Справа № 370/2782/21 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3948/2026 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2
08 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючої), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченого (в режимі ВКЗ) - ОСОБА_7
захисника (в режимі ВКЗ) - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 лютого 2026 року,
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 310 КК України.
В обґрунтування мотивів ухваленого рішення суд вказав про те, що з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , дані про його особу, встановлені ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на момент розгляду вказаного клопотання про зміну запобіжного заходу є реальними, інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а тому запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю за наявних умов, є неприйнятним, а підстав для зменшення визначеного розміру застави не встановлено, що вказує на відсутність підстав для задоволення клопотання захисника.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 вказав про незаконність оскаржуваної ухвали, посилаючись на те, що протягом майже 5 років його перебування під вартою в нього значно погіршився стан здоров'я у зв'язку з чим він фізично не може чути виступи учасників судового розгляду, що обмежує його участь при судовому розгляді, а Київський слідчий ізолятор не забезпечує його належне лікування, що відповідно до практики ЄСПЛ унеможливлює його перебування під вартою та є вагомою підставою для зміни запобіжного заходу, який дозволить йому пройти курс стаціонарного лікування та реабілітації в належному медичному закладі. Вважає, що альтернативним запобіжним заходом, який буде стримуючим фактором для обвинуваченого, є застава, розмір якої необхідно визначити відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 182 КПК України. Просив оскаржувану ухвалу скасувати та визначити йому заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумівдля працездатних осіб з покладеннями на нього обов'язків, передбачених п. 1, 2, 4 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, яка вказала про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у зв'язку з поданням апеляційної скарги на ухвалу суду, яка не підлягає оскарженню: пояснення обвинуваченого та його захисника, які при вирішенні питання про закриття апеляційного провадження покладались на розсуд суду; вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 та повернення апеляційної скарги апелянту виходячи із наступного.
Як вбачається із змісту апеляційної скарги, обвинувачений ОСОБА_7 висловив свою незгоду з постановленою Києво-Святошинським районним судом Київської області ухвалою від 24 лютого 2026 року.
На підставі ч. 2 ст. 422-1 КПК України Київським апеляційним судом було направлено запит до Києво-Святошинського районного суду Київської області про необхідність надання копії оскаржуваної ухвали від 24.02.2026 року.
12 березня 2026 року на запит Київського апеляційного суду Києво-Святошинський районний суд Київської області направив копію обвинувального акта, клопотання захисника про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт та ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 лютого 2026 року, з якої вбачається, що захиснику ОСОБА_8 відмовлено у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 .
Статтею 392 КПК України передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно ч. 2 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Статтею 422-1КПК України передбачено порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
З аналізу вищевказаної норми Закону слідує, що апеляційному оскарженню підлягають лише ухвали суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зміну іншого запобіжного заходу на тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою,постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Таким чином, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходуіз тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт не може бути предметом самостійного апеляційного оскарження, заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної скарги на остаточне судове рішення за наслідком розгляду кримінального провадження.
Наведене вказує на те, що апеляційна скарга захисника на ухвалу суду про відмову у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційна скарга ОСОБА_7 була призначена до розгляду у судовому засіданні в порядку ст. 422-1 КПК України. Призначенням апеляційної скарги ОСОБА_7 до розгляду суддею доповідачем фактично було відкрите провадження за цією апеляційною скаргою. У зв'язку з отриманням матеріалів судового провадження, в яких містилась оскаржувана ухвала, з якої вбачається, що апеляційну скаргу подано на рішення, яке не підлягає оскарженню, що стало відомо після відкриття провадження за цією апеляційною скаргою, апеляційне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 лютого 2026 року підлягає закриттю, а апеляційна скарга відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1КПК України, колегія суддів,
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 лютого 2026 року.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - повернути апелянту.
Ухвалу може бути оскаржено до Верховного Суду протягом трьох місяців із моменту її проголошення.
______________ _____________ ______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4