печерський районний суд міста києва
Справа № 757/21260/26-к
17 квітня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 ,
підозрюваної - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної у кримінальному провадженні № 12026100000000403 від 15.04.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
17.04.2026 року у провадження Печерського районного суду м. Києва надійшло слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної у кримінальному провадженні № 12026100000000403 від 15.04.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Мотивуючи подане клопотання, слідчий вказує, що капітана поліції ОСОБА_5 , згідно із наказом Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - ГУНП у м. Києві) від 23.05.2022 №808 о/с, призначено на посаду слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП у м. Києві.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ОСОБА_5 є працівником правоохоронного органу (поліцейським).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII, Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Одним із основних завдань поліції, відповідно до статті 2 Закону України «Про Національну поліцію», є охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.
Статтею 3 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерстві, внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
У своїй діяльності поліція, згідно зі ст. 6 зазначеного Закону, повинна керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ст. 7 Закону України «Про Національну поліцію», під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.
Також, ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України.
Одночасно, відповідно до п. п. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є поліцейські.
Згідно п.п. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII від 14.10.2014, поліцейські є суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про запобігання корупції», поліцейським забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
Згідно із ст. 23 цього Закону, поліцейським забороняється безпосередньо або через інших осіб вимагати, просити, одержувати подарунки для себе чи близьких їм осіб від юридичних або фізичних осіб у зв'язку із здійсненням такими особами діяльності, пов'язаної із виконанням функцій держави.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про запобігання корупції», особа, уповноважена на виконання функцій держави, у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язана невідкладно вжити заходів щодо: відмови від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
У відповідності до ч. 3 ст. 18 КК України, примітки 1 до ст. 364 КК України, ОСОБА_5 , займаючи посаду слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП у м. Києві, є службовою особою.
Однак, ОСОБА_5 , здійснюючи свої функції слідчого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП у м. Києві, маючи спеціальне звання капітана поліції, будучи працівником правоохоронного органу, тобто, службовою особою та представником держави, який зобов'язаний відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, всупереч присязі працівника поліції, порушуючи обмеження щодо використання службового становища, встановлені ст. ст. 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з корисливих мотивів, діючи умисно, використав своє службове становище для власного незаконного збагачення шляхом привласнення чужого майна, яке було йому ввірено, в особливо великих розмірах, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто вчинив корупційне правопорушення проти власності, за наступних обставин.
Згідно з наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 31.07.2019 № 1348 «Про впровадження збереження речових доказів у вигляді готівки у національній валюті України або іноземній валюті», та наказом № 2380 від 17.11.2025 «Про внесення змін до наказу Головного управління від 31.07.2019 № 1348», з метою організації роботи з передачі для зберігання речових доказів у вигляді готівки у національній валюті України або іноземній валюті уповноваженому банку, що обслуговує Головне управління Національної поліції у м. Києві, визначено відповідальних осіб за отримання та розміщення для зберігання в установі банку речових доказів у вигляді готівки у національній валюті України або іноземній валюті, їх переміщення, виконання судових рішень у частині грошових коштів, які є речовими доказами в межах досудового розслідування кримінальних проваджень, слідчих слідчих підрозділів Головного управління.
Так, відповідно до наказу ГУНП у м. Києві №444 від 23.02.2026 відповідальною особою за отримання та розміщення для зберігання в указаному сейфі АБ «Укргазбанк» речових доказів у вигляді готівки у національній валюті України або іноземній валюті їх переміщення, а також виконання судових рішень в частині розпорядження грошовими коштами, які є речовими доказами визначеного по слідчому управлінню ГУНП у м. Києві - слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП у м. Києві капітана поліції ОСОБА_5 .
Відповідно до довіреностей начальника ГУНП у м. Києві від 05.05.2025 та від 23.02.2026, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 (зареєстровані в реєстрі за № 1070, № 1071 №363, №364, №365) уповноважено ОСОБА_5 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 14.10.2009 Будьоннівським РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області, РНОКПП: НОМЕР_2 ) представляти
ГУНП у м. Києві у Солом'янському відділені АБ «Укргазбанк» за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, 1, а саме користуватись індивідуальними сейфами в спеціальних сховищах, які передано у користування (найм) Довірителю, зокрема, сейфами №0430, №0314, №0037.
Слідчими відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП у м. Києві здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025100000000632 від 14.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
В ході проведення обшуку слідчим СУ ГУНП у м. Києві, на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва, 20.11.2022 виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 16900 доларів США, номіналом 100 доларів США у кількості 169 купюр, які були поміщені та упаковані до спец пакету ЕХР №0191939.
У подальшому, слідчим відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 спец пакет ЕХР №0191939 з грошовим коштами в сумі 16 900 доларів США, номіналом 100 доларів США у кількості 169 купюр, відповідно до наказу ГУНП у м. Києві від 31.07.2019 № 1348, передані 21.11.2025 на відповідальне зберігання слідчому відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП у м. Києві капітану поліції ОСОБА_5 для подальшого поміщення до банківської камери схову. Про що ОСОБА_5 видано оригінал квитанції від 21.11.2025 №96 про отримання для поміщення на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025100000000632 від 14.05.2025 та зазначено їх місце зберігання: м. Київ, вул. Єреванська, 1, Солом?янське відділення АБ «Укргазбанк».
Крім того, слідчими відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП у м. Києві здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022100000000468 від 06.07.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 203-2, ч. 2 ст. 255 КК України.
В ході проведення обшуку слідчими СУ ГУНП у м. Києві, за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_9 , 06.10.2022 виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 29900 доларів США, номіналом 100 доларів США у кількості 299 купюр, які були поміщені та упаковані до спец пакету № WAR1332233.
У подальшому, слідчим відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 спец пакет № WAR1332233 з грошовим коштами в сумі 29 900 доларів США, у кількості 299 купюр номіналом 100 доларів США, відповідно до наказу ГУНП у м. Києві від 31.07.2019 № 1348, передані 01.05.2025 на відповідальне зберігання слідчому відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП у м. Києві капітану поліції ОСОБА_5 для подальшого поміщення до банківської камери схову.
ОСОБА_5 видано оригінал квитанції від 01.05.2025 №73 про отримання для поміщення на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022100000000468 від 06.07.2022 та зазначено їх місце зберігання: м. Київ, вул. Єреванська, 1, Солом?янське відділення АБ «Укргазбанк».
Крім того, слідчими відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП у м. Києві здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024100000001302 від 14.11.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 203-2, ч. 2 ст. 203-2 КК України.
У ході досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню 21.08.2025, на підставі ухвал слідчих суддів, проведено обшуки в ході яких серед іншого вилучені грошові кошти, а саме:
1. 2700 доларів, що поміщені та упаковані до спец. пакету № EXP0258005 (за місце проживання ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_1 );
2. 450 євро, 3000 доларів, 191 000 грн, що поміщені та упаковані до спец. пакету № WAR0125074 (за адресою: АДРЕСА_2 );
3. 2000 доларів, що поміщені та упаковані спец. пакету № WAR1208770 (за місцем проживання ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_3 );
4. 17600 доларів, 1745 євро, 39150 гривень, що поміщені та упаковані № WAR1318239 (за місцем проживання ОСОБА_13 та ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_4 );
5. 400 доларів США, що поміщені та упаковані до спец. пакету №RIC2019880 (за адресою: АДРЕСА_6 (гральний заклад);
6. 11250 гривень, що поміщені та упаковані до спец. пакету № RIC2019742 (за адресою: АДРЕСА_7 (гральний заклад);
7. 40615 гривень, що поміщені та упаковані до спец. пакету № WAR1272797 (за адресою: АДРЕСА_8 (гральний заклад);
8. 94 700 доларів США 5000 Євро, що поміщені та упаковані до спец. пакету № WAR1272762 (за місцем проживання ОСОБА_15 за адресою: АДРЕСА_5 );
9. 48 000 гривень, що поміщені та упаковані до спец. пакету № WAR0125057 (за місцем проживання: ОСОБА_16 ).
У подальшому, слідчим відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 вищевказані спец пакети з грошовими коштами, відповідно до наказу ГУНП у м. Києві від 31.07.2019 № 1348, передані 24.11.2025 на відповідальне зберігання слідчому відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП у м. Києві капітану поліції ОСОБА_5 для подальшого поміщення до банківської камери схову.
ОСОБА_5 видано оригінали квитанції про отримання для поміщення на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024100000001302 та зазначено їх місце зберігання: м. Київ, вул. Єреванська, 1, Солом?янське відділення АБ «Укргазбанк», а саме:
- від 24.11.2025 №101 про отримання спец. пакету № EXP0258005 до якого поміщено та упаковано 2700 доларів;
- від 24.11.2025 №102 про отримання спец. пакету № WAR0125074 до якого поміщено та упаковано 450 євро, 3000 доларів, 191 000 грн;
- від 24.11.2025 №103 про отримання спец. пакету № WAR1208770 до якого поміщено та упаковано 2000 доларів;
- від 24.11.2025 №104 про отримання спец. пакету № WAR1318239 до якого поміщено та упаковано 17600 доларів, 1745 євро, 39150 гривень;
- від 24.11.2025 №105 про отримання спец. пакету №RIC2019880 до якого поміщено та упаковано 400 доларів США;
- від 24.11.2025 №106 про отримання спец. пакету № RIC2019742 до якого поміщено та упаковано 11250 гривень;
- від 24.11.2025 №107 про отримання спец. пакету № WAR1272797 до якого поміщено та упаковано 40615 гривень;
- від 24.11.2025 №108 про отримання спец. пакету № WAR1272762 до якого поміщено та упаковано 94 700 доларів США 5000 Євро;
- від 24.11.2025 №109 про отримання спец. пакету № WAR0125057 до якого поміщено та упаковано 48 000 гривень;
У подальшому, у невстановленому досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше 14.04.2026, у ОСОБА_5 в порушення порядку визначеного Інструкцією про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій редакції) затвердженої наказом Генеральної прокуратури України, Державної податкової адміністрації України, Верховного Суду України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Державної судової адміністрації України № 51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010, виник злочинний умисел спрямований на привласнення вищевказаних речових доказів у вигляді грошових коштів, які остання отримала у своє відання та мала безперешкодний доступ до банківських сейфів №0430, №0314, №0037 Солом'янського відділення АБ «Укргазбанк» за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, 1.
Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_5 , будучи працівником правоохоронного органу, з метою власного незаконного збагачення, у невстановлені досудовим розслідуванням місці та час, але не пізніше 14.04.2026, перебуваючи у Солом'янському відділені АБ «Укргазбанк» за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, 1, зловживаючи своїм службовим становищем, заволоділа речовими доказами у вигляді грошових коштів, а саме:
- 29 900 доларів США, які були упаковані до спец пакет № WAR1332233, що згідно з курсом Національного банку України у перерахунку на національну валюту станом на 14.04.2026 (1 долар США - 43,49 грн.) становить 1 300 351 грн;
- 16 900 доларів США, які були упаковані до спец пакет ЕХР №0191939, що згідно з курсом Національного банку України у перерахунку на національну валюту станом на 14.04.2026 (1 долар США - 43,49 грн.) становить 734 981 грн;
- 2700 доларів, які були упаковані до спец пакет ЕХР №0258005, що згідно з курсом Національного банку України у перерахунку на національну валюту станом на 14.04.2026 (1 долар США - 43,49 грн.) становить 117 423 грн;
- 450 Євро, 3000 доларів, 191 000 грн, які були упаковані до спец пакет № WAR0125074, що згідно з курсом Національного банку України у перерахунку на національну валюту станом на 14.04.2026 (3000 доларів США - 130 470 грн. та 1 Євро - 51,32 грн, 450 Євро - 23 094 грн), загальна сума становить 344 564 грн;
- 2000 доларів, які були упаковані до спец пакет № WAR1208770, що згідно з курсом Національного банку України у перерахунку на національну валюту станом на 14.04.2026 (1 долар США - 43,49 грн.) становить 86 980 грн;
- 17 600 доларів, 1 745 євро, 39 150 гривень, які були упаковані до спец пакет № WAR1318239, що згідно з курсом Національного банку України у перерахунку на національну валюту станом на 14.04.2026 (17 600 доларів США - 765 424 грн.; 1 745 Євро - 89 553,4 грн), загальна сума становить 894 127,4 грн;
- 400 доларів, які були упаковані до спец пакет №RIC2019880, що згідно з курсом Національного банку України у перерахунку на національну валюту станом на 14.04.2026 (1 долар США - 43,49 грн.) становить 17 396 грн;
- 11 250 грн, які були упаковані до спец пакет № RIC2019742;
- 40 615 грн, які були упаковані до спец пакет № WAR1272797;
- 94 700 доларів США 5000 Євро, які були упаковані до спец пакет № WAR1272762, що згідно з курсом Національного банку України у перерахунку на національну валюту станом на 14.04.2026 (94 700 доларів США - 4 118 503 грн; 5000 Євро - 256 600 грн), загальна сума становить 4 375 103 грн;
- 48 000 грн, які були упаковані до спец пакет № WAR0125057;
Всього, ОСОБА_5 , будучи працівником правоохоронного органу, з метою власного незаконного збагачення, зловживаючи своїм службовим становищем, заволоділа грошовими коштами на загальну суму 7 970 790,4 грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, запроваджено ввести в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні згідно з Указами Президента України, затвердженими Законами України неодноразово продовжувався і діє на даний час.
