СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-зз/759/22/26
ун. № 2-7034/11
20 квітня 2026 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Жука О.Б. про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, застосоване ухвалою суду від 02.12.2011 у справі № 2-7034/11 за позовною заявою ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором, -
09 квітня 2026 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 - адвоката Жука О.Б. про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, застосоване ухвалою суду від 02.12.2011 у справі № 2-7034/11 за позовною заявою ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором.
Вимоги заяви обґрунтовано тим, що щодо ОСОБА_1 не має жодного відкритого виконавчого провадження. Згідно з застосованим забезпеченням позову, який був накладений в Ухвалі від 01.12.2011 року по справі № 2-7034/11, яка наразі не перебуває на виконанні у жодної виконавчої служби чи приватного виконавця. Представник вважає, що оскільки рішення по справі № 2-7034/11 - не виконується, тому захід забезпечення повинен бути скасований. Крім того, ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 05.02.2026 у справі № 2-7034/11 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Він Фінанс» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконавця. Тому виконавчий лист у справі № 2-7034/11, рішення суду від 18.04.2012, є втраченим та не може бути пред'явленим до виконання. У зв'язку з чим є усі правові підстави для скасування заходу забезпечення в частині обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі території України.
На підставі викладеного заяву просив задовольнити у повному обсязі.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду.
Представник заявника - адвокат Жук О.Б. через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на викладене, суд визнав за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи, що не з'явились.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв'язку із неявкою учасників справи у судове засідання.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд вважає, що заява про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 02.12.2011 у справі №2-7034/11 заяву представника позивача ПАТ «УкрСиббанк» про забезпечення позову задоволено. Тимчасово обмежено відповідачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) у праві виїзду за межі України до повного виконання нею своїх зобов'язань за договором поруки № 218144 від 21.07.2008 укладеного з АКІБ «УкрСиббанк».
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно з ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Окрім статті 33 Конституції, законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею (ч. 2 ст. 441 ЦПК України).
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення (ч. 3 ст. 441 ЦПК України).
Згідно з ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну. Пунктом 5 ч. 1 ст. 6 цього Закону передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Перелік заходів забезпечення позову визначений у ст. 152 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали суду), та встановлення заборони виїзду за межі України як вид забезпечення позову у ч. 1 ст. 150 ЦПК України, та у ч. 1 ст. 152 ЦПК України (у редакції, чинній на момент постановлення ухвали суду) не передбачено.
Відповідно до п.7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» заява про забезпечення позову у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, шляхом заборони виїзду відповідача за межі України не може бути задоволена, оскільки згідно з ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд вживає лише ті заходи забезпечення позову, які передбачені цим Кодексом. Заборона виїзду відповідача за межі України не може належати і до інших видів забезпечення позову (ч. 2 ст. 152 ЦПК України), оскільки відповідно до ст. 33 Конституції України свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України можуть бути обмежені лише законом. Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених зокрема за позовами, що випливають із кредитних правовідносин, у порядку, передбаченому ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 377-1 ЦПК України, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.
Станом на 20.04.2026 виконавче провадження № НОМЕР_2 завершено, відповідно до витягу з Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП) від 20.04.2026.
З огляду на викладене, враховуючи, що редакція Цивільного процесуального кодексу України, яка діяла на час постановлення ухвали про тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України не передбачала такого виду забезпечення позову, то застосування зазначеного способу забезпечення позову під час розгляду цивільної справи про стягнення заборгованості за кредитним договором є помилковим, і на даний час ці заходи обмежують конституційні права ОСОБА_1 , а тому суд дійшов до висновку, що заява про скасування заходів забезпечення позову є обґрунтованою і підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись: ст. 158 ЦПК України, суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Жука О.Б. про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, застосоване ухвалою суду від 02.12.2011 у справі № 2-7034/11 за позовною заявою ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення суми боргу за кредитним договором - задовольнити.
Скасувати тимчасове обмеження громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) у праві виїзду за межі території України, встановленого ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 02.12.2011 у справі № 2-7034/11.
Копію ухвали направити до Державної прикордонної служби України, а також учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 21 квітня 2026 року.
Суддя Н.О. Горбенко