справа №761/5971/26 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 апеляційне провадження №11-сс/824/2893/2026 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
31 березня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисників: ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 з доповненнями на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 лютого 2026 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 114-1 КК України, у кримінальному провадженні №22023000000001227 від 08 грудня 2023 року,-
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 лютого 2026 року клопотання слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою визначено на 60 діб з моменту затримання, тобто до 19 квітня 2026 року включно.
На підставі частини шостої статті 206 КПК України зобов'язано уповноважену особу Державного бюро розслідувань відповідно до вимог та в порядку статті 214 КПК України провести перевірку та розслідування факту можливого застосування фізичного насильства відносно ОСОБА_7 під час його затримання або можливого перебуванням поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
Зобов'язано начальника ДУ «Київський слідчий ізолятор» забезпечити проведення медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та забезпечити лікування у разі необхідності з урахуванням наявних захворювань.
Не погоджуючись з указаною ухвалою захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та змінити запобіжний захід на такий, що не пов'язаний з позбавленням волі, або застосувати заставу у сумі, яка відповідає 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Уважає, що оскаржувана ухвала є такою, що не відповідає повноті судового розгляду, висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом неналежно надано оцінку характеристиці та особі підозрюваного, соціальним зв'язкам останнього.
На переконання сторони захисту, до підозрюваного цілком можливим було б застосувати домашній арешт або особисте зобов'язання, не порушуючи норми КПК України.
Також указує, що слідчим суддею не в повній мірі досліджено питання обґрунтованості підозри.
Посилаючись на характеристику особи підозрюваного, який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, наявність місця проживання, навчання, роботи, постійного джерела доходу, а також того, що вина підозрюваного у вчиненні вказаного кримінального правопорушення не доведена, а пред'явлена підозра не обґрунтована та не підтверджена доказами, уважає утримання ОСОБА_7 під вартою незаконним, оскільки жоден ризик, передбачений статтею 177 КПК України, не доведений.
У доповненнях до апеляційної скарги зазначає, що особа, яка володіла довідкою від ВЧ НОМЕР_1 про проходження відбору та навчання військової частиною НОМЕР_2 Служби безпеки України в якості кандидата на військову службу під час мобілізації в особливий період та її використовувала, не могла бути розцінена представниками поліції, ТЦК та СП при її пред'явленні, як військовослужбовець, відповідно підлягала мобілізації в загальному порядку.
Наголошує, що свідок ОСОБА_11 , який був залучений до конфіденційного співробітництва, за власної ініціативи працівників СБУ, не маючи жодної навіть формально підтвердженої інформації про вчинення кримінальних правопорушень, був направлений до ОСОБА_7 , з метою створення передумов вчинення останнім кримінального правопорушення, що фактично підтверджується протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, -відеоконтроль особи від 20 січня 2026 року, в якому чітко викладено ініціативність свідка ОСОБА_11 в отриманні інформації та реалізації спільного з СБУ плану на придбання тих чи інших документів, які формально можуть бути пов'язані з питаннями мобілізації, а не пропозиції від ОСОБА_7 на продаж довідок.
Зауважує, що свідок ОСОБА_11 , який залучений до конфіденційного співробітництва, в ході розмов, які зафіксовані у протоколі про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, відеоконтроль особи від 20 січня 2026 року почав спонукати ОСОБА_7 до виготовлення аналогічних довідок його знайомим.
Вказує, що фактично задокументувавши так звану протиправну діяльність ОСОБА_7 , здійснюючи контроль за вчиненням злочину, після його закінчення не здійснено затримання особи та не вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
При цьому, стороною обвинувачення під час обрання запобіжного заходу не долучено жодного документу, який би свідчив про факт передачі грошових коштів за виготовлення довідок ВЧ 6117 СБУ, а самі довідки виготовлені не були та не передавались у момент зустрічі.
Уважає, що у клопотанні органу досудового розслідування та в судовому засіданні не наведено реальних доказів неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_7 , а також існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Так, за місцем проживання підозрюваного та в його автомобілі проведено обшуки, органом досудового розслідування вилучено всі речі та документи, що несли оперативний інтерес для даного кримінального провадження.
