Справа № 188/3164/25
Провадження № 2/188/1376/2026
21 квітня 2026 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області
у складі головуючої судді Місюри К.В.,
за участю секретаря Бібікової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що з відповідачем вона уклала шлюб, який 20.08.2016 року було зареєстровано Лисичанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області , за актовим записом № 251. Шлюбні відносини між ними фактично припинені . Вони не проживають разом , спільне господарство не ведуть, не спілкуються, спільних інтересів не мають. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 2017 р.н. Позивач вважає , що подальше формальне збереження шлюбу суперечить її інтересам, оскільки подальше сімейне життя неможливе.
Позивачка в судове засідання не з'явилася , надала суду заяву, в якій просить розглядати справу в її відсутність, позовні вимоги підтримує , наполягає на задоволенні позовних вимог, просить розірвати шлюб. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, відзив чи заперечення проти позову суду не надав. Про час та місце слухання справи належним чином повідомлений.
Згідно до положення ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, доказів про поважність неявки до суду не надала, також не подала відзив на позовну заяву та позивач не заперечує проти проведення заочного розгляду справи тому у відповідності з вимогами ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, постановивши по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Вивчивши матеріали справи, були встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що шлюб між сторонами було зареєстровано 20.08.2016 року Лисичанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області , за актовим записом № 251, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
В судовому засіданні встановлено, що подружжя шлюбно-сімейні відносини не підтримують, не бажають поновити стосунки та зберегти сім'ю, спільне господарство не ведуть, майнового спору не мають . Все вище викладене підтверджує, що шлюб існує лише формально та зберегти його вже неможливо.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 8 ст. 294 ЦПК України у рішенні про розірвання шлюбу зазначається про вибір прізвища тим з подружжя, який змінив прізвище під час державної реєстрації шлюбу, що розривається.
Позивачка не заявляла клопотання про зміну прізвища після розірвання шлюбу , а тому дане питання не вирішується.
На підставі викладеного, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує приписи статті 141 Цивільного процесуального кодексу України якою передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн., слід зазначити наступне.
Положеннями ст.ст. 133 ЦПК Українипередбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3)пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно дост.137 ЦПК Українидо витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Оскільки позивачем не надано відповідних документів на підтвердження оплати правової допомоги , суд вважає за можливе відмовити у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 6000 грн.
Керуючись ст. ст. 89, 141, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 110, 112, 113 СК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що був зареєстрований 20.08.2016 року Лисичанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області , за актовим записом № 251 .
Позивачці, після розірвання шлюбу , залишити прізвище « ОСОБА_4 ».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на судові витрати в розмірі 968,96 грн.
В частині стягнення витрат на правову допомогу відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя К. В. Місюра