Справа № 756/1589/25 Головуючий у суді І інстанції Діденко Є.В.
Провадження № 22-з/824/471/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
20 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Борисової О.В., Таргоній Д.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду заяву представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Кононової Олени Сергіївни про стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про захист прав споживачів,
03 лютого 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним вище позовом, в якому просила розірвати договір роздрібної купівлі-продажу зимового пуховика в чорному кольорі у кількості одна одиниця, укладений між нею та ФОП ОСОБА_1 , стягнути з відповідача на її користь сплачені за цим договором грошові кошти в сумі 3 990,00 грн, а також понесені судові витрати.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 17 червня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Розірвано договір роздрібної купівлі-продажу зимового пуховика в чорному кольорі у кількості одна одиниця, укладений 15 грудня 2024 року між ОСОБА_2 і ФОП ОСОБА_1 .
Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачені грошові кошти в сумі 3 990,00 грн.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в сумі 14 000,00 грн.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,00 грн.
Не погоджуючись із цим судовим рішенням, відповідач в особі представника - адвоката Кононової О.С. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 січня 2026 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 17 червня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 130,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Питання розподілу судових витрат у справі постановлено вирішити у додатковому судовому рішенні після ухвалення постанови за результатами розгляду справи по суті.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року заяви ОСОБА_2 про стягнення судових витрат таухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 488,72 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог заяв ОСОБА_2 відмовлено.
Заяву ФОП ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу повернуто заявнику без розгляду.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 1 354,79 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
25 березня 2026 року представник ФОП ОСОБА_1 - адвокат Кононова О.С. через підсистему «Електронний суд» надіслала до апеляційного суду заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на користь відповідача 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Витребувані із Оболонського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 756/1589/25 надійшли до суду апеляційної інстанції 07 квітня 2026 року.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, вимоги та обґрунтування поданої заяви про стягнення судових витрат, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до частин першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно із частиною першою статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
У відповідності до положень частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.
Згідно із частиною другою статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Метою запровадження принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.
Зазначений висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 15 лютого 2023 року у справі № 567/1508/19.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що можливість подання сторонами доказів у підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.
Зокрема, докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, відповідно подаються до закінчення судових дебатів під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення апеляцією за умови, що до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції сторона зробила про це відповідну заяву.
Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19.
Водночас у пункті 53 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів (див. постанову Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19).
У постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 161/5317/18 містяться висновки про те, що аналіз норм статті 126, 137, 141 ЦПК України вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів на підтвердження розміру витрат, пов'язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду. Водночас потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, та доказів на підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи.
Отже, для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи яких очікує зазнати у зв'язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у цій справі у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року у справі № 757/66309/21-ц.
Вказана судова практика щодо питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу є сталою.
У даній справі встановлено, що в поданій апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції представник відповідача - адвокат Кононова О.С. на підставі частини восьмої статті 141 ЦПК України заявила про намір стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, орієнтовний розмір яких становить 30 000,00 грн.
21 січня 2026 року Київський апеляційний суд ухвалив постанову по суті спору, якою апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задовольнив частково.
17 лютого 2026 року за допомогою кур'єрської служби «Твін-ДМ» до суду апеляційної інстанції надійшла заява представника ФОП ОСОБА_1 - адвоката Кононової О.С. про стягнення витрат на правничу допомогу, в якій остання просила стягнути з ОСОБА_2 на користь відповідача 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2026 року вказану заяву про стягнення витрат на правничу допомогу повернуто заявнику без розгляду у зв'язку не поданням представником ФОП ОСОБА_1 доказів направлення (надання) іншому учаснику справи (позивачу) копії цієї заяви з долученими до неї матеріалами.
Зазначену постанову представник відповідача - адвокат Кононова О.С. отримала у своєму електронному кабінеті користувача ЄСІТС 25 лютого 2026 року, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.
Повторно із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу представник ФОП ОСОБА_1 - адвокат Кононова О.С. звернулася до суду апеляційної інстанції через підсистему ЄСІТС«Електронний суд» лише 25 березня 2026 року і не порушила клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Згідно зі статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Аналіз положень статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що у випадку неподання доказів витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п'ятиденного строку заява про розподіл судових витрат, зроблена стороною до закінчення судових дебатів у справі, повинна залишатися судом без розгляду, що унеможливлює розгляд судом питання розподілу судових витрат без поновлення цього строку.
Зазначене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 17 листопада 2021 року у справі № 205/213/20.
Посилання представника відповідача у заяві на те, що відповідний строк на подання доказів витрат на правничу допомогу не пропущений в силу вимог частини другої статті 270 ЦПК України, відповідно до якої заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення, зводяться до хибного тлумачення норм процесуального права, які регулюють таке процесуальне питання, як відшкодування витрат на правову (правничу) допомогу після ухвалення судового рішення (частина восьма статті 141, частина перша статті 246 ЦПК України).
Як випливає зі статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України, у разі неподання доказів понесення судових витрат протягом визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України п'ятиденного строку після ухвалення судового рішення заява про розподіл судових витрат підлягає залишенню судом без розгляду, якщо відсутнє клопотання заявника про поновлення цього строку або суд визнає причини пропуску процесуального строку неповажними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15ц).
З урахуванням вищезазначеного колегія суддів приходить до висновку, що наявні підстави для залишення заяви представника ФОП ОСОБА_1 - адвоката Кононової О.С. про стягнення витрат на правничу допомогу у справі без розгляду, оскільки її подано із пропуском п'ятиденного строку після ухвалення постанови суду апеляційної інстанції без порушення клопотання про поновлення зазначеного процесуального строку, що, своєю чергою, відповідає положенням статті 141 ЦПК України, а також релевантній практиці Верховного Суду.
Керуючись статтями 126, 141, 270, 382 ЦПК України, суд
Заяву представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Кононової Олени Сергіївни про стягнення витрат на правничу допомогу залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: О.В. Борисова
Д.О. Таргоній