Справа № 991/2252/26
Провадження 1-кс/991/2267/26
15 квітня 2026 року м.Київ
Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1
за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
захисників - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
детектива - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 , подану в інтересах ОСОБА_8 , на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 52026000000000006,
І. Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається
1.До Вищого антикорупційного суду надійшла вищезазначена скарга, згідно з якою адвокат ОСОБА_3 просить скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_8 від 22.01.2020 та повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри від 10.07.2023 у кримінальному провадженні № 52026000000000006, яке було виділено з кримінального провадження № 520170000000000361.
2.Доводи скарги узагальнено зводяться до такого:
-у діях ОСОБА_8 відсутня об'єктивна та суб'єктивна сторони злочину, оскільки всі його дії були спрямовані на законне виконання судового рішення, а підозра базується на маніпуляціях та незаконно отриманих доказах;
- право власності ТОВ «Золотой Мандарин Ойл» (далі - ТОВ «ЗМО») на мазут та подальше стягнення коштів у розмірі понад 54 млн грн було підтверджено остаточним рішенням Господарського суду м. Києва ще у 2009 році;
- боржник (АЕК «Київенерго») роками не виконував це рішення, а державні виконавці були обмежені законодавчими мораторіями, оскільки підприємство контролювалося державою. Отже, кошти, про які йдеться у підозрі, за законом є власністю ТОВ «ЗМО», та не можуть розглядатись як «чуже майно» під час кваліфікації дій підозрюваного;
- сторона обвинувачення виходить за межі своєї компетенції, оцінюючи наявність підстав для звернення до Європейського суду з прав людини, оскільки це питання належить виключно до повноважень самого ЄСПЛ;
- ситуаціям із тривалим невиконанням рішення національного суду через державні мораторії вже надавалась оцінка у практиці ЄСПЛ (зокрема, пілотному рішенню у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України») та згідно з такою практикою ТОВ «ЗМО» мало підстави для звернення до ЄСПЛ;
- сторона обвинувачення помилково вважає, що ТОВ «ЗМО» втратило право на кошти через договір відступлення права вимоги (цесії) від 10.04.2013, оскільки: (1) договір зберігання прямо забороняв заміну кредитора в односторонньому порядку; (2) процесуальна заміна сторони у справі судом ніколи не проводилася; (3) сторони згодом розірвали цей договір через реституцію, визнавши його помилковість; (3) національні суди досі сприймають саме ТОВ «ЗМО» як законного кредитора ПАТ «Київенерго»;
- між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 існували відносини адвоката та клієнта, а тому підозра ОСОБА_8 обґрунтовується очевидно недопустимими доказами, зібраними з порушенням адвокатської таємниці та гарантій адвокатської діяльності, оскільки сторона обвинувачення: (1) втручалась у приватне спілкування адвоката з клієнтом; (2) отримувала доступ до листування та інших форм обміну інформацією між адвокатом та клієнтом, а також до об'єктів, які були додані до такого листування; (3) допитувала адвокатів про відомості, які становлять адвокатську таємницю; (4) залучила до конфіденційного співробітництва під час проведення негласних слідчих дій адвоката, з метою розкриття конфіденційної інформації професійного характеру; (5) проводила огляд, здійснювала розголошення, витребування чи вилучення документів, пов'язаних зі здійсненням адвокатської діяльності; (6) втручалася та перешкоджала здійсненню адвокатської діяльності та (7) втручалася у правову позицію адвоката.
ІІ. Позиції учасників провадження
3.Захисник ОСОБА_3 наполягала на задоволенні скарги, посилаючись на наведені у скарзі доводи.
4.Захисники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , у судовому засіданні підтримали скаргу адвоката ОСОБА_3 на повідомлення про підозру.
5.Узагальнено доводи захисника ОСОБА_4 у письмових поясненнях зводились до такого: (1) дії ОСОБА_8 були спрямовані на законне виконання судового рішення в межах стандартних процедур ЄСПЛ, а кримінальне провадження базується на недопустимих доказах та хибному тлумаченні звичайної правової практики; (2) ПАТ «Київенерго» перебувало під захистом державних мораторіїв, що робило примусове виконання рішень національних судів майже неефективним; (3) суди неодноразово надавали ПАТ «Київенерго» відстрочки та розстрочки виконання через збитковість підприємства та заборгованість споживачів; (4) станом на 2016 рік за рішенням суду від 2009 року було сплачено лише 1,7% від суми боргу (менше 1 млн грн із понад 55 млн грн); (5) ситуація ТОВ «ЗМО» повністю відповідала практиці ЄСПЛ щодо тривалого невиконання рішень через державні мораторії; (6) Уряд України активно використовує механізм дружнього врегулювання або односторонніх декларацій для таких справ, щоб уникнути подальшого зростання боргу та додаткових стягнень з боку ЄСПЛ; (7) існує низка інших юридичних осіб, яким держава виплатила кошти за аналогічною процедурою на підставі рішень або декларацій ЄСПЛ; (8) вирішення справи за заявою ТОВ «ЗМО» через дружнє врегулювання було фінансово вигіднішим для бюджету, ніж очікування рішення ЄСПЛ по суті; (9) ЄСПЛ у подібних справах присуджує мільйонні суми компенсацій за матеріальну та моральну шкоду натомість у випадку ТОВ «ЗМО» держава фактично сплатила лише суму основного боргу, що існував з 2009 року, без додаткових штрафних санкцій, які могли б бути значно вищими; (10) підозра ґрунтується на інформації, отриманій внаслідок розкриття адвокатської таємниці (зокрема, огляду електронних скриньок), що є порушенням національного законодавства та статті 8 ЄКПЛ; (11) національне право не передбачає процедури зняття адвокатської таємниці під час слідчих дій; (12) вилучення цифрових носіїв адвоката без спеціального механізму захисту конфіденційної інформації є порушенням прав людини; (13) будь-яке листування між адвокатом і клієнтом має посилений захист, незалежно від його мети чи місця зберігання.