У зв'язку із наведеним, зазначені протиправні дії ОСОБА_5 вчинені в умовах воєнного стану.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється в привласненні чужого майна, яке перебувало у її віданні, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненому в умовах воєнного стану в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Слідчий вважає наявними ризики, які передбачені п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, та з метою їх запобігання наявні підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки інші запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам.
Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив задовольнити, зазначивши, що інші, більш м'які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Захисник та підозрювана в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання, вказуючи на необгрунтваність підозри та відсутність ризиків у кримінальному провадженні.
Вивчивши клопотання, заслухавши позицію учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Судовим розглядом встановлено, що Слідчими Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за №12026100000000403 від 15.04.2026 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснює група прокурорів Київської міської прокуратури.
16.04.2026 об 01 год. 16 хв. за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 15, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано, в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні у кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (фактичний час затримання 01 год. 16 хв. 16.04.2026).
16.04.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
З частини 2 статті 8 та частини 5 статті 9 КПК України слідує, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, жодна особа не може бути позбавлена свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом та судовим органом, створеним відповідно до закону.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.
Пріоритет положень Конституції над законами та підзаконними актами є очевидним та не підлягає доведенню. Окрім іншого, це підтверджено у рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» та інших справах.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя не приймає доводи сторони захисту та погоджується з доводами сторони обвинувачення та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, навіть в стороннього спостерігача не можуть викликати розумних сумнівів та підтверджуються долученими до матеріалів клопотання доказами, а саме:
- показаннями свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 ;
- протоколом затримання ОСОБА_5 від 16.04.2026,
- протоколами обшуків від 15.04.2026;
- протоколом огляду від 15.04.2026, відповідно яких у сейфами №0430, №0314, №0037 у Солом'янському відділені АБ «Укргазбанк» за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, 1, відповідно до добровільної згоди начальника відділення банку АБ «Укргазбанк» - ОСОБА_19 та заступника начальника відділу СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_18 , виявлені пошкоджені (розірвані) спец пакети без речових доказів - грошових коштів та відсутність спец пакетів з речовими доказами, а саме: грошовими коштами, які отримала ОСОБА_5
- наказами ГУНП у м. Києві №2380 від 17.11.2026, №444 від 23.02.2026, відповідно до яких відповідальною особою за отримання та розміщення для зберігання в указаному сейфі АБ «Укргазбанк» речових доказів у вигляді готівки у національній валюті України або іноземній валюті їх переміщення, а також виконання судових рішень в частині розпорядження грошовими коштами, які є речовими доказами визначеного по слідчому управлінню ГУНП у м. Києві - слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП у м. Києві капітана поліції ОСОБА_5 .
- довіреностями начальника ГУНП у м. Києві від 23.02.2026, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 (зареєстровані в реєстрі за №363, №364, №365) відповідно до яких уповноважено ОСОБА_5 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 14.10.2009 Будьоннівським РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області, РНОКПП: НОМЕР_2 ) представляти ГУНП у м. Києві у Солом'янському відділені АБ «Укргазбанк» за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, 1, а саме користуватись індивідуальними сейфами в спеціальних сховижах, які передано у користування (найм) Довірителю, зокрема, сейфами №0430, №0314, №0037.
- довіреностями начальника ГУНП у м. Києві від 05.05.2023, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 (зареєстровані в реєстрі за №1070, 1071) відповідно до яких уповноважено ОСОБА_5 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 14.10.2009 Будьоннівським РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області, РНОКПП: НОМЕР_2 ) представляти ГУНП у м. Києві у Солом'янському відділені АБ «Укргазбанк» за адресою: м. Київ, вул. Єреванська, 1, а саме користуватись індивідуальними сейфами в спеціальних сховижах, які передано у користування (найм) Довірителю, зокрема, сейфами №0430, №0314.
- квитанцією слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 від 01.05.2025 №73, про отримання для поміщення на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12022100000000468 від 06.07.2022;
- квитанцією слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП у м. Києві ОСОБА_5 від 21.11.2025 №96 про отримання для поміщення на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025100000000632 від 14.05.2025;
- квитанціями слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління ГУНП у м. Києві капітану поліції ОСОБА_5 від 24.11.2025 №101, від 24.11.2025 №102, від 24.11.2025 №103, від 24.11.2025 №104, від 24.11.2025 №105, від 24.11.2025 №106, від 24.11.2025 №107, від 24.11.2025 №108, від 24.11.2025 №109, про отримання для поміщення на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12024100000001302;
- матеріалами виконання доручення.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах, враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, а стороною захисту вказаних доводів в судовому засіданні спростовано не було
Аналіз представлених доказів об'єктивно зв'язують підозрювану з інкримінованим кримінальним правопорушенням, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення, вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року.
Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одного із запобіжних заходів, передбачених ст.176 КПК України.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також, у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Відтак, вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу, суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК України, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
Слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Стороною обвинувачення в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурором доведено існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), а саме можливості втечі ОСОБА_5 та її переховування від органів досудового розслідування та суду, з урахуванням військового стану. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Аналізуючи вказаний ризик в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії)). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови)).
Судовим розглядом встановлено, що існує ризик передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. На даний час у вказаному кримінальному провадженні не встановленні всі обставини, які підлягають доказуванню, відтак ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може знищити, сховати, або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, адже протиправна діяльність його пов'язана із його посадою та службою у правоохоронних органах.
Окрім цього, прокурор в судовому засіданні вказує на наявність ризику, передбаченого п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України, що обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, змушувати свідків змінити свої покази відносно неї. Також, ОСОБА_5 , може незаконно впливати на свідків, яким відомо про злочинні дії останньої.
Так, обґрунтованість вказаного ризику відповідає позиції Європейського суду з захисту прав людини, який у справі «Летельє проти Франції» звертає увагу на актуальність реальної загрози чинення тиску на свідків на початкових стадіях досудового розслідування.
Разом з тим, ризик незаконного впливу об'єктивізується також з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПКУ).
Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок, встановлення ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. У зв'язку з чим достатня вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрюваний може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
Що стосується доводів прокурора про ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, то, на переконання слідчого судді, таке обґрунтування має суто формальний характер. Прокурор жодним чином не розкрив цей ризик крізь призму особи підозрюваної та конкретних обставин справи, обмежившись лише загальними твердженнями.
Наряду з вказаним, слідчий суддя приймає до уваги, що ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі №30671/04 від 23.01.2012, наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Зокрема, доказами на обґрунтування ризику можуть бути фактичні знищення, ховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; показання свідків, про намір підозрюваного вчинити дії особи, спрямовані на знищення, схов або спотворення важливих для слідства речей чи документів, спроба підозрюваної особи вчинити дії направлені на знищення доказів - підтверджені документально; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні - підтверджені документально; документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв'язки особи; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - підтверджене документально; необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю.
Слідчий суддя звертає увагу сторони обвинувачення, що саме по собі зазначення у клопотанні ризику у кримінальному у провадженні, не може переконати навіть стороннього спостерігача в його обґрунтованості, адже сторона обвинувачення зобов'язана довести існування такого ризику в світлі особи підозрюваного та в розрізі фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчинення якого підозрюється останній, з наданням відповідних підтверджуючих даних.
Разом з тим, в світлі встановлених обставин особи підозрюваної та обставин, за яких було вчинене кримінальне правопорушення, слідчий суддя вважає вірогідність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, досить високим.
Слідчий суддя звертає увагу, що ризик перешкоджати встановленню істини у кримінальному правопорушенні доводиться з огляду на початкову стадію досудового розслідування (рішення ЄСПЛ у справі Яжинський проти Польщі (Jarzynski v. Poland, § 43)).
Крім того, питання щодо наявності захворювань, які б вказували про неможливість тримання підозрюваної під вартою і були підставами для його звільнення встановлюється відповідним висновком лікарської комісії та вирішується у передбаченому законом порядку.
Слідчий суддя приймає до уваги, під час досудового розслідування не встановлено будь-яких даних про те, що підозрювана не може утримуватися в державній установі «Київському слідчому ізоляторі», не встановленого того, що підозрюваний має хронічні захворювання, що у відповідності до «Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України віл 15.08.2014 №1348/5/572 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.08.2014 за №990/25767 свідчать про неможливість тримання підозрюваної під вартою.
За вказаних обставин під час судового розгляду встановлено, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали.
Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваній розмір застави, а також покласти на підозрювану обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.
Так, згідно п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає п. 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.
Окрім цього, частиною 1 статті 182 КПК України передбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Рішенням ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти» було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.
Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Крім того, Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого, як і його статки не можуть бути вирішальними факторами, що виправдовують суму застави.
При цьому, будь-яке обмеження прав осіб не може досягатися за рахунок та на шкоду принципу змагальності сторін, а мета такого обмеження жодним чином не пов'язана з досягненням «вразливого стану» у будь-якої особи, а тому прохання про застосування до особи найсуворішого запобіжного заходу та/або великого розміру застави повинно бути розумним з погляду її розміру та адекватною обстановці вчинення правопорушення і отриманим відомостям.
З врахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що, з метою забезпечення досудового розслідування, виконання підозрюваною обов'язків, необхідно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у розмірі 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 8 320 000 (вісім мільйонів триста двадцять тисяч) гривень., з одночасним покладанням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, що зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків з урахуванням вказаних обставин, оскільки розмір застави, який просить суд орган досудового розслідування, на думку суду є надмірним для підозрюваного та не свідчить, що при такому розмірі не буде досягнуто належного балансу між цілями досудового розслідування та правами підозрюваного, а тому з метою дотримання позицій Європейського суду з прав людини необхідно зменшити розмір застави, оскільки заявлений розмір слідством є обтяжливим.
Питання щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації її дій слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до підозрюваної у кримінальному провадженні № 12026100000000403 від 15.04.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 14 червня 2026 року.
Одночасно визначити підозрюваній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 2500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 8 320 000 (вісім мільйонів триста двадцять тисяч) гривень, поклавши у разі внесення застави на підозрювану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду у кримінальному провадженні за першою вимогою;
- не відлучатися із постійного місця проживання, без дозволу слідчого, прокурора або суду залежно від стадії провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/ або місця роботи;
- утриматись від спілкування зі свідками ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 у даному кримінальному провадженні, а також іншими особами визначеними слідчим чи прокурором;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронній засіб контролю.
Застава може бути внесена, як самою підозрюваною, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26268059
Банк отримувача ДКСУ, м.Київ
Код банку отримувача (МФО) 820172
Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089
призначення платежу: застава за …(ПІБ, дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду) … від … (дата ухвали).. по справі № …, кримінальне провадження № ….., внесені (ПІБ особи, що вносить заставу) згідно квитанції від (дата та № квитанції).
Термін обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити в межах строку досудового розслідування, а саме до 14 червня 2026 року.
Роз'яснити підозрюваній, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок ТУ ДСАУ в м. Києві коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.
Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваної з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрювана зобов'язана виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти, у зв'язку з внесенням застави підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрювана, обвинувачена, будучи належним чином повідомлена, не з'явилася за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомила про причини своєї неявки, або якщо порушила інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваній, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваною, обвинуваченою, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_20