Справа №278/468/26
20 квітня 2026 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О.М., за участю секретаря судового засідання Кравчук Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу подану представником ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на дії та рішення державного виконавця, заінтересовані особи: Житомирський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Акціонерне товариство «Сенс Банк», -
Скаржник через свого представника - адвоката Ліпську-Романченко Г.Д. звернулась до суду із вище вказаною скаргою, яку мотивує тим, що згідно з рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 06.06.2013 з ОСОБА_2 стягнуто на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором в сумі 175451,91 грн, а саме: 133929 грн, заборгованість за відсотками в сумі 33122,99 грн, штрафні санкції в сумі 1000,00 грн, витрати пов'язані з оплатою судового збору в сумі 1700,00 грн та витрати за інформаційне - технічне забезпечення судового процесу в сумі 120,00 грн.
Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції Тітовніним Ю.О. від 26.11.2013 було відкрито виконавче провадження №40893949, яким вказано стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість у розмірі 175451,91 грн та, відповідно, накладено арешт на майно боржника. Постановою державного виконавця Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Коцурубою Я.Ю. від 21.11.2019 ВП №40893949 повернуто виконавчий документ стягувачу.
Згідно з інформацією на сайті Автоматизованої системи виконавчого провадження ВП № 40893949 завершено.
Відповідно до довідки за вих. № 38836-56/2025 від 20.08.2025 АТ «Сенс Банк» є правонаступником АТ «Укрсоцбанк».
На даний момент зобов'язання виконано в повному обсязі шляхом внесення суми 169871,99 грн. на депозитний рахунок приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. в рахунок погашення боргу за рішенням Житомирського районного суду від 06.06.2013 у справі №2-132/12 та ухвалою Житомирського районного суду від 20.11.2025 у справі №2-132/12. Це підтверджується квитанцією №39 від 11 грудня 2025 року.
Внесення коштів на депозит нотаріуса здійснено відповідно до ст. 537 Цивільного кодексу України (виконавче провадження завершено, виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання).
16.01.2026 заявник звернувся до Житомирського відділу ДВС із заявою про зняття арешту, надавши докази повного погашення боргу. Однак, станом на 28.01.2026 арешт не знято.
Вважає бездіяльність виконавців Житомирського відділу ДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрально міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) незаконною та такою, що порушує його права та інтереси.
З урахуванням зазначеного, просить суд визнати дії державного виконавця Житомирського відділу ДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України незаконним та зняти арешт із усього майна ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 03.02.2026 прийнято до свого провадження вказану скаргу та призначено судове засідання (а.с. 17).
Від представника Житомирського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшли письмові пояснення (а.с. 19-24). У поясненнях на скаргу представник ДВС зазначила, що на виконанні перебувало виконавче провадження №40893949, за вказаним виконавчим документом відкрито виконавче провадження 26.11.2013. У подальшому винесено постанову про арешт майна, та оскільки майна, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Вказала, що внесення на депозитний рахунок нотаріуса можливе поза процедурою виконавчого провадження. Просила розгляд справи проводити у її відсутність та відмовити у задоволенні скарги.
Скаржник та її представник у судове засідання не з'явились, заяв чи клопотань до суду не надходило.
Суд, дослідивши матеріали скарги, вважає за необхідне в задоволенні скарги відмовити з огляду на таке.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції та законами України.
Стаття 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначає обсяг процесуальних прав і обов'язків державного виконавця, які мають здійснюватися лише в межах виконавчого провадження і у точній відповідності до Закону, щоб не допускати у своєї діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судом встановлено, що у Житомирському відділі ДВС у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № 4893949 з примусового виконання рішення Житомирського районного суду Житомирської області № 2-132/12 (а.с. 11-14).
26.11.2013 державним виконавцем в порядку ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за вищевказаним виконавчим документом (а.с. 5 на звороті).
Постановою державного виконавця від 21.11.2019 на підставі п. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повернуто стягувачу (а.с. 6).
Довідкою наданою АТ «Сенс Банк» зазначено, що товариство є правонаступником АТ «Укрсоцбанк» (а.с. 6 на звороті).
Квитанцією №39 від 11.12.2025 вказано, що ОСОБА_2 внесла на депозитний рахунок приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. для передачі АТ «Сенс Банк» грошові кошти у сумі 169871,99 грн у рахунок виконання зобов'язання за рішенням Житомирського районного суду Житомирської області №2-132/12 (а.с. 7).
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIIІ (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закон № 1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень, зокрема, є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем.
Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Згідно з частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (частини перша-третя статті 56 Закону України «Про виконавче провадження»).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно ч. 2 та ч. 3 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини; у випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14-18, 19-1 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Частиною 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» регламентовано, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна (ч.2ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 12 та підпунктом 2 пункту 104розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну «Укроборонпром», акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну «Укроборонпром», державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну «Укроборонпром» або на момент припинення Державного концерну «Укроборонпром» було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності», звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності».
У всіх інших висновках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п'ята статті 59 Закону № 1404-VIII).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2025 року у справі№ 2/1522/11652/11 виснувала, що законодавством не передбачено обов'язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження та у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків. Повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за виключенням випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону №1404-УІІІ).
Враховуючи наведене, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону № 1404-VIII).
Як вбачається із матеріалів справи та ухвали суду від 20.11.2025 про витравлення описки у судовому рішенні загальна заборгованість за вказаним рішення складає 169871,19 грн, саме цю суму було внесено на депозитний рахунок нотаріуса.
Крім того, у матеріалах справи відсутні докази повторного звернення із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановленого законом строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Також суд зазначає, що ОСОБА_2 у рахунок виконання зобов'язання за рішенням суду №2-132/12 покладено на депозитний рахунок приватного нотаріуса грошові кошти у сумі 169871,99 грн, однак покладання на депозитний рахунок приватного нотаріуса грошових коштів не є належним виконанням вимог боржника перед кредитором, оскільки суперечить вимогам закону.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Враховуючи той факт, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Оскільки суд прийшов до висновку, що у діях державного виконавця відсутні факти винесення постанов незаконно та відсутність у його дії чи бездіяльність неправомірності, скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 19, 58 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 260, 353, 439, 447, 450, 451 ЦПК України, суд
У задоволенні скарги поданої представником ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 на дії та рішення державного виконавця, заінтересовані особи: Житомирський відділ державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Акціонерне товариство «Сенс Банк» - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. М. Дубовік