Справа № 296/6980/25
2/296/602/26
07 квітня 2026 року м.Житомир
Корольовський районний суд м.Житомира у складі: головуючої судді Петровської М.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
встановив:
ОСОБА_3 звернулась до Корольовського районного суду м.Житомира із вказаною позовною заявою, відповідно до змісту якої просить визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 43,91 кв.м. в тому числі житловою площею 30,4 кв.м., та визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 (одну другу) частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 01 серпня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований у Відділі реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, актовий запис № 1133. За час спільного проживання і перебування у шлюбі, сторонами було придбано за спільні кошти квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу від 12.08.2010. З огляду на неможливість у добровільному порядку вирішити питання поділу спільного сумісного майна, позивачка звернулася до суду з вказаним позовом.
Ухвалою судді Корольовського районного суду м.Житомира у даній справі відкрито провадження, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 10.10.2025 зустрічну позовну заяву, подану представником ОСОБА_2 - адвокатом Хомік Євгенією Михайлівною, разом з доданими до позову матеріалами, - повернуто заявнику.
Ухвалою суду від 25.02.2026 у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Денисенко Вікторії Миколаївни про об'єднання справ № 296/6980/25 та № 296/11538/25 в одне провадження, - відмовлено.
Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 25.02.2026, занесеною до протоколу судового засідання, у даній справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання, призначене на 07.04.2026, учасники справи не прибули.
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Денисенко Вікторія Миколаївна подала до суду заяву, відповідно до змісту якої просить слухати справу без участі сторони позивача, позов підтримує та просить його задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Хомік Євгенія Михайлівна подала до суду заяву, в якій просить розгялнути справу без участі сторони відповідача. Заяву ОСОБА_2 про визнання позовних вимог підтримує.
У відповідності до положень ч.1 ст.223, ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає за можливе провести судовий розгляд справи без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 01 серпня 2009 року між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,був укладений шлюб, актовий запис №1133.
Згідно копії договору купівлі - продажу від 12 серпня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сербіною Ольгою Петрівною та зареєстрованого за № 464, квартира АДРЕСА_2 , - належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .
У відповідності до звіту про оцінку квартири, складеного ПП "Бюро оцінки "Фенікс-А" 04.06.2025, ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 , становить 1 487 300 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 372 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Згідно зі статтею 60 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 №2947-III (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Положеннями статті 61 СК України закріплено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 Сімейного кодексу України).
Статтею 63 СК України врегульовано, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною першою статті 69 СК України передбачено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно з ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до частини першої статті 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч.3 ст.370 ЦК України, виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.
У відповідності до абз.1 пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року №11 (далі - Постанова №11), сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Згідно з п.30 Постанови №11, рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК України.
У відповідності до ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
З матеріалів справи вбачається, що в період перебування сторін по справі у зареєстрованому шлюбі, у власність набуто нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 , право власності на яку, на підставі договору купівлі - продажу квартири від від 12 серпня 2010 року, зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 .
02.04.2026 відповідачем ОСОБА_2 подано до суду заяву про визнання позову ОСОБА_1 .
Враховуючи, що вищезазначену квартиру було набуто подружжям під час шлюбу, та заяву відповідача від 02.04.2026, суд дійшов висновку, що спірна квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за кожною із сторін, в порядку поділу спільного майна колишнього подружжя, права власності на половину квартири (по 1/2 частині) на засадах рівності часток та задоволення позову в цій частині.
Що стосується вимоги позовної заяви в частині визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя спірну квартиру, то така задоволенню не підлягає, оскільки не є ефективним способом захисту.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 виснувала, що заявлення вимоги про визнання певних об'єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.
Враховуючи наведене у сукупності, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК Україниу разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи, що заява відповідача про визнання позову подана до суду до початку розгляду справи по суті, відповідно до частини 1 статті 142 ЦПК України, позивачці підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову, що складає 4 323,85 грн (8 647,70 грн/2).
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при поданні позову, що становить 4 323,85 грн (8 647,70 грн/2).
Щодо витрат на правничу допомогу.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
В змісті позовної заяви позивачем зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи 10 000 грн.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У відповідності до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У відповідності до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) від 05 липня 2012 року, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно статті 19 Закону №5076-VI, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу представниками позивача - адвокатом Чайковською Руженою Анатоліївною та адвокатом Денисенко В.М. до суду подано:
- ордер серії АМ №1136971 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 , виданий 25.06.2025 адвокатом Чайковською Руженою Анатоліївною на підставі договору про надання правничої допомоги №28 від 28.05.2025;
- ордер серії АМ №1161011 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 , виданий 14.10.2025 адвокатом Денисенко Вікторією Миколаївною на підставі договору про надання правової допомоги № 49 від 14.10.2025;
- договір про надання правничої допомоги №28 від 28.05.2025, підписаний адвокатом Чайковською Руженою Анатоліївною та ОСОБА_4 ;
- договір про надання правової допомоги № 49 від 14.10.2025, підписаний адвокатом Денисенко Вікторією Миколаївною та ОСОБА_4 ;
- акт приймання-передачі юридичних послуг у справі № 296/6980/25 від 06.11.2025, підписаний адвокатом Чайковською Руженою Анатоліївною та ОСОБА_4 ;
- акти приймання-передачі наданих послуг № 49/1 до договору № 49 від 02.12.2025 та № 49/2 до договору № 49 від 06.04.2026, підписані Денисенко Вікторією Миколаївною та ОСОБА_4 ;
- прибуткові касові ордера № 18 від 02.12.2025 та № 4 від 06.04.2026, згідно яких від ОСОБА_1 на користь адвоката Денисенко В.М. було прийнято 19 000 грн та 12 000 грн відповідно.
Згідно п.1.1 договору про надання правничої допомоги №28 від 28.05.2025, адвокат Чайковська Ружена Анатоліївна прийняла на себе зобов'язання надавати правову допомогу клієнту ОСОБА_1 зокрема: представляти та здійснювати захист інтересів клієнта в судах.
Вартість послуг за договором № 28 визначається в протоколі погодження гонорару та акті приймання-передачі юридичних послуг (п.3.1).
Згідно акту приймання-передачі юридичних послуг у справі № 296/6980/25 від 06.11.2025, адвокатом Чайковською Р.А. надано послугу позивачці зі складання позовної заяви, отримання доказів на загальну суму 21 000 грн.
Згідно з розділом 1 договору про надання правової допомоги №49 від 28.05.2025, адвокат Денисенко Вікторія Миколаївна прийняла на себе зобов'язання надавати правову допомогу клієнту ОСОБА_1 зокрема: представляти та здійснювати захист інтересів клієнта в судах.
За змістом розділу 4 договору, юридичну допомогу, що надається адвокатом, клієнт оплачує в гривнях шляхом переказу відповідної суми, розмір якої визначається кожного місяця протягом строку дії договору актом приймання-передачі наданих послуг. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х робочих днів з моменту отримання клієнтом акту.
Згідно актів приймання-передачі наданих послуг № 49/1 до договору № 49 від 02.12.2025 та № 49/2 до договору № 49 від 06.04.2026, адвокат надав наступні юридичні послуги згідно з договором № 49: попередня правова консультація у справі № 296/6980/25 - 2 000 грн; подання заяви до суду про надання доступу до матеріалів справи № 296/6980/25, вивчення матеріалів справи, правовий аналіз - 3 000 грн; подання заяви до суду про надання доступу до матеріалів справи № 296/11538/25, вивчення матеріалів справи, правовий аналіз - 3 000 грн; участь 25.11.2025 у судовому засіданні у справі № 296/6980/25 - 3000 грн; підготовка та подання зустрічної позовної заяви у справі № 296/11538/25 - 8 000 грн; підготовка клопотання про об'єднання справ в одне провадження у справі № 296/11538/25 - 3000 грн; підготовка клопотання про об'єднання справ в одне провадження у справі № 296/6980/25 - 3000 грн; підготовка клопотання про витребування доказів у справі № 296/11538/25 від 02.03.2026 - 2 000 грн; участь в судовому засіданні у справі № 296/11538/25 03.03.2026 - 3 000 грн; підготовка та направлення матеріалів зустрічної позовної заяви у справі № 296/11538/25 на виконання ухвали суду - 2 000 грн; підготовка та подання заяви про виконання ухвали суду в справі у справі № 296/11538/25 - 500 грн; підготовка та подання заяви у справі № 296/6980/25 про розгляд справи без участі - 500 грн. Всього 31 000 грн.
У відповідності до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч.5 ст.137 ЦПК України, в разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Наданими представником позивачки документами підтверджується факт надання правничої (правової) допомоги адвокатом Денисенко В.М. позивачці ОСОБА_1 .
Разом з тим, як встановлено з актів приймання-передачі наданих послуг у справі № 49/1 до договору № 49 від 02.12.2025 та № 49/2 до договору № 49 від 06.04.2026, частина наданих послуг адвокатом стосується справи № 296/11538/25, а всього на суму 20 000 грн.
Окрім того, аналізуючи вартість наданих послуг в актах приймання-передачі наданих послуг № 49/1 та № 49/2, суд зазначає наступне: ухвалою суду від 25.02.2026 у цій справі у задоволенні клопотання адвоката Денисенко Вікторії Миколаївни про об'єднання справ в одне провадження відмовлено; підготовче судове засідання 25.11.2025 тривало 17 хв та в ньому не вирішувалось будь-яких процесуальних питань, окрім відкладення засідання; підготовка та подання заяви про розгляд справи без участі представника позивача є шаблонним документом; попередня правова консультація частково дублює надану послугу з вивчення та аналізу матеріалів справи.
У заяві про визнання позову від 02.04.2026 відповідач Сич О.А. просив врахувати, що він визнав позовні вимоги, також поніс витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн, потреби у позивачки для звернення до суду не було, оскільки питання поділу квартири можна було вирішити шляхом укладення договору, а тому слід залишити витрати на правничу допомогу за кожною зі сторін, або ж зменшити їх до 2 000 грн.
Беручи до уваги наведене, заяву відповідача із запереченнями щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, надані докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, обсяг витраченого часу представником позивачки на участь у судових засіданнях, предмет спору та обсяг доказування, який є незначним та нескладним, а також те, що позов задоволено частково, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн, що, на думку суду, є достатнім, розумним та справедливим.
Крім того, відповідно до п.2 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
04.06.2025 ПП "Бюро оцінки "Фенікс-А", на підставі договору на проведення оцінки майна № 745 від 04.06.2025, на замовлення позивачки ОСОБА_1 , проведено оцінку вартості спірного майна - квартири АДРЕСА_2 , та складено звіт про оцінку квартири.
За надані послуги з оцінки майна позивачкою ОСОБА_1 на користь ПП "Бюро оцінки "Фенікс-А" було сплачено 1 000 грн, що підтвержується рахунком-фактурою від 04.06.2025 та платіжною інструкцією № 0.0.4408769417.1 від 13.06.2025.
Враховуючи, що вимоги позивачки про поділ майна задоволено, відтак на користь позивачки підлягають стягненню витрати, пов'язані із отриманням звіту оцінювача про вартість спірної квартири, в сумі 1 000 грн.
Керуючись статтями 141, 259, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про поділ майна подружжя, - задовольнити частково.
Поділити спільне сумісне майно, визнавши за ОСОБА_4 та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині квартири АДРЕСА_2 , за кожним.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 323,85 грн (чотири тисячі триста двадцять три грн 85 коп.) судових витрат по сплаті судового збору.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 4 323,85 грн (чотири тисячі триста двадцять три грн 85 коп.) судових витрат по сплаті судового збору, сплачених згідно квитанції №0.0.4428837571.1 від 25.06.2025.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень) та витрати на оцінку майна в розмірі 1 000 грн (одна тисяча гривень).
В решті заявленої позивачкою до стягнення суми витрат на правничу допомогу - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 17 квітня 2026 року.
Суддя М. В. Петровська