Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/14247/25
20 квітня 2026 року м. Київ
Подільський районний суд м. Київ
в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості внесені до ЄРДР за №12024100000001456 від 25.12.2024 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, громадянина України, розлученого, з вищою освітою, працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України,
встановив:
12.09.2025 року за протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями дане кримінальне провадження розподілено судді ОСОБА_1 .
Згідно обвинувального акту, ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді державного інспектора з енергетичного нагляду відділу енергетичного нагляду Управління Держенергонагляду у м. Києві Державної інспекції енергетичного нагляду України, будучи суб'єктом декларування, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» (далі- Закону) та який відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону є суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, маючи на меті приховання наявних у нього об'єктів нерухомості, діючи умисно, всупереч вимогам частини першої статті 45 Закону, завідомо не вказав у поданій декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік (далі- Декларація) відомості про об'єкти нерухомого майна загальною вартістю 3 158 255,65 гривень, тобто вніс завідомо недостовірні відомості до Декларації, що відрізняються від достовірних на суму від 750 до 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, чим порушив вимоги, передбачені чинним законодавством України, за наступних обставин.
Так, відповідно до наказу Державної інспекції енергетичного нагляду України №494-ОС від 12.11.2020 ОСОБА_4 призначений на посаду державного інспектора з енергетичного нагляду відділу енергетичного нагляду Управління Держенергонагляду у м. Києві з 16 листопада 2020 року шляхом укладення контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, та до дня визначення керівником державної служби переможця за результатами конкурсного відбору відповідно до законодавства, за результатами добору з призначення на вакантні посади державної служби категорії «В» апарату Держенергонагляду, з посадовим окладом відповідно до штатного розпису, та з присвоєнням 9 (дев'ятого) рангу державного службовця в межах категорії «В» посад державної служби. А згідно з наказом Державної інспекції енергетичного нагляду України від 24.11.2021 №589-ОС ОСОБА_4 звільнено 06 грудня 2021 року із займаної посади у зв'язку із закінченням строку призначення на посаду державної служби шляхом припинення дії контракту про проходження державної служби на період дії карантину, установленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2, від 12 листопада 2020 року.
В подальшому відповідно до наказу Державної інспекції енергетичного нагляду України №163-ОС від 12.07.2022 ОСОБА_4 з 18 липня 2022 року призначений на посаду державного інспектора з енергетичного нагляду відділу енергетичного нагляду Управління Держенергонагляду у м. Києві, без конкурсного відбору, з посадовим окладом відповідно до штатного розпису, з випробувальним строком 3 (три) місяці.
У відповідності до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону ОСОБА_4 є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону.
Згідно з абзацом І частини першої статті 45 Закону особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»- «г» пункту 2 частини першої статті 3 Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції (далі Національного агентства) декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
В пункті 2 частини першої статті 46 Закону визначено, що у декларації зазначаються відомості про об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування та членам його сім'ї на праві приватної власності, включаючи спільну власність, або знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право. Такі відомості включають дані щодо виду, характеристики майна, місцезнаходження, дату набуття майна у власність, оренду або інше право користування, вартість майна на дату набуття його у власність, володіння або користування.
Наказом Національного агентства від 23.07.2021 №449/21 «Про затвердження форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.07.2021 за № 987/36609, затверджено Порядок заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі-Порядок), та Форму декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до Форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на початку заповнення декларації суб'єкт декларування ознайомлюється з Правилами заповнення форми декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Після ознайомлення проставляється відповідна відмітка, без якої подальша робота з документом не можлива.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку декларація заповнюється та подається особисто суб'єктом декларування шляхом заповнення відповідної електронної форми після автентифікації у персональному електронному кабінеті.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку суб'єкт декларування до початку заповнення декларації повинен підтвердити ознайомлення із цим Порядком шляхом проставлення відповідної відмітки.
У пункті 4 розділу Ш Порядку визначено, що після заповнення усіх необхідних розділів декларації суб'єкту декларування надається можливість перевірити повноту та достовірність зазначеної ним інформації.
Перед підписанням декларації суб'єкт декларування підтверджує повноту та достовірність даних, вказаних у ній, ознайомлення з попередженням про настання відповідальності за подання недостовірних відомостей шляхом проставлення відповідної відмітки.
Також у пункті 5 розділу ІІ Порядку визначено, що суб'єкт декларування підписує декларацію шляхом накладання на неї особистого кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до частини четвертої статті 45 Закону упродовж 30 днів після подання декларації суб'єкт декларування має право подати виправлену декларацію.
Відповідно до абзацу 3 частини четвертої статті 45 Закону у разі самостійного виявлення суб'єктом декларування у декларації недостовірних відомостей після спливу терміну для подання виправленої декларації, передбаченого абзацом першим цієї частини, але до початку проведення Національним агентством повної перевірки цієї суб'єкт декларування може звернутися до Національного агентства з листом із декларації, поясненням причин, що призвели до внесення недостовірних відомостей та неподання виправленої декларації у зазначений термін, додавши підтвердні документи. Подані суб'єктом декларування таким чином відомості мають бути розглянуті Національним агентством під час повної перевірки цієї декларації.
ОСОБА_4 було достовірно відомо про передбачений законодавством обов'язок його як суб'єкта декларування щорічно до 01 квітня подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік та вказати ній достовірну інформацію.
Таким чином, ОСОБА_4 відповідно до положень Закону та примітки до ст. 366-2 КК України був суб'єктом декларування та мав зобов'язання відобразити повні і достовірні відомості в Декларації.
Незважаючи на вказані обставини, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, посягаючи на встановлений законодавством порядок функціонування системи запобігання корупції в Україні, з особистих мотивів, будучи суб'єктом декларування, в порушення вимог пункту 2 частини першої статті 46 Закону вирішив зазначити завідомо неправдиву інформацію у Декларації, не повідомляючи інформацію про належні йому на праві власності об'єкти нерухомого майна в розділі 3 декларації «Об'єкти нерухомості».
Продовжуючи реалізовувати свій протиправний намір, направлений на невиконання вимог Закону України «Про запобігання корупції», переслідуючи кримінально-протиправну мету щодо подання завідомо недостовірних відомостей у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбачаючи при цьому суспільно-небезпечні наслідки таких дій, та бажаючи їх настання, ОСОБА_4 , будучи суб'єктом декларування, 18 серпня 2022 року, перебуваючи в приміщенні службового кабінету Управління Держенергонагляду у м. Києві за адресою: м.Київ, вул. Кирилівська, 62-Б, в період часу з 09 години 28 хвилин до 14 години 03 хвилини, нехтуючи встановленим законодавством порядком функціонування системи запобігання корупції в Україні, з використанням наданого йому носія інформації з електронним цифровим підписом, за допомогою мережі Інтернет та програмних засобів Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, шляхом заповнення відповідних форм на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції, заповнив та подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка охоплює попередній 2021 рік.
У вказаній декларації ОСОБА_4 задекларував належні йому та члену його сім'ї (матері) об'єкти нерухомості, належні йому транспортні засоби, грошові активи, цінні папери, отримані (нараховані) доходи за 2021 рік у вигляді заробітної плати за основним місцем роботи.
Водночас суб'єкт декларування ОСОБА_4 , розуміючи сутність пред'явлених до нього Законом вимог щодо фінансового контролю, достовірно знаючи, що він зобов'язаний відображати повну та достовірну інформацію в усіх розділах декларації, умисно вніс завідомо недостовірні відомості до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік.
Так, згідно з поданою Декларацією суб'єкт декларування ОСОБА_4 не задекларував належну йому на праві спільної часткової власності земельну ділянку, а також не задекларував жодних належних йому на праві власності та на праві спільної часткової власності об'єктів нерухомості будинків, які розташовані на території Угорщини, що суперечить фактичним обставинам станом на 31.12.2021, встановленим в ході досудового розслідування. Зокрема, суб'єкт декларування ОСОБА_4 не дотримав вимог підпункту 2 частини першої статті 46 Закону та умисно не вніс у розділ 3 «Об'єкти нерухомості» щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік, належні йому станом на 31.12.2021 на праві власності об'єкти нерухомого майна, а саме:
-об'єкт нерухомого майна - земельна ділянка площею 891 кв.м (0,0891 га) з кадастровим номером: 3221286400:02:009:0058 (для ведення особистого селянського господарства), що розташована за адресою: Київська область, Броварський район, Погребська сільська рада, яка з 14.12.2007 належить ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності (частка 11/100) на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 14.12.2007 серії ЯЕ № 811562, що підтверджується відомостями з Державного земельного кадастру. Відповідно до листа Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Ле76372/0/07-24 від 17.07.2024 вартість вказаної земельної ділянки згідно цінових даних станом на 14.12.2007 становить 225 970,00 гривень. Недостовірні відомості про вартість майна відрізняються від достовірних на суму 225 970,00 гривень;
-об'єкт нерухомого майна - будинок (сімейний будинок з подвір'ям і гаражем) загальною площею 623 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомості: Hrsz.3985), який з 26.05.2015 належить ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності (частка 50/100 вартістю 10 750 000 форинтів). Станом на 26.05.2015 за офіційним курсом Національного банку України 10 750 000 форинтів еквівалентно 810 522,05 гривням (1000 форинтів еквівалент 75,3974 грн.). Недостовірні відомості про вартість майна відрізняються від достовірних на суму 810 522,05 гривен;
-об'єкт нерухомого майна - будинок (будинок на вихідні з подвір'ям) загальною площею 351 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер нерухомості: Hrsz.2816), який з 13.09.2016 належить ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності (частка 50/100 вартістю 5000000 форинтів). Станом на 13.09.2016 за офіційним курсом Національного банку України 5 000 000 форинтів еквівалентно 482 219,00 гривням (1000 форинтів еквівалент 96,4438 грн.). Недостовірні відомості про вартість майна відрізняються від достовірних на суму 482 219,00 гривень;
-об'єкт нерухомого майна - будинок (будинок на вихідні з подвір'ям) загальною площею 219,0 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер нерухомості: НІ57.3773), вартістю 17000000 форинтів, який з 13.09.2016 належить ОСОБА_4 на праві власності. Станом на 13.09.2016 за офіційним курсом Національного банку України 17 000000 форинтів еквівалентно 1 639 544,60 гривням (1000 форинтів еквівалент 96,4438 грн.). Недостовірні відомості про вартість майна відрізняються від достовірних на суму 1 639 544,60 гривень.
Всього суб'єкт декларування ОСОБА_4 у розділі 3 «Об'єкти нерухомості» Декларації зазначив недостовірні відомості про вартість майна, які відрізняються від достовірних на загальну суму 3 158 255,65 гривень, чим не дотримав вимоги пункту 2 частини першої статті 46 Закону.
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який діяв станом на дату подання Декларації 18.08.2022, становив 2 481 гривню.
Вище викладене свідчить про внесення суб'єктом декларування ОСОБА_4 недостовірних відомостей до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік, які відрізняються від достовірних на загальну суму 3158 255,65 гривень, що становить розмір 1 272,97688 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації.
Таким чином, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи суб'єктом декларування, діючи з прямим умислом, вніс завідомо недостовірні відомості до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 рік, передбаченої відрізняються Законом України «Про запобігання корупції», що від достовірних на суму від 750 до 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме на 3158 255,65 гривень, у вчиненні обвинувачується передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України.
У судовому засіданні від обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 надійшло клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100000001456 від 25.12.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України. В обґрунтування заявленого клопотання вказали, що згідно ч. 4 ст. 12 КК України злочин за ч. 1 ст. 366-2 КК України є нетяжким. Таким чином, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності сплив в серпні 2025 року через три роки.
Прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_3 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення вищевказаного клопотання.
Розглянувши клопотання, заслухавши учасників кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
Приписами частини 3 статті 288 КПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 04 червня 2020 року (справа №127/26665/16-к; провадження №51-1066км20), положеннями ч. 4 ст. 286 КПК визначено, що в разі, якщо під час судового розгляду сторона у кримінальному провадженні звернеться до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. Ця норма, як і положення ст. 49 КК України є імперативними нормами, які передбачають не право суду, а його обов'язок розглянути відповідне питання.
Також суд ураховує позицію Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду в постанові від 12.09.2022 року у справі №203/241/17, згідно якої відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.
При цьому звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.
Особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності незалежно від наявності чи відсутності факту примирення з потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій.
Крім того, згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до положення ч. 4 ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 366-2 КК України є нетяжким злочином.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами кримінального провадження, станом на день розгляду цього клопотання, з дня вчинення інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення минули строки давності притягнення до відповідальності.
Протягом цього строку ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень не вчиняв, що підтверджується витягом з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості". Вказаний строк не зупинявся та не переривався.
Судом також встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком розуміє свої права, визначені ч. 3 ст. 285 КПК України, підставу звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, яка є нереабілітуючою, а також наслідки закриття кримінального провадження з цієї підстави. Обвинувачений просить звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку зі спливом строків давності.
Також суд зазначає, що за змістом статей 284- 288 КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.
Отже, наявність таких умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов'язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Норма ст. 49 КК України передбачає, що особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, якщо саме з дня вчинення нею кримінального правопорушення минули певні строки. При цьому, заявлене клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності на стадії судового розгляду передбачає, що обвинувачений фактично відмовляється від свого права на повний судовий розгляд, а закриття кримінального провадження з цих підстав не вказує про його невинуватість, тобто не реабілітує його за вчинені дії.
До того ж сама норма ст. 49 КК України у своєму змісті закріплює те, що від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності особа може бути звільнена, якщо саме з дня вчинення нею кримінального правопорушення минули певні строки.
З огляду на те, що на момент розгляду клопотання закінчився строк давності притягнення обвинуваченого ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України, та беручи до уваги наявність його беззаперечної згоди, останній підлягають звільненню від кримінальної відповідальності за таке кримінальне правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.
При цьому, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України наслідком звільнення особи від кримінальної відповідальності є закриття судом кримінального провадження. Так, згідно з ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
За таких обставин, суд, встановивши наявність передбачених законом підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження.
Цивільний позов у даному кримінальному провадженні відсутній.
Долю речових доказів суд не вирішує, оскільки в розпорядженні суду такі відсутні.
Процесуальні витрати відсутні.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. 49 КК України, ст. 284-286, 369-372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника адвоката ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження та звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України, від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , за ч. 1 ст. 366-2 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100000001456 від 25.12.2024, - закрити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення через Подільський районний суд м. Києва.
Ухвала набирає законної сили на наступний день після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
СуддяОСОБА_1