1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 14 квітня 2026 року, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 лютого 2026 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_7
захисника адвоката ОСОБА_5 ,
Вказаною ухвалою залишено без задоволення скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , про скасування повідомлення про підозру від 19 грудня 2024 року у кримінальному провадженні № 12022100060000420 від 11.04.2022.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу захисника на повідомлення про підозру.
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначив, що розгляд скарги відбувся без участі захисника, про наявність оскаржуваної ухвали дізнався лише отримавши копію ухвали через підсистему «Електронний суд» 20 лютого 2026 року, апеляційну скаргу подано 25 лютого 2026 року. Відтак, апелянт вважає, що строк на апеляційне оскарження не пропущено.
Зазначає, що повідомлення про підозру вручено ОСОБА_6 не належним чином, оскільки на час його складання, органу досудового розслідування достовірно було відомо, що він покинув територію України 12 липня 2024 року, тобто за півроку до повідомлення про підозру та не повертався.
При цьому, 19 грудня 2024 року підозру вручено дружині ОСОБА_6 - ОСОБА_8 , хоча нею повідомлялося про те, що більше ніж пів року ОСОБА_6 не проживає з нею, а знаходиться за кордоном де постійно проживає та працює.
Посилається на те, що ОСОБА_6 покинув територію України у зв'язку із роботою та не переховувався від органу досудового розслідування, а 30 вересня 2025 року ОСОБА_6 затримано в Чехії, де судом відмовлено у видачі останнього компетентним органам України, у зв'язку з недостатністю доказів для категоричного ствердження, що ОСОБА_6 причетний до інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Крім того, на переконання апелянта, повідомлення про підозру є необґрунтованим, оскільки належні та допустимі докази причетності ОСОБА_6 , до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, відсутні.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив щодо її задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені захисником доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 11 квітня 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12022100060000420, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 396, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.
19 грудня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 396, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.
11 грудня 2025 року захисник ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав до Печерського районного суду м. Києва скаргу про скасування повідомлення про підозру.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 лютого 2026 року вказану скаргу залишено без задоволення.
Вказане рішення слідчого судді колегія суддів вважає законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.
Норми щодо повідомлення про підозру регулюються Главою 22 КПК України, зокрема, частинами 1-3 ст. 276 КПК України визначено вичерпний перелік підстав при яких в обов'язковому порядку здійснюється повідомлення про підозру та осіб, яким надано право вручати особі повідомлення про підозру, до яких відносяться слідчий чи прокурор.
Зміст письмового повідомлення про підозру має відповідати вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 277 КПК України, а саме містити наступні відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
За змістом ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається затриманій особі в день його складання слідчим або прокурором не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 276 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складання слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 135 КПК особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Як вбачається із оскаржуваної ухвали, всупереч твердженням апелянта, слідчим суддею в ході розгляду вищевказаної скарги, було встановлено, що за своїм змістом повідомлена підозра відповідає вимогам ст. 277 КПК України, при врученні повідомлення були дотримані вимоги ст. 278 КПК України, повідомлення про підозру здійснено за наявності достатніх доказів, які давали можливість дійти переконливого висновку, що ОСОБА_6 причетний до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених . 3 ст. 28, ч. 1 ст. 396, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.
При вирішенні питання про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої слідчий суддя, суд, оцінюючи докази на предмет наявності обґрунтованої підозри, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Слідчий суддя перевіряє обґрунтованість підозри, а саме стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення у вчинені якого підозрюється особа, в тому числі зазначення часу і місця його вчинення, а також інші суттєві обставини, відомі на момент повідомлення про підозру, але не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості.
Такий висновок узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що повідомлення про підозру є необґрунтованим, оскільки належні та допустимі докази причетності ОСОБА_6 , до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, не заслуговують на увагу.
Відповідно до положень кримінального процесуального закону слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочинів, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою, відтак, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 вказаних кримінальних правопорушень.
Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_6 вручено повідомлення підозру не належним чином, спростовуються матеріалами кримінального провадження, які досліджено та перевірено у повному обсязі слідчим суддею. Зокрема, повідомлення про підозру вручене 19 грудня 2025 року члену сім'ї ОСОБА_6 - його дружині ОСОБА_9 , що підтверджується відміткою про отримання повідомлення про підозру (а.с. 18).
Колегія суддів звертає увагу на те, що зважаючи на неможливість з об'єктивних причин вручити ОСОБА_6 - повідомлення про підозру у сторони обвинувачення виникла необхідність вжиття заходів для вручення його у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом для вручення повідомлень.
Колегія судів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що сторона обвинувачення вжила усіх необхідних заходів, направлених на вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України. Відтак, ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні.
Доводи захисника про відсутність доказів для категоричного ствердження, що ОСОБА_6 причетний до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, підлягають перевірці під час розгляду справи по суті.
Оцінюючи обставини провадження у сукупності та враховуючи докази у вчиненні кримінальних правопорушень, колегія суддів вважає обґрунтованою ОСОБА_6 підозру.
Інші доводи, на які посилається апелянт, також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, а тому її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - без задоволення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04 лютого 2026 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 ,- без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12
Єдиний унікальний номер № 757/63255/25-к Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13
Провадження № 11сс/824/2869/2026 Доповідач: ОСОБА_14
Категорія ст. 278 КПК