Справа № 541/361/26
Номер провадження 2/541/801/2026
іменем України
21 квітня 2026 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Городівського О.А.,
за участі секретаря судового засідання - Ніколаєнко М.В.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
06 лютого 2026 року на адресу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 01 січня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 103901331, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000,00 грн строком на 105 днів, з яких 15 днів - пільговий період, протягом якого процентна ставка становить 1,70% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, 90 днів - поточний період, протягом якого процентна ставка становить 2,30% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, з комісією за надання кредиту у розмірі 500,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Вищевказаний кредитний договір було укладено в електронній формі. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а кредитні кошти були надані шляхом безготівкового переказу на його картковий рахунок. ТОВ «Мілоан» зобов'язання за кредитним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами договору. Відповідач зобов'язання щодо повернення коштів не виконав, у зв'язку із чим у нього утворилася заборгованість в розмірі 17125,00 грн, з яких: 5000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 11625,00 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків; 500,00 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту. 26 березня 2024 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 106-МЛ/Т, за умовами якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості), в тому числі і до відповідача за договором про споживчий кредит від 01 січня 2024 року № 103901331.
З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивач в письмовій формі звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості, однак заборгованість залишилася не погашеною, а тому просить стягнути її з відповідача у судовому порядку. Також, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності (а.с. 4).
Відповідач в судовому засіданні надав копію витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30 грудня 2025 року № 387, що підтверджує проходження ним військової служби та право на відповідні пільги, позовні вимоги визнав частково, лише у частині стягнення тіла кредиту.
Суд, заслухавши доводи відповідача, дослідивши докази по справі кожний окремо та в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01 січня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 103901331, відповідно до якого кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у розмірі 5000,00 грн строком на 105 днів, з яких 15 днів - пільговий період, протягом якого процентна ставка становить 1,70% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, 90 днів - поточний період, протягом якого процентна ставка становить 2,30% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, з комісією за надання кредиту у розмірі 500,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. У свою чергу позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 1.4. договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Укладення договору та отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 5000,00 грн підтверджується договором про споживчий кредит від 01 січня 2024 року № 103901331, заявою на отримання кредиту № 103901331, графіком платежів за договором про споживчий кредит від 01 січня 2024 року № 103901331, додатковими контактними даними позичальника для взаємодії за кредитним договором, які підписані відповідачем ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), а також довідкою від 10 вересня 2025 року, анкетою-заявою на кредит № 10390133, платіжним дорученням від 01 січня 2024 року № 79771362 та випискою по рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ), що відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ), за період з 01 січня 2024 року по 01 квітня 2024 року.
26 березня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 106-МЛ/Т, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі і до відповідача за договором про споживчий кредит від 01 січня 2024 року № 103901331.
Згідно з актом приймання-передачі реєстру боржників від 26 березня 2024 року до договору відступлення прав вимоги № 106-МЛ/Т від 26 березня 2024 року, платіжною інструкцією від 26 березня 2024 року № 407, витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог від 26 березня 2024 року № 106-МЛ/Т (у новій редакції згідно додаткової угоди № 1 від 04 лютого 2025 року) від 10 вересня 2025 року, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит від 01 січня 2024 року № 103901331у розмірі 14825,00 грн, з яких: 5000,00 грн - залишок по тілу кредиту; 9325,00 грн - залишок по відсотках; 500,00 грн - залишок по комісії.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 103901331 від 01.01.2024 року у період з 27.03.2024 по 15.04.2024 року та виписки з особового рахунка за кредитним договором № 103901331 від 01.01.2024 року вбачається, що за вказаний період позивачем було нараховано 2300,00 гривень відсотків за користування кредитом.
23 січня 2026 року ТОВ ФК «Кредит-Капітал» направило відповідачу досудову вимогу, в якій повідомило про відступлення прав вимоги, із зазначенням реквізитів для сплати заборгованості.
Згідно з вимогами позовної заяви, позивач просить стягнути заборгованість за договором про споживчий кредит від 01 січня 2024 року № 103901331 у розмірі 17125,00 грн, з яких: 5000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 11625,00 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків; 500,00 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу положень статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі статями 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до статей 5, 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа. У разі створення електронного документа з використанням більш як одного електронного підпису та/або більш як однієї електронної печатки його створення завершується накладанням електронного підпису або електронної печатки останнім підписувачем чи створювачем електронної печатки відповідно до технології створення такого електронного документа. Суб'єкти електронного документообігу використовують електронні підписи та електронні печатки у випадках, встановлених законодавством, або за домовленістю між відповідними суб'єктами.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до положень статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, судом встановлено, що 01 січня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 103901331 і відповідач отримав кредит в розмірі 5000,00 гривень.
Однак, відповідач умови договору порушив, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 17125,00 грн, з яких: 5000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 11625,00 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків; 500,00 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.
Пред'являючи позов до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором від 01 січня 2024 року № 103901331, новий кредитор посилався на те, що позичальник після заміни кредитора у зобов'язанні борг не погасив.
Враховуючи факт отримання відповідачем кредитних коштів та узгодження сторонами розміру комісії за видачу кредиту, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині вказаних сум є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 11625,00 гривень суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 був призваний у Збройні Сили України на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2025 «Про загальну мобілізацію» та проходить військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30 грудня 2025 року № 387.
У відповідності до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції чинній станом на день укладення кредитного договору), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Таким чином, станом на день укладення спірного кредитного договору (01 січня 2024 року) відповідач був військовослужбовцем і є ним на даний час, відтак на нього розповсюджуються положення п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а заборгованість за відсотками у розмірі 11625,00 гривень стягненню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягають частковому задоволенню, тому необхідно стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит від 01 січня 2024 року № 103901331 у сумі 5500 гривень 00 копійок, з яких: 5000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 500,00 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.
Позивачем додатково заявлена вимога про здійснення розподілу судових витрат.
Позивач повідомив про наявність судових витрат пов'язаних зі сплатою судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку із частковим задоволенням позову, на користь позивача з відповідача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 855 грн 16 коп. (32,12%).
Вирішуючи, питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд керується положеннями статті 137 ЦПК України.
Так, відповідно до ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
До матеріалів справи позивачем долучено договір про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року № 0107, акт наданих послуг правової (правничої) допомоги від 28 січня 2026 року № Д/15587 та детальний опис наданих послуг до акту № Д/15587 за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року № 0107 від 28 січня 2026 року.
Отже, зважаючи на те, що матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є нескладною, враховуючи часткове задоволення позову, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об'єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, тому дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачеві витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - 2569 грн 60 коп. (32,12%).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 263, 264, 265, 273, 274-279, 280-281, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 527, 530, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит від 01 січня 2024 року № 103901331 у розмірі 5500 (п'ять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок, з яких: 5000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 500,00 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір в розмірі 855 (вісімсот п'ятдесят п'ять) гривень 16 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2569 (дві тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять) гривень 60 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя О. А. Городівський