СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/6424/26
пр. № 2-о/759/280/26
21 квітня 2026 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Бабич Н.Д.,
присяжних - Щербакова Ю.Д., Яремус-Байсанової А.М.
за участю секретаря судового засідання - Олійникової Н.О.
заявника - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві в приміщенні суду цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Святошинський відділ державної реєстрації актів міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про оголошення фізичної особи померлою,-
10.03.2026 р. до суду надійшла вказана заява про оголошення фізичної особи померлою, в якій заявник просила оголосити померлим її батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,. громадянина України. Заявник в заяві посилається на те, що 28.02.2022 р., орієнтовно о 15:00 год. її батько ОСОБА_2 з їх дачного будинку в с. Буда-Бабинецька, Бучанського району Київської області поїхав на велосипеді у сусіднє село "розвідати обстановку". Як зазначила заявник в той час територія перебувала під окупацією військових рф. Починаючи з 18:00 год цього ж дня вона неодноразово телефонувала йому, однак його телефон не відповідав (був вимкнений). 10.04.2022 р. до Святошинського управління поліції у м. Києві нею була подана заява про зникнення ОСОБА_2 та 11.04.2022 р. було внесено до ЄРДР за № 12022100080000833 відомості про кримінальне провадження по факту його зникнення. Також відмості про зникнення ОСОБА_2 були внесені до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.08.01.2026 р. від Секретаріату Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин отримано відповідь на звернення, проте, що інформація про зникнення безвісти ОСОБА_2 наявна, однак на цей час інформація про його фактичне місцезнаходження відсутня. Станом на даний час досудове розслідування триває, ОСОБА_2 оголошено в розшук, як такого, що зник безвісти. Посилаючись на те, що з моменту зникнення пройшло більше ніж три роки та є достатньо вагомі причини вважати, що він помер, адже територія де він зник, на той час була під окупацією російських військ в результаті повномаштабного вторгнення рф на триторію України. Як зазначила заявник оголошення ОСОБА_2 померлим їй необхідно для оформлення спадщини.
Ухвалою суду від 24.03.2026 року за вказаною заявою відкрито окреме провадження у цивільній справі.
У судовому засіданні заявник заяву підтримала, з підстав викладених у ній, та просила її задовольнити. Суду пояснила, що ОСОБА_2 є її батьком, який зник 28.02.2022 року і з того часу не виходив на зв'язок. Востаннє його бачили, 28.02.2022 р., орієнтовно о 15:00 год. коли він поїхав з дачного будинку в с. Буда-Бабинецька, Бучанського району Київської області на велосипеді у сусіднє село. Починаючи з 18:00 год цього ж дня вона неодноразово телефонувала йому, однак телефон був вимкнений.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, причини неявки невідомі, клопотання про відкладення до суду не надходило.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилається заявник як на підставу своїх вимог, дослідивши у судовому засіданні докази, заслухавши пояснення заявниці, дійшов до таких висновків.
Як вбачається з копії свідоцтва про народження та свідоцтва про шлюб, заявник ОСОБА_3 є донькою зниклого безвісти ОСОБА_2 (а.с. 3,4).
З копії паспорта вбачається, що ОСОБА_2 , який є громадянином України, та народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Києві та зареєстрований у АДРЕСА_1 (а.с. 5-6)
Інформація про зникнення ОСОБА_2 була внесена до ЄРДР за № 12022100080000833 по факту його зникнення, порушено кримінальне провадження за ч.1 ст. 115 КК України (а.с. 7).
Також відмості про зникнення ОСОБА_2 були внесені до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (а.с. 8).
08.01.2026 р. від Секретаріату Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин отримано відповідь на звернення , проте, що інформаця про зникнення безвісти ОСОБА_2 наявна, однак на цей час інформація про його фактичне місцезнаходження відсутня (а.с. 9-10).
Також в матеріалах справи наявний заповіт від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 (а.с. 11).
Згідно з ч.1 ст.46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців.
Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження (ст.47 ЦК України). Особливістю цієї категорії справ, є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
Так, нормами ст.306 ЦПК України визначено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Таким чином вбачається, що заявник повинен мати особисту цивільно-правову заінтересованість у зміні правового статусу особи, яку просить оголосити померлою.
Оголошення особи померлою має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася щодо правовідносин за участі особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої є невідоме.
У п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав без вісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.
Тлумачення частини першої та другої статті 46 ЦК України свідчить, що цивільним законодавством передбачалося декілька підстав для оголошення фізичної особи померлою: по-перше, тривала безвісна відсутність, тобто якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років; по-друге, особа пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, якщо у місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування протягом шести місяців; по-третє, за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру фізична особа може бути оголошена судом померлою протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; по-четверте, якщо особа пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, в такому випадку вона може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій.
При цьому, суду надано право оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (постанова Верховного Суду від 11.04.2019 року у справі №490/342/17).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року у справі 755/11021/22, дійшла таких висновків.
Велика Палата Верховного Суду наголошує, що під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другоїстатті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди.
Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України.
Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що у частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України.
Також не можна відраховувати шестимісячний строк, передбачений частиною другоюстатті 46 ЦК України, від дати ймовірної загибелі фізичної особи на території ведення активних бойових дій, оскільки внаслідок триваючих активних бойових дій ситуація на певній території може бути невизначеною та непередбачуваною. Зокрема, зв'язок із особою може перерватися з різних причин, особа може бути змушена змінити місце постійного проживання, перебування або потрапити в полон, що ускладнює встановлення обставин її зникнення. В умовах воєнних дій, збройного конфлікту часто бракує достовірної інформації, що унеможливлює навіть гіпотетичне визначення дати ймовірної загибелі, а відтак і об'єктивне обчислення строків для оголошення особи померлою.
Шестимісячний строк, який у цьому випадку обраховується з дня закінчення активних бойових дій, виконує функцію своєрідного запобіжника, спрямованого на захист прав та інтересів фізичної особи, яка може перебувати в невідомому місці або тимчасово не мати змоги вийти на зв'язок з різних причин, пов'язаних з обставинами воєнних дій, збройного конфлікту. Така правова гарантія запобігає передчасному оголошенню особи померлою, враховуючи, що в умовах війни можуть бути численні фактори, які заважають встановленню фактичного місця перебування людини. Цей строк забезпечує можливість з'ясування додаткових обставин або отримання нової інформації про зниклу особу, що сприяє уникненню помилкових судових рішень, які могли б призвести до негативних правових наслідків для самої особи, її родичів і суспільства загалом".
Також у цій постанові ВП ВС наголосила на тому, що конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 (далі - Наказ №309).
Згідно з Наказом №309 населений пункт с. Буда-Бабинецька Бучанської міської територіальної громади з 25.02.2022 був територією активних бойових дій. Активні бойові дії у вищевказаному населеному пункті були припинені 01.04.2022, і фактично припинені на території всієї Київської області 01.04.2022 року (на даний час наказ втратив силу з 20.03.2025 р.).
З урахуванням наведеного, шестимісячний строк для звернення до суду має відраховуватися із цієї дати, тобто 02.04.2022, - наступної після закінчення бойових дій, що дотримано заявником.
Відповідно до ч.3 ст.46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Частиною 4 ст.46 ЦК України встановлено, що порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Частиною 1 статті 308 ЦПК України визначено, що після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою суд надсилає рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, - відповідного органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. За наявності в населеному пункті кількох нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини невідоме, рішення надсилається до державного нотаріального архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна.
Як встановлено судом, є підстави для оголошення померлим ОСОБА_2 для реалізації заявником ОСОБА_1 своїх спадкових прав на належне зниклому безвісти майно.
Враховуючи вищевикладене, факт того, що на момент зникнення ОСОБА_2 на території Київської області велися активні бойові дії, зокрема, с. Буда-Бибинська, Бучанського району Київської області було окуповане збройними силами рф, беручи до уваги факт відсутність у місці постійного проживання ОСОБА_2 відомостей про місце його перебування вже більше шести місяців, а встановити таке не вдається, суд дійшов висновку, що заяву, слід задовольнити та оголосити ОСОБА_2 , померлим, адже це породжує для заявника певні правові наслідки.
Оскільки смерть ОСОБА_2 , вірогідно настала у Київській області ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому з урахуванням вимог ч.3 ст. 46 ЦК України, саме з цього дня необхідно оголосити його померлим.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.
На підставі вищевикладеного, відповідно до статей 46, 47 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 4, 12, 13, 259, 263-265, 272, 273, 293-294, 305-309, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Святошинський відділ державної реєстрації актів міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про оголошення фізичної особи померлою,- задовольнити.
Оголосити померлим громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Києві, від дня її вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті - Київська область, Україна.
Відповідно до ч.2 ст. 47 ЦК України роз'яснити правові наслідки оголошення фізичної особи померлою, а саме: спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають парва відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Бабич Н.Д.
Присяжні: Щербаков Ю.Д.,
Яремус-Байсанова А.М.