Справа № 753/24146/24 Головуючий у суді І інстанції Якусик О.В.
Провадження № 22-з/824/464/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
(д о д а т к о в а)
20 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Приходька К.П., Таргоній Д.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за заявою представника товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний комплекс «Імпульс» - адвокатаПустового Максима Володимировича про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний комплекс «Імпульс» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний комплекс «Імпульс» (далі - ТОВ «НТК «Імпульс»), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо збереження за ним місця роботи і посади на ТОВ «НТК «Імпульс»;
- зобов'язати відповідача зберегти за ним місце роботи і посаду на ТОВ «НТК «Імпульс» на строк до закінчення особливого періоду або до дня його фактичного звільнення з військової служби.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 березня 2025 року позов задоволено частково.
Зобов'язано ТОВ «НТК «Імпульс»зберегти за ОСОБА_1 місце роботи і посаду на ТОВ «НТК «Імпульс» на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичного звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
В задоволенні іншої частини вимог позову відмовлено.
Стягнуто з ТОВ «НТК «Імпульс» в дохід держави судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 211,20 грн.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 23 липня 2025 року заяву ТОВ «НТК «Імпульс» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням, відповідач в особі представника - адвоката Пустового М.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2026 року апеляційну скаргу ТОВ «НТК «Імпульс» задоволено.
Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 березня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «НТК «Імпульс» 1 816,80 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
23 березня 2026 року представниквідповідача - адвокат Пустовий М.В. надіслав до суду апеляційної інстанції через підсистему «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НТК «Імпульс» 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Заяву обґрунтував тим, що ним заздалегідь було повідомлено суд та іншого учасника справи про наявність у ТОВ «НТК «Імпульс» витрат на правову допомогу у зв'язку з переглядом справи № 753/24146/24 в суді апеляційної інстанції, докази понесення яких на суму 15 000,00 грн на виконання положень частини восьмої статті 141 ЦПК України надаються протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення, а саме: додаткова угода № 1/2 від 20 серпня 2025 року до договору про надання правової допомоги від 03 січня 2025 року; акт прийняття/надання правової допомоги від 20 березня 2026 року; рахунок № 1 від 20 березня 2026 року; платіжна інструкція № 309 від 23 березня 2026 року.
Заперечення позивача на заяву про ухвалення додаткового рішення до суду апеляційної інстанції не надійшли.
Відповідно до положень частини третьої статті 270 ЦПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
З огляду на зазначене, питання про ухвалення додаткового рішення у цій справі вирішується судом апеляційної інстанції у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, вимоги та обґрунтування поданої заяви, колегія суддів вважає, що заяву представника відповідача про ухвалення додаткового судового рішення слід задовольнити з таких підстав.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
За змістом підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Частиною першою статті 270 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, однією з яких є невирішення питання про судові витрати разом з ухваленням судового рішення у справі (пункт 3 частини першої вказаної статті).
Верховний Суд у постанові Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18 вказав, що розподіл судових витрат здійснюється судом або в рішенні по суті спору (якщо сторони надали всі докази на підтвердження судових витрат до виходу суду до нарадчої кімнати), або в додатковому судовому рішенні (якщо сторони скористалися своїм правом подати докази на підтвердження понесення судових витрат).
Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що в апеляційній скарзі, яка для ТОВ «НТК «Імпульс»була першою заявою по суті спору в суді апеляційної інстанції, його представник- адвокат Пустовий М.В. зазначив, що відповідач поніс судові витрати у вигляді судового збору та очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн, докази понесення яких будуть надані суду додатково протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення у справі (а.с. 150, 151).
До апеляційної скарги представником відповідача було долучено, зокрема, ордер на надання правничої допомоги серії АВ № 1226156 від 22 серпня 2025 року, виданий згідно договору про надання правової допомоги від 03 січня 2025 року, на підставі якого адвокат Пустовий М.В. здійснював представництво інтересів ТОВ «НТК «Імпульс» в суді апеляційної інстанції (а.с. 153).
Постановою Київського апеляційного суду від 18 березня 2026 року апеляційну скаргу ТОВ «НТК «Імпульс» задоволено. Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 березня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
23 березня 2026 року представник відповідача - адвокат Пустовий М.В. подав до апеляційного суду через підсистему «Електронний суд»заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн, надавши: додаткову угоду № 1/2 від 20 серпня 2025 року до договору про надання правової допомоги від 03 січня 2025 року, відповідно до якої розмір винагороди (гонорару) адвоката за представництво інтересів клієнта в Київському апеляційному суді складає фіксовану суму 15 000,00 грн, що підлягає сплаті клієнтом не пізніше 5 календарних днів з моменту ухвалення судового рішення по суті справи № 753/24146/24; акт прийняття/надання правової допомоги від 20 березня 2026 року на загальну суму 19 480,52 грн (з урахуванням податків та обов'язкових відрахувань); рахунок № 1 від 20 березня 2026 року на оплату наданих юридичних послуг на суму 15 000,00 грн (без податків та обов'язкових платежів); платіжну інструкцію № 309 від 23 березня 2026 року про оплату за договором про надання правової допомоги за березень 2026 року на суму 15 000,00 грн(а.с. 200-202).
За приписами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно із частинами першою, третьою статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Частиною другою статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Метою запровадження принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19 Верховний Суд зазначив, що розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Щодо відсутності детального опису робіт на виконання положень частини четвертої статті 134 КАС України, суд звернув увагу на зміст цієї норми, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», в той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
У постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 03 березня 2021 року у справі № 640/18964/17 звернуто увагу на те, що при обчисленні гонорару слід керуватися, зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.
Оцінивши надані апеляційному суду докази та досягнуті домовленості між відповідачем та адвокатом Пустовим М.В. в частині визначеного розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару, а саме за надання послуг із підготовки і подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та інших процесуальних документів у справі, у розрізі вимог статей 133, 137, 141 ЦПК України, колегія суддів вважає доведеним факт понесення ТОВ «НТК «Імпульс» 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу під час перегляду даної справи в суді апеляційної інстанції.
ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (частина третя статті 141 ЦПК України). Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 04 жовтня 2021 року у справі № 640/8316/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 420/4820/19 на інших, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
У питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі № 922/445/19, де серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19 та № 910/16803/19.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог (див. постанови Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 та від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21).
Вказана судова практика щодо питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу є сталою.
Із матеріалів справи вбачається, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення з доданими до неї документами було надіслано представником відповідача - адвокатом Пустовим М.В. до зареєстрованого в ЄСІТС електронного кабінету ОСОБА_1 та отримано ним 23 березня 2026 року о 23:52 год., що підтверджується квитанцією про доставку документів № 6421160, однак заперечення щодо заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу до суду апеляційної інстанції від позивача не надійшли.
Отже, виходячи з обставин справи, які склалися у даному випадку, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши відповідність заявленого розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також відсутність клопотання позивача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та його доводів щодо їх неспівмірності, критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви представника відповідача - адвоката Пустового М.В. про ухвалення додаткового судового рішеннята стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НТК «Імпульс» 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Розмір такого стягнення судових витрат є пропорційним, розумним та справедливим, а також відповідає завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.
За таких обставин та враховуючи, що під час ухвалення Київським апеляційним судом постанови від 18 березня 2026 року не було вирішено питання про судові витрати ТОВ «НТК «Імпульс» на професійну правничу допомогу, а заява його представника - адвоката Пустового М.В. про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу витрат на правову допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, є обґрунтованою, наявні правові підстави для прийняття додаткової постанови у цій справі.
Керуючись статтями 134, 137, 141, 270, 368, 382 ЦПК України, суд
Заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний комплекс «Імпульс» - адвокатаПустового Максима Володимировича про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити.
Ухвалити у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний комплекс «Імпульс» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії додаткове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічний комплекс «Імпульс» 15 000,00 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20 квітня 2026 року.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: К.П. Приходько
Д.О. Таргоній