21 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/14591/24 пров. № А/857/1918/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Кушнір В.О.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року (суддя - Лунь З.І., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м.Львів, дата складання повного тексту - не зазначено),
в адміністративній справі №380/14591/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області,
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
У липні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
-№1971886-2412-1320-UA46060190000038354 від 05.10.2023 форми “Ф» по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2020 на суму 46277,13грн« винесене Головним управлінням ДПС у Львівській області;
-№1971885-2412-1320-UA46060190000038354 від 05.10.2023 форми “Ф» по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2021 на суму 32067,00грн., винесене Головним управлінням ДПС у Львівській області;
-№1971883-2412-1320-UA46060190000038354 від 05.10.2023 форми “Ф» по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 на суму 20843,55грн., винесене Головним управлінням ДПС у Львівській області.
Відповідач позовних вимог не визнав та в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, вважаючи її вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №1971886-2412-1320-UA46060190000038354 від 05.10.2023. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №1971885-2412-1320-UA46060190000038354 від 05.10.2023. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №1971883-2412-1320-UA46060190000038354 від 05.10.2023. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп..
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржуване рішення суду винесене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що Головним управлінням ДПС у Львівській області ОСОБА_1 сформовані оскаржувані податкові повідомлення-рішення як податкові зобов'язання з податку на нежитлову нерухомість за податкові періоди 2020 - 2022 роки. При цьому в період з 18.03.2020 по 30.06.2023 строк давності, передбачений ст. 102 ПК України, був зупинений з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (СОVID-19), а в період з 17.03.2022 по 01.08.2023 у зв'язку з дією правового режиму воєнного, надзвичайного стану. Тобто, строк 1095 днів не закінчився на час проведення перевірки, за результатами якої винесенні оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Зазначає скаржник, що наявність затримки у надсиланні (вручення) податкових повідомлень рішень не впливає на обов'язок позивача сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2020, 2021 та 2022, і не є підставою для визначення таких рішень протиправними та для його скасування. Отже, при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень Головне управління ДПС у Львівській області використало визначені ПК України джерела податкової інформації про об'єкти оподаткування податком на майно, діяло в межах повноважень та у спосіб, визначені ПК України, тому підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень немає.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 24.10.2024 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому висловив непогодження із доводами апеляційної скарги. Вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, дійшов правильних висновків, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно задоволити частково.
Судом встановлено такі фактичні обставини справи.
Позивачу ОСОБА_1 відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (РНОКПП НОМЕР_1 ) належить на праві власності нежитлова будівля, реєстраційний номер майна 1859635646221, адреса: АДРЕСА_1 . Загальна площа: 1068,9 м. кв. (розмір частки 2/3 відповідно до договору дарування №49 від 11.01.2020 та розмір частки 1/3 відповідно до договору дарування №51 від 11.01.2020, що в загальному становить 100% власності), право власності зареєстровано 11.01.2020 (а.с.15).
ГУ ДПС у Львівській області проведено розрахунок податку на зазначений об'єкт нерухомого майна за 2020 - 2022 роки та винесено податкові повідомлення-рішення:
- №1971886-2412-1320-UA46060190000038354 від 05.10.2023 форми “Ф» по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2020 на суму 46277,13 грн. (а.с.13);
- №1971885-2412-1320-UA46060190000038354 від 05.10.2023 форми “Ф» по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2021 на суму 32067,00 грн (а.с.12);
- №1971883-2412-1320-UA46060190000038354 від 05.10.2023 форми “Ф» по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 на суму 20843,55 грн. (а.с.11).
Для нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по нежитловій будівлі, реєстраційний номер майна 1859635646221, яка перебуває у власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідачем використано ставки згідно з рішенням Дернівської сільської ради №633 від 19.06.2019 “Про встановлення на території Дернівської сільської ради місцевих податків і зборів на 2020 рік», рішенням Дернівської сільської ради № 906 від 22.06.2020 “Про встановлення на території Дернівської сільської ради місцевих податків і зборів на 2021 рік».
Також, з огляду на те, що Дернівська сільська рада увійшла до складу Кам'янка-Бузької ОТГ, відповідачем використано ставки податку у відповідності з рішенням Кам'янка-Бузької міської ради від 17.06.2021№ 61 “Про місцеві податки і збори на території Кам'янка-Бузької міської ради».
Не погоджуючись з прийнятими відповідачем спірними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся із цим позовом до адміністративного суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах підстави для справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відсутні, а відтак прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.
Суд апеляційної інстанції частково не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 року (далі - ПК України).
За приписами пункту 15.1 статті 15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст. 16 ПК України, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановленим цим Кодексом та законами з питань митної справи, що повністю узгоджується з приписами ст. 67 Конституції України щодо обов'язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 14.1.157 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Згідно пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до вимог пункту 4.4 статті 4 ПК України, установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
У відповідності з вимогами пункту 8.3 статті 8 ПК України, до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Приписами пункту 10.3 статті 10 ПК України визначено, що місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.
Згідно з пунктом 12.3 статті 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Також повноваження органів місцевого самоврядування щодо встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплені і у статті 143 Конституції України та п.24 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
Згідно з підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до пп.14.1.129 п.14.1 ст.14 ПК України, об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості. До об'єктів нежитлової нерухомості відносяться: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
За змістом підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.
Згідно підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодекcу до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно підпункту 260.10.1 пункту 260.10 статті 260 ПК України, податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Разом з тим, усталеним є підхід Верховного Суду згідно з яким винесення податкових повідомлень-рішень після 01 липня року базового податкового періоду є лише підставою для сплати податкового зобов'язання в більш пізній термін відповідно підпункту 266.10.1, пункту 266.10 статті 266 ПК України (протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення), однак, не впливає на правомірність самого податкового повідомлення-рішення та не може бути підставою для його скасування (зокрема постанова від 23 січня 2025 року у справі № 160/568/24).
Пунктом 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
За приписами пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 392, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2025 року у справі №160/23946/23.
З аналізу наведених вище норм чинного законодавства вбачається, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки виключно для фізичних осіб за кожний окремий об'єкт житлової або нежитлової нерухомості обчислюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості, виходячи із загальної площі такого об'єкту та відповідної ставки податку, та оформлюється у вигляді податкового повідомлення-рішення. Вказане податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку надсилаються платнику податку контролюючим органом до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Приписами ПК України визначено, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для фізичних осіб може бути обчислений та нарахований контролюючим органом за податкові (звітні) періоди (роки) не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.
Таким чином, аналізуючи зазначені норми податкового законодавства та встановивши фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що обчислення розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, одночасно за декілька звітних періодів в одному календарному році, відповідає строкам, встановленим пунктом 102.1 статті 102 ПК України, а тому вказане виключає протиправність дій з боку контролюючого органу в цій частині, що відповідає також правовій позиції Верховного Суду, яка наведена у постанові від 06.11.2025 у справі №420/20746/24.
У розглядуваній справі колегія суддів враховує, що позивач визнає наявність у його власності об'єктів нежитлової (житлової) нерухомості, їх площі, тобто не заперечує про наявність об'єктів оподаткування податком не нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Однак вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними з огляду на порушення податковим органом строків їх направлення платнику податків.
Разом з тим, усталеним є підхід Верховного Суду згідно з яким винесення податкових повідомлень-рішень після 01 липня року базового податкового періоду є лише підставою для сплати податкового зобов'язання в більш пізній термін відповідно підпункту 266.10.1, пункту 266.10 статті 266 ПК України (протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення), однак, не впливає на правомірність самого податкового повідомлення-рішення та не може бути підставою для його скасування (зокрема, постанова від 23 січня 2025 року у справі №160/568/24).
У постанові від 20.06.2022 по справі № 826/15940/18 Колегія суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду розглядала питання щодо порушення податковим органом строків прийняття і надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, встановленого підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України та правових наслідків для платника податків.
Так, за результатами судового розгляду Верховний Суд вважав за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі №825/1903/17 з огляду на наступне.
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 2 листопада 2021 року у справі №825/1903/17 висловив правову позицію, відповідно до якої контролюючий орган зобов'язаний нарахувати платнику податків податкове зобов'язання з транспортного податку за відповідний рік та надіслати (вручити) таке податкове повідомлення-рішення до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Податкове повідомлення-рішення, прийняте або направлене з порушенням цього строку, є неправомірним, оскільки воно прийнято поза межами строку, встановленого у абзаці 1 підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України.
Водночас з аналізу наведених вище положень статей 54 та 267 ПК України випливає, що контролюючий орган дійсно зобов'язаний нарахувати платнику податків податкове зобов'язання з транспортного податку за відповідний рік та надіслати (вручити) таке податкове повідомлення-рішення до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Невиконання контролюючим органом такого обов'язку звільняє платника податків лише від відповідальності за несвоєчасність сплати податкового зобов'язання (аналогічно до приписів підпункту 266.10.2 статті 266, підпункту 287.9 статті 287 ПК України), проте не звільняє від обов'язку сплати такого податку за наявності відповідних правових підстав.
Верховний Суд дійшов висновку, що пропуск податковим органом встановленого підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України строку надсилання податкового повідомлення-рішення до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року), не є тим порушенням, яке спростовує правомірність нарахування грошового зобов'язання податковим органом, та не може бути самостійною підставою для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Недотримання контролюючим органом встановлених строків надіслання податкового повідомлення-рішення не є підставою для припинення податкового обов'язку платника податку. Строк надсилання податкового повідомлення-рішення, встановлений підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України, не є строком, що зумовлює припинення податкового обов'язку або звільнення від його виконання.
Разом з тим, приписи ПК України чітко визначають, що вказаний вище податок для фізичних осіб може бути обчислений та нарахований контролюючим органом за податкові (звітні ) періоди (роки) не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.
Таким чином, пунктом 266.10.3 пункту 266.10 статті 266 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
У розглядуваній справі встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №1971886-2412-1320-UA46060190000038354 від 05.10.2023, №1971885-2412-1320-UA46060190000038354 від 05.10.2023, №1971883-2412-1320-UA46060190000038354 від 05.10.2023, якими визначено позивачу податкове зобов'язання за платежем “податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості» за податкові періоди 2020, 2021 та 2022 роки були прийняті відповідачем та надіслані позивачу після 01 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), тобто вже після встановленого Податковим кодексом України строку, протягом якого надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом податкові повідомлення-рішення.
З огляду на наведене вище, аналізуючи зазначені норми податкового законодавства, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що обчислення розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: від 05.10.2023 №1971886-2412-1320-UA46060190000038354; від 05.10.2023 №1971885-2412-1320-UA46060190000038354; від 05.10.2023 №1971883-2412-1320-UA46060190000038354, відповідає строкам, встановленим пунктом 102.1 статті 102 ПК України, а тому вказане виключає можливість скасування спірних ППР з вищенаведених підстав.
Водночас, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до пункту 52-5 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, об'єкти нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до статті 266 цього Кодексу в період з 1 березня по 31 березня 2020 року.
Абзац 1 пункту 52-5 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України для звільнення від сплати податку на нерухомість не встановлює жодних додаткових вимог до платника податку фізичної особи, на відміну від платника податку юридичної особи, який з огляду на приписи абзаців 2-4 пункту 52-5 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України має подати уточнюючу податкову декларацію з відображенням зміни податкового зобов'язання із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період березень 2020 року.
Однак, як встановлено судом, що відповідачем визначено позивачу суму грошових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік, починаючи з січня та закінчуючи груднем 2020 року, що свідчить про не врахування пункту 52-5 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.
У позивача не виникло обов'язку щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкти нежитлової нерухомості за березень 2020 року відповідно до статті 266 ПК України.
У такій ситуації необхідним є визнання частково протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №1971886-2412-1320-UA46060190000038354 від 05.10.2023 по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2020, що обчислено за березень 2020 року на суму 3856,43 гривень (з розрахунку 46277,13 грн. : 12 місяців).
У решта частині сформовані відповідачем спірні податкові повідомлення-рішення являються правомірними та скасуванню не підлягають.
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про повне задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо суті спору спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, а тому можуть бути підставою для його скасування.
Таким чином, відповідно до приписів статті 317 КАС України, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.
Одночасно, відповідно до вимог статей 139, 322 ч.4 КАС України, підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору за подання позовної заяви шляхом стягнення таких витрат в користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Так, зі змісту позовної заяви видно, що позивач заявив вимоги майнового характеру.
Розмір відповідних судових витрат позивача в суді першої інстанції підтверджується наявною в матеріалах адміністративної справи квитанцією.
Із врахуванням того, що позовні вимоги підлягають задоволено частково, в користь позивача слід стягнути з відповідача мінімально законодавчо визначений сплачений судовий збір за подання адміністративного позову в сумі 1211,20 грн..
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області - задоволити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року в адміністративній справі №380/14591/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати та ухвалити нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити частково.
Визнати частково протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області №1971886-2412-1320-UA46060190000038354 від 05.10.2023 форми “Ф» по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачуються фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2020 - на суму 3856,43 гривень.
У задоволенні решта позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43968090) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у виді судового збору в сумі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп. сплаченого за подання позову.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
В. О. Кушнір