Справа №760/20813/25
Провадження№2-а/760/308/26
«21» квітня 2026 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Тесленко І.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №5258828 від 19.07.2025 року,
встановив:
У липні 2025 року ОСОБА_1 , звернувся до Солом'янського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №5258828 від 19.07.2025 року.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серія ЕНА № 5258828 від 19.07.2025 року, і надалі по тексту - Постанова), ІНСПЕКТОР 1 взводу 6 рота 2 бат. ПОЛК-1 УПРАВЛІННЯ ПАТРУЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ В МІСТІ КИЄВІ СТАРШИЙ ЛЕЙТЕНАТ ПОЛІЦІЇ КРАШЕНІН СТАНІСЛАВ ІГОРОВИЧ, його ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн., за ч. 1 ст. 122 КУпАП, за те що 19.07.2025 року о 10:03:19 годині в місті КИЄВІ, ПРОСПЕКТ СОБОРНОСТІ ВОЗЗ'ЄДНАННЯ) 218, керуючи ТЗ в межах населеного пункту рухався зі швидкістю 84 км/год. при дозволеній швидкості 50 км/год., чим перевищив обмеження руху більше як на 20 км/год. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Вважає, що постанова про накладення адміністративного стягнення за вказане порушення є незаконною з наступних підстав: 19.07.2025 року біля 10 години рухався на своєму ТЗ через міст Патона зі сторони правого берега на лівий берег. Переїхавши міст здійснив перестроювання з лівої смуги на середню смугу. Пересвідчився що рухався з дозволеною швидкістю не більше 50 км/год., оскільки будо видно що спереду стоять декілька патрульних ТЗ поліцейських з проблисковими маячками. Одночасно в цьому напрямку рухалися приблизно до десяти ТЗ з такою ж швидкістю не більше 50 км/год. Коли всі ці ТЗ наблизилися поближче до ТЗ патрульних поліцейських, зненацька один із працівників поліції рухаючись вперед підняв і направив прилад та потік ТЗ, одночасно махнувши і видно щось «крикнувши» іншому працівнику поліції. Інший працівник поліції кинувся напереріз ТЗ. Було незрозуміло кого він хоче зупинити. Він, як добросовісний водій включив правий поворот, пересвідчився в безпечності здійснення перестроювання, перестроївся в праву смугу і зупинився. До його ТЗ підбіг працівник поліції, озвучив що він перевищив швидкість, сказав іншому працівнику поліції оформляй і побіг «ловити» на швидкість інших учасників транспортного руху. Інший працівник поліції, озвучив йому що він рухався 84 км/год. чим перевищив швидкість на 34 км/год. Спершу позивач подумав, що це розіграш, озвучив, що не може цього бути, оскільки він рухався з такою ж швидкістю як інші ТЗ попереду більше 50 км/год. І при здоровому глузді якби він рухався з більшою швидкістю міг би здійснити зіткнення з ТЗ який рухався попереду. Працівник поліції, який назвався лейтенантом поліції ОСОБА_3 , озвучив йому про складання постанови за перевищення швидкості. На всі його доводи щодо його невинуватості, лейтенант поліції Крашенінін Станіславом, що всі ці питання вирішуйте у суді. Отримавши від нього документи, швидко оформивши постанову почав здійснювати на нього тиск щодо підпису про отримання даної постанови. Він в свою чергу вказував, як його колега постійно рухається з вимірювальним приладом і вимірює швидкість інших ТЗ. Вбачаючи, що його доводи і аргументи ні до чого не призведуть, він озвучив що підпишу зазначивши, «що не згоден і пояснення надам у суді», на що лейтенант поліції Крашенінін Станіслав сказав що взагалі ніякої постанови не отримаєш, а в документах буде зазначено про відмову в отриманні постанови. Після цих слів розвернувся і пішов до інших працівників поліції, таким чином здійснював психологічний тиск на нього, або тільки підписуєш і отримуєш на руки постанову, або напишу про відмову в отриманні постанови. Він підійшов до групи працівників поліції і озвучив, що у випадку якщо йому не буде вручено постанови, він змушений буде телефонувати на «гарячу» лінію управління поліції. В подальшому при ознайомленні та детальному вивченні даних, які викладені в Постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серія ЕНА № 5258828 від 19.07.2025 року, зазначає наступні невідповідності вимогам чинного законодавства України, а саме: По-перше, в пункті 4 Постанови, особа, щодо якої розглядається справа: зазначено ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . У відповідності до ч. 2 ст.283 КУпАП, Постанова повинна містити: відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я, та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування. В даній Постанові неправильно вказано день народження, оскільки дата народження в нього ІНФОРМАЦІЯ_1 . Доказом невідповідності зазначених даних у Постанові, надається належним чином засвідчена копія першої сторінки його паспорту та копія його водійського посвідчення з датою народження ІНФОРМАЦІЯ_2 . Щодо практики судів. Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію» регламентовано застосування технічних приладів, технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення. За змістом ч. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» регламентовано застосування технічних приладів, технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення. За змістом ч. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» в редакції на час фіксації подій, що є предметом оцінки суду, поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та / або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі: - що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свічать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Отже слід дійти висновку, що даною нормою закону встановлений порядок застосування, зокрема, технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки та засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Так, технічний засіб з виявлення та/або фіксації правопорушень має бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель. Інших способів використання технічних засобів, а ніж ті які визначені в ст. 40 Закону України «Про національну поліцію», законодавцем не визначено. Таким чином лазерний вимірювач швидкості ТЗ ТruСаm2 LTI 20/20 №ТС008426, який у розумінні положень 40 Закону України «Про національну поліцію», є технічним засобом з виявлення та/або фіксації правопорушень, що не був закріплений (розміщений) в порядку, передбаченому ст. 40 Закону, а знаходився в руках поліцейського, не може вважатися технічним засобом, що здійснює вимірювання швидкості, результати якого можуть розглядатися судом як доказ у справі. Використання уповноваженою особою лазерного вимірювача швидкості ТЗ ТruСаm2 LTI 20/20 №ТС008426 в спосіб тримання в руках, не може бути визнаний таким, що відповідає нормам статті 40 Закону України «Про національну поліцію», оскільки за змістом цієї норми технічний засіб може бути монтований / розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель. Так, значення слів «монтований/розміщений» в контексті наведеної статті закону слід розуміти так, що технічний засіб має бути або ж вмонтований, або ж розміщений стаціонарно (статично), що виключало б можливість його руху механічного (регулярного чи випадкового) коливання предмета навколо точки рівноваги під час вимірювання швидкості. При цьому, використання технічного засобу в ручному режимі (тримання в руках) законодавством не передбачено. Наведене відповідає правовій позиції Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2024 року у справі №161/8600/24. Отже, він категорично не погоджується із зазначеним рішенням старшого лейтенанта поліції КРАШЕНІНА СТАНІСЛАВА ІГОРОВИЧА, бо вважає себе не винним, Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серія ЕНА № 5258828 від 19.07.2025 року, необгрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків старшого лейтенанта поліції КРАШЕНІНІНА СТАНІСЛАВА ІГОРОВИЧА, фактичним обставинам справи, порушенням норм матеріального права. Частиною 2 ст. 286 КАС України, визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови). Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом 10 днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою) правомочним розглядати скаргу. Постанова винесена 19.07.2024 року, подається протягом десяти днів з дня винесення Постанови. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 20 КАС України, передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. З врахуванням наведеного просив визнати незаконною та скасувати Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серія ЕНА №5258828 від 19.07.2026 року, якою його ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн. за ч. 1 ст. 122 КУпАП і закрити провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 липня 2025 року справу передано до провадження судді Тесленко І.О.
Ухвалою суду від 22 серпня 2025 року адміністративний позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.
04 вересня 2025 року до суду надійшла заява про усунення недоліків.
В період з 25 серпня 2025 року по 09 вересня 2025 року суддя перебувала у відпустці.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 10 вересня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Інших процесуальних дій не вчинялось.