За час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні органом досудового розслідування не було зафіксовано жодного факту від кола учасників та інших учасників у кримінальному провадженні відчуття небезпеки для свого життя чи здоров'я, як фізичного, так і психологічного, яка могла йти від підозрюваного ОСОБА_7 .
Стороною обвинувачення висунуто припущення щодо існування ризику продовжити підозрюваним ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, в якому він підозрюється, чи вчинити інше кримінальне правопорушення, яке жодним чином не узгоджується з позицією викриття інших учасників та наданням викривальних показів.
Звертає увагу суду на те, що підозрюваний ОСОБА_7 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає спільно з батьками та молодшим братом; навчається на 4 курсі Державного торговельно-економічного університету на денній формі навчання; має позитивні характеристики від ЖБК «Арсеналець-16», БО «Милосердя та забота», БФ «Саме час», БО «Благодійний фонд «Благо лайф», нагороджений подякою командира спецпідрозділу «Ethos» за вагомий внесок у розбудову оборони України, постійну підтримку та неоціненну допомогу підрозділу; з першого дня у повному обсязі співпрацює з органом досудового розслідування та сприяє викриттю інших учасників злочинної схеми, у тому числі надав пароль від свого мобільного телефону, що свідчить про пряме сприяння для отримання органом досудового розслідування всієї необхідної інформації.
Зазначає, що органом досудового розслідування повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_7 здійснено в межах строків досудового розслідування, але станом на дату обрання запобіжного заходу строк сплив та кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України.
У своїх доповненнях до апеляційної скарги захисник ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , серед іншого, зазначає, що дії ОСОБА_7 не можуть розцінюватися як «перешкоджання діяльності Збройних сил України» через відсутність в них складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 114-1 КК України.
Посилаючись на оцінку змісту письмового повідомлення про підозру у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, аналіз його у сукупності з долученими стороною обвинувачення матеріалами та проведеними слідчими діями, вказує про можливу провокацію злочину, яку реалізовано працівниками СБУ та особою, залученою до конфіденційного співробітництва.
Уважає, що ризики, наведені органом досудового розслідування у клопотання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 , є непідтвердженими та необґрунтованими.
Наполягає на тому, що прокурор та слідчий не довели слідчому судді належним чином поза розумним сумнівом неможливість застосування до підозрюваного, зважаючи на дані про його особу, більш м'якого запобіжного заходу та вважає вказаний запобіжний захід невмотивовано жорстоким.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які підтримали апеляційну скаргу з доповненнями та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, у провадженні Головного слідчого управління Служби безпеки України перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22023000000001227 від 08 грудня 2023 року, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 114-1 КК України, а також за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 263, частиною третьою статті 332, частиною третьою статті 358 КК України.
19 лютого 2026 року ОСОБА_7 затримано в порядку статті 208 КПК України.
19 лютого 2026 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 114-1 КК України.
20 лютого 2026 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, не працевлаштованого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28 частиною першою статті 114-1 КК України, у кримінальному провадженні №22023000000001227 від 08 грудня 2023 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 лютого 2026 року клопотання слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою визначено на 60 діб з моменту затримання, тобто до 19 квітня 2026 року включно.
На підставі частини шостої статті 206 КПК України зобов'язано уповноважену особу Державного бюро розслідувань відповідно до вимог та в порядку статті 214 КПК України провести перевірку та розслідування факту можливого застосування фізичного насильства відносно ОСОБА_7 під час його затримання або можливого перебуванням поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.
Зобов'язано начальника ДУ «Київський слідчий ізолятор» забезпечити проведення медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та забезпечити лікування у разі необхідності з урахуванням наявних захворювань.
З такими висновками частково погоджується і колегія суддів.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно частин першої, другої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею належним чином дотримані зазначені вимоги закону та встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 114-1 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 114-1 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 01 грудня 2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 08 грудня 2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 23 грудня 2025 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 19 лютого 2026 року; протоколом про результати проведення НС(Р)Д - аудіо-, відеоконтроль особи від 20 січня 2026 року №9/1-228т; відповіддю ГУ ВБ СБ України на доручення від 19 лютого 2026 року, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з інкримінованим йому кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому злочину є обґрунтованою.
Окрім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, на запобігання яких покликані запобіжні заходи, а саме, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Також, слідчим суддею обґрунтовано враховано дані про особу підозрюваного, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, що згідно статті 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину.
При цьому, слідчий суддя звернув увагу на те, що у судовому засіданні не було встановлено обставин, які б свідчили, що підозрюваний ОСОБА_7 за станом здоров'я не може утримуватися в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Відповідно до вимог статті 178 КПК України в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Даних, які б унеможливлювали подальше тримання ОСОБА_7 під вартою, матеріали судового провадження не містять та колегією суддів не встановлено.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, у зв'язку з чим щодо ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, тяжкістю інкримінованого йому злочину та його наслідками, даними про особу підозрюваного, є обґрунтованим та підстав для застосування щодо підозрюваного іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що ризики, наведені органом досудового розслідування у клопотання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 , є непідтвердженими та необґрунтованими; за місцем проживання підозрюваного та в його автомобілі проведено обшуки, органом досудового розслідування вилучено всі речі та документи, що несли оперативний інтерес для даного кримінального провадження; за час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні органом досудового розслідування не було зафіксовано жодного факту від кола учасників та інших учасників у кримінальному провадженні відчуття небезпеки для свого життя чи здоров'я, як фізичного, так і психологічного, яка могла йти від підозрюваного ОСОБА_7 , а також, що стороною обвинувачення висунуто припущення щодо існування ризику продовжити підозрюваним ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, в якому він підозрюється, чи вчинити інше кримінальне правопорушення, яке жодним чином не узгоджується з позицією викриття інших учасників та наданням викривальних показів, колегією суддів перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження тримання під вартою, при цьому врахував дані про особу підозрюваного, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Посилання сторони захисту на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри, а також на те, що особа, яка володіла довідкою від ВЧ НОМЕР_1 про проходження відбору та навчання військової частиною НОМЕР_2 Служби безпеки України в якості кандидата на військову службу під час мобілізації в особливий період та її використовувала, не могла бути розцінена представниками поліції, ТЦК та СП при її пред'явленні, як військовослужбовець, відповідно підлягала мобілізації в загальному порядку; свідок ОСОБА_11 , який був залучений до конфіденційного співробітництва, за власної ініціативи працівників СБУ, не маючи жодної навіть формально підтвердженої інформації про вчинення кримінальних правопорушень, був направлений до ОСОБА_7 , з метою створення передумов вчинення останнім кримінального правопорушення, що фактично підтверджується протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, -відеоконтроль особи від 20 січня 2026 року, в якому чітко викладено ініціативність свідка ОСОБА_11 в отриманні інформації та реалізації спільного з СБУ плану на придбання тих чи інших документів, які формально можуть бути пов'язані з питаннями мобілізації, а не пропозиції від ОСОБА_7 на продаж довідок; свідок ОСОБА_11 , який залучений до конфіденційного співробітництва, в ході розмов, які зафіксовані у протоколі про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо, відеоконтроль особи від 20 січня 2026 року почав спонукати ОСОБА_7 до виготовлення аналогічних довідок його знайомим; фактично задокументувавши так звану протиправну діяльність ОСОБА_7 , здійснюючи контроль за вчиненням злочину, після його закінчення не здійснено затримання особи та не вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення; стороною обвинувачення під час обрання запобіжного заходу не долучено жодного документу, який би свідчив про факт передачі грошових коштів за виготовлення довідок ВЧ 6117 СБУ, а самі довідки виготовлені не були та не передавались у момент зустрічі; дії ОСОБА_7 не можуть розцінюватися як «перешкоджання діяльності Збройних сил України» через відсутність в них складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 114-1 КК України; згідно змісту письмового повідомлення про підозру у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, аналіз його у сукупності з долученими стороною обвинувачення матеріалами та проведеними слідчими діями, вказує про можливу провокацію злочину, яку реалізовано працівниками СБУ та особою, залученою до конфіденційного співробітництва, є безпідставними, оскільки сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, та винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження, а тому доводи апеляційної скарги щодо відсутності у діях ОСОБА_7 об'єктивної та суб'єктивної сторони складу інкримінованого йому злочину, колегія суддів уважає передчасними та такими, що підлягають дослідженню та встановленню під час розгляду справи по суті на стадії судового розгляду.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для обрання щодо підозрюваного виняткового запобіжного заходу.
