Справа № 761/5236/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2753/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
31 березня 2026 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 лютого 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 лютого 2026 року задоволено клопотання слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою встановлено в межах строку досудового розслідування, тобто до 14.04.2026 року включно.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав дві ідентичні за формою та змістом апеляційні скарги, в яких просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 лютого 2026 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 та обрати щодо нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем його постійного проживання із покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
В апеляційних скаргах захисник посилається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, такою, що постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, без належної перевірки стандарту «обґрунтованої підозри» у контексті поданих стороною обвинувачення матеріалів, без належного обґрунтування існування та актуальності ризиків, а також без належного мотивування неможливості застосування альтернативних запобіжних заходів та/або визначення розміру застави.
Захисник вважає, що підозра про вчинення кримінального правопорушення, вручена ОСОБА_7 , є необґрунтованою.
Адвокат зазначає, що матеріали, на які посилається сторона обвинувачення, не містять належних та допустимих доказів існування саме злочинної організації у розумінні ст. 255 КК України. Наведені в клопотанні формулювання є декларативним відтворенням диспозиції статті закону без конкретизації фактичних даних, що підтверджують стійкість, ієрархічність, централізоване управління, внутрішню дисципліну, стабільність складу та узгодженість дій учасників.
На переконання захисника, аналіз матеріалів кримінального провадження, наданих слідством підозрюваному та стороні захисту, зокрема процесуальних документів липня-вересня 2025 року, не підтверджує фактичної участі ОСОБА_7 у конкретних епізодах, які сторона обвинувачення намагається покласти в основу висновку про існування та функціонування злочинної організації.
За період липень - вересень 2025 року матеріали провадження відображають окремі фактичні події та результати слідчих дій, проте не формують причинно-наслідкового зв'язку, який би підтверджував наявність у ОСОБА_7 ролі організатора чи керівника злочинної організації станом на цей час. У контексті інкримінування ст. 255 КК України такі обставини мають принципове значення, оскільки твердження про створення та очолення злочинної організації повинно підтверджуватися не загальними припущеннями, а конкретними доказами управління, ієрархічної структури та координації злочинної діяльності.
Також, захисник звертає увагу на те, що ухвала слідчого судді містить посилання на практику ЄСПЛ щодо стандарту «обґрунтованої підозри», зокрема на те, що на цій стадії не вимагається доведення вини, однак мають бути наявні факти або інформація, здатні переконати об'єктивного спостерігача у можливій причетності особи до злочину. Водночас, суд фактично обмежився відтворенням позиції сторони обвинувачення без безпосереднього дослідження першоджерел доказів, поклавши в основу висновку узагальнений виклад слідчого.
На переконання сторони захисту, матеріали, на які посилається сторона обвинувачення, зокрема протоколи огляду, результати НСРД, дані про вилучення прекурсорів, у повному обсязі в судовому засіданні не досліджувалися, а стороні захисту не було надано можливості перевірити їх зміст, належність та допустимість. За таких умов, висновок про наявність обґрунтованої підозри є результатом сприйняття інтерпретації слідчого, а не самостійної оцінки доказів судом, відповідно до вимог ст. 94 КПК України.
Крім того, визнавши наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд обмежився загальним твердженням про неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, не навівши конкретного аналізу, чому, з урахуванням особи підозрюваного, його соціальних зв'язків, відсутності судимостей та інших обставин, такі заходи як цілодобовий домашній арешт, електронний контроль, покладення процесуальних обов'язків чи застава у поєднанні з обмеженнями не могли б забезпечити належну процесуальну поведінку.
В оскаржуваній ухвалі відсутні будь-які конкретні фактичні дані, які б свідчили про реальний намір ОСОБА_7 переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Суд не встановив жодної спроби залишити територію України, змінити місце проживання, ухилитися від процесуальних обов'язків чи іншим чином уникнути участі у провадженні. Висновок про наявність такого ризику фактично побудований на припущенні, що тяжкість інкримінованих статей сама по собі створює загрозу втечі. Такий підхід суперечить змісту ст. 177 КПК України та усталеній судовій практиці, відповідно до якої тяжкість покарання не може автоматично ототожнюватися з ризиком переховування. Натомість встановлено, що підозрюваний має постійне місце проживання, сім'ю, дитину, соціальні зв'язки. За таких обставин висновок про реальний ризик переховування є припущенням, а не результатом оцінки конкретних даних.
Аналогічно необґрунтованим є висновок про ризик знищення чи спотворення доказів. Суд не конкретизував, які саме речі або документи можуть бути знищені підозрюваним, враховуючи, що більшість доказів у провадженні становлять результати негласних слідчих (розшукових) дій, експертні висновки та протоколи процесуальних дій, які вже задокументовані та знаходяться у розпорядженні органу досудового розслідування. Фактично суд обмежився загальним посиланням на можливість такого ризику без його індивідуалізації, що не відповідає вимогам ст. 178 КПК України щодо оцінки обставин у сукупності.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків чи інших осіб, ухвала не містить жодного факту, який би підтверджував спроби такого впливу або підготовку до нього. Не встановлено фактів погроз, узгодження показань, втручання у процес отримання доказів. Формальне припущення про можливість впливу через інкриміновану роль не є достатнім обґрунтуванням у розумінні ст. 177 КПК України.
Ризик продовження кримінального правопорушення також не підкріплений конкретними обставинами. Суд не встановив, що на момент розгляду клопотання існують реальні механізми, ресурси чи обставини, які б свідчили про безпосередню можливість продовження діяльності. Такий висновок знову ж ґрунтується на припущеннях.
Апелянт вважає, що слідчий суддя не виконав вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України щодо винятковості тримання під вартою як запобіжного заходу. В ухвалі відсутній аналіз можливості застосування більш м'яких запобіжних заходів, зокрема цілодобового домашнього арешту із покладенням обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, застосування електронного контролю, заборони спілкування з конкретними особами, вилучення документів для виїзду за кордон тощо. Суд не мотивував, чому зазначені заходи є недостатніми для нейтралізації можливих ризиків.
Крім цього, на переконання апелянта, формальним також є посилання суду на п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, як підставу для невизначення застави. Застосування цього винятку потребує індивідуалізованого мотивування з урахуванням конкретних обставин провадження та доказової бази, яка підтверджує високий рівень ризиків. Натомість в ухвалі відсутній аналіз, який би свідчив, що саме у цій справі будь-який альтернативний запобіжний захід є завідомо неефективним.
Апелянт вважає, що за сукупністю наведеного, підозра у частині епізоду з прекурсорами не відповідає стандарту достатності фактичних даних, а мотивування ухвали не демонструє належної перевірки судом ані змісту доказів, ані пропорційності обраного запобіжного заходу. У таких умовах застосування найсуворішого запобіжного заходу без визначення розміру застави є передчасним та непропорційним втручанням у право на свободу.
Таким чином, ухвала постановлена з істотним порушенням вимог статей 177, 178, 183 та 194 КПК України, оскільки ризики не підтверджені конкретними фактичними даними, їх актуальність не доведена, а винятковість тримання під вартою не обґрунтована.
За таких обставин рішення про застосування найсуворішого запобіжного заходу не відповідає стандарту необхідності та пропорційності втручання у право на свободу, а тому підлягає скасуванню із застосуванням більш м'якого запобіжного заходу - цілодобового домашнього арешту із покладенням процесуальних обов'язків.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали вимоги апеляційних скарг та просили їх задовольнити з наведених у них підстав, пояснення прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, у провадженні слідчого управління ГУ НП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження №12025100000000764 від 13.06.2025, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317, ч. 2 ст. 311 КК України, ОСОБА_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_16 , ОСОБА_17 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 317, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_18 , ОСОБА_19 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_20 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 307 КК України.
Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 13.06.2025, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , володіючи організаторськими здібностями та якостями лідера, керуючись корисливим мотивом і прагнучі до отримання стабільного незаконного прибутку, зазіхаючи на встановлені законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, та суспільні відносини, що охороняють здоров'я населення України, ігноруючи вимоги Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» № 530-V від 22.12.2006, а також наказу МОЗ України № 481 від 20.08.2000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 23.09.2008 за № 886/15577, вирішив створити та очолити стійке ієрархічне об єднання - злочинну організацію, з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів у сфері незаконного обігу психотропних речовин та прекурсорів на території України та Республіки Польща, а саме: злочинів, пов'язаних із організацією та утриманням місць для незаконного виготовлення психотропних речовин (нарколабораторій) та систематичного вчинення незаконного виготовлення, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконного збуту психотропних речовин в особливо великих розмірах.
В цей же час, усвідомлюючи, що організація обраної протиправної діяльності потребує значних фінансових вкладень, спеціальних знань та навичок ОСОБА_7 залучив до своєї протиправної діяльності в якості співорганізатора ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , із яким сумісно розробили злочинний план, який передбачав наступне:
1) підібрати та залучити до протиправної діяльності раніше знайомих та незнайомих їм осіб, які виявлять бажання взяти участь у злочинної організації та дотримуватимуться в суворому порядку встановлених ними неформальних правил поведінки, під час вчинення злочинів;
2) визначити організаційно-структурну будову злочинної організації за окремими структурними частинами на чолі з довіреними особами, з диференціацією задач і функцій, необхідних для досягнення спільної злочинної мети самої організації, що у свою чергу забезпечуватиме її ієрархічність у вигляді багаторівневості й структурованості (шляхом поділу посад на вищи та нижчі, їх підлеглість одна одній), та вимагатиме управління ними та координацію їх діяльності;
3) розподілити між залученими учасниками конкретні функції та завдання направлені на досягнення спільного протиправного результату;
4) організувати, та спільно з іншими учасниками утримувати місця для незаконного виготовлення психотропних речовин, та їх зберігання з метою збуту;
5) підшукати джерела придбання прекурсорів необхідних для синтезу психотропних речовин та місця для їх незаконного зберігання;
6) підшукати осіб, які діятимуть як керівники структурних частин та виконавці у складі очолюваної ними злочинної організації, а також будуть здійснювати, як окремо, так під керівництвом останніх, незаконне виготовлення, придбання, перевезення та зберігання з метою збуту, а також незаконний збут психотропних речовин;
7) здійснювати безпосередній контроль та приймати участь з іншими учасниками злочинної організації, відповідно до розподілу обов'язків, у незаконному виготовленні, придбанні, перевезенні та зберіганні психотропних речовини, у незаконному придбанні та зберіганні прекурсорів, які використовується у виготовленні психотропних речовин у спеціально пристосованих з цією метою приміщеннях;
8) використання учасниками під час спілкування спеціально підготовлених мобільних терміналів та комунікація виключно через захищені месенджери «WhatsApp», «Telegram» та «Signal», з метою уникнення виявлення правоохоронними органами вказаної незаконної діяльності;
9) отримання прибутків від незаконного збуту психотропних речовин, відповідно до визначеної злочинним планом ролі.
Також, під час розроблення спільного злочинного плану, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 узгодили між собою обов'язки кожного з них при організації та керуванні учасниками злочинної організації. За цією домовленістю ОСОБА_10 взяв на себе зобов'язання щодо безпосередньої організації, функціонування та подальшого утримання місць для незаконного виготовлення психотропних речовин (нарколабораторій) на території Республіки Польща, а також здійснення загального керівництва їхньою діяльністю.
ОСОБА_7 , у свою чергу, взяв на себе обов'язки щодо безпосередньої організації та утримання аналогічних об'єктів для виготовлення заборонених речовин на території України, здійснюючи керівництво учасників злочинної організації та координуючи їхню роботу в межах Київської області та інших регіонів України.
Також, з метою забезпечення життєздатності злочинної організації, ОСОБА_7 та ОСОБА_10 погодили питання спільного фінансування діяльності підконтрольних їм нарколабораторій як в Україні, так і за її межами. При цьому, фігуранти встановили принцип єдиноначальності, згідно з яким усі учасники організації зобов'язані беззаперечно виконувати вказівки обох співорганізаторів. Також, за домовленістю між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , грошові кошти, отримані як прибуток від незаконного збуту психотропних речовин як на території України, так і за її межами, підлягають розподілу між ними у рівних частинах.
Так, реалізуючи спільно розроблений із ОСОБА_10 план та схему вчинення злочинів, та усвідомлюючи необхідність залучення додаткових ресурсів для функціонування ієрархічної структури, ОСОБА_7 при невстановлених під час досудового розслідування обставинах, але не пізніше 13.06.2025, запропонував раніше знайомим ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , з метою швидкого збагачення долучитися до злочинної організації в якості керівників та учасників її окремої структурної частини, діючої на території Київської області та інших регіонів України. Ознайомившись із злочинним планом, що передбачав системний незаконний обіг психотропних речовин, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 надали добровільну згоду на участь та виконання визначених ролей у вказаній організації.
Визнаючи авторитет лідерів - ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , вони взяли на себе зобов'язання щодо забезпечення багаторівневості структури, організації та утримання місць для незаконного виготовлення психотропних речовин (нарколабораторії) на території Київської області та інших регіонів України, забезпечення процесу незаконного виготовлення психотропних речовин, що включає придбання, зберігання та транспортування до місця виготовлення психотропних речовин прекурсорів, хімічних реагентів, спиртів та іншого необхідного обладнання, збут «оптових партій» психотропних речовин, шляхом «закладок» у місцях, визначених організаторами ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , управління та координація діяльності інших осіб, залучених до участі у злочинній організації в ролі виконавців «лаборантів» (хіміків) та «збувачів», забезпечуючи тим самим багаторівневість і структурованість організації.
В цей же час, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, та не пізніше 13.06.2025, продовжуючи реалізацію спільного злочинного плану, спрямованого на забезпечення безперебійного функціонування злочинної організації, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , діючи як керівники структурного підрозділу, залучили до складу окремої структурної частини злочинної організації ОСОБА_13 та ОСОБА_21 .
Вказані особи, діючи з корисливих спонукань та усвідомлюючи мету діяльності злочинної організації, надали добровільну згоду на участь у ній як виконавці («лаборанти»). Відповідно до визначених ролей, ОСОБА_13 та ОСОБА_21 спільно з ОСОБА_11 здійснювали безпосереднє незаконне виготовлення психотропних речовин у приміщенні на території Київської області, яке було спеціально облаштоване та утримувалося ОСОБА_11 і ОСОБА_12 для цієї мети.
Крім того, згідно з розподілом обов'язків всередині злочинної організації, ОСОБА_21 взяв на себе додаткове зобов'язання щодо забезпечення збуту виготовлених психотропних речовин. Його функція полягала у розповсюдженні заборонених речовин невеликими партіями серед кола його особистих знайомих із числа наркозалежних осіб, що забезпечувало додатковий канал реалізації продукції поза межами основної схеми «закладок».
Окрім того, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, у період з 13.06.2025 та не пізніше 21.01.2026, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, до складу злочинної організації було залучено ОСОБА_14 . Його вступ до злочинного об'єднання відбувся за ініціативи керівника структурного підрозділу ОСОБА_11 та був погоджений із лідерами організації - ОСОБА_7 і ОСОБА_10 .
ОСОБА_14 , діючи з корисливих спонукань та будучи ознайомленим із загальним планом вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, надав добровільну згоду на участь у структурній частині організації як виконавець (лаборант).
Відповідно до розподілу ролей та покладених на нього обов'язків, ОСОБА_14 консультував ОСОБА_13 з питань синтезу психотропних речовин, та спільно із останнім здійснювали безпосереднє незаконне виготовлення психотропних речовин у спеціально облаштованих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 приміщеннях будинків на території Київської області та інших регіонів України.
Створена та очолена ОСОБА_7 та ОСОБА_10 злочинна організація, спрямована на вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів у сфері незаконного обігу психотропних речовин та прекурсорів на території України та Республіки Польща, а саме: злочинів, пов'язаних із організацією та утриманням місць для незаконного виготовлення психотропних речовин (нарколабораторій), систематичного вчинення незаконного виготовлення, зберігання, перевезення з метою збуту та незаконного збуту психотропних речовин в особливо великих розмірах, до складу якої увійшли організатори ОСОБА_7 та ОСОБА_10 (перша ієрархічна ланка), керівники структурного підрозділу ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (друга ієрархічна ланка) та виконавці («лаборанти» та «збувачі») ОСОБА_13 , ОСОБА_21 , ОСОБА_14 та інші невстановлені особи (третя ієрархічна ланка) характеризувалася протягом усієї своєї діяльності такими ознаками:
- кількістю та стабільністю членів об'єднання, до якого увійшли не менше 7 (сімох) учасників: ОСОБА_7 ,. ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_21 , ОСОБА_14 та інші невстановлені особи, які добровільно погодились на вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів у складі злочинної організації;
- тривалістю свого існування - у період з червня 2025 року по лютий 2026 року;
- ієрархічністю структури злочинної організації, яка виразилася у її багаторівневості, де організатори ОСОБА_7 та ОСОБА_10 зайняли першу ієрархічну лапку, керівники окремої структурної частини ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зайняли другу ієрархічну ланку, а виконавці ОСОБА_13 , ОСОБА_21 , ОСОБА_14 та інші невстановлені особи зайняли третю ієрархічну ланку, диференціацією задач і функцій кожної з цих ланок, необхідних для досягнення спільної злочинної мети самої організації;
- стійкістю, що виразилося в попередній зорганізованості її членів у спільне об'єднання для вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів; в суворому підборі членів організації; визначенні керівників її структурних частин ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , підпорядкованих організаторам ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , а також наявністю постійного з їх боку контролю за діяльністю членів при організації вчинення злочинів, керівництві в їх підготовці та здійсненні; наявності детально розробленого плану, який був доведений всім її учасникам; визначенні способів і механізмів скоєння злочинів; постійним зміцненням внутрішніх зв'язків між учасниками об'єднання і чітким визначенням ролей кожного з них, загального мотиву щодо вчинення злочинів, а також бажанням досягнення загального злочинного результату;
- забезпечення функціонування та фінансування злочинної організації, що виразилося в оренді та використанні приміщень для вчинення злочинів, видачі коштів членам об'єднання для забезпечення діяльності;
- використання загальних неформальних правил поведінки всередині злочинної організації, які були обов'язковими для виконання та виконувались в суворому порядку всіма її учасниками, у т.ч. обов'язкове виконання вимог конспірації під час спілкування за допомогою засобів мобільного зв'язку, заборона контактувати з представниками правоохоронних та контролюючих органів, розголошувати інформацію про суть діяльності злочинного об'єднання та її складу.
При цьому, саме ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , як організатори, визначали напрямки злочинної діяльності злочинної організації, метою існування якої було організація та утримання місць для незаконного виготовлення психотропних речовин, налагодження процесу незаконного придбання та зберігання прекурсорів, з метою їх використання у виготовленні психотропної речовини, механізму незаконного виготовлення психотропних речовин, а також збут психотропної речовини з метою власного збагачення, здійснювали розробку плану і організацію вчинення злочинів, координували дії учасників злочинної організації ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ОСОБА_13 , ОСОБА_21 , ОСОБА_14 та інших невстановлених осіб, приймали рішення про включення до складу злочинної організації або виключення із неї конкретних учасників, здійснювали контроль за діяльністю останніх.
Так, відповідно до розробленого злочинного плану діяльності вказаної злочинної організації, до функцій і задач ОСОБА_7 та ОСОБА_10 як організаторів та керівників входило:
- розробка плану і організацію вчинення злочинів;
- розподіл обов'язків між керівниками та виконавцями структурної частини ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_21 , ОСОБА_14 , та інших невстановлених осіб з чітким визначенням ролей при скоєнні злочинів;
- залучення до складу злочинної організації нових членів як виконавців у складі злочинної організації;
- організація та безпосередня участь у вчинених злочинною організацією злочинах;
- організація, а також спільне із іншими учасниками злочинної організації ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_21 , ОСОБА_14 , та іншими невстановленими особами утримання місць для незаконного виготовлення психотропної речовини з метою збуту, незаконне зберігання прекурсорів для виготовлення психотропної речовини;
- безпосередній контроль за організацією діяльності виконавців (лаборантів, збувачів) ОСОБА_13 ОСОБА_21 ОСОБА_14 , та інших невстановлених осіб з незаконного виготовлення психотропних речовин та їх передача керівникам структурної частини ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , з метою подальшого збуту;
- забезпечення налагодження надійного каналу оптового збуту психотропних речовин, та контроль за діяльністю ОСОБА_11 та ОСОБА_12 при збуті оптових партій психотропних речовин;
- забезпечення учасників злочинної організації транспортними засобами, необхідними для подальшого її функціонування;
- здійснювання фінансування злочинної діяльності усіх учасників злочинної організації, яке полягало у розподілі та покритті витрат;
- забезпечення безперервного каналу постачання прекурсорів, хімічних реагентів, речей та предметів загально-побутового призначення, та обладнання, необхідні для виготовлення психотропної речовини для учасників злочинної організації;
- отримання основного доходу від такої протиправної діяльності злочинної організації, та розподіл коштів (прибутків), одержаних у результаті злочинної діяльності між учасниками злочинної організації
- забезпечення безпеки у випадку можливої загрози зі сторони співробітників правоохоронних органів, у т.ч. розробка і впровадження заходів конспірації, яка виражалась у використанні спеціально підготовлених засобів мобільного зв'язку виключно для спілкування між членами злочинної організації щодо обговорення тактики і методики вчинення ними злочинів, в т.ч. використання месенжерів «WatsApp» та «Telegram», «Signal».
