Справа № 369/15494/25
Провадження №1-кс/369/136/26
24.03.2026 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання представника заявника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за №12015110200001103 від 25.03.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України, -
У провадження слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області надійшло клопотання представника заявника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за №12015110200001103 від 25.03.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України, а саме скасувати арешт накладений ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 квітня 2020 року (справа №369/4685/20) на земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3222481201:01:001:5018, площею 0,15 га, з цільовим призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 464416632224, яка належить ОСОБА_3 .
Клопотання обґрунтовано тим, що відповідно до дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видного 13.08.2015 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3222481201:01:001:5018, площею 0,15 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 464416632224.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.08.2025 року, ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 21.04.2020 року у справі №369/4685/20 накладено арешт на нерухоме майно - земельну ділянку з кадастровим номером 3222481201:01:001:5018.
Заявник вважає, що станом на сьогодні відпали підстави для арешту його земельної ділянки, оскільки з огляду на обставини даного кримінального провадження відбувається втручання у мирне володіння та розпорядження майном.
На сьогодні відсутні дані про потребу на даній стадії досудового розслідування крайнього заходу обмеження права власності у вигляді арешту та дані, що виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуженню, знищенню чи пошкодженню майна у кримінальному провадженню.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015110200001103 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 364 та 366 КК України здійснюється з 25.03.2015 року, тобто більше 10 років, а останні слідчі дії в даному кримінальному провадженні проведені в 2021 року.
Дані обставини безумовно суперечить загальним засадам кримінального провадження, зокрема принципу розумності строків, законності та істотно порушує право власності заявника на таке майно.
На підставі вищевикладеного, представник заявника просив суд скасувати, накладений ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.04.2020 року у справі №369/4685/20 арешт на належну ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером: 3222481201:01:001:5018, площею 0,15 га, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віта-Поштова, вул. Франка І., 51-6.
У судове засідання прокурор не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, разом з тим, у судовому засіданні 06 лютого 2026 року прокурор заперечив щодо задоволення клопотання про скасування арешту.
Представник заявника, у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Разом з тим, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, вимоги клопотання підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.
Дослідивши матеріали поданого клопотання, якими представник заявника обґрунтовує доводи клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження № 12015110200001103 від 25.03.2015 року, вислухавши думку учасників судового процесу, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Таким чином, виходячи з наведених положень ст. 174 КПК України, питання про скасування арешту розглядається слідчим суддею за відповідним зверненням осіб, визначених частиною першої цієї статті.
Як встановлено п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Судом встановлено, що ВП №2 Фастівського РУП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12015110200001103 від 25.03.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.04.2020 року у справі №369/4685/20 клопотання прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_5 , про арешт майна, за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015110200001103 від 25.03.2015 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, задоволено.
Накладено арешт зокрема на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222481201:01:001:5018, 3222481201:01:001:5080, 3222481201:01:001:5191, 3222481201:01:001:5170, 3222481201:01:001:5055, 3222481201:01:001:5056, 3222481201:01:001:5057, 3222481201:01:001:5058, 3222481201:01:001:5059, 3222481201:01:001:0104, 3222481201:01:001:5312, розташовані в с. Віта-Поштова Києво-Святошинського району Київської області із встановленням обмежень у вигляді заборони розпорядження та користування шляхом проведення будь-яких будівельних робіт.
При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню (ст. 3 КПК України).
Обов'язковою умовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна є наявність достатніх доказів, передбачених ст. 173 КПК України. При цьому обов'язок доведення існування зазначеної умови КПК України покладає на слідчого (прокурора), який звернувся з клопотанням про арешт майна, а обов'язок перевірки цих обставин - на слідчого суддю, який розглядає клопотання.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, власником земельної ділянки з кадастровим номером: 3222481201:01:001:5018 є ОСОБА_3 .
Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49 - 62, від 10.05.2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23.09.1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Так, матеріали кримінального провадження не свідчать про потребу на даній стадії досудового розслідування наявного арешту та виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що досудове розслідування кримінального провадження №12015110200001103 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України здійснюється з 25.03.2015 року, останні слідчі дії в даному кримінальному провадженні були проведені в 2021 року.
Дані обставини безумовно суперечить загальним засадам кримінального провадження, зокрема принципу розумності строків, та істотно порушує право власності заявників на таке майно.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, враховуючи при цьому співмірність обмеження права власності, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв'язку з чим, вважає клопотання представника заявника обґрунтованим та необхідним скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого обмеження прав власності.
Керуючись ст. ст. 170, 174, 309 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання представника заявника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за №12015110200001103 від 25.03.2015 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України - задовольнити.
Скасувати арешт накладений ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.04.2020 року у справі №369/4685/20 на земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3222481201:01:001:5018, площею 0,15 га, з цільовим призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 464416632224, яка належить ОСОБА_3 .
Скасувати встановлені ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.04.2020 року у справі №369/4685/20, обмеження у вигляді заборони розпорядження та користування шляхом проведення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 3222481201:01:001:5018.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_6