6.Узагальнено доводи захисника ОСОБА_5 у письмових поясненнях зводились до такого: (1) відсутня об'єктивна сторона злочину, оскільки всі дії ОСОБА_8 відбувалися в межах законних правових процедур; (2) показання свідків підтверджують, що компанія ТОВ «ЗМО» була зареєстрована ще у 1998 році, мала реальні активи, отримувала мільйонні кредити в банках (зокрема в «Родовід Банку») та володіла мазутом, що був предметом спору; (3) ТОВ «ЗМО» не була фіктивною компанією оскільки роками вела складні судові процеси та мала офіційні кредитні зобов'язання, забезпечені іпотекою; (4) договір цесії від 10.04.2013, на якому будується підозра, не призвів до зміни кредитора, оскільки основний договір зберігання прямо забороняв заміну сторони без згоди боржника («ПАТ «Київенерго»), якої не було; (5) суди ніколи не проводили процесуальну заміну ТОВ «ЗМО» як стягувача, а самі сторони згодом розірвали цей договір через реституцію, визнавши його помилковість; (6) сторона обвинувачення не має оригіналу цього договору, а свідки під час допитів не змогли пояснити походження його копій; (7) звернення до ЄСПЛ було зумовлене тривалим невиконанням рішення національного суду через державні мораторії, що є стандартною практикою для справ такої категорії; (8) судова практика підтверджує, що виплати за рішеннями ЄСПЛ не є збитками для державного бюджету, що спростовує саму суть обвинувачення у розкраданні коштів; (9) дружнє врегулювання було фінансово вигідним для України, оскільки дозволило уникнути виплати значних компенсацій за матеріальну та моральну шкоду, які зазвичай присуджує ЄСПЛ; (10) ОСОБА_9 та інші фігуранти провадження на момент розслідування діяли як адвокати на підставі офіційних договорів про правову допомогу; (11) НАБУ збирало докази із грубим порушенням адвокатської таємниці; (12) ключові свідки обвинувачення давали показання під тиском, погрозами арешту або в обмін на обіцянки звільнення від відповідальності; (13) деякі свідки пізніше змінили свої свідчення або прямо заявляли про маніпуляції з боку детективів під час допитів.
7.Детектив ОСОБА_7 просила відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на таке: (1) серед доказів, якими обґрунтовується повідомлення ОСОБА_8 про підозру, є електронне листування, учасниками якого, в тому числі є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , і таке листування не містило будь-яких консультацій з питань застосування законодавства, а стосується обходу існуючих правових процедур та порушення законодавства; (2) розмови, зафіксовані у протоколі про результати аудіоконтролю особи від 06.04.2018 між вказаними особами, які стосувалися надання правових порад, відбувалися в період часу, коли дія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_9 була зупинена; (3) ОСОБА_8 інкриміновано заволодіння не правом вимоги, а грошовими коштами державного бюджету, які підпадають під поняття «чуже майно»; (4) рішення на користь ТОВ «ЗМО» не виконувалось менше 6 місяців, а не 16 місяців, як зазначає захисник; (5) обґрунтованість повідомлення про підозру ОСОБА_8 підтверджується наданими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження; (6) рішення не виконувалося, не тому що були мораторії, а тому що представники ТОВ «ЗМО» не звернулися до виконавчої служби; (7) скарга на містить належних доводів, які були б підставою для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_8 .
ІІІ. Положення закону, якими керувався слідчий суддя при постановленні ухвали
8.Повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 КПК, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених КПК запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 276 КПК).
9.Письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором та має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення час у, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення (ч. 1 ст. 177 КПК).
10.Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень (ст. 278 КПК).
11.Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у порядку, передбаченому главою 11 КПК (виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід), за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи (ч. 3 ст. 111 КПК).
12.На досудовому провадженні підозрюваним, його захисником може бути оскаржене, зокрема, повідомлення слідчого, прокурора про підозру (п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК).
13.Оскаржити повідомлення слідчого, прокурора про підозру можна після спливу двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом (п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК).
14.Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом (ч. 3 ст. 17 КПК).
15.Слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ч. 1 ст. 94 КПК).
16.Суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате ( ч. 1, 2 ст. 89 КПК).
17.Ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: (1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; (2) чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; (3) чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення (п. 1-3 ч. 1 ст. 368 КПК);
18.Аналіз положень ч. 3 ст. 17, ч. 1, 2 ст. 89, ч. 1 ст. 94, ч. 1 ст. 177, ч. 1 ст. 276, п. 1-3 ч. 1 ст. 368 КПК дає підстави для висновку, що при оскарженні повідомлення про підозру слідчий суддя має дослідити надані сторонами докази на предмет підтвердження ними обставин, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що сталася подія кримінального правопорушення, яка дала підстави для повідомлення про підозру та підозрюваний причетний до цієї події кримінального правопорушення. За наслідками розгляду скарги підозра підлягає скасуванню у разі відсутності достатніх доказів на обґрунтування таких обставин. У цьому випадку судовий контроль покликаний запобігти випадкам застосування до особи необґрунтованого процесуального примусу під час кримінального провадження.
19.Водночас, дослідження доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для підтвердження складу кримінального правопорушення та винуватості особи поза розумним сумнівом у вчиненні кримінального правопорушення має здійснюватися судом на стадії судового провадження під час ухвалення судового рішення та після виконання визначених КПК процесуальних норм, що визначають процедуру дослідження та оцінки доказів.
ІV. Встановлені слідчим суддею обставин із посиланням на докази, мотиви, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали
20.Заслухавши доводи сторін та дослідивши надані документи, слідчий суддя дійшов висновку, що скарга адвоката ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.
21.З огляду на законодавчі вимоги до ухвалення відповідного рішення, а також доводи скарги, далі слідчий суддя наведе обставини та надасть оцінку питанням, які потребують розв'язання, у такому порядку: (1) щодо кримінального правопорушення (його суті і правової кваліфікації), у якому підозрюється особа; (2) щодо обґрунтованості підозри у вчиненні кримінального правопорушення; (3) щодо доводів захисту про недопустимість доказів, якими обґрунтовується повідомлення про підозру.
Щодо кримінального правопорушення (його суті і правової кваліфікації), у якому підозрюється особа
22.З наданих сторонами документів встановлено, що детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52026000000000006 за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 387, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 382 КК.
23.22.01.2020 у кримінальному провадженні № 520170000000000361, ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209 КК, тобто в організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, а також у вчиненні фінансових операцій чи правочинів з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі.
24.10.07.2023 ОСОБА_8 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 209 КК, тобто в організації заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, а також в організації вчинення фінансових операцій та правочинів з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великому розмірі.
25.Як встановлено слідчим суддею, у подальшому розслідування обставин кримінальних правопорушень, наведених у підозрі щодо ОСОБА_8 було виділено з кримінально провадження № 52017000000000361 у кримінальне провадження № 52026000000000006.
26.Суть наведених у повідомленні про підозру та зміні раніше повідомленої підозри кримінальних правопорушень, полягає у такому.
27.ОСОБА_8 , діючи з корисливих мотивів та за попередньою змовою з ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_10 , маючи можливість здійснення фактичного контролю за діяльністю ТОВ «ЗМО», використовуючи відомі йому обставини господарської діяльності та документи цього підприємства, достовірно знаючи про відсутність з 10.04.2013 правових підстав для отримання ТОВ «ЗМО» грошових коштів за рішенням Господарського суду м. Києва від 12.05.2009 у справі № 41/207, шляхом приховування вказаної інформації від ЄСПЛ та через зловживання службовими особами Міністерства юстиції України та своїм службовим становищем організував заволодіння грошовими коштами Державного бюджету України на загальну суму 54 179 613,40 грн, що призвело до заподіяння державі збитків.
28.Як зазначено у зміні раніше повідомленої підозри, у січні - лютому 2013 року, з метою заволодіння грошовими коштами в особливо великих розмірах із Державного бюджету України та їх подальшої легалізації ОСОБА_8 та ОСОБА_9 розроблено злочинний план, який складався з таких етапів: 1) під виглядом надання правової допомоги створити спочатку нібито наявні юридичні підстави для видачі Господарським судом м. Києва дубліката наказу про примусове виконання ПАТ «Київенерго» ухвали від 12.05.2009 у справі № 41/207; 2) укласти з однією з підконтрольних ОСОБА_9 юридичних осіб з ознаками фіктивності договір про відступлення ТОВ «ЗМО» права грошової вимоги до ПАТ «Київенерго» на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 12.05.2009 у справі №41/207 на загальну суму 54 179 613,40 грн з метою запобігання стягненню ПАТ «Родовід Банк» на підставі судового рішення з ТОВ «ЗМО» заборгованості за кредитним договором від 08.07.2008; 3) підшукати в адвокатському середовищі України серед своїх знайомих осіб, обізнаних на належному рівні із процедурою звернення до ЄСПЛ, які б надали згоду обґрунтувати на основі викривленої інформації від ОСОБА_8 підстави про нібито вчинені органами державної влади України та ПАТ «Київенерго» порушення, що полягали в нібито тривалому невиконанні рішення від 21.04.2009 та ухвали від 12.05.2009 Господарського суду м. Києва у справі 41/207 на користь ТОВ «ЗМО», з метою подальшого звернення до ЄСПЛ, а також довести до відома цих осіб зміст протиправної схеми із заволодіння грошовими коштами з Державного бюджету України, отримати від них згоду на участь у ній; 4) звернутися від імені ТОВ «ЗМО» із заявою до ЄСПЛ з метою стягнення грошових коштів у вказаному розмірі з Державного бюджету України для їх подальшого розподілу між собою; 5) залучити уповноважених службових осіб Міністерства юстиції України та Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ з метою вчинення дій в інтересах ТОВ «ЗМО» шляхом зловживання своїм службовим становищем; 6) підшукати зі свого близького оточення осіб, які б за винагороду на час розгляду справи ЄСПЛ формально погодилися стати керівниками ТОВ «ЗМО» та вчинити юридично значущі дії в інтересах цього товариства; 7) створити за відсутності для цього належних правових підстав умови для прийняття Урядовим уповноваженим у справах ЄСПЛ декларації про дружне врегулювання спору у справі за заявою ТОВ «ЗМО» проти України; 8) залучити ОСОБА_9 знайомих із його оточення, у тому числі близьких родичів, з метою створення умов для легалізації грошових коштів, запланованих для перерахування на користь ТОВ «ЗМО» відповідно до рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 за заявою № 63403/13 у розмірі 54 179 613,40 грн, шляхом надання вказівок для вчинення в інтересах підприємства юридично значущих дій, а також підшукати приміщення з метою встановлення у режимі реального часу віддаленого контролю за банківськими рахунками ТОВ «ЗМО» та інших суб'єктів господарювання, які використовуватимуться співучасниками з метою реалізації їхнього злочинного плану; 9) заволодіти грошовими коштами Державного бюджету України у розмірі 54 179 613,40 грн шляхом отримання фактичної можливості реально розпоряджатися ними на одному з банківських рахунків ТОВ «ЗМО»; 10) організувати вчинення особами з числа знайомих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, тобто вчинення фінансових операцій з коштами, отриманими ТОВ «ЗМО» відповідно до рішення ЄСПЛ у розмірі 54 179 613,40 грн, шляхом їх перерахування на користь інших підконтрольних їм юридичних осіб.
29.Також, за версією сторони обвинувачення, ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_14 , після отримання фактичної можливості розпоряджатися перерахованими 23.02.2016 та 25.02.2016 ТОВ «ЗМО» згідно з рішенням ЄСПЛ від 20.10.2015 грошовими коштами на загальну суму 54 179 613,40 грн, використовуючи нікчемну угоду, що стала формальною підставою для здійснення фінансової операції, а також з метою усунення ризику накладення на грошові кошти арешту та подальшого звернення на користь АТ «Родовід Банк» у справі № 2/84 від 07.07.2011, що призвело б до неможливості розпорядження ними для задоволення власних потреб, а також для усунення ризику, пов'язаного з можливим викриттям співучасників, що вчинили заволодіння ними, у разі розпорядження вказаними коштами безпосередньо з рахунку ТОВ «ЗМО» у власних цілях, організував вчинення правочину шляхом укладення додаткової угоди № 1 до договору від 10.04.2013 № 1004 про відступлення права вимоги, а також фінансових операцій шляхом перерахування цих грошових коштів із банківського рахунку ТОВ «ЗМО» на банківський рахунок ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт», а з його рахунку на банківські рахунки ТОВ «Пасифік Сін» та ТОВ «Стандарт Оптторг», чим організував легалізацію (відмивання) отриманих ТОВ «ЗМО» згідно з рішенням ЄСПЛ від 20.10.2015 грошових коштів у розмірі 54 179 613,40 грн.
Щодо обґрунтованості підозри у вчиненні кримінальних правопорушень
30.У скарзі на повідомлення про підозру захисник порушує питання щодо відсутності об'єктивної та суб'єктивної сторін інкримінованого кримінального правопорушення, необґрунтованості і незаконності повідомлення про підозру, а також щодо істотності порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання доказів.
31.Як вже зазначалось слідчим суддею вище питання щодо оцінки доказів на предмет доведення у діях особи складу кримінального правопорушення належить до повноважень суду на стадії судового провадження, а тому доводи захисника щодо відсутності окремих складових складу кримінальних правопорушень інкримінованих підозрюваному ОСОБА_8 не можуть бути предметом розгляду слідчого судді під час розгляду скарги на повідомлення про підозру.
32.Водночас, в межах цього провадження слідчий суддя має розглянути доводи захисників щодо необґрунтованості підозри.
33.Повідомлення про підозру на підставі п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав (доказів)».
34.Для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше провадження для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
35.Під час розгляду скарги на повідомлення про підозру слідчий суддя має оцінити достатність та належність доказів лише стосовно того, чи досягнуто стороною обвинувачення стандарт переконання «достатність доказів» для цілей повідомлення про підозру.
36.Дослідивши надані докази та заслухавши доводи сторін, слідчий суддя дійшов до висновку, що зібрані у кримінальному проваджені докази відповідають тому рівню стандарту «достатніх підстав (доказів)», який закріплений в п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК.
37.Відповідними доказами, які пов'язують підозрюваного з кримінальними правопорушеннями, відображеними у повідомленні про підозру та зміні раніше повідомленої підозри, зокрема, є фактичні дані, які містяться у наданих детективом та досліджених слідчим суддею:
- протоколі допиту свідка ОСОБА_15 від 21.06.2018, відповідно до якого останній повідомив про структуру групи компаній «Калина», до складу якої, серед іншого, входило ТОВ «ЗМО», фактичне управління яким в різний період часу здійснювали ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 (т. 2 а.с. 1-3);
- протоколі допиту свідка ОСОБА_16 від 03.06.2018, відповідно до якого остання повідомила про структуру групи компаній «Калина», до складу якої, серед іншого, входило ТОВ «ЗМО», фактичне управління яким в різний період часу здійснювали ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 (т. 2 а.с. 4-7);
- протоколах допитів свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 від 04.05.2018, відповідно до яких останні, будучи співробітниками АЕК «Київенерго», повідомили, що ТОВ «ЗМО» до них не зверталося з виконавчими документами та/або ініціативами про стягнення грошових коштів за ухвалою суду від 12.05.2009 у справі № 41/207, а ПАТ «Київенерго», в свою чергу, у встановленому законом порядку повідомляло ТОВ «ЗМО» про обставини взаємозаліку (т. 2 а.с. 8-11);
- протоколі допиту свідка ОСОБА_24 (колишнього директора ТОВ «ЗМО») від 17.02.2020, відповідно до якого останній повідомив про мету укладення договору відступлення права вимоги, причину його відмови підписувати цей договір та обставини надання повноважень ОСОБА_11 на укладення цього договору від імені ТОВ «ЗМО» (т. 2 а.с. 12-14);
- протоколі допиту ОСОБА_25 від 20.04.2019, відповідно до якого останній повідомив, що звернутися із заявою до ЄСПЛ в інтересах ТОВ «ЗМО» його попросив ОСОБА_9 , який надав йому необхідну для цього інформацію, крім тієї, що підтверджувала б факт відступлення права вимоги підприємства до ПАТ «Київенерго» на користь ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» (т. 2 а.с. 16-34);
- протоколах допитів директорів у різний період часу ТОВ «ЗМО» ОСОБА_26 від 22.08.2019, ОСОБА_27 від 03.09.2018, ОСОБА_28 від 03.09.2018, відповідно до яких останні повідомили, що пропозицію стати директором підприємства за винагороду їм запропонував у свій час ОСОБА_8 , на що вони погодилися, при цьому будь-якими установчими документами підприємства, його печаткою вони ніколи не володіли та не розпоряджалися (т. 2 а.с. 35-56);
- протоколі допиту свідка ОСОБА_29 від 26.11.2019, відповідно до якого останній повідомив про обставини залучення його ОСОБА_9 до формального управління ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт», описав роль ОСОБА_14 , як такої що виконувала функцію координатора його діяльності, зберігала у себе установчі документи, змушувала підписувати пусті аркуші паперу, для використання у невідомих цілях. Також свідок ОСОБА_29 повідомив, що від імені ОСОБА_9 до нього було приставлено адвоката ОСОБА_11 , функцією якої було контролювати питання про те, що йому говорити при взаємодії зі слідством. Також свідок ОСОБА_29 повідомив, що адвокат ОСОБА_10 на різних етапах слідства, давала йому документи, в яких викладала зміст показань, які останній повинен надавати органу досудового розслідування (т. 2 а.с. 57-64);
- копії договору від 10.04.2013 № 1004 про відступлення права вимоги ТОВ «ЗМО» до ПАТ «Київенерго» за рішенням від 21.04.2009 та ухвалою від 12.05.2009 господарського суду м. Києва у справі №41/207 в розмірі 54 179 613,40 грн на користь ТОВ «Іссахар Зевулун Імпорт-Експорт» (т. 2 а.с. 65-66);
- протоколі огляду від 08.11.2019, відповідно до якого здійснено огляд матеріалів тимчасового доступу до речей і документів, які перебували у володінні ПАТ «Енергобанк» та які ймовірно підтверджують факт перерахування ТОВ «Іссахар_Зевулун Імпорт-Експорт» грошових коштів у розмірі 54 179 613,40 грн на користь ТОВ «ЗМО» та, відповідно, виконання договору від 10.04.2013 № 1004 між ними (т. 2 а.с. 67-76);
- протоколі допиту свідка ОСОБА_30 від 11.07.2023, відповідно до якого останній повідомив, що на законних підставах представляв інтереси ТОВ «ЗМО», що отримував рішення Господарського суду м. Києва у справі №2/84 в липні 2011 року і передав його представникам компанії (т. 2 а.с. 77-79);
- висновку експерта від 10.12.2019 № 157/7, відповідно до якого зроблено висновок, що у зв'язку з виконанням рішення ЄСПЛ від 20.10.2015 у справі №63403/13 підтверджено розмір заподіяної матеріальної шкоди (збитків) державі в особі Міністерства юстиції України в розмірі 54 179 613,40 грн. (т. 2 а.с. 80-82);
- протоколі негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді аудіоконтролю особи від 06.04.2018, в якому зафіксовано розмови між ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , а також директором ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» ОСОБА_29 , під час яких останнього вони ймовірно інструктують щодо змісту та обсягу показань, які йому необхідно надати детективам Національного бюро під час проведення допитів у кримінальному провадженні, розповідають історію виникнення спірних правовідносин між ТОВ «ЗМО» та ПАТ «Киїевенерго» щодо передачі на зберігання мазуту марки М-100, а у подальшому стягнення його вартості, а також про порядок користування системою «Клієнт-Банк». Також зафіксовано ймовірне надання ОСОБА_9 вказівки ОСОБА_14 , ОСОБА_29 та ОСОБА_11 давати певні показання під час допиту (т. 1 а.с. 83-112);
- протоколі огляду від 18.02.2020 (допити свідка ОСОБА_17 ), відповідно до якого ОСОБА_17 детально описав схему ймовірного злочину та розподіл ролей між особами, причетними до його вчинення, їх контактні номери телефонів, адреси поштових електронних скриньок (т. 1 а.с. 113-123);
- протоколі допиту підозрюваної ОСОБА_11 від 19.03.2020, відповідно до якого остання описала обставини ймовірного залучення її до вчинення злочину ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , обставини укладення та підписання угоди про відступлення права вимоги від ТОВ «ЗМО» до ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт», обставини ймовірного залучення ОСОБА_9 ОСОБА_10 та вчинення останньою під виглядом юридично значущих дій заходів по блокуванню процедури стягнення грошових коштів на користь АТ «Родовід банк» (т. 1 а.с. 124-125а);
- постанові від 14.12.2012 Солом'янського районного суду м. Києва за обвинуваченням колишнього директора ТОВ «ЗМО» ОСОБА_31 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 222 КК, якою його звільнено від кримінальної відповідальності за те, що ОСОБА_32 , будучи директором підприємства 04.07.2008 вчинив службове підроблення та надав завідомо неправдиву інформацію до ПАТ «Родовід Банк» для отримання кредитних коштів, за які у подальшому ТОВ «ЗМО» придбало мазут марки М-100 та передало його на зберігання до ПАТ «Київенерго», з яким далі виникли спірні правовідносини в судах господарської юрисдикції різних інстанцій (справа № 41/207) (т. 1 а.с. 126-142);
- протоколах огляду від 30.08.2018 та 09.08.2023 електронної поштових скриньок (ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в яких міститься інформація про спілкування між ОСОБА_9 , ОСОБА_17 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , та іншими особами, де ОСОБА_9 ймовірно обговорює з ОСОБА_17 схему, що полягала у відступленні спочатку ТОВ «ЗМО» права вимоги до ПАТ «Київенерго» на одну з підконтрольних їм юридичних осіб (ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт) за договором №1004, наступну купівлю цінних паперів за отримані грошові кошти;
- матеріалах, наданих АТ «Укрсоцбанк» на запит, якими підтверджено факт придбання ТОВ «ЗМО» цінних паперів згідно договору купівлі продажу від 19.06.2013 (т. 1 а.с. 202-207);
- протоколі допиту свідка ОСОБА_33 від 08.06.2018, відповідно до якого остання повідомила, що працюючи в ГУЮ у м. Києві займалася збором інформації для Секретаріату Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ, в тому числі по справі ТОВ «ЗМО» та, в свою чергу, надсилала на адресу Секретаріату матеріали, що підтверджують обставини взаємозаліку між ПАТ «Київенерго» та ТОВ «ЗМО» для врахування при виконанні рішення, а також листі ГУЮ у м. Києві №5028/0/11-15 від 31.03.2015, відповідно до якого наказ, виданий на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 12.05.2009 до органів Державної виконавчої служби не пред'являвся, а також зазначено про залік однорідних вимог між ТОВ «ЗМО» та ПАТ «Київенерго» на суму 15,9 млн грн, а також про надану судом розстрочку виконання рішення до 31.01.2015 (т. 1 а.с. 208-216);
- протоколі допиту підозрюваного ОСОБА_13 від 24.01.2020, відповідно до якого останній повідомив, що підписав Декларацію у справі за заявою ТОВ «ЗМО» проти України під тиском ОСОБА_12 , яка примушувала його постійно звітувати по стану вирішення цього питання. ОСОБА_13 повідомив, що за умови якби йому були відомі достовірно всі обставини справи, в тому числі щодо переуступки прав вимоги за договором №1004 - за жодних обставин не підписав би Декларацію в цій справі (т. 1 а.с. 217-219);
- протоколі за результатами проведення негласних (слідчих) розшукових дій, де в електронних інформаційних системах зафіксовано факт пересилання 08.12.2015 ОСОБА_12 на електронну поштову скриньку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » повідомлення із заголовком «Fwd: переклад ухвали, яке містить прикріплений файл - документ Word з назвою «ТОВ Золотий Мандарин Ойл», де міститься чорновий варіант перекладу рішення ЄСПЛ у справі №63403/13 за заявою ТОВ «ЗМО» до України;
- протоколі засідання МРГ № 5 від 21 грудня 2015, під час якого службові особи Міністерства юстиції України виявляли зацікавленість у безумовному виконанні рішення національного суду у справі №41/207 та першочерговому перерахуванні грошових коштів на користь ТОВ «ЗМО» (т. 1 а.с. 235-237);
- протоколі допиту свідка ОСОБА_34 від 06.10.2017, який, будучи старшим державним виконавцем ДВС Міністерства юстиції України під час виконання рішення ЄСПЛ від 20.10.2015, неодноразово інформував ОСОБА_12 про неможливість повного виконання вказаного рішення ЄСПЛ через існування об'єктивних причин, які цьому перешкоджали, зокрема винесення КАГС постанови від 11.10.2015 про скасування ухвали від 12.05.2009 господарського суду м. Києва у справі № 41/207 щодо способу виконання рішення цього ж суду від 21.04.2009 та, як наслідок, відсутності остаточного рішення національного суду, що підлягало виконанню, а потім у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог між ПАТ «Київенерго» та ТОВ «ЗМО» по зберіганню протягом тривалого проміжку часу мазуту, майнові права щодо якого і були предметом спору між вказаними юридичними особами. Також свідок повідомив, що ОСОБА_35 на нарадах залишала поза увагою будь-які аргументи представників ДВС про наявність проблемних питань, пов'язаних з виконанням рішення ЄСПЛ у справі ТОВ «ЗМО», та наполягала на швидкому і повному виконанні цього рішення (т. 1 а.с. 238-242);
- протоколі допиту свідка ОСОБА_36 від 31.10.2017, який будучи державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС, стверджував, що ТОВ «ЗМО» не було використано всі можливі механізми національного захисту до моменту звернення в ЄСПЛ (т. 1 а.с. 243-245);
- протоколі допиту ОСОБА_37 , підозрюваного за ч. 1 ст. 205 КК, згідно з яким останній повідомляє, що погодився на пропозицію за матеріальну винагороду стати директором ТОВ «ЗМО», підписував на виконання вказівок жінки, яка надавала консультації, документи про відкриття рахунку підприємства в АБ «Південний», будь-якими установчими документами підприємства, його печаткою він ніколи не володів та не розпоряджався (т. 2 а.с. 1-2);
- протоколі пред'явлення від 11.04.2019 та від 15.04.2019 ОСОБА_38 для впізнання за фотознімками осіб, які пропонували йому стати директором ТОВ «ЗМО» і надавали консультації під час відкриття рахунку підприємства в банківських установах, за результатами яких ОСОБА_39 впізнав ОСОБА_8 як «замовника» його послуг в частині виконання функції фіктивного директора, та ОСОБА_11 , як особу, яка зимою 2016 року дала йому свої контакти з рекомендацією звертатися до неї, у випадку, якщо в нього виникнуть проблеми з правоохоронними органами (т. 2 а.с. 3-8);
- протоколі огляду від 06.11.2017, яким підтверджено, що номер телефону НОМЕР_1 , який зазначено в профайлі адвоката ОСОБА_9 співпадає з номером телефону ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» та ТОВ «Авігаль», який зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в графі «інформація про здійснення зв'язку з юридичною особою» (т. 2 а.с. 9-13);
- матеріалах тимчасового доступу до речей і документів в ПАТ «Банк Південний» від 15.08.2017, згідно з якими встановлено, що управління рахунком ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт», яке за версією сторони обвинувачення використовувалося для легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, після перерахування грошових коштів ТОВ «ЗМО» 23.02.2016 та 29.02.2016 на загальну суму 54 179 613,40 грн здійснювалося ОСОБА_14 за місцезнаходженням офісного приміщення ТОВ «Союзторгінвест» (м. Київ, вул. М. Бойчука (Кіквідзе), 17), директором якого був рідний брат ОСОБА_9 - ОСОБА_40 (т. 2 а.с. 14-23);
- протоколі огляду від 26.12.2017 матеріалів кримінального провадження та електронних ресурсів з метою встановлення фактів використання ІР-адрес НОМЕР_2 та 95.132.31.7/192.168.3.79, яким підтверджено факт використання ТОВ «Союзторгінвест» (м. Київ, вул. М. Бойчука (Кіквідзе), 17) ІР-адресою НОМЕР_2 та ТОВ «Глобалторг» (м. Київ, вул. Кіквідзе, 17) ІР-адресою НОМЕР_3 ; матеріалами наданими ТОВ «Транс Трафік», якими підтверджується інформація про абонента отримання послуг з доступу до мережі Інтернет з використанням ІР-адреси НОМЕР_4 , а саме ТОВ «Союзторгінвест» (адреса надання послуг: м. Київ, вул. Кіквідзе, 17) засновником вказаної компанії та кінцевим бенефіціарним власником є брат ОСОБА_9 - ОСОБА_40 . Вказаною ІР-адресою також користувався представник ТОВ «Іссахар-Зевулун Імпорт-Експорт» під час використання клієнт-банку ПАТ «Банк Південний» (т. 2 а.с. 24-28);
- рішенні Господарського суду м. Києва у справі № 910/22855/17 від 02.10.2019, згідно з яким судом відмовлено у задоволенні вимог Міністерства юстиції України про стягнення в регресному порядку грошових коштів з ПАТ «Київенерго» в сумі 54 179 613,40 грн за результатами виплати відшкодування у справі № 41/207, а також зазначено, що враховуючи вказівки Верховного Суду у постанові від 28.03.2019, судом встановлено, що відповідач - ПАТ "Київенерго", не був державним органом, державним підприємством, як вважає позивач, корпоративні права держави у ПАТ "Київенерго", управління якими здійснювали державні органи, не зумовлюють наявність відповідальності держави за дії чи бездіяльність відповідача - ПАТ "Київенерго", стягувач - ТОВ «ЗМО» тривалий час, а саме з 2009 року по 2015 рік не зверталося до органів державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання рішення суду, та відповідно держава Україна не була обізнана щодо невиконання рішення суду у справі №41/207. (т. 2 а.с. 29-38);
- протоколі огляду від 11.07.2023 оптичного носія інформації, який отримано 09.09.2022 за результатами тимчасового доступу в Господарському районному суді м. Києва, на якому містяться скановані копії матеріалів справи № 41/207 за позовом ТОВ «ЗМО» до АЕК «Київенерго», треті особи: ТОВ «Торговий дім «Ресурси», дочірнє підприємство «Стальінвест», ТОВ «Донметалзбут» (рішення від 21.04.2009 та від 12.05.2009), та додатками до нього: рішеннями Господарського суду м. Києва у справі №41/207 від 21.04.2009 та ухвалою від 12.05.2009, якими підтверджується факт наявності зобов'язань АЕК «Київенерго» перед ТОВ «ЗМО» на загальну суму 54 179 613,40 грн (т. 2 а.с. 45-56).
38.На переконання слідчого судді сукупність досліджених фактичних даних, які отримані детективами з різних, не пов'язаних між собою джерел доказів (документи, показання свідків, висновок експерта), свідчить про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри, оскільки вона дає достатні підстави вважати, що сталася подія кримінального правопорушення, яка дала підстави для повідомлення про підозру останньому та підозрюваний причетний до цієї події кримінального правопорушення.
39.Зокрема, ці докази у своїй сукупності дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 ймовірно міг бути причетним до реалізації багатоступеневого плану, який включав штучне формування підстав для стягнення коштів з Державного бюджету України, подання до ЄСПЛ заяви на основі неповних даних, залучення підконтрольних осіб і компаній для реалізації такого плану, а також сприяння прийняттю вигідного для себе «дружнього врегулювання» спору. Також ОСОБА_8 міг мати контроль над отриманими коштами, забезпечити фактичне отримання та можливість розпорядження цими коштами через ТОВ «ЗМО», організувати переведення отриманих грошей через підконтрольні товариства для легалізації коштів.
40.Слідчий суддя враховує фактичні дані про зв'язок ОСОБА_8 з компанією ТОВ «ЗМО», ймовірне залучення ОСОБА_8 фіктивних директорів для цієї компанії, укладання цим товариством з пов'язаною компанією спірного договору від 10.04.2013 № 1004 про відступлення права вимоги, який міг вплинути на оцінку ЄСПЛ підстав для прийняття заяви ТОВ «ЗМО» та про який, як видається, не було повідомлено юриста ОСОБА_25 , який безпосередньо займався підготовкою документів для звернення до ЄСПЛ та мав володіти повним обсягом інформації, що могла вплинути на прийнятність заяви та перебіг провадження в суді.
41.Ці дані дають підстави слідчому судді вважати, що викладені у повідомленні про підозру обставини кримінальних правопорушень могли мати місце.
42.За таких обставин, доводи сторони захисту про те, що дії ОСОБА_8 були спрямовані виключно на законне виконання судового рішення в межах стандартних процедур ЄСПЛ не спростовують всієї сукупності наданих детективом доказів на підтвердження обґрунтованості підозри та потребують перевірки та оцінки під час судового провадження, якщо обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 надійде до суду.
Щодо доводів захисту про недопустимість доказів, якими обґрунтовується повідомлення про підозру
43.Розглядаючи доводи сторони захисту щодо недопустимості наданих детективом доказів слідчий суддя враховує позицію, викладену у низці рішень Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, згідно з якими визнання слідчим суддею недопустимими доказів на стадії досудового розслідування можливе лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини і їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів (як приклад, ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 14.08.2024 у справі № 991/5562/24).
44.Під час розгляду скарги захисники посилались на те, що ключові свідки обвинувачення давали показання під тиском, погрозами арешту або в обмін на обіцянки звільнення від відповідальності та деякі свідки пізніше змінили свої свідчення або прямо заявляли про маніпуляції з боку детективів під час допитів.
45.Надаючи оцінку цим доводам слідчий суддя, бере до уваги, встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
46.Під час розгляду скарги стороною захисту не було надано слідчому судді рішень будь-яких компетентних органів, які б встановили факт протиправного тиску на свідків у цьому кримінальному провадженні. Так само не було надано й інші об'єктивні фактичні дані щодо стверджуваного тиску, які б безумовно підтверджквали такий факт. За таких обставин висновки слідчого судді щодо недопустимості показань свідків були б явно передчасними.
47.Окрім того, для кримінального провадження вирішальне зазначення матимуть лише показання, які безпосередньо сприйматиме суд під час судового провадження. Отже, навіть за умови стверджуваного стороною захисту тиску на свідків, останні зможуть під час подальшого змагального судового розгляду надати у присутності сторони захисту вільні показання, зокрема і щодо можливого тиску, яким суд буде зобов'язаний надати оцінку.
48.Щодо доводів сторони захисту про недопустимість доказів з огляду на порушенням адвокатської таємниці та гарантій адвокатської діяльності слідчий суддя зазначає, що подана захисником ОСОБА_3 скарга не містить чіткого переліку фактичних даних (доказів), які на переконання сторони захисту були отримані з вказаними порушеннями та мають бути виключені з переліку доказів, якими обґрунтовується повідомлення про підозру.
49.За таких обставин, вказані доводи не можуть бути перевірені та слугувати підставою для визнання конкретних доказів очевидно недопустимими.
50.Водночас слідчий суддя зазначає, що у питанні захисту адвокатської таємниці склалася судова практика, яку слідчий суддя враховує під час розгляду скарги захисника. Згідно з цією практикою гарантії адвокатської діяльності в частині охорони адвокатської таємниці не поширюються на відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення адвокатом чи за його участі (ухвали АП ВАКС від 04.03.2020 у справі № 991/1260/20 та від 04.05.2023 у справі № 991/1755/23). Такі гарантії адвоката втрачаються у разі можливого вчинення ним кримінального правопорушення, зокрема, не у зв'язку з реалізацією ним функцій адвоката (ухвала АП ВАКС від 09.07.2020 у справі № 991/4861/20 та від 03.06.2021 у справі № 991/2446/21). Також згідно з відповідною практикою адвокатська таємниця розповсюджується не на будь-яке спілкування між адвокатами, юристами щодо здійснення їх професійної діяльності, а лише на відомості, що безпосередньо стосуються обставин справи, в межах якої надається правова допомога на підставі відповідного договору (ухвала АП ВАКС від 07.06.2023 у справі № 991/4338/23).
51.Під час розгляду скарги захисника детектив посилався на те, що: (1) згідно з повідомленням про підозру ОСОБА_9 є співучасником кримінального правопорушення спільно з ОСОБА_8 ; (2) серед доказів, якими обґрунтовується повідомлення ОСОБА_8 про підозру, є електронне листування, учасниками якого, в тому числі був ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , і таке листування не містило будь-яких консультацій з питань застосування законодавства, а стосується обходу існуючих правових процедур та порушення законодавства; (3) розмови, зафіксовані у протоколі про результати аудіоконтролю особи від 06.04.2018 між вказаними особами, які стосувалися надання правових порад, відбувалися в період часу, коли дія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_9 була зупинена.
52.За таких обставин, беручи до увагу стадію кримінального провадження, наведену вище судову практику та доводи детектива слідчий, суддя доходить висновку, що самого лише посилання захисника на те, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 або іншими фігурантами провадження існували відносини як адвоката та клієнта не є достатнім для визнання всіх наданих детективом доказів очевидно недопустимими.
53.Водночас порушене стороною захисту питання щодо недопустимості доказів сорони обвинувачення можуть бути розглянуті на стадії судового провадження, якщо обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 надійде до суду.
54.За таких обставин слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення скарги адвоката ОСОБА_3 .
З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст. 369-372, КПК, слідчий суддя
У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , поданої в інтересах ОСОБА_8 , на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 52026000000000006 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Слідчий суддя ОСОБА_1