Справа № 343/2603/25
Провадження № 11-кп/4808/197/26
Категорія ч.2 ст. 309 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач
ОСОБА_2 И Р О К
21 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді - ОСОБА_3 ,
суддів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
секретаря с/з - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора на вирок Долинського районного суду від 20.01.2026 щодо обвинуваченої
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки с. Слобода-Болехівська Калуського району Івано-Франківської області, жительки АДРЕСА_1 , з середньою освітою, непрацюючої, розлученої, яка має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше судимої вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04.11.2022 року, зміненим ухвалою Львівського апеляційного суду від 07.02.2023 року, за ч. 1 ст. 309 КК України до штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, який сплачено частково;
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченої - ОСОБА_7 ,
1.Зміст судового рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначено їй покарання у вигляді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнено її від відбування призначеного судом покарання з випробуванням на строк 1 рік, поклавши на неї згідно зі ст. 76 КК України відповідні обов'язки.
Вирок Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04.11.2022 року, змінений ухвалою Львівського апеляційного суду від 07.02.2023 року, яким ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень, з яких останньою вже сплачено 7 773,07 гривень, ухвалено виконувати самостійно.
Стягнуто з обвинуваченої ОСОБА_7 на користь держави 4 457,00 грн. відшкодування витрат, пов'язаних з наданням експертних послуг.
Вирішено питання речових доказів.
2. Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судом першої інстанції.
ОСОБА_7 , маючи досвід споживання наркотичних засобів і психотропних речовин та не зняту і не погашену судимість за ч. 1 ст. 309 КК України, на шлях виправлення не стала і на початку листопада 2025 року, перебуваючи в лісовому масиві поблизу м.Долина Калуського району Івано-Франківської області, більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлено, знайшла поліетиленовий зіп-пакет, в якому містилась порошкоподібна речовина білого кольору. Усвідомлюючи, що у знайденому зіп-пакеті міститься психотропна речовина PVP, маючи намір її зберегти та використати для свого споживання, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_7 незаконно, в порушення положень ст.ст. 7, 12, 25, 27 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» без передбачених дозволів, цілей та порядку, привласнила його, помістила зіп-пакет, в якому знаходилась особливо небезпечна психотропна речовина PVP, обіг якої заборонено, у невстановленій кількості, до коробки червоного кольору від каблучки, яку носила з собою, тим самим придбала особливо небезпечну психотропну речовину і далі зберігала для подальшого власного споживання без мети збуту, частину речовини особисто спожила за допомогою власноручно виготовлених підручних засобів - колби від лампочки і пластикової трубки, в яких також залишились залишки цієї речовини. В подальшому, 27.11.2025 року о 02:47 год. у приміщенні автозаправної станції «ОККО», що по вул. Обліски, 131-А в м.Долина Калуського району Івано-Франківської області, під час несення добового наряду інспектором сектору реагування патрульної поліції відділення № 1 (м.Долина) Калуського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківської області ОСОБА_9 та поліцейським цього ж сектору ОСОБА_10 проведено поверхневу перевірку ОСОБА_7 та виявлено полімерний зіп-пакет з особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено, PVP, (1-феніл-2-піроліди-1-іл-пентан-1-он) у кількості 3,5106 грама, колбу від лампочки та пластикову трубку із залишками на внутрішніх поверхнях особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, PVP, (1-феніл-2-піроліди-1-іл-пентан-1-он) у кількості 0,1433 грама, а всього у загальній кількості 3,6539 грама, що відповідно до Таблиці 2, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України № 188 від 01.08.2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу» є великим розміром, яку ОСОБА_7 зберігала для власного споживання без мети збуту.
3.Доводи апеляційної скарги прокурора.
3.1. Суд першої інстанції при призначенні покарання помилково не застосував положення ст. 71 КК України, які підлягали застосуванню для призначення остаточного покарання за сукупністю вироків, оскільки обвинувачена не відбула покарання за попереднім вироком у вигляді штрафу. Це призвело до істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність.
3.2. Суд неправильно застосував ст. 75 КК України, оскільки рішення про звільнення від відбування лише частини покарання у виді позбавлення волі (при призначенні покарання за сукупністю вироків) було неприпустимим. Крім того, звільнення від відбування покарання у виді штрафу ст.75 КК України взагалі не передбачено.
3.3. Призначене покарання не відповідає особі обвинуваченої та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення внаслідок його несправедливої м'якості. Таке м'яке покарання не відповідає меті кримінального покарання і не буде достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нею нових злочинів.
3.4. Під час розгляду апеляційної скарги клопоче про дослідження даних, які характеризують ОСОБА_7 .
Враховуючи наведені обставини, просить оскаржений вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 вважати засудженою за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі частини 1 статті 71 КК України за сукупністю вироків шляхом приєднання до призначеного покарання за цим вироком невідбутого покарання за вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04.11.2022, зміненого ухвалою Львівського апеляційного суду від 07.02.2023, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки та штрафу в розмірі 9226,93 гривні. Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу виконувати самостійно. У решті вирок суду залишити без змін.
4. Позиції сторін в суді апеляційної інстанції.
4.1. Прокурор підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. З огляду на часткову оплату штраф визначити в сумі 7102, 93 грн.
4.2. Обвинувачена пояснила, що вину визнає, розкаюється. Штраф сплачує по мірі можливості, остання проплата 13.03.2026. Сама виховує двох дітей. Просить не позбавлячти її волі.
5. Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини та обґрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 309 КК України. Разом з тим, при призначенні покарання суд допустив неправильне застосування кримінального закону.
Обвинувачена вчинила новий умисний злочин до повного відбуття покарання за попереднім вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04.11.2022 року (у виді штрафу, який сплачено лише частково). За таких обставин, згідно з імперативними вимогами ч. 1 ст. 71 КК України, суд був зобов'язаний призначити остаточне покарання за сукупністю вироків. Суд першої інстанції безпідставно не застосував норми ст. 71 КК України, помилково вказавши на самостійне виконання покарання за попереднім вироком.
Тому і застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України за сукупністю вироків є необґрунтованим. Обвинувачена, маючи не зняту та непогашену судимість за аналогічний злочин (ч. 1 ст. 309 КК України), належних висновків для себе не зробила, покарання у виді штрафу повністю не відбула і знову вчинила злочин у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин.
З огляду на це вирок суду в частині призначення покарання підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку.
Вирішуючи питання про призначення покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину.
Обвинувачена повністю визнала вину, щиро розкаялася, добровільно видала психотропну речовину працівникам поліції.
Вона має на утриманні двох малолітніх дітей (2018 та 2021 років народження), яких утримує сама.
Матеріальне становище її важке, але незважаючи на це вона сплачує присуджений їй штраф, остання проплата відбулася 13.03.26, не сплачено 7102, 93 грн.
Це свідчення щирості розкаяння і того, що вона стала на шлях виправлення.
До уваги належить взяти і висновок органу пробації про можливість виправлення особи без позбавлення або обмеження волі.
Зважаючи на наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, апеляційний суд вважає за можливе призначити ОСОБА_7 основне покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, перейшовши до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 309 КК України, а саме - у виді пробаційного нагляду відповідно до положень ст. 59-1 КК.
Таке покарання буде необхідним і достатнім для її виправлення, забезпечить належний контроль за її поведінкою без ізоляції від суспільства та відповідатиме принципу індивідуалізації.
До призначеного покарання, на підставі ст. 71 КК України, належить приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком у виді штрафу, яке, відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України, підлягає самостійному виконанню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 368, 370, 374, 394, 404, 405, 407, 408 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити частково.
Вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 20.01.2026 щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання - скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.
ОСОБА_7 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначити їй покарання за ч. 2 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 59-1 КК України покласти на обвинувачену ОСОБА_7 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04.11.2022 року, зміненим ухвалою Львівського апеляційного суду від 07.02.2023 року, у виді штрафу в розмірі 7102 гривні 93 копійки.
На підставі ст. 72 КК України покарання, призначене вироком Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 04.11.2022 року у виді штрафу в розмірі 7102 гривні 93 копійки виконувати самостійно.
Врешті вирок залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_3
Судді ОСОБА_5
ОСОБА_4