печерський районний суд міста києва
Справа № 757/17609/26-к
03 квітня 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.01.2024, у рамках кримінального провадження № 42023000000000508 від 27.03.2023,
ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням в порядку ст. 174 КПК України, в якому просить скасувати арешт майна накладеного на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.01.2024 у справі № 757/3286/24-к, а саме арешт на грошові кошти, а саме усі види валют, які знаходяться на рахунках юридичної особи - ТОВ «ОДП ГРУП» (попередня назва TОB «ВО Техна» код ЄДРПОУ 33063942 які знаходяться на банківських рахунках в наступних банківських установах:
- Акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (МФО 300614), юридична адреса: 01008, вул. Інституцька, 9, м. Київ;
- Акціонерне товариство «ОТП БАНК» (МФО 300528), юридична адреса: м. Київ, вул. Жилянська, 43;
- Акціонерне товариство «РАЙФАЙЗЕН БАНК» (МФО 380805), юридична адреса: м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4А;
- Акціонерне товариство «ПРАВЕКС БАНК» (МФО 380838), юридична адреса: вул. Кловський узвіз, 9/2, м. Київ, 01021.
Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, вказує, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано та з порушенням приписів ст. 170 КПК України, також посилається на те, що накладений арешт грубо порушує право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, а також що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна, вказує, що грошові кошти на рахунках, не відповідають ознакам визначених ст. 98 КПК України, оскільки не мають матеріального вираження та індивідуальних ознак, а відтак не можуть бути речовими доказами в розумінні статті 98 КПК України. Крім цього, вказує, що не має відношення до розслідуваного кримінального провадження, про підозру у вчиненні будь-якого злочину не оголошено. Застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є явно неспівмірним з обмеженням товариства права користування та розпорядження майном, негативно впливає на господарську діяльність, платоспроможність і виконання ним взятих на себе договірних зобов'язань. Вищенаведене у своїй сукупності вказує на безпідставність накладення арешту та обумовлює необхідність його скасування.
До суду адвокат ОСОБА_4 подав заяву відповідно до якої просить розглянути клопотання за його відсутності, вимоги підтримує, просить задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечує щодо задоволення клопотання, просить відмовити, вказує на обґрунтованості підстав подальшого збереження арешту майна.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.
Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023000000000508 від 27.03.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2 та ч. 1 ст. 367 КК України.
Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24.01.2024 у справі № 757/3286/24-к, накладено арешт на грошові кошти, а саме усі види валют, які знаходяться на рахунках юридичної особи - ТОВ «ОДП ГРУП» (попередня назва TОB «ВО Техна» код ЄДРПОУ 33063942 які знаходяться на банківських рахунках в наступних банківських установах:
- Акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (МФО 300614), юридична адреса: 01008, вул. Інституцька, 9, м. Київ;
- Акціонерне товариство «ОТП БАНК» (МФО 300528), юридична адреса: м. Київ, вул. Жилянська, 43;
- Акціонерне товариство «РАЙФАЙЗЕН БАНК» (МФО 380805), юридична адреса: м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4А;
- Акціонерне товариство «ПРАВЕКС БАНК» (МФО 380838), юридична адреса: вул. Кловський узвіз, 9/2, м. Київ, 01021.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Із мотивувальної частини ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.01.2024 вбачається, що підставами накладення арешту на грошові кошти є забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадження.
Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України. При цьому обов'язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладається на орган досудового розслідування.
При цьому, частиною 10 ст. 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладено в тому числі на гроші у безготівковій формі, які знаходяться на банківських рахунках.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, як вбачається із наданих суду матеріалів відсутні відомості вважати, що арештоване майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України і є безпосередньо предметом кримінального правопорушення що розслідується, а прокурором не доведено зворотнього, а відтак посилання на наявність правових підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, на думку слідчого судді, є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам кримінально процесуального законодавства. Окрім того, дані грошові кошти не індивідуалізовані, без конкретних родових ознак. Тобто, у даному випадку, прокурором порушено права осіб на мирне володіння та користування своїм майном та не дотримано вимоги закону в частині підстав для звернення з клопотанням про накладення арешту на майно.
Крім того, в межах даного кримінального провадження № 42023000000000508 від 27.03.2023 накладено арешт на рухоме та нерухоме майно (в тому числі корпоративні права, банківські рахунки) підприємства ТОВ «ОДП ГРУП», кінцевими бенефіціарами, а отже і власниками майна якого є: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , які не є фігурантами вказаного кримінального провадження.
Крім того, на даний час у кримінальному провадженні № 42023000000000508 від 27.03.2023, відсутні підозрювані, власники майна не є фігурантами даного кримінального провадження, обладнання на якому начебто вироблялись системи огородження, що начебто поставлялись до рф і яке б могло бути речовим доказом у кримінальному провадженні, за більш ніж три роки досудового розслідування - не виявлено, а отже, відсутні правові підстави для продовження існування накладених арештів.
При цьому, будь-які процесуальні та слідчі дії із товариством та арештованим майном не проводяться, до органу досудового розслідування останній не викликався, при цьому зважаючи на тривале перебування грошових коштів під арештом орган досудового розслідування мав можливості довести необхідність продовження дії заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Разом з тим, як вбачається із наданих суду матеріалів, відсутні відомості вважати, що арештоване майно, відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України і є безпосередньо предметом кримінального правопорушення, що розслідується.
Відтак, прокурором у судовому засіданні не доведено існування правових підстав для подальшого збереження арешту майна, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки ним не надано доказів, що грошові кошти є предметом протиправної діяльності, об'єктом та знаряддям злочину та відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, у зв'язку із чим винесена постанова про визнання грошових коштів речовими доказами є формальною та не містить жодних мотивів.
Враховуючи вказане, підстав вважати, що існує правова підстава для арешту рахунків заявника взагалі спростовується, а також ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв'язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого обмеження прав власності.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532, 535 КПК України, -
Клопотання ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.01.2024, у рамках кримінального провадження № 42023000000000508 від 27.03.2023 - задовольнити.
Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24.01.2024 у справі № 757/3286/24-к, а саме арешт на грошові кошти, а саме усі види валют, які знаходяться на рахунках юридичної особи - ТОВ «ОДП ГРУП» (попередня назва TОB «ВО Техна» код ЄДРПОУ 33063942 які знаходяться на банківських рахунках в наступних банківських установах:
- Акціонерне товариство «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (МФО 300614), юридична адреса: 01008, вул. Інституцька, 9, м. Київ;
- Акціонерне товариство «ОТП БАНК» (МФО 300528), юридична адреса: м. Київ, вул. Жилянська, 43;
- Акціонерне товариство «РАЙФАЙЗЕН БАНК» (МФО 380805), юридична адреса: м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4А;
- Акціонерне товариство «ПРАВЕКС БАНК» (МФО 380838), юридична адреса: вул. Кловський узвіз, 9/2, м. Київ, 01021.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1