Житомирський апеляційний суд
Справа №279/2168/26 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Номер провадження №11-сс/4805/286/26
Категорія ст.422 КПК України Доповідач ОСОБА_2
15 квітня 2026 року. Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в м.Житомирі матеріали судового провадження №279/2168/26 в межах кримінального провадження №12026060490000177 від 01.04.2026 за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02.04.2026,
Зазначеною ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 .
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів по 31.05.2026 року включно без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02.04.2026 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що зазначені слідчим суддею ризики спростовуються тим, що ОСОБА_8 одружений, має дітей та батьків які проживають в м. Коростень, що свідчить про його міцні соціальні зв'язки. Звертає увагу, що під час проходження військової служби ОСОБА_8 отримав захворювання пов'язане з проходженням служби, визнаний непридатним до проходження служби та отримав інвалідність II групи, пересувається на милицях, потребує постійного лікування, тому не матиме можливості за станом здоров'я ухилятися від слідства та суду. Вважає, що орган досудового розслідування не зміг довести суду виняткових обставин, які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу та свідчили б про недостатність застосування більш м?яких запобіжних заходів, а суд застосував надмірно суворий запобіжний захід.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_8 на підтримку поданої апеляційної скарги, заперечення прокурора ОСОБА_6 щодо задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених, ст.404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з ст.2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.2 ст.177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосовування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, згідно із ст.178 КПК України та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній особі у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя при застосуванні щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дотримався вказаних вимог кримінально-процесуального закону.
Як вбачається з матеріалів провадження, СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026060490000177 від 01.04.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 та ч.1 ст.263 КК України.
Згідно змісту клопотання старшого слідчого поліції, досудовим розслідуванням встановлено, що не пізніше 01.04.2026 ОСОБА_8 у невстановленому органом досудового розслідування місці, за невстановлених обставин та спосіб, не маючи передбаченого законом дозволу, придбав бойовий припас, а саме осколкову ручну гранату типу М50.
В подальшому, не пізніше 10 год 20 хв 01.04.2026 ОСОБА_8 , не маючи передбаченого законом дозволу, незаконно переніс та незаконно зберігав вказаний бойовий припас за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 та носив у кишені верхнього одягу.
Надалі, 01.04.2026, приблизно о 10 год 20 хв у ОСОБА_8 на ґрунті попередньо виниклого конфлікту та неприязних відносин, виник умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_11 та невстановленої досудовим розслідуванням особи, які перебували поблизу магазину «Квара», за адресою: м. Коростень, вул. Київська, 15, а саме із застосуванням вищевказаної бойової гранати, яку ОСОБА_8 зберігав при собі у кишені одягу.
Реалізуючи свій умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_11 та невстановленої слідством особи, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, приблизно о 10 год 20 хв, висмикнувши запобіжний важіль, привів у бойову готовність вказану бойову гранату, та кинув її у потерпілого ОСОБА_11 та невстановлену слідством особу, внаслідок чого відбувся вибух.
В результаті злочинних дій ОСОБА_8 , ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження у вигляді вогнепального вибухового поранення проникаючого лівої черевної ділянки з наявністю стороннього тіла, травматичний шок 1-2 ступенів та доставлений до реанімаційного відділення КНП «Коростенська ЦМЛ КМР».
Таким чином, ОСОБА_8 вчинив усі дії, які вважав необхідними для досягнення свого кримінально-протиправного умислу, спрямованого на умисне вбивство двох осіб, однак смерть потерпілих не настала з причин, які не залежали від його волі.
В рамках даного кримінального провадження 01.04.2026 року о 12 год 35 хв ОСОБА_8 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
02.04.2026 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 та ч.1 ст.263 КК України.
При вирішенні вказаного клопотання, слідчим суддею встановлено, що докази, надані слідчим свідчать про існування обґрунтованої підозри в даному кримінальному провадженні, яка, крім того, захисником в поданій апеляційній скарзі не оскаржується, що дає підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_8 причетний до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, п.1 ч.2 ст.115 та ч. 1 ст.263 КК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Відповідно до ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного ОСОБА_8 дійшов обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що стороною обвинувачення у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Як вбачається з матеріалів провадження, інкриміновані ОСОБА_8 кримінальні правопорушення належать до категорії особливо тяжких та тяжких злочинів, а саме: закінчений замах на умисне вбивство двох осіб (ч. 2 ст. 15, п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України), який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, а також незаконне поводження зі зброєю (ч. 1 ст. 263 КК України), що відноситься до тяжких злочинів та передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.
Перевіряючи обґрунтування слідчого судді щодо наявності ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів погоджується з висновком про їх доведеність.
Зокрема, ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду є реальним, оскільки, усвідомлюючи суворість покарання, яке загрожує йому у разі визнання винним, ОСОБА_8 може ухилятися від явки з метою уникнення кримінальної відповідальності, а сама лише загроза призначення покарання у виді позбавлення волі може бути спонукаючим мотивом для такої поведінки.
Ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків також є обґрунтованим, з огляду на те, що вони є знайомими підозрюваного та на час розгляду не допитані судом, що, враховуючи принцип безпосередності дослідження доказів, створює реальну можливість здійснення на них тиску з метою зміни показань.
Ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином полягає у можливому неприбутті або несвоєчасному прибутті підозрюваного за викликами слідчого, прокурора чи суду, ухиленні від участі у слідчих діях та штучному затягуванні досудового розслідування.
Крім того, обґрунтованим є і ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, враховуючи характер інкримінованих діянь, які, за версією сторони обвинувачення, були вчинені підозрюваним як військовослужбовцем у період воєнного стану, із використанням вибухового пристрою, який він незаконно придбав, зберігав та носив при собі.
За таких обставин посилання в поданій апеляційній скарзі не недоведеність стороною обвинувачення наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, без наведення належного обґрунтування, мотивування, зводиться до формального заявлення про їх не доведення, а тому до уваги апеляційним судом не беруться.
При цьому, апеляційні посилання сторони захисту на те, що підозрюваний одружений, має дітей та батьків, які проживають в м.Коростень не спростовують вище наведеного, як і не є об'єктивними підставами для обрання підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу. Крім того, стороною захисту не надано належних та допустимих доказів як на підтвердження наявності у підозрюваного дружини і дітей, так і їх перебування на його утриманні, що позбавляє ці доводи переконливості.
Тим більше, самі по собі ці обставини не спростовують та не мінімізують наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише застосований винятковий запобіжний захід як тримання під вартою.
Доводи захисника про те, що підозрюваний під час проходження військової служби отримав захворювання, пов'язане з її проходженням, визнаний непридатним до військової служби, має інвалідність ІІ групи, пересувається на милицях та потребує постійного лікування, у зв'язку з чим нібито позбавлений можливості ухилятися від органів досудового розслідування та суду, колегія суддів оцінює критично.
Наведені обставини самі по собі не виключають і не зменшують наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема ризику переховування, незаконного впливу на потерпілого та свідків або перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки такі ризики можуть реалізовуватися не лише шляхом активного пересування, а й через інші форми позапроцесуальної поведінки.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що надані стороною захисту документи щодо стану здоров'я підозрюваного, наявності інвалідності та статусу учасника бойових дій не є достатніми підставами для застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема цілодобового домашнього арешту, оскільки за встановлених обставин не здатні ефективно запобігти доведеним ризикам.
Твердження захисника ОСОБА_7 про те, що слідчий суддя не оцінив можливості застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних із позбавленням волі також є необґрунтованими. Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим суддею під час постановлення оскаржуваної ухвали було встановлено, що докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра, яка разом з існуючими ризиками, конкретними обставинами справи та з урахуванням особи підозрюваного, виключає можливість обрання відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
При цьому апеляційний суд приймає до уваги, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі Амбрушкевич проти Польщі).
Матеріали провадження не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою та стороною захисту в судовому засіданні апеляційного суду не доведені.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя ретельно перевірив доводи сторони обвинувачення про доцільність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також доводи підозрюваного та його захисника щодо застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, належно з'ясував обставини, які мають значення для вирішення питання про застосування даного запобіжного заходу та дійшов правильного висновку про обрання підозрюваному ОСОБА_8 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, апеляційним судом не виявлено.
За вказаних обставин, ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 02.04.2026, якою стосовно підозрюваного ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді :