Житомирський апеляційний суд
Справа №296/51/26 Головуючий у 1-й інст. Аксьонов В. Є.
Номер провадження №33/4805/711/26
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Кузнецов Д. В.
21 квітня 2026 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Кузнецов Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Сінченка Андрія Олеговича в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Корольовського районного суду м. Житомира від 23 лютого 2026 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
Постановою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 23 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 13 грудня 2025 року о 00 год. 08 хв. в м. Житомирі, по вул. Хлібній, поблизу будинку №16, керував транспортним засобом Opel номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у найближчому закладі охорони здоров'я, згідно висновку №572 від 13.12.2025 року водій ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Сінченко А.О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у зв'язку з відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 до УПП в Житомирській області не запрошувався для складання адміністративних матеріалів, запрошення, наявне в матеріалах справи, не вручалося, а отже протокол складений за відсутності ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 в судові засідання двічі не прибув, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, заяв про відкладення розгляду справи не подавав, про поважність причин неявки не вказував.
Адвокат Сінченко А.О. також в судове засідання не прибув. Надіслав заяву, в якій повідомив суд про розірвання договору про надання правничої допомоги з ОСОБА_1 , та просив проводити подальші судові засідання без його участі.
В даному випадку з боку суду було забезпечено реальну можливість двічі взяти участь у судових засіданнях як захиснику, так і безпосередньо особі ОСОБА_1 , які свідомо не реалізували своє право бути присутніми в судових засіданнях.
За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у їх відсутність, що відповідає ч.6 ст.294 КУпАП, зважаючи на стислі строки розгляду справ такої категорії та відсутність обґрунтованих заяв про відкладення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст.245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції загалом дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним п. 2.9а ПДР, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає положенням статей 283, 284 КУпАП.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №549299 від 24.12.2025 вбачається, що ОСОБА_1 13 грудня 2025 року о 00 год. 08 хв. в м. Житомирі, по вул. Хлібній, поблизу будинку №16, керував транспортним засобом Opel, номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у найближчому закладі охорони здоров'я, згідно висновку №572 від 13.12.2025 року водій ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.1-2).
За змістом п.2.9а Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції закріплено у ст.266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).
Відповідно до п.6 І-го розділу Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п.7 І-го Розділу Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі заклад охорони здоров'я).
Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться в присутності двох свідків. Матеріали обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.9а Правил дорожнього руху України, крім вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, підтверджується: актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.4); висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом препаратів, щодо знижують увагу та швидкість реакції №572 від 13.12.2025 КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» Житомирської обласної ради, згідно якого ОСОБА_1 на момент проведення огляду 13.12.2025 о 00:35 год. перебував в стані алкогольного сп'яніння (а.с.5); повідомленням про запрошення до підрозділу патрульної поліції від 13.12.2025 (а.с.6); рапортом інспектору взводу №1 роти №3 батальйону УПП в Житомирській області Данилко О. (а.с.8); наявним в матеріалах справи відеозаписом (а.с.9).
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності і взаємозв'язку та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені і зібрані у визначеному процесуальним законом порядку.
Що стосується доводів сторони захисту про складення адміністративних матеріалів у відсутність ОСОБА_1 , якого не було запрошено до підрозділу патрульної поліції, апеляційний суд зазначає наступне.
З наданого до матеріалів справи відеозапису подій, які мали місце 13.12.2025, вбачається, що працівники поліції підходять до транспортного засобу Opel, номерний знак НОМЕР_1 , після його зупинки під керуванням водія ОСОБА_1 , особу якого було встановлено пізніше. Під час спілкування з водієм повідомляють про виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме хитка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» водій відмовився, але погодився проїхати до медичного закладу для проходження такого огляду. Водій був доставлений працівниками поліції до закладу охорони здоров'я, де здав кров для визначення стану сп'яніння. Також під відеозапис ОСОБА_1 був повідомлений про необхідність прибуття до УПП в Житомирській області 24.12.2025 о 10 год. за адресою: вул. Покровська, 96, для складання адміністративних матеріалів (час на відео 01 год. 13 хв.).
Згідно рапорту інспектору взводу №1 роти №3 батальйону УПП в Житомирській області Данилко О. зазначено, що на визначену дату 24.12.2025 о 10 год. для складання адміністративних матеріалів ОСОБА_1 не з'явився, однак був завчасно повідомлений.
Таким чином, в момент огляду водія в медичній установі йому було повідомлено про дату та час його запрошення до підрозділу поліції для майбутнього складання протоколу на 24.12.2025.
Отже співробітником поліції вживались розумні та достатні заходи щодо виклику ОСОБА_1 до підрозділу патрульної поліції з метою складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення. Однак водій без поважних причин не прибув у запропонований час та не виявив бажання реалізувати своє право на участь при складанні протоколу. Будь-яких заяв до поліцейського відділу від водія також не надходило.
Поряд із відеозаписом у справі наявне письмове повідомлення про запрошення водія до підрозділу патрульної поліції, яке містить в собі всю необхідну та достатню інформацію для виконання своєї інформативної функції та прибуття особи у визначений час та місце.
Отже, в момент зупинки ОСОБА_1 13.12.2025 року працівник поліції ще не мав достатніх підстав та належних доказів, які б підтверджували наявність у водія стану алкогольного сп'яніння, і лише після отримання таких доказів у вигляді медичного висновку працівник поліції вжив достатніх заходів для належного виклику особи та складання в його присутності відповідного протоколу. Проте водій не прибув та не реалізував свої процесуальні права. Однак його неявка до працівників поліції для складання протоколу не призвела до порушення права на захист чи озвучення власних доводів або представлення доказів невинуватості, та в достатній мірі могла бути компенсована в суді під час розгляду справи.
Щодо доводів апелянта про неможливість повного та об'єктивного дослідження обставин події, то відеозапис, який долучений до матеріалів справи, є повністю безперервним у частині вимог співробітника поліції після зупинки транспортного засобу пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу, відмова водія від проходження такого огляду, згода ОСОБА_1 та проходження огляду в медичному закладі, яка має ключове доказове значення для вирішення питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
В цьому контексті суд звертає увагу на те, що пунктом 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 № 1026 передбачена безперервність здійснення відеозапису під час виконання поліцейськими своїх службових обов'язків.
Між тим, нормативними документами, які регламентують порядок виявлення та фіксації адміністративних правопорушень, складання протоколів про адміністративні правопорушення та направлення відповідних матеріалів до суду не передбачено обов'язковості надавання усього відеозапису, здійсненого у ході виконання поліцейським своїх службових обов'язків. При цьому переривання відеозапису для складання протоколу або інших дій, не пов'язаних із безпосереднім спілкуванням поліцейських із водієм чи іншими учасниками, не є процесуальним порушенням, яке б призвело до беззаперечної неналежності такого відеодоказу.
На думку суду, долучений до протоколу файл відеозапису, на якому зафіксований етап спілкування з водієм після зупинки транспортного засобу, відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, проходження огляду в медичному закладі та процесуальні дії, які при цьому вчинили поліцейські об'єктивно доводить факт вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Наведені апелянтом доводи не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 у інкримінованому йому правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §41.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не надано.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу адвоката Сінченка Андрія Олеговича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Корольовського районного суду м. Житомира від 23 лютого 2026 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: