Справа № 296/2748/23 Головуючий у 1-й інст. Петровська М. В.
Категорія 55 Доповідач Коломієць О. С.
20 квітня 2026 р. м. Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Коломієць О.С.,
суддів: Талько О.Б., Шалоти К.В.
вирішуючи відповідно до вимог ст. 359 ЦПК України питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27 червня 2023 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 27 червня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, 03 квітня 2026 року з порушенням строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
На обґрунтування підстав пропущеного строку на апеляційне оскарження скаржник зазначає, що копію рішення суду першої інстанції засобами поштового зв"язку він не отримував, будь-яких повідомлень про отримання рекомендованого листа йому не надходило. Вказує, що копію оскаржуваного рішення він отримав в приміщенні районного суду лише 09 березня 2026 року, що вбачається з копії листа від 04.03.2026. За таких обставин вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин і підлягає поновленню.
Цивільна справа №296/2748/23 надійшла на запит суду 15 квітня 2026 року.
У відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
З матеріалів даної справи встановлено, що рішення Корольовського районного суду м.Житомира ухвалене 27 червня 2023 року. Дата складення повного тексту оскаржуваного рішення - 27 червня 2023 року.
Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Принцип правової визначеності загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з'ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 636/4307/16-ц (провадження № 61-1751св20).
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2020 року у справі № 296/3261/17 (провадження № 61-678св20) зазначено, що «виходячи з аналізу частини другої статті 358 ЦПК України у разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, особа, яка подає скаргу має довести, а апеляційний суд перевірити наявність випадків передбачених пунктами 1-2 вказаної норми. ЄСПЛ у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що у кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення. Сама по собі відсутність рішення суду від 06 лютого 2018 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень до жовтня 2019 року не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, та не було перешкодою для отримання відповідачем або його представником безпосередньо в суді інформації стан відомого їм судового провадження».
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою 27 березня 2023 року.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 10 квітня 2023 року відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Супровідним листом від 24.04.2023 вказану ухвалу направлено ОСОБА_1 на його поштову адресу (а.с.36), яку він отримав 05.05.2023, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 39).
22 травня 2023 року позивач подав відповідь на відзив Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради (а.с. 49-54).
25 травня 2023 року ОСОБА_1 подав клопотання про розгляд справи за участі сторін, у задоволенні якого ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 07 червня 2023 року відмовлено. Вказану ухвалу позивач отримав власноручно, що підтверджується розпискою (а.с. 63).
13 червня 2023 року ОСОБА_1 подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи, з якими ознайомився 20.06.2023 (а.с. 64).
08 серпня 2024 року позивачем подано заяву про хід розгляду цивільної справи №296/2748/23.
З наведеного вбачається те, що ОСОБА_1 , будучи позивачем і ініціатором судового розгляду, був повідомлений про розгляд справи в суді, фактично не цікавився її розглядом, хоча мав таку можливість, зокрема довідатися про постановлене у справі рішення у суді першої інстанції (шляхом ознайомлення з матеріалами справи, надіслання заяв, запитів, тощо) та з Єдиного державного реєстру судових рішень, проте не скористався своїми процесуальними правами на подання апеляційної скарги в строк, визначений чинним законодавством, хоча мав об'єктивну можливість це зробити. Вказане свідчить про недобросовісне здійснення ОСОБА_1 своїх процесуальних обов'язків.
Посилання ОСОБА_1 у скарзі, що ним було отримано оскаржуване рішення 09 березня 2026 року, а тому він має право на поновлення строку є безпідставними, оскільки з моменту складення повного тексту судом пройшло майже три роки, що, відповідно до ч.2 ст.358 ЦПК України, є самостійною підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях зауважував, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності, зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані ( рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2020 року у справі «Перетяка і Шереметьєв проти України»).
Заявник не навів конкретних обставин, підтверджених відповідними доказами, які унеможливили подання ним апеляційної скарги у визначений законом строк, а також доказів, які б свідчили про належне виконання ним процесуальних обов'язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасне подання апеляційної скарги.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Така позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України».
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи викладене, оскільки, апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, виникнення обставин непереборної сили ОСОБА_1 не наведено, відповідно до вимог ч. 2 ст. 358 ЦПК України у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27 червня 2023 року слід відмовити.
Керуючись ст. 358 ЦПК України, апеляційний суд
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 27 червня 2023 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня її постановлення.
Головуючий Судді