Житомирський апеляційний суд
Справа №295/12782/25 Головуючий у 1-й інст. Семенцова Л. М.
Категорія 55 Доповідач Борисюк Р. М.
21 квітня 2026 року
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Борисюка Р.М.,
суддів Коломієць О.С., Павицької Т.М.,
з участю секретаря
судового засідання Лугини О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 295/12782/25 за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 19 вересня 2025 року, постановлену під головуванням судді Семенцової Л.М. у місті Житомирі,
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з даним позовом, в якому просив стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі ГУ ПФУ в Житомирській області, Управління, Відповідач) на його користь компенсацію втрат частини доходів (пенсійних витрат) у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 115 781,98 грн.
Позов мотивував тим, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року у справі № 240/21709/20 задоволено його позовні вимоги та зобов'язано ГУ ПФУ в Житомирській області провести перерахунок та виплату пенсії з 01 квітня 2019 року. Відповідач виконав рішення суду щодо нарахування пенсії, однак за вказаний період зросли ціни на споживчі товари та тарифи на послуги, що призвело до втрати частини грошових доходів, тому він має право на їх компенсацію в порядку ст. 625 ЦК України.
Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 19 вересня 2025 року відмовлено у відкриті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України. Роз'яснено ОСОБА_1 що вирішення спору відноситься до компетенції адміністративного суду.
У поданій апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить її скасувати та стягнути з Управління на його користь компенсацію втрат частини доходів (пенсійних витрат) у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розмірі 115 781,98 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при прийнятті ухвали допустив порушення норм процесуального права.
Зазначає, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки тривале не нарахування йому пенсії за минулий період сталося з вини відповідача, внаслідок порушення закону, тому він має право на їх компенсацію.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи представник ГУ ПФУ в Житомирській області в судове засідання не з'явився, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у відсутність учасників процесу без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що передбачено положеннями частини 2 статті 372 та частини 2 статті 247 ЦПК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.
Судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року у справі № 240/21709/20 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у здійсненні з 01 квітня 2019 року перерахунку пенсії позивача на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Житомирській області від 31 липня 2020 року за №57/85-2574, про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2020 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 01 квітня 2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Житомирській області від 31 липня 2020 року за №57/85-2574 про розмір його грошового забезпечення станом на 05 березня 2020 року, з урахуванням всіх зазначених у ній основних і додаткових видів грошового забезпечення за відповідною (аналогічною) посадою, та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням вже здійснених виплат.
На виконання вказаного рішення ГУ ПФУ в Житомирській області здійснено перерахунок пенсії, нарахована доплата за період з 01 квітня 2019 року, яка становить 127 442,09 грн.
Відповідач виконав рішення суду щодо нарахування пенсії, однак за вказаний період зросли ціни на споживчі товари та тарифи на послуги, що призвело до втрати частини грошових доходів, тому він має право на їх компенсацію.
Відмовляючи у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що спори, які виникають у зв'язку з невиконанням суб'єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов'язання до виконання таких повноважень), та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень не змінює правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому даний спір щодо виплати компенсації втрати частини доходів (пенсійних витрат) у зв'язку з порушенням строків їх виплати має розглядатися судом за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції із таких мотивів.
Згідно із частиною першою статті 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації і визначається законом.
Метою запровадження цього засадничого принципу є більш глибокий і фаховий розгляд найбільш складних справ суддями, що мають відповідний досвід.
Спеціалізація є основним критерієм розподілу юрисдикцій і, власне, причиною створення судів різних юрисдикцій, бо нівелювання юрисдикційних критеріїв (у тому числі їх «змішування» в залежності від обставин конкретної справи, майнового стану особи, мети чи стадії її звернення до суду) призводить до розгляду однакових за своєю юридичною природою спорів різними судами, плутанини у визначенні належного суду і, зрештою, порушення принципів верховенства права і правової визначеності, що є прямим порушенням означеної вище норми Конституції України.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання всіх правил юрисдикції та підсудності.
За положеннями статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 15 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у статті 16 ЦК України.
Законодавець у частині 1 статті 16 ЦК України встановив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Так, частиною 2 статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Отже, правом звернення до суду із позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить чинному законодавству, договору та має бути ефективним.
Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно частини 1 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Визначальною ознакою для правильного визначення юрисдикції спору є характер правовідносин, з яких виник спір: зміст прав та обов'язків його учасників, правовий статус сторін правовідносин та їх матеріально-правове регулювання тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року у справі №761/21898/16-ц (провадження №14-5цс20), від 09 лютого 2021 року у справі №520/17342/18 (провадження №14-158цс20)).
Захист порушених прав та інтересів здійснюється судом за вимогою особи, що вважає своє право порушеним. Захист та/або відновлення будь-якого права судом здійснюється шляхом ухвалення судового рішення як акта правосуддя. Однак судове рішення, незважаючи на те, що має ознаки нормативності, не породжує жодних правовідносин чи прав та/або обов'язків, а лише шляхом застосування відповідного способу захисту права, визначеного законом або договором, трансформує права та/або зобов'язання учасників правовідносин в іншу, прийнятну для позивача форму (постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі №520/17342/18 (провадження №14-158цс20)).
Наявність судового рішення про відновлення прав на грошові суми не змінює правової природи правовідносин учасників цього спору, оскільки за своєю юридичною природою рішення суду не породжує нових прав та/або обов'язків, а як спосіб захисту порушеного права на їх отримання лише трансформує та/або підтверджує існуючі зобов'язання з їх виплати у спосіб, обраний позивачем.
Отже, спори, які виникають у судах, відповідачем у яких є суб'єкт владних повноважень, і ухвалення за результатами цих спорів судових рішень не змінюють правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов'язань суб'єктом владних повноважень, зокрема щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин.
У справі, яка переглядається, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги направлені на стягнення із відповідача грошових коштів, а саме компенсації втрати частини доходів (пенсійних виплат) у зв'язку з тривалим невиконанням ГУ Пенсійним фондом України в Житомирській області судового рішення у справі № 240/21709/20, яке набрало законної сили, тобто рішення адміністративного суду.
Така компенсація нараховується на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати компенсації є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю.
Відповідно й вимога про сплату компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків їх виплати на підставі статті 625 ЦК України та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» є додатковою до основної вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі №910/4590/19 (провадження №12-189гс19)).
У постанові від 09 лютого 2021 року у справі №520/17342/18 (провадження №14-158цс20) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що враховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України зобов'язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум з огляду на їх похідний характер від основного спору підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.
Такий висновок згодом був підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 травня 2022 року у справі №761/28949/17 (провадження №14-148цс21).
Подібний висновок також був викладений у постанові від 03 жовтня 2023 року у справі №366/203/21 (провадження №14-101цс22), в якій Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спір з приводу зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів, який є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю, підлягає розгляду в тому судочинстві, що і спір за основним зобов'язанням.
Приймаючи до уваги ту обставину, що спір виник у зв'язку із тривалим невиконанням рішення суду, ухваленого в адміністративній справі № 240/21709/20, вказана справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Наведене вище узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2023 року у справі №420/2411/19.
Пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду міста Житомира від 19 вересня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді