Справа № 369/1610/24
Провадження №2-др/369/14/26
21.04.2026 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Янченка А.В., секретаря судового засідання Лисяк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» про ухвалення додаткового рішення у справі № 369/1610/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
14 листопада 2024 року до суду надійшла заява позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» про ухвалення додаткового рішення у справі № 369/1610/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заявник просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені останнім на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 270 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки судом розглядається виключно питання про судові витрати, суд здійснює розгляд цієї заяви без повідомлення (виклику) учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, заяву про ухвалення додаткового рішення, суд вважає за необхідне в її задоволенні відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.04.2026 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовлено.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Відповідно до п. 20 роз'яснень викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст. 220 ЦПК 2004 року(ст. 270 ЦПК); воно не може змінити суті основного рішення або містити у собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.
Таким чином, способом усунення неповноти рішення суду є ухвалення додаткового рішення і додаткове рішення може бути ухвалене лише у випадках і за умов, вичерпний перелік яких передбачений статтею 270 ЦПК України. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд має право відмовити в його ухваленні, постановивши відповідну ухвалу.
В даному випадку, суд прийняв рішення з приводу всіх заявлених вимог позивача та відмовив у їх задоволенні.
Розподіл судових витрат суд проводить відповідно до положень ст.141 ЦПК України. Зважаючи, що суд у своєму рішенні дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, залишено за позивачем.
Таким чином, за наслідками розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, суд прийшов до висновку про відмову в ухваленні додаткового рішення, оскільки заявлені вимоги не є підставою для ухвалення додаткового рішення, заявником у заяві про ухвалення додаткового рішення не зазначено жодної із підстав, зазначених у ст. 270 ЦПК України для ухвалення додаткового рішення, а питання щодо розподілу судових витрат було розглянуто судом у рішенні Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.04.2026 року у справі № 369/1610/24.
Таким чином, суд вважає, що у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.
Відповідно до ч. 5 ст. 270 ЦПК України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 260-261, 270 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» про ухвалення додаткового рішення у справі № 369/1610/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ч. 2 ст. 261 ЦПК України.
Повний текст ухвали складено: 21.04.2026 року.
Суддя А.В. Янченко