Справа № 203/3729/26
Провадження № 1-кс/0203/2767/2026
20 квітня 2026 року слідчий суддя Центрального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , вивчивши матеріали скарги адвоката ОСОБА_2 , який діє від імені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , на бездіяльність слідчого СВ ДРУП №1 СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12026042110000310 від 25.02.2026 року,
встановив:
10.04.2026 року від адвоката ОСОБА_2 , який діє від імені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (далі - заявники, представник заявників, відповідно) до Центрального районного суду міста Дніпра надійшла скарга на бездіяльність слідчого СВ ДРУП №1 СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12026042110000310 від 25.02.2026 року.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 10.04.2026 року, судову справу №203/3729/26, провадження №1-кс/0203/2767/2026, було розподілено слідчому судді ОСОБА_1 та передано канцелярією суду - 20.04.2026 року.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали скарги, проаналізувавши норми КПК України, дійшов висновку, що подану скаргу необхідно повернути заявнику, з огляду на таке.
Згідно із статтею 24 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 304 КПК України, слідчий суддя, суд повертає скаргу в разі, якщо скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу.
Як видно із скарги та долучених до неї матеріалів, остання підписана адвокатом ОСОБА_2 , як представником заявників: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та до скарги долучено копії ордерів від 09.04.2026 року на надання правничої допомоги ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , копію клопотання про повернення тимчасово вилученого майна, копію протоколу обшуку від 25.02.2026 року, копію заперечення, копії ухвал. Проте до скарги не долучено копію ордера на надання правничої допомоги ОСОБА_5 .
Так, відповідно до ч. ст. 60 КПК України, заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим.
У постанові Верховного Суду від 15 травня 2025 року у справі №752/21713/23 наведено висновок, про те, що хоч у ст. 60 КПК України чітко не зазначено про те, що заявник має право мати представника, водночас відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожному гарантується право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституції України.
Статтею 59 Конституції України регламентовано, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом ст. ст. 58, 63 КПК України представником у кримінальному провадження може бути особа, яка має право бути захисником, з підтвердженням повноважень документами, передбаченими статтею 50 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 45 КПК України, захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, представництво інтересів юридичної особи, стосовно якої здійснюється провадження щодо застосування заходів кримінально-правового характеру у спеціальному порядку, особи, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв'язку з її смертю, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).
Захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесені до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю.
Згідно з ч. 1 ст. 50 КПК України, повноваження захисника на участь у кримінальному провадженні підтверджуються: 1) свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю; 2) ордером, договором із захисником або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Положення про ордер на надання правничої допомоги, затверджене рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року №41 встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об'єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.
Відповідно до пунктів 2, 3 вказаного Положення, ордер на надання правничої допомоги є письмовий документ (в паперовій або електронній формі), що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05.07.2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та іншими законами України.
Водночас жодних належних доказів, підтверджуючих повноваження адвоката ОСОБА_2 , як представника ОСОБА_5 слідчому судді не надано.
Зважаючи на вищевикладене, всупереч вимогам ст. 50 КПК України, до скарги не додано ордер на здійснення представництва у кримінальному процесі інтересів ОСОБА_5 , передбачених ст. 50 КПК України, у зв'язку з чим скарга подана та підписана особою, яка не має права подавати скаргу.
Тому на підставі вимог п. 1 ч. 2 ст. 304 КПК України, скарга підлягає поверненню заявнику, що згідно з ч. 7 ст. 304 КПК України, не перешкоджає повторному зверненню з такою скаргою до слідчого судді у разі усунення обставин, що стали підставою для повернення скарги.
Керуючись статтями 303, 304, 369-372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,
ухвалиВ:
Скаргу адвоката ОСОБА_2 , який діє від імені ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , на бездіяльність слідчого СВ ДРУП №1 СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , що полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12026042110000310 від 25.02.2026 року - повернути заявнику.
Відповідно до ч. 7 ст. 304 КПК України, повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді в порядку, встановленому КПК України.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її постановлення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Слідчий суддя ОСОБА_1