07 жовтня 2025 року від представника відповідача надійшов відзив, який обгрунтований наступним. Департамент патрульної поліції вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими з огляду на наступне. Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Приписами пункту 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» та статті 222 КУпАП встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі та розглядає справи, зокрема, про порушення Правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. З метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом № 1395 від 07 листопада 2015 року МВС України затверджено відповідну Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі - Інструкція). Відповідно до пункту 4 Розділу І Інструкції, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Відповідно до частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Статтею 252 КУпАП та Інструкцією передбачено, що поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. По суті справи. Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлено, що адміністративна відповідальність для водіїв транспортних засобів наступає, зокрема за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до Правил дорожнього руху України, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), а саме пунктом 12.4. ПДР визначено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Як вбачається з оскаржуваної постанови серії ЕНА №5258828 від 19.07.2025 (далі - Постанова), вказане посилання на докази вчинення Позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП - відео з нагрудної камери №470433, а також відео із приладу яким вимірювалась швидкість TruCam ТС008426. У відеозаписі з приладу TruCam ТС008426 зафіксовано рух автомобіля «MITSUBISHI PAJERO» н.з. НОМЕР_1 , яким керував Позивач та перевищив дозволену швидкість руху на 34 км/год, у м. Київ, просп. Соборності, 21В, рухався зі швидкістю 84 км/год. Після зупинки вказаного транспортного засобу поліцейський, пояснив підстави зупинки, роз'яснив права за статтями 268, 289 КУпАП та статтею 63 Конституції України та провів розгляд справи, після чого вручив один примірник постанови Позивачу, у іншому Позивач поставив підписи про ознайомлення з правами за статтями 268, 289 КУпАП та отримання примірника постанови. Посилання Позивача на те, що у вказаний у постанові час постанову було складено без доказів спростовується відеозаписом (який є доказом вчинення правопорушення). Щодо не вірної дати народження Позивача вказаної у оскаржуваній постанові, це є технічною помилкою і жодним чином не впливає на суть правопорушення і не скасовує дійсність постанови. Щодо встановлення лазерного вимірювача швидкості TruCam. Пристрій TruCam є засобом вимірювальної техніки із допоміжною функцією фото- та відеофіксації і відповідно до керівництва з експлуатації може використовуватись в автоматичному та ручному режимах, але поліцейськими патрульної поліції цей засіб використовується тільки в ручному режимі. У постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року у справі № 607/21710/23, постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі № 677/1077/23, від 23 березня 2023 року у справі № 128/1341/22 висловлена позиція, суть якої зведено до того, що лазерний вимірювач швидкості TruCam є засобом вимірювальної техніки, а не пристроєм, що здійснює автоматичну фото- та відеозйомку, і конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань, тому вимоги статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» не поширюється на спірні правовідносини. Щодо використання TruCam у ручному режимі. У постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі № 711/7019/24 зазначено: «Таким чином, технічними характеристиками приладу TruCam LTI20/20, яким було зафіксовано порушення позивачем швидкісного режиму, передбачено можливість застосування такого приладу в ручному режимі та навіть відведено на це допустиму похибку +/-2 км/год. в діапазоні від 2 км/год. до 200 км/год.; +/-1 % в діапазоні від 201 км/год. до 320 км/год. Відтак, вказане підтверджує факт правомірності використання приладу для вимірювання швидкості та спростовує доводи апелянта в цій частині.» У постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.02.2025 у справі № 750/12494/24 зазначено: «Таким чином, використання лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCam LTI20/20 № ТС000607 допускається як в автоматичному, так і в ручному режимі з урахуванням відповідної похибки.» У постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025 у справі № 489/877/25 зазначено: «Отже, можливість використання приладу TruCam LTI 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання).» Щодо визнання дій інспектора протиправними. Статтею 286 КАС України визначено повноваження адміністративного суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності. Диспозиція статті 286 КАС України не передбачає визнання дій протиправними чи незаконними, якщо розглядається справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Такого ж висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у справі №671/246/19 від 24.04.2019. Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є актом індивідуальної дії, яким інспектором поліції конкретна особа притягується до відповідальності. Визнання протиправними чи незаконними дії інспектора щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності - є предметом оцінки суду при розгляді справи і не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, що не відповідає завданню адміністративного судочинства та у подальшому може призвести до виникнення нових судових спорів. Відтак, теза щодо визнання дій інспектора такими, що порушують права Позивача є необгрунтованою, безпідставною та такою, яка не може бути застосована в даному провадженні. Висновки. У даному випадку притягнення Позивача до адміністративної відповідальності відбулось за наявності події, вини встановленої особи та підтверджено належними доказами, тому правомірність рішення суб'єкта владних повноважень є абсолютно доведеною. Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/2261/19 обов'язок Відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою статті 77 КАС України обов'язку Позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. При цьому слід зазначити, що порушення інспектором процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке мало місце з точки зору Позивача, не впливає на суть вчиненого порушення та не є підставою для задоволення позовних вимог. Такого висновку також дійшов Київський апеляційний адміністративний суд у своєму рішенні № 761/4629/17 від 30.10.2017. Вважає, що притягнення Позивача до адміністративної відповідальності є законним, обґрунтованим та доведеним, а тому оскаржувана постанова не підлягає скасуванню. З врахуванням наведеного просив у задоволенні позовної заяви відмовити.
22 січня 2026 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5258828 від 19.07.2025 року, 19.07.2025, 10:10:07, м. Київ, проспект Соборності (Возз'єднання), 21В, ОСОБА_1 керуючи ТЗ Mitsubishi Pajero sport AA0955КР в межах населеного пункту рухався зі швидкістю 84 км/год, при дозволеній швидкості 50 км/год, чим перевищив встановлене обмеження руху більше як на 20 км/год. Швидкість вимірювалась лазерним приладом TruCam2 LTI 20/20 ТС008426, чим порушив п.12.4 ПДР - порушення швидк. режиму в населених пунктах, ст. 122 ч. 1 КУпАП (а.с. 7).
Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 122, яка передбачає відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Судом досліджено фото та відео з камери TruCam2 №ТС008426, надані до матеріалів справи на оптичному диску, на яких зафіксовано, що транспортний засіб Mitsubishi Pajero sport AA0955КР, 19.07.2025 року о 10:01 рухався зі швидкістю 84 км/год при дозволеній швидкості 50 км./год. Вказані файли засвідчені належним чином електронним цифровим підписом відповідача.
Крім того, судом досліджено відео з портативного відеореєстратора з якого вбачається, що розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо позивача здійснено з дотриманням норм КУпАП.
Судом було досліджено надані відповідачем до матеріалів справи на підтвердження правомірності використання приладу TruCam2 LTI 20/20 ТС008426 Посібник користувача, сертифікат відповідності, сертифікат перевірки типу, лист ДП "Укрметртестстандарт" від 01.07.2025 року, лист ДУ "Центр інфраструктури та технологій Міністерства внутрішніх справ України про чинність експертних висновків від 30.06.2023 року, експертні висновки від 24.12.2020 року, лист ДЗІ Адміністрації Держспецзв'язку від 29.06.2023 року, Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/31952 від 06.11.2025 року.
Згідно ч. 3 ст. 288 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Тобто, оскарження постанови про адміністративне правопорушення, яка була складена в порядку КУпАП відбувається з врахуванням особливостей КАС України.
Це узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду у справі № 524/5536/17 від 15.11.2018 року.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу, у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Частиною 5 ст. 14 цього Закону визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, не створювати небезпечні умови для дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР), відповідно до п. 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. ; згідно до п. 12.6. - поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.51, дозволяється рух із швидкістю: ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.
Таким чином, оскаржувана Постанова містить у собі чітке формулювання порушення за яке позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на транспортному засобі Mitsubishi Pajero sport AA0955КР, 19.07.2025 року о 10:01 здійснено рух зі швидкістю 84км./год., чим перевищено встановлені обмеження на 34 км./год.
Таким чином, матеріал справи містять докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення Закону №580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
Так, з оскаржуваної постанови вбачається, що рух транспортного засобу здійснювався у м. Києві, тобто в населеному пункті.
Суд зважає на те, що лазерний вимірювач швидкості Trucam2 II LTI 20/20 ТС008426 здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.
Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. (в діапазоні від 2 км/год на 200 км/год).
Правильність реалізації у приладі TruCam зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації. Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі TruCam, але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії. Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення Правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом TruCam.
Згідно технічних характеристик, прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості TruCam2 LTI 20/20, спроможний робити фото- та відеозйомку в автоматичному режимі, тому його покази можливо розцінювати, як беззаперечний доказ по справі.
