СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/2529/26
ун. № 759/22019/25
21 квітня 2026 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду міста Києва Твердохліб Ю.О., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та позбавлення батьківських прав,
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та позбавлення батьківських прав.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2024 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О.
Ухвалою суду від 08.10.2025 р. вказану заяву залишено без руху, надано час для усунення недоліків та роз'яснено про наслідки невиконання ухвали про залишення без руху.
Позивачу копія вищевказаної ухвали направлялась судом на адресу, зазначену позивачем у поданому позові. Вказаний поштовий конверт повернувся до суду без вручення.
Станом на момент винесення даної ухвали позивач недоліки, визначені в ухвалі суду від 08.10.2025 року, не усунув, про стан розгляду справи не цікавився.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України, статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом зазначеної норми особа, яка звертається до суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів, повинна дотриматися встановленого цивільним процесуальним кодексом порядку, в тому числі щодо форми, змісту позовної заяви, сплати судового збору, тощо.
Статтею 175 ЦПК України визначено вимоги до позовної заяви.
Відповідно до п. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 р. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, положення ч. 3 ст. 185 ЦПК України якою передбачено, що суд постановляє ухвалу якою заява вважається неподаною і повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду. За встановлених судом обставин, позивач не позбавлений права звернутися до суду повторно.
За таких обставин, відповідно до ст.185 ЦПК України, заяву слід вважати неподаною та такою, що підлягає поверненню позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 185, 260 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та позбавлення батьківських прав вважати неподаною та повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ю.О. Твердохліб