоджується із доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який існував на час застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу під час досудового розслідування та на час розгляду цього клопотання не припинив існувати.
У той же час, суд не погоджується, що продовжує існувати ризик незаконного впливу обвинуваченої ОСОБА_5 на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки всі свідки безпосередньо судом вже допитані.
Крім того, стороною обвинувачення не надано жодних доказів, які б вказували про наявність реальних намірів чи можливостей обвинуваченої ОСОБА_5 впливати на свідків після надання ними показань у суді або про вчинення нею будь-яких дій, спрямованих на такий вплив.
З огляду на викладене, суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків на цей час відсутній, а відтак не може бути покладений в обґрунтування необхідності продовження запобіжного заходу.
Водночас ризик повторного вчинення кримінального правопорушення суд оцінює як високий, оскільки інкриміноване обвинуваченій правопорушення є тяжким, було вчинене з використанням насильства, що призвело тяжких тілесних ушкоджень.
Також суд бере до уваги, що стосовно ОСОБА_5 06 грудня 2023 року Дарницького районним судом м. Києва ухвалено вирок за ч. 3 ст. 307 КК України, який перебуває на апеляційному розгляді.
Зазначене вказує на схильність ОСОБА_5 до протиправної поведінки.
Окрім цього, у суду відсутня інформація, що до затримання ОСОБА_5 була працевлаштована, отже відсутні будь-які джерела доходу, що може спонукати її вчинення нових злочинів з метою забезпечення умов для свого існування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що існують реальні та обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачена ОСОБА_5 , перебуваючи поза межами місць попереднього ув'язнення, може вчинити нове кримінальне правопорушення.
Отже, ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає реальним, обґрунтованим та доведеним.
Враховуючи надані матеріали, суд встановив наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачена ОСОБА_5 може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення,
Сторона захисту просила застосувати до обвинуваченої будь-який інший запобіжний захід.
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням наведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
Суд зауважує, що домашній арешт, хоч і полягає у забороні обвинуваченою залишати житло цілодобово або у певний період доби, проте в обставинах цього кримінального провадження не буде досить дієвим.
Слід також зазначити, що через міжнародний збройний конфлікт, який розпочала РФ проти України, та, як наслідок, запроваджений на території України воєнний стан, постійну загрозу ракетних та інших обстрілів, пошкодження об'єктів критичної інфраструктури, систематичні збої у роботі мережі електропостачання та засобів зв'язку, участь працівників Національної поліції, які відповідно до ч. 3 ст. 181 КПК України виконують ухвалу про домашній арешт у забезпеченні громадської безпеки та охорони держави, дієвість та ефективність запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть за умови застосування електронних засобів контролю, об'єктивно знижується і у цьому кримінальному провадженні не може запобігти встановленим ризикам.
Суд вважає, що обставини, які враховувались під час досудового розслідування в ході обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 після направлення обвинувального акта до суду не змінилися, і підстави для застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, відсутні.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наведених обставин, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої ОСОБА_5 , захисником не надано та судом на теперішній час не встановлено.
Тож суд дійшов до висновку про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, та вважає обґрунтованою необхідність у продовженні обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор заперечувала проти обрання альтернативного запобіжного заходу.
За змістом приписів ч. 4 ст. 182 КПК України при визначенні розміру застави суд зобов'язаний врахувати:
-обставини кримінального правопорушення;
-майновий та сімейний стан обвинуваченого, інші дані про його особу;
-встановлені ризики, визначені ст. 177 КПК України;
-можливість достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків;
-те, що такий розмір не може бути завідомо непомірним для обвинуваченого.
ЄСПЛ вважає, що розмір застави має оцінюватись, з огляду на, з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі» («Гафа проти Мальти» (Gafa v. Malta) від 22.05.2018, заява № 54335/14, § 70; «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, заява № 12050/04, § 78).
Як вже зазначалось, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на викладене, враховуючи особу обвинуваченої ОСОБА_5 , обставини ймовірного вчинення кримінального правопорушення, встановленими ризиками, переконує суд у тому, що обґрунтованим розміром застави є 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 840 грн.
На переконання суду, такий розмір застави для ОСОБА_5 буде з одного боку помірний, а з іншого - зможе разом із покладенням обов'язків утримати від бажання переховуватися від суду.
Також відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 183 КПК України в ухвалі суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на обвинуваченого, у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Суд також вважає за необхідне покласти на обвинувачену ОСОБА_5 у разі внесення застави, обов'язки, а саме: 1) прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; 2) не відлучатися за межі міста Києва без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
З огляду на встановлені у цій ухвалі обставини, а також обставини, викладені в обвинувальному акті, зазначені обов'язки, у разі внесення застави, покладаються на обвинувачену ОСОБА_5 строком на 60 днів (ч. 7 ст. 194 КПК України).
Таким чином, з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, запобіганню можливого переховування від суду та вчиненню іншого кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а визначений розмір застави у сумі 99 840 грн визнаний таким, оскільки застава саме в такому розмірі здатна запобігти встановленим ризикам.
З огляду на викладене та керуючись статтями, 177, 182, 183, КПК України, суд
постановив:
Клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу задовольнити частково.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів в умовах ДУ "Київський слідчий ізолятор", тобто до 14 червня 2026 року включно.
Визначити обвинуваченій ОСОБА_5 розмір застави у розмірі тридцяти (30) неоподатковуваних мінімумів для працездатних осіб, що становить 99 840 грн.
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі вважається, що до обвинуваченої ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинувачену ОСОБА_5 , строком на 60 днів наступні обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;
2) не відлучатися за межі міста Києва без дозволу суду;
3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Роз'яснити заставодавцю (у разі внесення ним застави), що у разі внесення ним застави, на нього покладається обов'язок забезпечити належну поведінку обвинуваченої та її явку за викликом.
Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_5 та заставодавцю, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленою, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченої ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Ухвала підлягає оскарженню до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту проголошення.
Суддя ОСОБА_6