Для підтримання постійного зв'язку і координації спільних дій щодо вчинення злочинів, з метою недопущення викриття злочинної діяльності обєднання, її організаторами ОСОБА_7 та ОСОБА_10 прийнято рішення використовувати під час спілкування в якості засобів зв'язку месенджери «WatsApp», «Telegram» та «Signal», також під час спілкування між собою використовувати обумовлені терміни, а саме щодо місця виготовлення психотропної речовини - «ЛАБА», місця закладок із психотропними речовинами передавалася та фіксувалися учасниками організації за допомогою координат, як назви психотропних речовин, та прекурсорів використовувати обумовлені терміни - «ФЕН», «СОЛІ», «ПРЕКИ». На виконання вимог організаторів злочинної організації, телефонні розмови велися в короткій і прихованій формі.
При обранні приміщень (будинків) для організації місць незаконного виготовлення психотропних речовин враховувалась територіальна віддаленість вказаного приміщення від сторонніх осіб, що забезпечувало прихованість злочинної діяльності від правоохоронних органів, а також повного доступу до нього, що надавало можливість використовувати приміщення як місця для незаконного виготовлення психотропних речовин.
За версією слідства, об'єднавшись за вищевказаних обставин у стійке ієрархічне об'єднання - злочинну організацію, учасники злочинної організації ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_21 , ОСОБА_14 та інші невстановлені особи, з корисливих мотивів, діючи під керівництвом та безпосереднім контролем організаторів ОСОБА_7 та ОСОБА_10 , у відповідності до відведених єдиним злочинним планом ролей в період часу з червня 2025 року по лютий 2026 року вчинили ряд тяжких та особливо тяжких злочинів, пов'язаних з організацією та утриманням місць для незаконного виготовлення психотропних речовин (нарколабораторій) на території Київської та Черкаської області, та незаконного виготовлення, зберігання, перевезення з метою збуту та незаконного збуту психотропних речовин в особливо великих розмірах.
На підставі зібраних доказів, 14.02.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317, ч. 2 ст. 311 КК України.
14.02.2026 о 12 год. 05 хв. (фактичний час затримання) ОСОБА_7 затримано на підставі п. 1 абз. 4 ст. 208 КПК України.
16.02.2026 року (клопотання датоване 14.02.2026 року) слідчий СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 , за погодження з прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , звернулась до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання слідча зазначила, що ОСОБА_7 , за вищевказаних обставин, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317, ч. 2 ст. 311 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч.4 ст. 28 ч.2 ст. 317, ч.2 ст. 311 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами у їх сукупності.
Сторона обвинувачення вказує, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, вчинених злочинною організацією, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна.
Тому в органу досудового розслідування є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 може не виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки, а також можуть виникнути ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховування від органів досудового розслідування та суду, обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, у сфері обігу наркотичних засобів, вчинених злочинною організацією, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, тому розуміючи тяжкість та невідворотність настання подальшого покарання, неможливість ухилитись від кримінальної відповідальності, у підозрюваного є всі підстави для ухилення від органів досудового розслідування всіма можливими засобами та способами.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконний вплив на свідків в даному кримінальному провадженні обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 , зловживаючи своїми зв'язками, може впливати на свідків. Крім того, ОСОБА_7 в ході виконання слідчих дій отримає ряд копій документів, котрі нададуть останньому можливість безпосередньо, або за участі інших осіб фізично та психологічно вплинути на свідків, що призведе до зміни показів вже допитаних осіб та відмови давати покази встановлених в ході досудового слідства очевидців подій злочинів.
Наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, сторона обвинувачення обґрунтовує тим, що ОСОБА_7 як організатор злочинної організації може повідомляти інших осіб про хід досудового розслідування, результати проведення слідчих (розшукових) дій та допомогти останнім уникнути передбаченої законом відповідальності, таким чином перешкоджати досудовому розслідуванню, а також може бути підставою для уникнення або пом'якшення власного становища.
Орган досудового розслідування також вважає наявним ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, так як на даний час підозрюваний ОСОБА_7 може продовжити свою кримінально-протиправну діяльність та вчинити новий умисний злочин, оскільки джерелом доходу останнього був дохід від злочинної діяльності, пов'язаної із збутом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.
Таким чином, враховуючи та узагальнюючи вищевикладене, застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не зможе запобігти вищевказаним ризикам, оскільки лише перебування ОСОБА_7 під вартою зможе забезпечити запобігання можливості ухилення останнього від органів розслідування та суду, а також незаконного впливу на свідків у цьому та інших кримінальних провадженнях та перешкоджати іншим чином.
Враховуючи викладене, а також те, що менш суворі запобіжні заходи недостатні для запобігання вищевказаним ризикам, слідчий просив застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 лютого 2026 року задоволено клопотання слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою встановлено в межах строку досудового розслідування, тобто до 14.04.2026 року включно.
Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317, ч. 2 ст. 311 КК України.
Зокрема, обґрунтованість повідомленої підозри у вчиненні ОСОБА_7 вказаних кримінальних правопорушень підтверджується зібраною у кримінальному провадженні сукупністю доказів, а саме: протоколом про результати проведення спостереження за ОСОБА_12 за 10.07.2025; протоколом огляду місця події від 10.07.2025, в ході якого оглянуто схованку у лісосмузі; висновком експерта №СЕ-19/111-25/43652-НЗПРАП від 12.08.2025; протоколами про результати проведення спостереження за ОСОБА_12 та ОСОБА_11 за 11.09.2025; протоколами про результати негласного отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження за 11.09.2025; висновком експерта №СЕ-19/111-25/65890-НЗПРАП від 07.01.2026; протоколами аудіо-відео контролю відносно ОСОБА_12 та ОСОБА_11 за 11.09.2025; протоколами аудіо-відео контролю відносно ОСОБА_12 та ОСОБА_11 за період з 25.08.2025 по 16.10.2025; протоколом аудіо-відео контролю відносно ОСОБА_7 за період з 28.08.2025 по 22.10.2025; протоколами аудіо-відео контролю відносно ОСОБА_12 та ОСОБА_11 за період з 13.08.2025 по 29.08.2025; протоколом за результатами зняття інформації з електронних комунікаційних мереж за абонентським номером НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_12 за період з 18.08.2025 по 19.08.2025; протоколом за результатами зняття інформації з електронних комунікаційних мереж за абонентським номером НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_11 за період з 18.08.2025 по 14.09.2025; протоколом за результатами зняття інформації з електронних комунікаційних мереж за абонентським номером НОМЕР_3 , яким користується ОСОБА_7 за 17.08.2025; протоколами за результатами зняття інформації з електронних комунікаційних мереж за абонентським номером НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_11 та мобільного терміналу з Імеі НОМЕР_4 та абонентського номеру НОМЕР_1 , якими користується ОСОБА_12 за період з 08.10.2025 по 16.10.2025; протоколами про результати проведення огляду і виїмки кореспонденції ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , вмістом яких є хімічні реагенти, сперти, речі медичного призначення, предмети та обладнання, які останні отримували через логістичну мережу ТОВ «Нова Пошта» для подальшого використання при незаконному виготовленні психотропних речовин; протоколом за результатами зняття інформації з електронних комунікаційних мереж за абонентськими номерами НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , якими користується ОСОБА_13 за період з 08.12.2025 по 16.12.2025; протоколом за результатами зняття інформації з електронних комунікаційних мереж за абонентським номером НОМЕР_3 , якими користується ОСОБА_7 за період з 28.10.2025 по 16.12.2025; протоколом за результатами зняття інформації з електронних комунікаційних мереж за абонентським номером НОМЕР_2 , мобільного терміналу з Імеі НОМЕР_7 , якими користується ОСОБА_11 та абонентським номером НОМЕР_1 , мобільним терміналом з Імеі НОМЕР_4 , якими користується ОСОБА_12 за період з 03.11.2025 по 14.12.2025; протоколом аудіо-відео контролю відносно ОСОБА_7 за період з 22.10.2025 по 16.12.2025; протоколами про результати проведення спостереження за особами (зафіксовано чисельні зустрічі ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_21 та ОСОБА_14 та інших невстановлених осіб, як у повному складі, так і окремі зустрічі учасників організації між собою, що свідчить про системне обговорення планів злочинної діяльності, розподіл прибутків та контроль за виконанням відведених ролей); іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень доведена у клопотанні та сумнівів не викликає.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на долучені до клопотання слідчого докази, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні, доведені, з огляду на додані до клопотання докази.