Суд зазначає, що прилад Тrucam II LTI 20/20 ТС008426 не є автоматичним засобом вимірювальної техніки.
Проведення повірки вказаного приладу передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08 лютого 2016 року № 193.
Вказаний тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam» отримав сертифікат відповідності.
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/31952, виданого ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ», лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 TC008426, прилад відповідає вимогам технічної документації на вимірювач, строк дії свідоцтва до 06 листопада 2025 року.
Згідно листа ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» (Вих. №22-38/30 від 01.07.2025 року) прилад Тrucam II LTI 20/20 може працювати в ручному режимі.
Відповідно до частини першої статті 276 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають (у тому числі) справи про адміністративні правопорушення передбачені частинами першою, другою, четвертою статті 126 КУпАП.
Таким чином, працівники підрозділів Національної поліції мають право виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення з порушення ПДР (зокрема за ч. 1 статті 121 КУпАП). У даному випадку КУпАП передбачає спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення.
Суд звертає увагу, що на підтвердження правомірності прийнятого рішення відповідач надав суду належні, допустимі та достатні докази, які підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передабченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Також, згідно до п. 5 розділу «IV. Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853 (надалі - Інструкція), постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції. За наявності технічної можливості після винесення постанови в електронній формі у вигляді стрічки на мобільному логістичному пристрої відображається двовимірний штрих-код (QR-код), що містить інформацію з реквізитами для сплати штрафу. Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.
Таким чином, оскаржувана постанова відповідає ст. 283 КУпАП та п.5 розділу «IV. Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції.
Як вбачається з п. 11 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично - дорожній мережі.
Згідно з ст. 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких зокрема: перевірка документів особи; зупинення транспортного засобу.
Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
В силу вимог встановлених правил ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України "Про екстрену медичну допомогу", надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод.
Таким чином, судом встановлено, що позизвачем було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП за яке його було притягнуто до відповідальності.
Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Як встановлено статтею 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року N 5-рп/2015 «У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», з метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 Кодексу щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, завданням адміністративного судочинства є саме захист прав та свобод осіб у випадку їх порушення суб'єктами владних повноважень. У той же час, з матеріалів справи вбачається вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, з приводу будь - яких порушень його прав при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо нього заявлено а ні позивачем, а ні його представниками не було. Тож порушення прав особи суб'єктом владних повноважень судом встановлено не було.
Суд при розгляді адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень має неухильно дотримуватись вимог чинного законодавства України задля недопущення будь - яких зловживань учасниками процесуальними правами та використання судових процедур з метою уникнення покарання за вчинене адміністративне правопорушення всупереч завданням, закріпленим в статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При прийнятті рішень у справах з приводу оскарження постанов органів Національної поліції України суд має забезпечувати справедливий баланс між інтересами позивача (особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, яка звернулась з відповідних позовом щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду) та інтересами суспільства, забезпечення законності та правопорядку в державі.
Саме невідворотність покарання є стримуючим фактором від вчинення правопорушень у майбутньому, що забезпечує досягнення завдань проваджень в справах про адміністративні правопорушення, які передбачені ст. 245 КУпАП, зокрема, виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України, не розраховуючи на те, що факт вчинення правопорушення не буде належним чином зафіксований.
Беручи до уваги наведене вище, суд вважає, що вчинення позивачем порушення ПДР за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності підтверджено належними і допустимими доказами.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5258828 від 19.07.2025 року винесена правомірно.
Відповідно до статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Згідно до п. 4 розділу «IV. Постанова по справі про адміністративне правопорушення» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також за наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.
Таким чином, будь - які підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення відсутні.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновків про те, що постанова у справі про адміністративне правопорушення винесена відносно позивача уповноваженою посадовою особою та відповідає вимогам закону, підстав для її скасування та закриття провадження у справі не має, а відтак позовні вимоги є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 9, 222, 245, 276, 283, 288 КУпАП, ст. ст. 2, 4, 7, 227, 244, 246, 250, 251, 286 КАС України, суд,-
ухвалив:
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №5258828 від 19.07.2025 року,- відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646).
Суддя І.О. Тесленко