21 квітня 2026 року
м. Рівне
Справа № 572/5808/24
Провадження № 22-ц/4815/640/26
Головуючий у Сарненському районному суді
Рівненської області: суддя Березень Ю.В.
Рішення суду першої інстанції ухвалено
04 грудня 2025 року в м. Сарни
Сарненського району Рівненської області
без фіксування судового засідання за допомогою
звукозаписувального технічного засобу
Повний текст рішення складено: 04 грудня 2025 року
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючий: Хилевич С.В.
судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 04 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (далі - ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал") звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 91 642,77 гривень заборгованості.
Позов мотивовано тим, що за укладеними електронними кредитними договорами з Товариством з обмежено відповідальністю "Авентус Україна" (далі - ТОВ " Авентус Україна") та Товариством з обмежено відповідальністю "Лінеура Україна" (далі - ТОВ "Лінеура Україна") у ОСОБА_1 утворилась заборгованість, яка у зв'язку з отриманням ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" прав на грошові вимоги підлягала стягненню на користь нового кредитора в судовому порядку.
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 04 грудня 2025 року позов ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" 91 642,77 гривні заборгованості за кредитним договором.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" 2 422,40 гривні судових витрат та 15 000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
На рішення суду відповідачем через свого представника - адвоката Оксенюк О.С. подано апеляційну скаргу, де покликається на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, порушенні норм процесуального права і неправильному застосуванні норм матеріального права.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося про неврахування судом того, що право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за правомірне користування коштами припиняється після закінчення строку кредитування або у разі пред'явлення вимоги про дострокове повернення кредиту. Після спливу цих строків нарахування процентів за ст. 1048 ЦК є неправомірним, оскільки позичальник більше не отримує блага у вигляді можливості законно не повертати кошти. Тому замість договірних процентів після прострочення зобов'язання закон передбачає право кредитора нараховувати лише проценти річних як міру відповідальності згідно зі ст. 625 ЦК України, а не завищену відсоткову ставку за користування кредитом. При цьому вважає нараховані відсотки завищеними, адже вони створювали несправедливо непомірний тягар для споживача, тоді як згідно з Законом України "Про захист прав споживачів" умови про сплату компенсації понад 50% вартості продукції (суми кредиту) є несправедливими.
Крім того, суд першої інстанції не врахував здійснені відповідачем оплати процентів, зокрема суми у розмірі 1641,75 гривень за одним договором та 3980 гривень за іншим. Також суд не взяв до уваги листи від первісних кредиторів: ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "Авентус Україна"; про вимогу дострокового повернення кредиту, що мало б обмежити період нарахування договірних відсотків датами пред'являннями таких вимог. З огляду на практику Верховного Суду суд має зменшити загальний розмір процентів, оскільки вони є нерозумними та непропорційними наслідкам порушення, а позичальник у існуючих правовідносинах, як споживач, є слабшою стороною і умови щодо нарахування непропорційно великих відсотків мають переглядатися з урахуванням принципів справедливості та добросовісності.
З наведених підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково.
У поданому відзиві представник позивача - адвокат Крюкова М.В. просить залишити оскаржуване рішення без змін як законне і обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається, що 19 серпня 2023 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "Лінеура Україна" було укладено електронний договір № 3911656 про надання коштів на умовах споживчого кредиту за такими умовами: сума кредиту - 10 000 гривень; строк кредиту - 360 днів (з 19 серпня 2023 року по 13 серпня 2024 року); періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів; нарахування процентів за договором здійснювалося на залишок фактичної заборгованості за кожний день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році. Договором передбачена стандартна процентна ставка, яка становила 2 % в день та застосовувалася в межах строку кредиту, а також знижена процентна ставка, яка становила 1,4 % в день та застосовувалася за певних обставин. За даними поденного розрахунку заборгованості за договором № 3911656 від 19 серпня 2023 року у період з 19 серпня 2023 року по 24 травня 2024 року включно первісним кредитором були нараховані проценти за користування грошовими коштами на загальну суму 53 598,28 гривні. У зазначений період відповідач здійснив оплати на рахунок первісного кредитора, спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,01 гривні та оплату процентів за користування грошовими коштами у сумі 3 980 гривень.
24 травня 2024 року ТОВ "Лінеура Україна" на підставі договору факторингу № 24/05/2024 за плату відступило, а ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" набуло право грошової вимоги до відповідача.
В межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" у період з 24 травня 2024 року по 22 липня 2024 року (60 календарних днів) здійснило нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 12 000 гривень. Розрахунок: 9 999,99 гривні * 2 % = 200 гривень * 60 календарних днів = 12 000 гривень. Розрахунок заборгованості ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" додано до позовної заяви.
Отже, заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами, яка підлягала стягненню з відповідача, становила 61 618,28 гривні, де нараховані проценти первісним кредитором складали 49 618,28 гривні, а проценти, нараховані ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал", - 12 000 гривень.
22 серпня 2023 року між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "Авентус Україна" укладено електронний договір № 6989975 про надання споживчого кредиту, зокрема, на таких умовах: сума кредиту - 5 000 гривень; строк кредиту - 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Також сторони передбачили нарахування процентів за стандартною процентною ставкою в розмірі 1,99 % в день, яка застосовувалася у межах строку кредиту та зниженою процентною ставкою в розмірі 1,095 % в день, яка застосовувалася за певних обставин.
21 вересня 2023 року відповідач не здійснив оплату процентів згідно з графіком платежу та не повернув тіло кредиту. У період з 22 серпня 2023 року по 26 травня 2024 року відповідачем були здійснені оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 1 641,75 гривні, які були спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,00 гривень та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 1 641,75 гривні. За вказаний період первісним кредитором були нараховані проценти за користування кредитом у розмірі 9 054,50 гривні.
27 травня 2024 року між ТОВ "Авентус Україна" та позивачем був укладений договір факторингу № 27.05/24-Ф, за умовами якого ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" отримало права грошової вимоги за цим кредитним договором.
Позивач нарахував проценти за 60 календарних днів (з 27 травня 2024 року по 25 липня 2024 року) в межах строку договору: 5 000 гривень * 1,99 % = 99,50 гривні * 60 календарних днів = 5 970 гривень.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного вкидання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
За правилами ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Частиною першою ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Статтею 10561 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Разом з тим Законом України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (далі - Закон № 675-VIII) на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Частиною третьою ст. 5 Закону № 675-VIII установлено, що правочин не може бути визнано недійсним у зв'язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст.ст. 11, 12 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
З перевірених кредитних договорів видно, що вони відповідають законодавчому визначенню кредитного договору, передбаченому ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Тому колегія суддів враховує, що позичальником не заперечується факт отримання ним кредитів та набуття права грошової вимоги за ними позивачем, а оскаржуване рішення підлягає перегляду апеляційним судом лише в частині нарахованої за відповідними угодами заборгованості за відсотками.
Перевіряючи правильність нарахування оспорюваних грошових сум, колегія суддів погоджується з аргументами автора апеляційної скарги про неправомірність певної частини заборгованості за відсотками за обома кредитними договорами.
Заперечуючи проти позову у відзиві на позовну заяву, позичальник звертав увагу суду на те, що отримував від ТОВ "Лінеура Україна" лист про дострокове повернення кредиту та сплату процентів за користування кредитом. У цій вимозі вказувалося про те, що станом на 30 жовтня 2023 року у відповідача існують зобов'язання перед товариством з повернення боргу за кредитним договором №3911656 від 19 серпня 2023 року в розмірі 18 819,99 гривень, з яких 10 000 гривень тіла кредиту, а решта складають відсотки.
Також відповідач отримав вимогу й від ТОВ "Авентус Україна" про дострокове повернення кредиту, де зазначалося про те, що станом на 21 листопада 2023 року загальний розмір його заборгованості за кредитним договором № 3911656 від 19 серпня 2023 року складає 11 069,50 гривень, з яких: строкова заборгованість за кредитом - 5 000 гривень; прострочена заборгованість за процентам, що триває більше одного календарного місяця - 5 870,50 гривень; прострочена заборгованість, що триває менше одного календарного місяця - 199 гривень.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зауважено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Наведене спонукає до висновку, що протягом дії договірних відносин розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом його дії сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов'язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Натомість вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірах, встановлених ст. 625 ЦК України, позивач не заявляв.
Отже, оскаржуване рішення не може залишатися чинним та підлягає скасуванню, адже позов підлягає частковому задоволенню та стягненню заборгованості за двома правочинами в розмірі, який визначено пред'явленими первинними кредиторами вимогами про дострокове повернення заборгованості.
Підставою для прийняття постанови про часткове задоволення позову відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Скасувати рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 04 грудня 2025 року.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" 29 889 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять) гривень 49 копійок заборгованості.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: Н.М. Ковальчук
С.С. Шимків