20 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/26594/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 року в адміністративній справі №160/26594/25 (головуючий суддя першої інстанції - Ільков В.В.) за позовом Приватного підприємства «Транс Логістик» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-
Приватне підприємство «Транс Логістик» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просило протиправним та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 13.08.2025 року №007810 на суму 17 000,00 гривень.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 13.08.2025 року №007810 на суму 17 000,00 гривень.
Відповідач не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що законодавством чітко визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують пасажирські перевезення, наявність яких є обов'язковою згідно з вимогами частини третьої статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», транспортний засіб, який виконує внутрішні перевезення вантажів повинен був бути обладнаний діючим та повіреним тахографом, а тому у водія повинні були бути заповнені тахографом тахокарти.
Отже, під час винесення оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом та з огляду на встановлений факт скоєного правопорушення, обґрунтовано виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Посадовими особами Укртрансбезпеки 23.06.2025 року проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом на автомобільній дорозі а/д Н-12, Суми-Полтава, 28 км.
У ході рейдової перевірки о 12 год. 00 хв. проведено перевірку транспортного засобу - автомобіля марки MAN, н.з. НОМЕР_1 , яким керував водій ОСОБА_1 .
За результатами перевірки було складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23.06.2025 року за № ОАР 055234, у якому виявлено та зафіксовано, що під час перевірки виявлено порушення:: «Направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 20.06.2025 року № 002106. Під час перевірки виявлено порушення: при перевезенні вантажу згідно ТТН № 18346224-191216-579-3 від 22.06.2025 року, на момент проведення перевірки у водія відсутні заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (у наявності тахокарти за 20.06.25, 21.06.25, 22.06.25), які передбачені п.3.3 Інструкції, затвердженої наказом МТЗУ № 385 від 24.06.2010 року, відсутній бланк підтвердження діяльності водія, передбачений Положенням, затвердженим наказом МТЗУ № 340 від 07.06.2010 року, чим порушено ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт». У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», абз. 3 ч. 1 перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону. Пояснення водія про причину порушення: бланк підтвердження діяльності в електронній формі наданий інспектору, але він відмовився їх приймати. З порушенням не погоджуюсь. Акт підписав. Копію отримав».
Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області направив на офіційну електронну адресу, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повідомлення про розгляд справи від 31.07.2025 року № 67869/25/24-25 разом з копією акту №055234.
У подальшому, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 13.08.2025 року №007810 про застосування адміністративно-господарського штрафу № 007810 від 13.08.2025 року у розмірі 17000,00 грн., з посиланням на Акт проведення перевірки №ОАР 055234 від 23.06.2025 року.
Не погодившись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу від 13.08.2025 №007810, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень, не доведено та не надано жодних належних і допустимих доказів, які підтверджують порушення позивачем встановлених законодавством норм з проведення перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Спірні правовідносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ у редакції на час спірних відносин).
Відповідно до статті 1 Закону №2344-ІІІ автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення:
- пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
- вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями;
- вантажовідправник - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж;
- вантажоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка здійснює прийом вантажу та розвантаження транспортного засобу у порядку, встановленому законодавством;
- документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про транспортно-експедиторську діяльність», «Про транзит вантажів», інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом;
- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до ст. 5 Закону №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
За змістом частини дванадцятої ст. 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
В силу частини сьомої ст. 6 Закону № 2344-III Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Статтею 18 Закону №2344-ІІІ встановлено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані:
- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку, відповідно до вимог законодавства України здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;
- забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;
- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
За текстом частини 1 статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Відповідно до матеріалів справи встановлено, що спірною постановою № 007810 від 13.08.2025 року до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф згідно з абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», яким передбачено, що за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, - до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За висновками відповідача, позивач 23.06.2025 року здійснював перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, а саме у водія відсутні заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (у наявності тахокарти за 20.06.25, 21.06.25, 22.06.25), які передбачені п.3.3 Інструкції, затвердженої наказом МТЗУ № 385 від 24.06.2010 року, відсутній бланк підтвердження діяльності водія, передбачений Положенням, затвердженим наказом МТЗУ № 340 від 07.06.2010 року.
Позивач вказав, що відповідач безпідставно притягнув його до відповідальності, установленої абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III, та незаконно застосував до нього адміністративно-господарський штраф, передбачений цією нормою, оскільки 23.06.2025 року він здійснював перевезення вантажу, а водій мав при собі всі передбачені законодавством України документи, в тому числі картку водія і цифрові дані тахографа.
В розумінні статті 1 Закону № 2344-III автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція №385).
Відповідно до п.3.3. Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Також судом першої інстанції встановлено, що в поясненнях водія вказаних в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23.06.2025 року зазначено що транспортний засіб обладнаний цифровим тахографом, картка водія була встановлена в тахографі та був наданий безперешкодний доступ до тахографу для отримання роздруківки, що відповідачем не заперечувалось. Крім того, з матеріалів відеофіксації перевірки, що не заперечується відповідачем, транспортний засіб позивача обладнаний цифровим тахографом, при перевірці інформація з вказаного тахографу зчитувалась співробітниками Укртрансбезпеки.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем створено власний мобільний електронний застосунок під назвою «Помічник водія», де кожен водій ПП «Транс Логістик» маючи власник електронний підпис та може отримувати, підписувати, зберігати, різноманітну інформацію пов'язану в процесі виконання службових обов'язків.
З урахуванням наведеного, встановлено, що на момент перевірки у водія були наявні електронні бланки підтвердження діяльності, що були підписаний за допомогою власного електронного підпису водія ОСОБА_2 , та керівником служби експлуатації автомобілів ПП «Транс Логістик» Добросотською Н.О.
Під час розгляду Акту проведення перевірки старшим держаним інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Сумській області Кот Ю.Д. № ОАР055234 від 23.06.2025 року в Державній службі України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, ПП «Транс Логістик» запросили відеозапис з нагрудного відеорегістратора державного інспектора ОСОБА_3 від 23.06.2025 року з 11.30 хвилини, та під час відтворення відеозапису з нагрудного відеорегістратора державного інспектора ОСОБА_3 було встановлено, що водій ОСОБА_1 , який керував автомобілем марки MAN державний номерний знак НОМЕР_1 надає (пропонує оглянути) державному інспектору можливість ознайомитися з бланками діяльності водія в електронному вигляді, але інспектор наполягає на тому, що бланки мають бути саме в друкованому вигляді.
Позивачем до матеріалів справи надано відеозапис з нагрудного відеорегістратора державного інспектора ОСОБА_3 на диску.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Електронний документ не може бути застосовано як оригінал: 1) свідоцтва про право на спадщину; 2) документа, який відповідно до законодавства може бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків існування централізованого сховища оригіналів електронних документів; 3) в інших випадках, передбачених законом.
Стаття 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не встановлює обов'язку перевізника зберігати документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, виключно в паперовій формі.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність висновків відповідача про відсутність у позивача необхідних документів у паперовій формі.
За вказаних обставин, відповідачем не доведено допущення позивачем порушень законодавства про автомобільний транспорт, наведені в акті перевірки порушення не знайшли свого відображення в матеріалах справи.
Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки та незгоди з доказами.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року в адміністративній справі №160/26594/25 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року в адміністративній справі №160/26594/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко