Справа №758/1322/25Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4077/2026Доповідач: ОСОБА_2
Іменем України
07 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора в режимі відеоконференції - ОСОБА_6 ,
захисника в режимі відеоконференції - ОСОБА_7 ,
обвинуваченої - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 06 березня 2026 року, -
Даною ухвалою суду продовжено обвинуваченій ОСОБА_8 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» до 04.05.2026 року включно, з визначенням розміру застави у межах 400 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 331 200,00 гривень.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зазначив, що продовжують існувати ризики, передбаченні ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, ОСОБА_8 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, представника потерпілого та свідків, перешкоджати судовому провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Не погоджуючись з ухвалою суду, обвинувачена подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, застосувати до неї більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, в саме домашній арешт, зменшити розмір застави з урахуванням її майнового стану.
Вважає, що ризики не можуть ґрунтуватись на припущеннях та повинні підтверджуватися конкретними доказами.
Зазначає, що під час досудового розслідування повернулась з-за кордону та з'являлась на виклик слідчого і прокурора, у зв'язку з чим ризики ухилення від суду відсутні.
Разом з тим, вказує на наявність міцних соціальних зв'язків, зокрема: постійне місце проживання та місце роботи, на утриманні має малолітнього сина та матір похилого віку, наявність позитивної характеристики, займалась волонтерською діяльність, раніше не судима. Крім того, зазначає, що в умовах тримання під вартою її стан здоров'я значно погіршився.
Вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки можливості застосування до неї більш м'якого запобіжного заходу, зокрема цілодобового домашнього арешту із покладенням відповідних обов'язків, а також визначив розмір застави, який є явно непомірним з огляду на її майновий стан.
Заслухавши доповідь судді, думки обвинуваченої та захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора, яка заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги обвинуваченої, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вважає колегія суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_8 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Так, з оскаржуваної ухвали вбачається, що підставами для продовження строку тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 може: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, представника потерпілого та свідків, перешкоджати судовому провадженню іншим чином, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Враховуючи, що ОСОБА_8 пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких є особливо тяжким, а також приймаючи до уваги існування обґрунтованих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахуванням того, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу продовженого строку, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали за тими доводами, на які посилається в своїй апеляційній скарзі обвинувачена, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні судом першої інстанції питання доцільності продовження тримання обвинуваченої під вартою, як і підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, колегія суддів не встановила.
На думку колегії суддів, характер висунутого ОСОБА_8 обвинувачення в сукупності з конкретними обставинами кримінального провадження, переконливо доводить, що суспільний інтерес, незважаючи на існування презумпції невинуватості, як переважував, так і досі переважує вимоги забезпечення поваги до особистої свободи обвинуваченої.
Колегія суддів переконана, що застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, домашнього арешту, як про це просить обвинувачена, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченою своїх процесуальних обов'язків.
Наявність у обвинуваченої міцних соціальних зв'язків, постійного місця проживання, роботи, малолітньої дитини та матері похилого віку не є підставою для зміни запобіжного заходу на більш м'який, враховуючи висунуте обвинувачення та самі обставини інкримінованих злочинів, не спростовує правильності прийнятого судом рішення, жодним чином не впливає на його висновки.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
На думку апеляційного суду, з урахуванням майнового стану та репутації обвинуваченої, суспільної небезпеки інкримінованих злочинів, застава у розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, є обґрунтованою та здатна забезпечити виконання ОСОБА_8 покладених на неї процесуальних обов'язків.
Відтак, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_8 -залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 06 березня 2026 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Суддя Суддя