Справа № 756/165/26
Провадження № 2-з/756/42/26
21 квітня 2026 року місто Київ
Суддя Оболонського районного суду міста Києва Ткач М.М., розглянувши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Марківа Н.В. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно - страхова компанія", про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Марків Н.В. звернувся до Оболонського районного суду міста Києва в порядку цивільного судочинства із позовом ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просить стягнути з відповідача шкоду завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 216 784,60 грн.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 20.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Розгляд справи постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.
16.04.2026 через систему «Електронний суд» представником позивача подано до суду заяву про забезпечення вищезазначеного позову, в якій він просив суд забезпечити позов шляхом заборони відчуження автомобіля марки «Ford» моделі «Fusion», колір чорний, рік випуску - 2017, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 до набрання чинності рішенням по даній справі, який перебуває у власності відповідача.
Необхідність забезпечення позову вмотивована тим, що 28.07.2025 о 14:30 год. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом, легковим автомобілем марки "Ford" моделі "Fusion", реєстраційний номер НОМЕР_2 , в м. Києві, площа Оболонська, в районі будинку 6, під час зміни напрямку руху не дотрималась безпечного інтервалу, внаслідок чого скоїла наїзд на припаркований транспортний засіб - легковий автомобіль марки "Mersedes-Benz", моделі "GLE", реєстраційний номер НОМЕР_3 . Під час дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Отже, ОСОБА_2 порушила п. 10.1, 13.1 Правил дорожнього руху, чим учинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, а саме порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Крім того, відповідно до протоколу серії ЕПР1 №408242 від 31.07.2025, ОСОБА_2 будучи причетною до дорожньо-транспортної пригоди, залишила місце дорожньо-транспортної пригоди, чим порушила п. 2.10 (а) Правил дорожнього руху, чим учинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП, а саме залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні. Відповідно реєстраційної картки транспортного засобу, легковий автомобіль марки «Ford» моделі «Fusion», колір чорний, рік випуску - 2017, номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 перебуває у власності відповідача. Оскільки відповідач залишила місце ДТП, не вчинила жодних дій на добровільне відшкодування завданої матеріальної шкоди позивачу, невжиття заходів щодо забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим надалі виконання рішення суду.
Відповідно до норми ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі- ЦПК України) сторони в судове засідання не викликались.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та додані матеріали, суд приходить до такого висновку.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 151 ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно до абз. 1 ч. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Таким чином співмірність, зокрема, полягає у тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів фізичної або юридичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Як зазначалося судом вище, предметом позову є стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 216784,60 грн., тобто ціна позову визначена позивачем саме у вказаному розмірі.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України чітко визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Отже, з урахуванням ціни позову, такий спосіб забезпечення позову як накладення арешту на майно можливий стосовно майна, яке належить відповідачу, або підлягає передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, відсутні відповідні належні докази про наявність у відповідача права власності на автомобіль на час розгляду питання про забезпечення позову.
Слід зазначити, що сам транспортний засіб не є предметом спору, а за відсутності доказів належності автомобіля відповідачу, відсутні підстави для обґрунтованого висновку про те, що за рахунок вартості такого автомобіля може бути повністю або частково виконане рішення суду про стягнення коштів (у разі повного або часткового задоволення позовних вимог).
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Верховний Суд неодноразово робив висновок про те, що у вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).
Вирішуючи питання співмірності виду забезпечення позову заявленим позивачем вимогам суд оцінює, чи відповідають заходи забезпечення позову тим збитками, які можуть бути завдані відповідачу у разі задоволення позову, а також чи відповідають вони ризикам, які позивач намагається уникнути шляхом забезпечення позову.
У той же час, ініціюючи забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначене вище майно, заявник не зазначає вартість такого майна, що позбавляє суд можливості оцінити співмірність застосування запропонованого позивачем заходу забезпечення позову із заявленими ним позовними вимогами, оскільки вартість майна може перевищувати суму шкоди, яку позивач просить стягнути з відповідача.
Отже, заявником не надано суду достатніх доказів того, що таке втручання в мирне володіння майном особи, відповідача по справі, буде виправдане в рамках даної справи.
У статті 41 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, судом також враховано, що відповідно до усталеної прецедентної практики ЄСПЛ, напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» (public interest, general interest, general interest of the community); (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (must be a reason ablerelationship of proportionality between the means employed and the aims pursued). ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися з дотриманням принципу «пропорційності» (principle of proportionality) «справедливої рівноваги (балансу)» (fair balance) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» не означає обов'язкового досягнення соціальної справедливості в кожній конкретній справі, а передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар» (individual and excessive burden).
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 149, 150, 153, 259, 260, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Марківа Н.В. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно - страхова компанія", про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя М. М. Ткач