печерський районний суд міста києва
Справа № 757/48034/25-ц
Пр. № 2-5575/26
10 лютого 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді - Остапчук Т.В., при секретарі судових засідань Погребняк В.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Моторно (транспортне) страхове бюро України до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
У вересні 2025 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулося до суду із вказаним позовом, у якому просило стягнути з відповідача суму сплаченого майнового відшкодування в розмірі 125 798,35 грн., посилаючись на здійснення позивачем виплати страхового відшкодування потерпілій особі у дорожньо-транспортній пригоді, винною у якій визнано відповідача. Ухвалою суду від 24.11.2025 р. справу прийнято до провадження та відкрито спрощене провадження з розгляду справи, призначено дату судового розгляду з повідомленням (викликом) сторін. Представник позивача в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, проти винесення заочного рішення суду не заперечував. Відповідач в судове засідання не з'явився, про місце і час судового розгляду повідомлений належним чином, не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу частини восьмої ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Отже, оскільки сторони не з'явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Як вбачається із матеріалів позовної заяви, відповідач був повідомлений про судове засідання шляхом направлення судової повістки та публікації оголошень на веб-порталі судової влади України, що визначено Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та узгоджується з приписами цивільного процесуального законодавства, що, як наслідок, свідчить, що відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Згідно з частиною 1 статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. У разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, оскільки відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився у судове засідання, про причини неявки не повідомив, не подав відзив і позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. З урахуванням викладеного, відповідно до ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України, та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності учасників справи. Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі заочного рішення та задоволення позовних вимог. Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства. Судовим розглядом встановлено, що 15.11.2024 о 17:45 год. в населеному пункті м. Київ, по вул. Хрещатик, 52, відповідач, керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зіткнення на трансортний засіб «VOLKSWAGEN PASSAT», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 та що належить ОСОБА_3 , «VOLKSWAGEN JETTA», номерний знак НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_4 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність Відповідача не була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Цивільно-правова відповідальність Потерпілого 1 була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс №222699325). Водій пошкодженого транспортного засобу своєчасно звернувся до Позивача із повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 15.11.2024 року та Заявою про страхове відшкодування від 18.11.2024 року. Розрахунок та виплата відшкодування проводився на основі: Звіт №02/12/24 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу (КТЗ) від 02.12.2024 року; Наказу №3.1/4225 від 13.02.2025 року; Довідки № 1 від 11.02.2025 року. Загальний розмір витрат МТСБУ Потерпілому 1 складає: 69 344 гри. 62 кой. Позивач відшкодував завдані Відповідачем збитки внаслідок ДТП у розмірі 67 294 грн. 62 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №3636 від 14 лютого 2025 року та в розмірі 2050 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №106607 від 03.01.2025 року. Цивільно-правова відповідальність Потерпілого 2 була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс №ЕР-223903946). Водій пошкодженого транспортного засобу своєчасно звернувся до Позивача із повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 26.11.2024 року та Заявою про виплату страхового відшкодування від 26.11.2024 року. Розрахунок та виплата відшкодування проводився на основі: Звіт №111146 про оцінку транспортного засобу легкового автомобіля Volkswagen Jetta реєстраційний номер НОМЕР_3 ; Наказу №3.1/4627 від 17.02.2025 року; Довідки №1 від 14.02.2025 року. Загальний розмір витрат МТСБУ Потерпілому 2 складає: 56 грн.73коп. Позивач відшкодував завдані Відповідачем збитки внаслідок ДТП у розмірі 54 353 грн. 73 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №4199 від 19 лютого 2025 року та в розмірі 2100 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією №617446 від 23 січня 2025 року. Загалом, розмір майнового відшкодування, виплаченого МТСБУ обом потерпілим становить 125 798 грн. 35 коп. Страхування - це правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством (ст. 1 Закону України «Про страхування»). Згідно з п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон), Моторно (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Відповідно до ст. 1191 ЦК України та ст. 38.2 Закону, Моторно (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), після сплати страхового відшкодування, має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. Таким чином, особою, відповідальною за завдані Потерпілому збитки, у даному випадку є Відповідач. Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування шкоди в повному обсязі. Оскільки на момент завдання шкоди Потерпілим цивільно-правова відповідальність Відповідача не була застрахована .за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то згідно приписів ст 38.2 Закону у позивача після здійснення регламентованої виплати потурпілому, виникло право регресної вимоги до Відповідача у розмірі 125 798, 35 грн. Своїми діями відповідач порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху України, ще призвело до настання ДТП. Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 06.12.2024, вина відповідача у скоєнні ДТП була повністю вставновлена судом, і його визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП. У відповідності до ч. 4 ст. 82 Цивільно-процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законноїсили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законноїсили. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання міжтими ж сторонами (постанова Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 902/201/19). У постанові від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17 Верховний Суд наголосив, що преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини. Отже, обставина вини відповідача у ДТП встановлена рішенням суду та не повинна доказуватися при розгляді іншої справи. Статтею 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено порядок дій осіб, у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення регламентної виплати. Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна майну фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. На підставі ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку. На підставі ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Відповідно до ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Відповідно до п. п. а) п. 41.1 ст. 41 Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування. Відповідач на спростування доводів та доказів сторони позивача своїх доказів суду не надав. Відтак позов підлягає задоволенню з присудженням стягнення з відповідача суми страхового відшкодування у розмірі 125 798,35 грн. Згідно з статтею 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, у тому числі судовий збір сплачений позивачем при поданні позовної заяви до суду, у разі задоволення позову і пропорційно до задоволеної частини, а саме 3 028, 00 грн. Так, відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Керуючись ст.ст. 38, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 11, 526, 610, 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов Моторно (транспортне) страхове бюро України до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Моторно (транспортне) страхове бюро України (адреса: 02653, м.Київ, Русанівський бульвар, 8, код ЄРДПОУ: 21647131, р/р НОМЕР_4 в АТ «Укрексімбанк», м.Київ) суму сплаченого майного відшкодування в розмірі 125 798,35 грн та судовий збір в сумі 3028 грн. Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому копія рішення суду не була вручена в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії рішення.
Позивач: Моторно (транспортне) страхове бюро України: 02653, м.Київ, Русанівський бульвар, 8.
Відповідач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1
Суддя Т.В.Остапчук