Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/224/26 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 383/475/26 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_1
16.04.2026 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
із секретарем - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 26 березня 2026 року, якою щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні чотирьох малолітніх дітей, проживаючого АДРЕСА_1 , раніше судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по 23.05.2026 року без визначення застави
інші учасники судового розгляду:
захисник - ОСОБА_6
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді скасувати, ухвалити нову, якою застосувати щодо її підзахисного альтернативний запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою АДРЕСА_1 . Визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 60 560 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що слідчим суддею при розгляді клопотання, не прийнято до уваги всі обставини та докази на які посилалась сторона захисту, невірно оцінені ризики, які не доведені належними доказами, не в повній мірі враховано особу підозрюваного. Так, у клопотанні немає переконливих даних про те, що цілодобовий домашній арешт до підозрюваного не зможе запобігти ризикам, на які посилається прокурор. Також ним не доведено обставин того, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджати кримінальному провадженню, мати вплив на свідків. Звертає увагу на те, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що підозрюваний ОСОБА_5 має постійне місце проживання, перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, має на утриманні чотирьох малолітніх дітей, повністю визнає свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні та щиро розкаюється, має намір повернутися до військової служби, про що свідчить письмова згода Військової частини НОМЕР_1 (копія письмової згоди надана в судовому засіданні). ОСОБА_5 ніяким чином не збирається ухилятися від органів досудового розслідування та суду та немає наміру тиснути на свідків. Крім того, не погоджується, що слідчим суддею не було визначено розмір застави підозрюваному ОСОБА_5 , оскільки останній хоч і підозрюється у тяжкому злочині але не пов'язаному із застосуванням насильства.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 01.08.2024 більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за призовом під час мобілізації та перебуваючи на посаді головного сержанта розвідувального взводу 3 механізованого батальйону ВОС - 106975А військової частини НОМЕР_2 , діючи умисно в порушення вимог ст. ст. 2, 11, 16-17, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, самовільно залишив пункт тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_2 , який тимчасово дислокувався за адресою: населений пункт АДРЕСА_1 , в умовах воєнного стану та ухиляється від проходження військової служби по теперішній час, перебуваючи різних в місцях, використовуючи виниклий у зв'язку з цим вільний час на власний розсуд, що не пов'язано з виконанням його обов'язків з військової служби.
Органами досудового розслідування дії ОСОБА_5 кваліфіковані як самовільне залишення військової частини без повноважних причин тривалістю понад три доби, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, про що 11.02.2026 йому повідомлено про підозру.
Ухвалою слідчого судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 26.03.2026 задоволено клопотання про застосування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62024170040002181в межах строку досудового розслідування, по 23.05.2026 включно, без визначенням застави. Рішення слідчого судді мотивовано тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення, має постійне зареєстроване місце проживання, одружений, має на утриманні чотирьох малолітніх, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а також стосовно якого 23.01.2025 направлено до суду обвинувальний акт за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, на даний час судимість не знята, не погашена у встановленому законом порядку, має негативні характеристики з місця проживання, не має офіційного місця роботи та сталого доходу, відтак сталість соціальних зв'язків не доведена. Все вище визначене, дає підстави вважати на даному етапі досудового слідства, що підозрюваний є особою, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а тому у разі застосування до ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, уникаючи відповідальності останній може покинути місце свого проживання.
До початку апеляційного розгляду прокурор подав клопотання про розгляд апеляційної скарги захисника підозрюваного за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді, в дебатах захисника підозрюваного ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , яка підтримала подану апеляційну скаргу, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Слідчий суддя при розгляді клопотання, у відповідності до ст.194 КПК України, правильно прийшов до висновку, про необхідність задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як вбачається із матеріалів клопотання, при розгляді в суді першої інстанції клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу слідчий та прокурор довели обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати про існування хоча б одного із ризиків про те, що підозрюваний ОСОБА_8 може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, що застосований до нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчим суддею при розгляді клопотання встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. Його причетність до оголошеної підозри підтверджується зібраними у ході проведення досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які долученні до матеріалів клопотання.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя правильно встановив, що доводи поданого клопотання є обґрунтованими, а ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, а саме переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду. Тож, для запобігання встановленим ризикам слідчий суддя дійшов цілком обґрунтованого висновку про необхідність застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не буде ефективним та доцільним, а тому посилання сторони захисту на безпідставність зазначених у клопотанні та встановлених судом ризиків не підлягають задоволенню.
Така позиція суду першої інстанції цілком узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у справі «Смірнови проти Росії» (п. 59) зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. «Мацнеттер проти Австрії»).
Європейський суд з прав людини визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.
Також апеляційний суд вважає, що слідчий суддя при постановленні ухвали врахував дані, які характеризують підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , і міру покарання, яка передбачена за нього у виді позбавлення волі, та з метою запобігти встановленим ризикам судом першої інстанції було обґрунтовано задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Тож, доводи захисника щодо неврахування судом характеризуючих її підзахисного даних, зазначених в апеляційній скарзі, є безпідставними та не впливають на обґрунтований висновок слідчого судді в цій частині. До того ж, дані обставини існували і на момент вчинення останнім кримінального правопорушення, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором у поведінці підозрюваного.
Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання ОСОБА_5 під вартою, колегія суддів враховує, що останній не безпідставно підозрюється у вчиненні тяжкого злочину в період воєнного стану введеного на території України, за який у разі доведення вини останнього, передбачено суворе покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, що, на думку колегії суддів, дозволяє ґрунтовно припускати, що останній може спрямувати свої дії на перешкоджання слідству шляхом реалізації встановлених ризиків.
При цьому суд вважає, що названі ризики досягають такого ступеню вірогідності, що жоден з менш суворих, ніж тримання під вартою, запобіжних заходів не зможе відвернути зазначені ризики, що виправдовує тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою.
Більш того, колегією суддів враховано і те, що ОСОБА_5 неодноразово не з'являвся до органу досудового розслідування, що свідчить про те, що останній ухиляється від слідства.
Доводи захисника про те, що підозрюваний має постійне місце проживання, проживає разом із сім'єю, має на утриманні чотирьох малолітніх дітей, заслуговують на увагу колегії суддів, проте в даному випадку не можуть бути безумовною підставою для зміни запобіжного заходу на домашній арешт за місцем проживання чи особисте зобов'язання.
Крім того, місце реєстрації обліку проживання та місце дислокації в/ч не співпадає з місцем проведення досудового розслідування, тобто існує ризик неявок до суду.
Твердження захисника про те, що прокурором не наведені ризики передбачені КПК України, які б унеможливили застосування більш м'якого запобіжного заходу є безпідставними, оскільки судом було належним чином перевірено та досліджено матеріали клопотання, дані, які характеризують особу підозрюваного, а також вмотивовані висновки та наведено обґрунтовані підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як в судовому засіданні судом першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_5 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Що стосується вимог апелянта про визначення ОСОБА_5 розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення вимог апелянта в цій частині немає.
Так, відповідно до п.3 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, слідчий суддя правильно врахував обставини кримінального провадження та долучені до матеріалів клопотання письмові документи, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та час його вчинення (в умовах воєнного стану), наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України, підставно не визначила розмір застави.
Щодо клопотання ОСОБА_5 проходити військову службу в Збройних Силах України, то апеляційний суд зазначає, що порядок скасування запобіжного заходу з таких підстав передбачений ст. 616 КПК України.
Слід також зазначити, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, що виключає скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації.
Питання про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ч.5 ст. 401 КК України для добровільного проходження військової служби здійснюється судом у порядку ч.2 ст. 286 КПК України, а тому для цього стороні захисту слід звернутися з відповідним клопотанням до прокурора, оскільки апеляційний суд перевіряючи ухвалу слідчого судді щодо запобіжного заходу не вправі вирішувати питання про звільнення від кримінальної відповідальності в порядку ч.5 ст. 401 КК України.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала суду є законною й обґрунтованою, а тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника не вбачається.
Керуючись ст.ст. 182, 183, 193, 194, 376 ч.2, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 26 березня 2026 року щодо підозрюваного ОСОБА_5 - без зміни.
Ухвала набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст ухвали буде проголошено 17.04.2026 об 11.00 год.
Судді: