Справа № 161/7559/26 Провадження №11-сс/802/209/26 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
15 квітня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря
судового засідання- ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
слідчого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Волинської прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2026 року (ЄРДР №12025030000000782 від 24.10.2025 року),
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження № №12025030000000782 від 24.10.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, 3 ст. 307 КК України.
Відповідно до вказаної вище ухвали слідчого судді відмовлено у накладені арешту на майно, а саме на транспортний засіб марки «BMW 420D» д.н.з. НОМЕР_1 .
Не погоджуючись із таким судовим рішенням прокурор подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржену ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою клопотання слідчого задовольнити та накласти арешт на транспортний засіб марки «BMW 420D» д.н.з. НОМЕР_1 , з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.
Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_8 упродовж тривалого періоду починаючи з 2025 року по день затримання володів і користувався згаданим автомобілем, що стверджується протоколами проведених слідчих дій, а також витягами із інформаційної бази даних «АРМОР» про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за порушення ПДР на даному автомобілі, що слідчим суддею не в повній мірі перевірено. Крім того, відмовляючи у клопотанні слідчим суддею не взято до уваги показання свідка ОСОБА_9 , який повідомив, що ОСОБА_8 запропонував йому зареєструвати автомобіль марки «BMW 420D» д.н.з. НОМЕР_1 на нього, а фактично постійно користувався і володів ним ОСОБА_8 .
Адвокат ОСОБА_10 , який діє в інтересах ОСОБА_9 до суду подав клопотання про здійснення судового розгляду без їх участі, просив залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, прокурора, який свою апеляційну скаргу підтримав, апеляційний суд доходить наступного висновку.
Так, відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Арештом майна згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
У п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. В цьому випадку згідно із ч. 3 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
З аналізу положень вказаних вище процесуальних норм закону вбачається, що слідчий, прокурор повинні довести, що майно, яке на їх думку підлягає арешту, повинно відповідати критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України. Доведеними повинні бути і ризики щодо такого майна, передбачені ст. 170 КПК України, а саме: щодо збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею не дотримані.
Так, 14.02.2026 було проведено санкціонований обшук у транспортному засобі «BMW 420D» д.н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_9 , яким користується та володіє ОСОБА_8 .
В подальшому постановою слідчого у кримінальному провадженні від 15.02.2026 згаданий вище автомобіль визнано в даному кримінальному провадженні речовим доказом.
Крім того, 14.02.2026 ОСОБА_8 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги викладене вище та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за обставинами вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, з метою забезпечення кримінального провадження та збереження вищевказаного майна, яке відповідає ознакам речового доказу згідно ст. 98 КПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність достатніх підстав для задоволення внесеного на розгляд стороною обвинувачення клопотання та арешту майна - транспортного засобу «BMW 420D» д.н.з. НОМЕР_1 .
При цьому, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України, що має місце в даному випадку.
Для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів КПК України передбачено дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК (частина 3 статті 170 КПК України).
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу причетність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
Необґрунтованими є висновки слідчого судді щодо тих обставин, що автомобіль марки «BMW 420D» д.н.з. НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_9 , який по даному кримінальному провадженні перебуває в статусі свідка, що виключає можливість накладення арешту на цей автомобіль.
Виходячи з матеріалів провадження підозрюваний ОСОБА_8 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, керуючи транспортним засобом «BMW 420D» д.н.з. НОМЕР_1 , тобто вказані обставини свідчать про фактичне володіння останнім зазначеним транспортним засобом, що також стверджується протоколами проведених слідчих дій.
Враховуючи обставини можливого вчинення злочину, які розслідуються у цьому кримінальному провадженні, існує сукупність розумних підозр вважати, що зазначене майно може бути використане як доказ у кримінальному провадженні, а також для забезпечення можливості застосування спеціальної конфіскації та досягнення цілей кримінального провадження.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою майна у кримінальному провадженні належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей (майна) державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту, необ'єктивність і формальність судового розгляду, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню, як незаконна та необґрунтована, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення вказаного клопотання сторони обвинувачення, та накладення арешту на зазначене в ньому майно, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження може зумовити труднощі та перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні №12025030000000782 від 24.10.2025 року, спричинити втрату речового доказу, який ймовірно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422 КПК України Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Волинської обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 квітня 2026 року скасувати.
Клопотання слідчого СУ ГУНП у Волинській області ОСОБА_7 про накладення арешту на майно, в рамках кримінального провадження № №12025030000000782 від 24.10.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, 3 ст. 307 КК України задовольнити.
Накласти арешт на майно, а саме на транспортний засіб марки «BMW 420D» д.н.з. НОМЕР_1 , шляхом заборони на його користування, відчуження та розпорядження.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді