Справа № 194/1669/25
Номер провадження 2/194/5/26
21 квітня 2026 року Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Соколової Ю.І.,
при секретарі Григор'євої А.Є.,
позивача ОСОБА_1 ,
поставника третіх осіб ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тернівка Дніпропетровської області в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи служба у справах дітей Тернівської міської ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської міської ради, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав відповідача. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя з відповідачем не склалось, рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 31.07.2023 року шлюб розірвано. Відповідач ніяким чином не піклується про дітей з лютого 2023 року, не проявляє заінтересованості в подальшій долі, не цікавиться успіхами, станом здоров'я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, про навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дітьми, що необхідно для їх нормального самоусвідомлення; не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до внутрішнього світу; не створює умов для отримання освіти. Відповідач відсутня в житті дітей. Діти проживають разом з позивачем з лютого 2023 року. На даний час діти проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач, покладених законом на батьків обов'язків, не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової або будь-якої іншої участі у вихованні дітей. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Діти знаходяться на повному його утриманні. Також посилається на те, що відповідач має ще одну дитину, відносно якої позбавлена батьківських прав, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідач до шлюбу з позивачем мала прізвище “ ОСОБА_7 », після розірвання шлюбу відповідач залишила прізвище “ ОСОБА_8 », що підтверджується рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 31 липня 2023 року в справі 194/784/23. Батько дитини, ОСОБА_6 , невідомий
У зв'язку з чим, просить суд позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою судді Тернівського міського суду Дніпропетровської області Соколової Ю.І. від 11.11.2025 року відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити, з підстав викладених у позові.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відзив на позов не подала, причин неявки суду не повідомила.
Представник третіх осіб у судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі та просила позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що матеріалами справи підтверджено, що матір малолітніх дітей ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно з ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, але не з'явився в судове засідання без повідомлення причин та не подав будь-яких заперечень проти позову і позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
14.04.2026 року суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення. Ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 16:00 год 21 квітня 2026 року.
Вислухавши пояснення позивача, третьої особи, допитавши в судовому засіданні свідків, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народились діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з тим, на момент звернення до суду з даним позовом шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 31.07.2023 року, яке набрало законної сили 31.08.2023 року (а.с. 7, 9, 10).
Відповідач ОСОБА_3 є матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Шевченківським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, 23.10.2019 року, актовий запис № 1153, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), 07.05.2021 року, актовий запис №455. Батьком дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвами про народження НОМЕР_1 та НОМЕР_2 (а.с. 9,10).
Відповідно до довідки з КЗ «Заклад дошкільної освіти №6 «Зоряний» Тернівської міської ради Дніпропетровської області виданої від 19.09.2025 року № 11, мати жодного разу не відвідувала заклад, не брала участь у заходах, батьківських зборах та виховному процесі, навчанням та станом розвитку дітей. Працівнику закладу жодного разу не бачили матір під час перебування дітей у дитячому садку. Участь у вихованні дітей займається батько (а.с. 8).
З матеріалів справи вбачається, що органом опіки та піклування проведено обстеження умов проживання дітей, за результатами якого складено відповідний акт. Відповідно до зазначеного акта встановлено, що житлові умови, в яких проживають діти, є задовільними. Квартира забезпечена необхідними комунальними зручностями, а саме: централізованим водопостачанням, газопостачанням та теплопостачанням. Житлове приміщення є впорядкованим, утримується у належному санітарному стані, придатне для постійного проживання дітей. Помешкання облаштоване необхідними меблями, зокрема м'якими та корпусними, а також забезпечене побутовою технікою, а саме: телевізором, холодильником, пральною машиною, водонагрівачем та іншими речами необхідними у побуті. Дітям створено належні умови для проживання, відпочинку та розвитку.
Згідно з висновком органу опіки та піклування від 21.01.2026 року відповідачка фактично самоусунулась від виконання батьківських обов'язків, участі у вихованні дітей не бере, умов для їх розвитку не створює. Фактом того, що ОСОБА_3 не брала участі у вихованні дітей з квітня 2023 року, є її письмове пояснення від 17.11.2025 року, яке вона надала службі у справах дітей Тернівської міської ради в рамках розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до неї про позбавлення батьківських прав, разом з тим ОСОБА_3 не заперечує проти позовних вимог, про наслідки позбавлення її в батьківських прав їй відомо. Оскільки позивач ОСОБА_4 у 2025 році був мобілізований до лав ЗСУ діти були передані на виховання своїм бабусі та дідусеві - ОСОБА_3 та ОСОБА_9 та мешкають за адресою: АДРЕСА_1 . В житловому приміщенні створені належні умови для проживання, діти забезпечені окремою кімнатою з спальними місцями, письмовим столом для навчання, шафою для зберігання особистих речей, одягом та взуттям відповідно до віку та за сезоном, а також іншими речами необхідними для їх розвитку. Висновок про позбавлення відповідачки батьківських прав є доцільним та таким, що відповідає найкращим інтересам дітей.
Суд враховує цей висновок як обґрунтований та такий, що узгоджується з матеріалами справи.
Крім того, судом встановлено за допомогою повного доступу до ЄДРСР, відповідачка притягалась до адміністративної відповідальності за невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей та за дрібне хуліганство (постанови Красногвардійського районного суду м . Дніпропетровська від 15.05.2019 по справі № 204/2675/19 та від 11.09.2024 по справі № 204/8377/24).
Також судом встановлено, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15.05.2019 року (справа № 204/914/19), ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та рішенням Чечелівської районної у місті Дніпрі рада виконавчого комітету від 21.06.2019 року № 123 призначено опікуном над малолітньою дитиною ОСОБА_6 - бабусю ОСОБА_10 з визначенням місця проживання дитини разом з опікуном за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 14-18, 22).
У судовому засіданні позивач пояснив, що відповідачка свідомо ухиляється від виконання батьківських обов'язків, не бере участі у житті дітей, не проявляє до них жодної турботи та фактично припинила виконання функцій матері, що негативно впливає на забезпечення належних умов їх виховання та розвитку. Веде аморальний спосіб життя та зловживає наркотичними засобами. Також зазначив, що його малолітні дочки проживають у його батьків після того, як він пішов служити до лав ЗСУ, а на даний час, зокрема, після смерті його матері, дочки знаходяться на вихованні лише у дідуся (батька позивача), про що надав відповідне свідоцтво про смерть від 09.03.2026 (а.с. 110).
Допитаний в якості свідка ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що що він є батьком позивача та дідусем дівчаток. Зазначив про те, що у вересні 2025 року його сина мобілізували до лав ЗСУ та діти почали жити з ним за адресою АДРЕСА_1 . Відповідач не цікавилась життям дітей та не приймає участі у їх вихованні зовсім.
ОСОБА_11 , допитана в якості свідка в судовому засіданні показала, що вона є сусідкою позивача та мешкає за адресою АДРЕСА_3 . Їй відомо, що позивач має двох дітей, вихованням дітей займається самостійно, але позивача у 2025 році мобілізували до лав ЗСУ, тому діти наразі перебувають на вихованні у дідуся ОСОБА_9 . Матір дітей свідок ніколи не бачила.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 в режимі відеоконференції, показала, що вона є матір'ю відповідачки ОСОБА_3 , їй не відомо де наразі перебуває її донька, також підтвердила суду, що вона зверталась до суду про позбавлення батьківських прав дочки відносно найстаршої її дитини ОСОБА_6 , у зв'язку з чим, відповідачка позбавлена батьківських прав відносно найстаршого сина. Дитина знаходиться під її опікою. Відповідачка бачиться з сином один раз на два, три місяці. Щодо спілкування відповідачки з її доньками їй не відомо. Офіційно відповідачка не працює.
Нормами Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов'язаний піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов'язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч.2 ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно ч.2 ст.141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (ч.2 ст.157 СК України).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного Кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно ч.4 ст.155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, установленої законом.
Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Згідно із ст.165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
У відповідності до п.16 Постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав", ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно із ст.3 "Конвенції про права дитини", прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 р. (набрала чинності для України 27 вересня 1991 р.), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини: втручання у сімейне життя допускається, якщо воно є необхідним в інтересах дитини, а інтереси дитини мають переважати над інтересами батьків.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 27 Конвенції Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині Держави-учасниці, так і за кордоном.
У справі «Ілля Ляпін проти Росії» (заява (№ 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз'єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв'язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19 та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.
Суд враховує, що у даній справі саме інтереси дітей потребують захисту.
У матеріалах справи наявні беззаперечні та достатні докази, які свідчать про винну та свідому поведінку ОСОБА_3 щодо ухилення від участі у вихованні двох дочок, про умисне і свідоме нехтування обов'язками матері, про цей факт свідчать досліджені в судовому засіданні докази, зокрема, постанови суду про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП; факт позбавлення відповідачки батьківських прав щодо її найстаршої дитини.
Також суд бере до уваги пояснювальну записку відповідачки від 17.11.2025, де вона визнає факт того, що з квітня 2023 року з дочками не проживає та участі в їх вихованні не приймає та те, що їй відомі наслідки позбавлення її батьківських прав, у зв'язку з чим не заперечувала проти цього. Проте, судом враховується, що відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Також судом враховані пояснення представник органу опіки та піклування, даними ним у судовому засіданні, яка категорично наполягала на позбавленні ОСОБА_3 батьківських прав відносно її малолітніх дочок, які залишилися проживати з дідусем 1966 року народження.
Показами свідків також підтверджується, що відповідачка самоусунулася від виконання своїх материнських обов'язків, як по відношенні до малолітніх дочок, так й до старшого сина.
На підставі викладеного, зважаючи на те, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками та ухиляється від виховання дітей, суд приходить до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отже вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
Отже відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 968,96 грн.
На підставі ст. 150, 155, 157, 164, 169, 171, Сімейного Кодексу України, керуючись ст.ст.2, 4, 12,81 265, 273, 280-284 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи служба у справах дітей Тернівської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської міської ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , мешкає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_5 ) відносно малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , мешкає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн ( дев'ятсот шістдесят вісім гривень, 96 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення до Тернівського міського суду Дніпропетровської області.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Копію рішення направити сторонам.
Повний текст рішення складено 21 квітня 2026 року.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , мешкає як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_5 ;
Треті особи: Служба у справах дітей Тернівської міської ради, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернівської міської ради, місцезнаходження вул.Григорія Сковороди, буд.11, м.Тернівка, Павлоградський район, Дніпропетровська область.
Головуючий суддя Ю.І. Соколова