Посилання апелянта на те, що підозрюваний ОСОБА_7 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався; має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає спільно з батьками та молодшим братом; навчається на 4 курсі Державного торговельно-економічного університету на денній формі навчання; має позитивні характеристики від ЖБК «Арсеналець-16», БО «Милосердя та забота», БФ «Саме час», БО «Благодійний фонд «Благо лайф», нагороджений подякою командира спецпідрозділу «Ethos» за вагомий внесок у розбудову оборони України, постійну підтримку та неоціненну допомогу підрозділу; з першого дня у повному обсязі співпрацює з органом досудового розслідування та сприяє викриттю інших учасників злочинної схеми, у тому числі надав пароль від свого мобільного телефону, що свідчить про пряме сприяння для отримання органом досудового розслідування всієї необхідної інформації, не спростовують висновків про існування ризиків у кримінальному провадженні та не є достатньою підставою для застосування відносно ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, у вигляді домашнього арешту або особистого зобов'язання, про що просить сторона захисту.
Аргументи апелянта, що органом досудового розслідування повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_7 здійснено в межах строків досудового розслідування, але станом на дату обрання запобіжного заходу строк сплив та кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України, є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до положень статті 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Загальний строк досудового розслідування при об'єднанні кримінальних проваджень у порядку, передбаченому статтею 217 цього Кодексу, визначається:
1) у провадженнях, які розслідувалися в один проміжок часу, - шляхом поглинання меншого строку більшим;
2) у провадженнях, які розслідувалися в різні проміжки часу, - шляхом додавання строків досудового розслідування по кожному із таких проваджень, які не пересікаються, в межах строків досудового розслідування злочину, який передбачає найбільш тривалий строк досудового розслідування з урахуванням можливості його продовження, передбаченої частиною другою цієї статті.
Згідно частин третьої, сьомої статті 217 КПК України у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень.
Днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об'єднані матеріали кількох досудових розслідувань, - день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше.
Постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 січня 2025 року у справі №295/3702/23 (провадження №51-2240км24) наголошено, що виділення з кримінального провадження окреме провадження матеріалів щодо частини кримінальних правопорушень не впливає на обчислення процесуального строку досудового розслідування за фактом вчинення того кримінального правопорушення, у якому повідомлення про підозру не здійснювалося. ККС ВС вказав, що строки, передбачені частиною третьою статті 219 КПК України, захищають підозрювану особу від надмірно тривалого досудового розслідування, обмежуючи строк, протягом якого вона перебуває в невизначеному становищі.
Ці строки розпочинають свій перебіг з моменту повідомлення особі про підозру і право особи на розумний строк забезпечується в тому кримінальному провадженні, в якому вона є підозрюваною особою, незалежно від того, чи об'єднане її провадження з іншим або виділено в окреме провадження.
Матеріалами кримінального провадження, долученими стороною обвинувачення до клопотання про застосування запобіжного заходу, встановлено, що постановами прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 від 19 червня 2025 року та від 25 грудня 2025 року виділено з кримінального провадження №22023000000001227 від 08 грудня 2023 року в окреме провадження матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_13 , яким присвоєно №22025000000000732 від 19 червня 2025 року, а також ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .
Таким чином, зважаючи на те, що повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 28, частиною першою статті 114-1 КК України, вручено ОСОБА_7 19 лютого 2026 року у кримінальному провадженні №22023000000001227 від 08 грудня 2023 року, застосування до підозрюваного ОСОБА_7 20 лютого 2026 року запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відбулось у межах строку досудового розслідування, оскільки у даному випадку, зважаючи на положення статті 219 КПК України, строк досудового розслідування обчислюється з дня повідомлення особі про підозру.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком слідчого судді про відсутність підстав для визначення застави підозрюваному ОСОБА_7 та вважає обґрунтованими доводи захисників про можливість у даному провадженні, з урахуванням усіх обставин кримінального провадження, визначити підозрюваному ОСОБА_7 у відповідності до вимог частини третьої статті 183 КПК України розмір застави, як альтернативний запобіжний захід.
Так, як убачається з положень частини третьої статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Положеннями частини четвертої статті 183 КПК України передбачено випадки, за яких слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема у випадку підозри особи у вчиненні під час дії воєнного стану злочину, передбаченого статтею 114-1 КК України.
У той же час, як убачається із аналізу положень частини четвертої статті 183 КПК України, можливість слідчого судді не визначати розмір застави у визначених цією нормою випадках, є правом слідчого судді, а не його обов'язком.
Відповідно до практики Єропейського суду з прав людини, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі «Вренчев проти Сербії» пункт 76).
Автоматична відмова у застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі «S.B.C. v. the UK» пункти 23-24).
З урахуванням наведеного у сукупності, враховуючи процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 та дані про його особу, який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, має постійне місце проживання разом з батьками та молодшим братом, ураховуючи його репутацію та міцність соціальних зв'язків, вік та стан здоров'я, майновий стан, колегія суддів дійшла висновку про можливість визначення підозрюваному застави у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до частини четвертої статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно пункту 2 частини п'ятої статті 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
Разом з цим, при визначенні розміру застави слід не допускати встановлення такого її розміру, що є завідомо непомірним для особи та призводить до неможливості виконання застави. З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, та покликаний забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні.
Ураховуючи обставини інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, дані про його особу, враховуючи його майновий стан та інші обставини, передбачені статтею 178 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками буде розмір застави у виді 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень у національній грошовій одиниці із покладенням на нього обов'язків, у разі внесення застави, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України, у межах строку досудового розслідування.
На переконання колегії суддів, на даному етапі розслідування такий запобіжний захід є достатнім стримуючим заходом для підозрюваного, здатен забезпечити його належну процесуальну поведінку і виконання покладених на нього обов'язків.
За таких обставин, доходячи з положень пункту 2 частини третьої статті 407 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга сторони захисту з доповненнями підлягає задоволенню частково, ухвала слідчого судді - скасуванню з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави у вигляді 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень у національній грошовій одиниці та покладенням на нього обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України, у випадку внесення застави, строком до 18 квітня 2026 року включно.
Керуючись статтями 176-178, 183, 194, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 з доповненнями - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 20 лютого 2026 року - скасувати та постановити нову ухвалу.
Клопотання слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою визначити на 60 діб з моменту затримання, до 18 квітня 2026 року включно.
Одночасно визначити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 грн (дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч чотириста) гривень у національній грошовій одиниці.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ: 42258617, Банк надавача послуг: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку: 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: UA068201720355289002001082186).
Підозрюваний або заставодавець має право в будь-який момент внести заставу у розмірі, зазначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом терміну дії ухвали.
На підставі частини п'ятої статті 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави, такі додаткові обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за їх першою вимогою;
- не відлучатися за межі м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора чи суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від поза процесуального спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні до завершення досудового розслідування;
- не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
- здати зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду закордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
У разі внесення застави і з моменту звільнення підозрюваного з-під варти, у зв'язку з внесенням застави, встановленої в даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді або до суду без поважних причин або не повідомить про причини неявки, застава звертається в дохід держави, зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується в порядку, встановленому законом для використання судового збору.
Строк дії покладених на підозрюваного обов'язків визначити до 18 квітня 2026 року включно.
Обов'язок контролю за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4