справа № 757/24441/25-ц головуючий у суді І інстанції Вовк С.В.
провадження № 22-ц/824/9059/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
про відмову у відкритті апеляційного провадження
20 квітня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ судді-доповідача Фінагеєва В.О., суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року позов ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 за допомогою системи «Електронний суд» з пропуском строку на апеляційне оскарженняподав апеляційну скаргу.
Відповідно до вимог ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Положення вказаної статті встановлює для суду безумовну підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження у зазначеному випадку у разі наявності клопотання учасника справи.
З матеріалів справи вбачається, що рішення ухвалено 16 грудня 2025 року за відсутності учасників справи та цього ж дня виготовлено його повний текст. Перебіг строку на апеляційне оскарження розпочався 17 грудня 2025 року та закінчився 15 січня 2026року. Повний текст рішення не було вручено ОСОБА_1 у день його складання. У даному випадку у відповідача виникає безумовне право на поновлення строку на апеляційне оскарження за умови подання апеляційної скарги у межах тридцяти днів з дня вручення оскаржуваного рішення за наявності відповідного клопотання.
Згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом.
Повний текст судового рішення доставлено до електронного кабінету відповідача ОСОБА_1 19 грудня 2025 року. З 20 грудня 2025 року по 19 січня 2026 року відповідач мав право на безумовне поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у межах строків, визначених ч. 2 ст. 354 ЦПК України. Апеляційну скаргу подано за допомогою системи «Електронний суд» 10 березня 2026 року, тобто поза межами тридцяти днів з дня вручення відповідачу ОСОБА_1 повного судового рішення.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 березня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.
Згідно вимог вказаної ухвали, відповідач мав подати до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій вказати підстави для такого поновлення.
19 березня 2026 року електронний примірник вказаної ухвали направлено та доставлено відповідачу через систему «Електронний суд», про що мітиться звіт про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.
23 березня 2026 року через систему «Електронний суд» на виконання вимог вказаної ухвали надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження. У заяві вказано, що пропуск строку на апеляційне оскарження пов'язаний з тим, що відповідач ОСОБА_1 оскаржував рішення суду в суді, що його ухвалив, подавши 07 січня 2026 року до Печерського районного суду м. Києва заяву про перегляд заочного рішення суду у межах встановленого ч. 2 ст. 284 ЦПК України строку. Однак, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні заяви, посилаючись на те, що розгляд справи здійснювався в спрощеному позовному провадженні, тому рішення суду не є заочним. Оскільки ухвала про відмову у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення винесена 12 лютого 2026 року, строк на апеляційне оскарження рішення суду закінчувався 13 березня 2026 року. Таким чином, причиною пропуску відповідачем ОСОБА_1 строку на подання апеляційної скарги на рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року є оскарження зазначеного рішення в суді першої інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 березня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.
Зазначеною ухвалою визнано безпідставнимипосилання відповідача на подачу заяви про перегляд заочного рішення, як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки, в даній справі ухвалено рішення у загальному, а не в заочному порядку.
01 квітня 2026 року електронний примірник вказаної ухвали направлено та доставлено відповідачу ОСОБА_1 через систему «Електронний суд», про що мітиться звіт про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.
Відтак, перебіг строку на усунення недоліків розпочався 02 квітня 2026 року та закінчився 11 квітня 2026 року, який є вихідним днем. Відповідно, останній день строку на усунення недоліків є 13 квітня 2026року.
09 квітня 2026 року на виконання вимог вказаної ухвали надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження. У заяві вказано, що ОСОБА_1 вважав, що заочний розгляд справи не є окремим видом судового провадження, а є специфічною процедурою у рамках позовного провадження, особливим порядком розгляду цивільної справи за відсутності відповідача, що рішення суду прийняте в спрощеному або загальному позовному провадженні, за певних обставин, може вважатись заочним та не є його альтернативою. ОСОБА_1 спирався на існуючу практику та досвід щодо перегляду аналогічного судового рішення. Подання одночасно апеляційної скарги було неможливим, оскільки одна справа не може фізично перебувати і розглядатись в різних судових інстанціях. Подаючи заяву про перегляд заочного рішення, ОСОБА_1 не мав на меті затягнути строк оскарження рішення у справі, а навпаки прискорити його, застосувавши процесуальну процедуру, яка успішно була застосована ним в аналогічній справі, та використати всі можливі процедури процесуального права. На момент звернення до апеляційної інстанції рішення суду не набрало законної сили і строк на його апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення з 12 лютого 2026 року. Крім того, ухвала Печерського районного суду м. Києва від 12 лютого 2026 року підлягає оскарженню разом з рішенням суду під час розгляду апеляційної скарги на рішення суду, а її висновки, що не встановлені рішенням апеляційного суду, не можна вважати встановленими на доведених обставинах.
Вказані відповідачем підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними.
Згідно ч. 4 ст. 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Як вбачається із матеріалів справи, судове рішення 16 грудня 2025 року ухвалено не в заочному, а у загальному порядку. У рішенні суду зазначено можливість його оскарження у спосіб подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду. Таким чином, ОСОБА_1 мав право оскаржити судове рішення у загальному порядку, подавши апеляційну скаргу, а не шляхом подачі заяви про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції.
Поставлення Печерським районним судом м. Києва 12 лютого 2026 року ухвали про відмову у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення не надає ОСОБА_1 право на оскарження судового рішення у межах строку, визначеного ч. 4 ст. 287 ЦПК України, адже у цій справі заочне рішення не ухвалювалось.
Так, в резолютивній частині рішення суд зазначив, що «Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду».
За таких обставин, подання заяви про перегляд рішення, яке не є заочним, всупереч порядку його оскарження, що викладений в самому рішенні, не може вважатись поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.
Враховуючи, що заочне рішення суду в зазначеній справі не ухвалювалось, про що вбачається з самого рішення, суд першої інстанції в ухвалі 12 лютого 2026 року, фактично повторно вказав відповідачу, що заочний розгляд справи не здійснювався, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості подати апеляційну скаргу у спосіб визначений законом, який йому двічі роз'яснювався судом першої інстанції.
Визначення початку строку на апеляційне оскарження та його закінчення, можливості поновлення строку на таке оскарження та наявність безумовного права на таке поновлення, апеляційний суд визначав з урахуванням наявних матеріалів справи, а саме, що відповідач був відсутнім під час розгляду справи та оскаржуване судове рішення отримав 19 грудня 2025 року.
Переконання відповідача в заочному розгляді справи, за умови відсутності у справі будь-яких процесуальних рішень суду про заочний розгляд та повторне зазначення ОСОБА_1 про це судом в ухвалі від 12 лютого 2026 року, на нормах закону не ґрунтувалося та не давало відповідачу ніяких підстав вважати ухвалене рішення суду заочним.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 27 серпня 2025 року у справі №753/5092/24.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц зазначено, що «апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19, зроблено висновки про те, що «причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій і підтверджені належними доказами».
У висновку Верховного Суду в постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21 (провадження № К/990/17155/23), зазначено, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку скаржника є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя, у тому числі доступність до апеляційного оскарження судового рішення.
На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. v. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (PERETYAKA AND SHEREMETYEV v. UKRAINE, № 17160/06 та N 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21 грудня 2010 року).
За таких обставин, встановлення діючим законодавством права на апеляційний перегляд справи не може бути підставою для невиконання особою, яка бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження судового рішення, норм законодавства, які визначають дотримання певних умов для здійснення такого права.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
За таких обставин, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України правові підстави для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року відсутні.
Керуючись статтями 354, 358 ЦПК України,-
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 16 грудня 2025 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Надіслати учасникам справи копію ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження. Надіслати апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач В.О. Фінагеєв
Судді Т.Ц. Кашперська
М.А. Яворський