На переконання колегії суддів, з урахуванням наявних у справі матеріалів, вищевказані висновки слідчого судді є правильними.
Зокрема, оцінюючи доведеність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), колегія суддів виходить із того, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, у сфері обігу наркотичних засобів, вчинених злочинною організацією, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна, тому розуміючи тяжкість та невідворотність настання подальшого покарання, неможливість ухилитись від кримінальної відповідальності, у підозрюваного є всі підстави для ухилення від органів досудового розслідування всіма можливими засобами та способами.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні), вбачається із того, що підозрюваний ОСОБА_7 , зловживаючи своїми зв'язками, може впливати на свідків. Крім того, ОСОБА_7 в ході виконання слідчих дій отримає ряд копій документів, котрі нададуть останньому можливість безпосередньо, або за участі інших осіб фізично та психологічно вплинути на свідків, що призведе до зміни показів вже допитаних осіб та відмови давати покази встановлених в ході досудового слідства очевидців подій злочинів.
Також, колегія суддів враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від свідків у кримінальному провадженні, за якої на стадії досудового розслідування показання отримуються під час допиту слідчим, прокурором, а на стадії судового розгляду - шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо отримав або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише під час досудового розслідування при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ймовірного впливу на них - це об'єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. У зв'язку з чим, достатня вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки, не будучи обмеженим у вільному доступі до інших осіб, підозрюваний може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.
Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (іншим чином перешкодити кримінальному провадженню) вбачається з того, що ОСОБА_7 як організатор злочинної організації може повідомляти інших осіб про хід досудового розслідування, результати проведення слідчих (розшукових) дій та допомогти останнім уникнути передбаченої законом відповідальності, таким чином перешкоджати досудовому розслідуванню, а також може бути підставою для уникнення.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється), обґрунтовується тим, що у разі застосування щодо ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, окрім як тримання під вартою, останній буде й надалі систематично вчиняти аналогічні по своїй суті злочини, так як джерелом доходу останнього був дохід від злочинної діяльності, пов'язаної із збутом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.
Ґрунтуючись на зазначеному, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, наявність яких встановлена в ході розгляду клопотання органу досудового розслідування, та забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Отже, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини, визначені п. п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, обґрунтованість підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами справи.
З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків в даному кримінальному провадженні.
Слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованих йому кримінальних правопорушень та їх наслідками, є обґрунтованим, а тому підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, зокрема домашнього арешту, про що просить захисник в апеляційних скаргах, колегія суддів не вбачає.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів під час перегляду оскаржуваної ухвали не встановлено.
На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оцінюючи можливість застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції насамперед використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена ч. 1 ст. 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Колегія суддів зазначає, що ймовірно вчинені ОСОБА_7 кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України, у яких він підозрюється, мають високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження встановлено наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК ризиків, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості застосування запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Як вбачається із матеріалів провадження, слідчий суддя, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, одружений, офіційно не працевлаштований.
Отже, сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу.
А тому, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування підстав для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.
Крім того, застосовуючи щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначив йому розмір застави, оскільки один із злочинів, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , є особливо тяжким злочином у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, що зумовлює право суду не визначати розмір застави при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Викладені в апеляційних скаргах доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри та відсутність доказів обґрунтованості підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані та долучені до нього матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Твердження апелянта про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також про те, що слідчий суддя не звернув уваги на те, що сама лише тяжкість інкримінованого злочину не може бути підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегією суддів не приймаються до уваги та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, ризик у кримінальному провадженні має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Посилання апелянта на те, що підозрюваний раніше несудимий, має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не являються достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення та висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційних скарг.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 181, 194, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , -залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 лютого 2026 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4